Постанова

від 31.03.2021 по справі 380/1864/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1864/20 пров. № А/857/2770/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря Пильо І.І.,

представників позивача Шейхета М.Г., Шумелди Р.Р.,

представників відповідача Киби Т.Я., Павленко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Установи «Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом Установи «Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової» до Володимир-Волинської міської ради Володимир-Волинського району Волинської області, треті особи Кабінет Міністрів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Кравців О.Р.,

час ухвалення рішення - 09.12.2020 року, 13:43 год.,

місце ухвалення рішення - м.Львів,

дата складання повного тексту рішення - 21.12.2020 року,

в с т а н о в и в :

Установа «Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової» звернулася до суду з позовом до Володимир-Волинської міської ради Володимир-Волинського району Волинської області, треті особи Кабінет Міністрів України, Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що звернулися до відповідача 17.01.2020 за дозволом для винайдення місць захоронень, що отримане відповідачем 21.01.2020. Однак відповіді не отримали. Також, 17.01.2020 звернулися до міської ради з запитом про надання інформації щодо виконання заходів із збереження місць поховань євреїв у м. Володимир-Волинську на вул. Драгоманова. Однак відповіді на запит теж не отримали. Вказане свідчить про невиконання відповідачем своїх обов`язків, визначених законодавством, щодо виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини. Зокрема, йдеться про Закон України «Про охорону культурної спадщини» , розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» , яким зобов`язано органи державної влади та місцевого самоврядування провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної Війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ. Вважають, що жоден нормативний акт, не звільняє відповідача від обов`язку виконати вимоги п.п. 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» , ст. 4 Конвенції Юнеско про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.1988 №6673-XІ). Комісією Сполучених штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном Єврейське кладовище внесено до переліку пам`яток за №UA02080101. Крім цього, рішенням господарського суду у справі №7/35-83 від 08.04.2002, доповненим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2002 визнано історичні межі стародавнього Єврейського кладовища, яке існувало на дату німецької окупації міста Володимир-Волинського; заборонено Володимир-Волинській міській раді та її виконавчому комітету проводити будівельні роботи на території стародавнього Єврейського кладовища в місті Володимир-Волинському та давати дозволи на проведення будівельних робіт іншим особам. Цим підтверджується існування стародавнього Єврейського кладовища в місті Володимир-Волинському. Предметом спору не є питання відновлення кладовища, а бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» . При цьому, не слід брати до уваги доводи відповідача про те, що стародавнє Єврейське кладовище не внесене до реєстру нерухомих пам`яток України, а тому не підлягає охороні, оскільки доказів існування цього кладовища достатньо. Моментом, з якого об`єкт культурної спадщини підлягає охороні, норми національного законодавства та положення міжнародних договорів визначають встановленням будь-якої згадки про об`єкт, а способом охорони на первинній стадії, - його виявлення. Держави, сторони Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, зобов`язані, зокрема, вживати відповідних правових, адміністративних, і фінансових заходів щодо виявлення охорони, збереження популяризації і відновлення цієї спадщини.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили, просять оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, і оскільки їхня неявка в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 20.07.1998 №604-р, яким затверджено додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України, а саме:

1. Забезпечити розроблення проекту Закону України «Про похоронну справу» . 1998-1999 роки. Держбуд, Мін`юст, Мінкультури, Держкомрелігій за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

2. Взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень через засоби масової інформації. 1998-1999 роки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин.

3. Провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. 1998-1999 роки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин.

4. Не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ. Постійно. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування.

5. Забезпечити неухильне дотримання вимог статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" стосовно того, що крематорії та кладовища не підлягають приватизації. Постійно. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Фонд державного майна.

Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва ім. Фаїни Петрякової звернувся з запитом №20-20 від 17.01.2020 до міського голови м. Володимира-Волинського з запитом на інформацію, в якому просив повідомити, яка робота проведена Володимир-Волинською міською радою відповідно до п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» щодо вивчення місць поховань євреїв (єврейське кладовище) по вул. Драгоманова в м. Володимирі-Волинському, а також здійснені заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження /Т.І, арк.спр.38/.

Також, Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва ім. Фаїни Петрякової звернувся листом №21-20 від 17.01.2020 до міського голови м. Володимира-Волинського з проханням надати дозвіл на розчищення могил на єврейському кладовищі по вул. Драгоманова у м. Володимирі-Волинському, з метою збереження історико-культурної спадщини, керуючись п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» /Т.І, арк.спр.39/.

Оскільки позивач не отримав відповіді на ці звернення, та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині виконання п.п. 3, 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» , що порушує його права та охоронювані законом інтереси, за їх захистом позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про охорону культурної спадщини , до історичних об`єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

За змістом частини 2 статті 6 Закону до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України №158 від 11.03.2013

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку передбачено, що уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини а власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку під уповноваженим органом розуміється орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

За змістом п. 4 розділу ІІ Порядку рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу.

Пунктом 7 розділу ІІ Порядку передбачено, що об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту п. 3, 4 Розпорядження №604-р не вбачається обов`язку Володимир-Волинської міської ради Володимир-Волинського району Волинської області вирішувати питання взяття на облік об`єктів культурної спадщини, включати вказані об`єкти до Переліку нововиявлених пам`яток культурної спадщини, а також здійснювати інші дії з метою виявлення та дослідження об`єктів культурної спадщини.

