Постанова

від 04.06.2020 по справі 953/22918/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 р.Справа № 953/22918/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова (головуючий І інстанції Сенаторов В.М., м. Харків) від 20.02.2020 року (повний текст складено 20.02.2020 року) та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова (головуючий І інстанції Сенаторов В.М., м. Харків) від 04.03.2020 року (повний текст складено 04.03.2020 року) по справі № 953/22918/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області в особі заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області Німого Олега Сергійовича

про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову від 07.11.2019 р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова від 07.11.2019 р. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з тим, що відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року по справі № 953/22918/19 позовні вимоги задоволено частково: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП від 07.11.2019 р. В іншій частині вимог адміністративного позову відмовлено.

Представником позивача 21.02.2020 р. до суду першої інстанції надано заяву, в якій він просив ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн. та покласти їх на відповідача.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2020 року по справі № 953/22918/19 у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області в особі заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області Німого Олега Сергійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач також не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення від 04.03.2020 р. скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн., посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не подав.

Відповідач відзиви на апеляційні скарги позивача на рішення суду першої інстанції та на додаткове рішення суду на подав.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник позивача та відповідач повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи на електронні адреси, які міститься в матеріалах справи.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг сторін на рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги позивача на додаткове рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.10.2019 р. по 18.10.2019 р. на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 813 від 25.09.2019 р. посадові особи контролюючого органу провели позапланову перевірку ТОВ Машинобудівний завод (ідентифікаційний код 41744204) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.11.2017 р. по 10.10.2019 р.

За результатами проведеної перевірки посадові особи контролюючого органу склали Акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, № 528/20-40-05-08-09/41744204 від 28.10.2019 р.

Під час перевірки дотримання вимог щодо своєчасності сплати єдиного внеску посадові особи контролюючого органу встановили нібито порушення строку перерахування єдиного внеску за квітень, травень, червень і липень 2019 року.

За таких обставин посадовою особою ГУ ДПС у Харківській області складено відносно ОСОБА_1 протокол № 106 від 28.10.2019 р. про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, яка встановлює відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі складеного протоколу вбачається проте, що контролюючим органом було встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду ТОВ Машинобудівний завод допустив несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2019 року в сумі 137,50 грн. (кінцевий термін сплати - 20.08.2019). Фактично сума єдиного внеску за липень 2019 року була сплачена 13.09.2019 р.

У зв`язку з цим, 07.11.2019 р. контролюючим органом прийнято постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. за порушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП.

Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що кінцевий термін сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2019 року сплив 20.08.2019 р., а правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті таких сум, вважається вчиненим 21.08.2019 р., у зв`язку з чим, накладення адміністративного стягнення 07.11.2019 р. здійснено поза межами двомісячного терміну, що визначений ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд вказав, що таке питання не входить до компетенції адміністративного суду.

З приводу доводів апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування (далі - Закон № 2464) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску.

Згідно з п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пункті 4, пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Приписами ч. ч. 11, 12 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом; єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 234-2 КУпАП передбачено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані зокрема з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1).

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Положеннями ч. 5 ст. 165-1 КУпАП встановлено, що дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, ч. 3 ст. 165-1 КУпАП передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді) .

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем було порушено строк сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2019 року, тому передбачений ст. 38 КУпАП двомісячний строк мав обчислюватись з 21 серпня 2018 року (граничного терміну сплати) - від дати вчинення самого правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що вчинене позивачем правопорушення не відноситься до категорії триваючих, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, а тому передбачений двомісячний строк має обчислюватися з дати вчинення самого правопорушення, тобто таке правопорушення мало разовий характер, та днем вчинення правопорушення є наступний за останнім днем граничного терміну сплати/нарахування єдиного внеску.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо позивача не могло бути розпочато, та у разі відкриття підлягало закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, а тому постанову від 07.11.2019 р. не можна визнати законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування вищезазначеного рішення відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття спірної постанови.

Посилання відповідача на рішення суду апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права мають враховуватись виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року по справі № 953/22918/19 в частині задоволення позовних вимог прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

З приводу доводів апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд вказав, що таке питання не входить до компетенції адміністративного суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що приписами ст. 286 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування постанови відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності та з цим висновком погодився суд апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що у цьому випадку у суду першої інстанції були підстави, а також суд, в силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, був наділений повноваженнями ухвалити рішення про закриття провадження у справі, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є обґрунтованими, а тому рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року по справі № 953/22918/19 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Що стосується апеляційної скарги позивача на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2020 року по справі № 953/22918/19, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 7 ст. 134 КАС України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).

В обґрунтування заяви про стягнення витрат на правничу допомогу заявник зазначає, що 07.11.2019 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Орловим О.О. було укладено Договір № 42/Б, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу при розгляді справи про адміністративне правопорушення в органах Державної податкової служби України та подальшого можливого оскарження в судах першої та другої інстанцій постанови органу Державної податкової служби України стосовно Клієнта, який, обіймаючи посаду керівника ТОВ Машинобудівний завод , допустив несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2019 року у розмірі 137,50 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 165-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.3 цього Договору Адвокат має право на отримання винагороди за цим Договором незалежно від ухваленого судом рішення з урахуванням умов, викладених у Додатку, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.11 Договору Клієнт зобов`язаний здійснити оплату винагороди (гонорару) на користь Адвоката за надання останнім правничої допомоги, згідно з умовами цього Договору та Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору, у будь-якому випадку протягом строку, встановленого цим Договором та Додатком до нього.

Як передбачено пунктом 3.1 Договору умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, Сторони узгоджують у Додатку №1 до цього Договору, який складається в двох примірниках, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною цього Договору, по одному примірнику для кожної із Сторін. За відсутності такого додатку вважається, що за цим Договором Адвокат надає правничу допомогу Клієнту безкоштовно.

На підставі пункту 1 Додатку №1 до Договору гонорар Адвоката за надання правничої допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення в органах Державної податкової служби України стосовно Клієнта, ОСОБА_1 , складає 2000 грн. у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення контролюючим органом рішення не на користь Клієнта.

При цьому надання Адвокатом правничої допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення в органах Державної податкової служби України: вивчення документів; підготовку і формування заперечень і пояснень, подання їх до органів Державної податкової служби України з відповідними доказами; надання відповідних доказів; підготовку та подання інших документів, передбачених КУпАП, які необхідні для розгляду справи та винесення рішення на користь Клієнта; представництво інтересів Клієнта в органах Державної податкової служби України.

Згідно з пунктом 4 Додатку №1 до Договору Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень за ведення справи в органах Державної податкової служби України протягом 30 днів з моменту укладення цього Договору.

На підставі цього, 09.12.2019 р. на виконання умов Договору ОСОБА_1 сплатив адвокату Орлову О.О. гонорар у сумі 2000,00 грн. за ведення справи в органах Державної податкової служби України (Головному управлінні ДПС у Харківській області). Оплата гонорару в сумі 2000,00 грн. підтверджується розпискою від 09.12.2019 р.

Також, 09.12.2019 р. на підставі пункту 4.5 Договору, після закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення в органах Державної податкової служби України, сторони склали Акт виконаних робіт, у якому засвідчили факт виконання усіх належних робіт з представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції.

Зі змісту цього Акта вбачається, що адвокат Орлов О.О. надав ОСОБА_1 необхідну правничу допомогу у Київському районному суді міста Харкова при розгляді справи про адміністративне правопорушення в органах Державної податкової служби України стосовно Клієнта, а саме: 1) склав та подав пояснення у справі про адміністративне правопорушення; 2) був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно Клієнта 07.11.2019 р. у Головному управлінні ДПС у Харківській області; 3) склав та подав адвокатський запит № 39/фо-Б від 15.11.2019 р.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 1 до Договору гонорар Адвоката за ведення справи щодо оскарження постанови органу Державної податкової служби України стосовно ОСОБА_1 , який, обіймаючи посаду керівника ТОВ Машинобудівний завод , допустив несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2019 року у розмірі 137,50 грн, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, у суді першої інстанції складає 10000,00 (десять тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть при ухваленні судом рішення не на користь Клієнта.

При цьому надання правничої допомоги при розгляді справи в суді першої інстанції включає: вивчення документів, підготовку і формування позовної заяви та подання її до суду з відповідними доказами; надання суду відповідних доказів, за необхідності підготовку та подання відповіді на відзив на позовну заяву; за необхідності підготовку та подання заяв і клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання; підготовку та подання інших документів, передбачених КАС України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь Клієнта; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Київський районний суд міста Харкова).

Згідно з пунктом 4 Додатку № 1 до Договору Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень за ведення справи у суді першої інстанції протягом 30 днів з моменту винесення Київським районним судом міста Харкова ухвали про відкриття провадження у справі.

На підставі цього, 09.12.2019 р. на виконання умов Договору ОСОБА_1 сплатив адвокату Орлову О.О. гонорар у сумі 10000,00 грн за ведення справи в суді першої інстанції. Оплата гонорару в сумі 10000,00 грн підтверджується розпискою від 09.12.2019 р.