Зазначаючи про порушення відповідачем п. 3, 4 Розпорядження №604-р позивач посилається на Закон України Про охорону об`єктів культурної спадщини , та стверджує, що саме відповідач зобов`язаний замовити в установленому порядку дослідження з виявлення об`єктів культурної спадщини та подати отриману в результаті дослідження документацію на погодження до облдержадміністрації з метою включення об`єкта до переліку нововиявлених пам`яток культурної спадщини.

Колегія суддів зазначає, що позовна заява містить вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Володимир-Волинської міської ради Володимир-Волинського району Волинської області щодо невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України саме в частині пунктів 3 та 4, при цьому позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували порушення відповідачем вказаних пунктів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимоги пунктів 3 та 4 Розпорядження Кабінету Міністрів України №604-р від 20.07.1998, а саме вимоги щодо проведення робіт з вивчення стану закритих кладовищ, місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, здійснення заходів з облаштування цих місць, їх утримання та збереження, та вимоги щодо недопущення проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, стосуються виключно вже виявлених закритих кладовищ, місць масового розстрілу населення у роки Другої світової війни та давніх поховань.

У даній справі йдеться про об`єкт - Поховання Єврейського цвинтаря, який ще не віднесений у встановленому порядку до нововиявлених пам`яток культурної спадщини, його межі у встановленому порядку не окреслені.

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 08.04.2002 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2002, визнано історичні межі Єврейського кладовища у м. Володимирі-Волинському, згідно з «Технічною документацією про виконані проектно-пошукові роботи по попередньому встановленню зовнішньої межі старовинного Єврейського кладовища в м. Володимир-Волинському» .

Однак факт існування Єврейського кладовища стороною відповідача не заперечується, а цими рішеннями підтверджено факт існування такого кладовища, яке існувало на дату німецької окупації м. Володимира-Волинського /Т.І, арк.спр.79-81/.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Володимир-Волинської міської ради від 11.09.2003 №10/22 рішення виконавчого комітету міської ради «Про визначення дати закриття і дати ліквідації міського єврейського кладовища» від 25.04.2002 №190 визнано таким, що суперечить постанові Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2002 у справі №7/35-83, та скасовано його повністю.

Відповідно до висновків Львівського апеляційного господарського суду наведених у згаданій постанові, визначити датою закриття єврейського кладовища в м. Володимирі-Волинському - 22.06.1941, а датою ліквідації цього кладовища - 20.07.1944, день визволення міста Радянської Армією від окупантів /Т.І, арк.спр.157-158/.

Слід зауважити, що представники сторін не заперечують той факт, що поховання на спірній території здійснювались до 1941 року. З приходом у 1941 році до міста німецьких окупаційних військ воно було закрите, а в наступні роки окупації (1941-1944 рр.) - була розпочата процедура його ліквідації, яка супроводжувалось руйнацією та вивезенням з території кладовища намогильних споруд.

У Порядку визначення категорії пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 зазначено, що об`єкти культурної спадщини як національного значення так і місцевого повинні відповідати критерію автентичності, що означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування.

Як вбачається з листа Державної служби охорони культурної спадщини від 29.12.2004 №22-2096/12, « …Означене кладовище не було включено до переліку пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення і до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1761, не внесено» /Т.І, арк.спр.160/.

Вказану обставину підтверджує інформаційний лист директора історичного музею міста Володимир-Волинського від 10.10.2002 №88 /Т.І, арк.спр.159/.

Крім того, Володимир-Волинською міською радою прийнято рішення від 08.04.2005 року №20/4 «Про статус території в районі вулиць Драгоманова, Сагайдачного і Незалежності, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало Єврейське кладовище» , згідно з яким визнано за недоцільне проведення за кошти міського бюджету спеціальних досліджень (в т.ч. археологічних) вищезгаданої території, на якій до початку Великої Вітчизняної війни існувало Єврейське кладовище (ліквідоване в липні 1944 року) і надання цій території статусу об`єкта культурної спадщини /Т.І, арк.спр.170/.

Таким чином, позов з вимогами про забезпечення здійснення заходів, передбачених пунктами 3, 4 Розпорядження №604-р пред`явлений позивачем передчасно.

Сам факт існування цвинтаря, за даними досліджень, проведених позивачем, не дає підстав для тверджень про невиконання Володимир-Волинською міською радою Володимир-Волинського району Волинської області пунктів 3 та 4 Розпорядження по відношенню до цього об`єкта.

Колегія суддів зазначає, що заходи визначені пунктами 3-4 Розпорядження №604-р відповідний суб`єкт може виконати лише після здійснення заходів передбачених пунктом 2 Розпорядження №604-р, виконання яких, в свою чергу покладено на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, а не на Володимир-Волинської міської ради Володимир-Волинського району Волинської області, яка є органом місцевого самоврядування.

Вищевказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №462/3063/17.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Установи «Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Установи «Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва імені Фаїни Петрякової» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 380/1864/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 01 квітня 2021 року.