Відповідно до пункту 4.1 Договору після закінчення надання послуг і виконання робіт з надання правничої допомоги Сторони протягом 5 днів складають Акт виконаних робіт, у якому зазначають обсяг наданої правничої допомоги.

У зв`язку з цим, 20.02.2020 р. на підставі пункту 4.5 Договору, після ухвалення Київського районного суду міста Харкова рішення по суті позовних вимог у справі № 953/22918/19, сторони склали Акт виконаних робіт, у якому засвідчили факт виконання усіх належних робіт з представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції.

Зі змісту цього Акта вбачається, що адвокат Орлов О.О. надав ОСОБА_1 необхідну правничу допомогу у Київському районному суді міста Харкова при оскарженні постанови органу Державної податкової служби України стосовно Клієнта, ОСОБА_1 , щодо адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 165-1 КУпАП, у суді першої інстанції, а саме: 4) вивчив документи стосовно предмета позову; 5) склав та подав позовну заяву від 18.11.2019; 6) склав та подав клопотання від 21.11.2019; 7) склав та подав заяву від 16.01.2020; 8) склав та подав клопотання від 17.01.2020; 9) прибув до суду для участі в судовому засіданні Київського районного суду міста Харкова від 17.01.2020 у справі № 953/22918/19 (суддя Сенаторов В.М.), однак з незалежних від Адвоката причин судове засідання було відкладено на 31.01.2020; 10) прибув до суду для участі в судовому засіданні Київського районного суду міста Харкова від 31.01.2020 у справі № 953/22918/19 (суддя Сенаторов В.М.), однак з незалежних від Адвоката причин судове засідання було відкладено на 20.02.2020; 11) брав участь у судовому засіданні Київського районного суду міста Харкова від 20.02.2020 у справі №953/22918/19 (суддя Сенаторов В.М.), здійснював представництво інтересів Клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

На підставі викладеного представник позивача просив стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначив, що адвокат, як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність у відповідності до п. 178.6. ст. 178 ПК України веде облік доходів та витрат у Книзі обліку доходів і витрат, затвердженої форми. Книги обліку доходів і витрат, із зазначенням про отримання адвокатом Орловим О.О. доходу за Договору № 42/Б від 07.11.2019 в сумі 12000,00 грн. суду не надано. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Договору № 42/Б від 07.11.2019 р. гонорар адвоката у розмірі 2000,00 грн., передбачений за надання правничої допомоги в органах Державної податкової служби України, до судових витрат не належить.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23.01.2014 р. (справа East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Колегія суддів зазначає, що прибуття адвоката до суду не може бути віднесене до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI, а тому, витрати на здійснення вказаного виду робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу. Так само, до витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги в адміністративному суді не може відноситися представлення адвокатом інтересів клієнта в Головному управлінні ДПС у Харківській області під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки ці відносини не пов`язані з представництвом інтересів клієнта в суді. В свою чергу, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Також колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16.

В межах цих правовідносин суд апеляційної інстанції враховує, що позивач (його представник), надав опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.

В той же час, як зазначав Верховний Суд в постанові від 01.10.2018 р. у справі № 569/17904/17, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

В актах виконаних робіт вартість години за конкретний вид послуг адвокатом не зазначена, а міститься лише загальний опис наданих послуг та відомості про те, що адвокат отримав гонорари у розмірі 2000,00 грн. та 10000,00 грн. на підстави розписок.

Чинне законодавство України не встановлює чітких вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат (адвокатське об`єднання) при сплаті клієнтом послуг та форму такого документа, а тому вищевказана розписка про отримання гонорару є належним доказом витрат позивача на правничу допомогу.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 29.10.2018 р . по справі № 199/2648/15.

У зв`язку з цим, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження оплати наданих адвокатом послуг є безпідставним.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, але вважає, що в цій справі необхідно враховувати принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, який полягає в тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів зазначає, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є складними. Сума накладеного штрафу на позивача не є значною.

Водночас це не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки навіть у справах незначної складності та у справах, де розмір накладених санкцій є невеликим, особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правовою допомогою, а у подальшому до суду для захисту своїх порушених прав.

Разом з тим, вона не може розраховувати, що сума витрачених коштів буде їй відшкодована судом у повному обсязі без урахування вищевказаних обставин.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19 (адміністративне провадження № К/9901/22135/19).

Враховуючи надані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, незначну складність справи, ціну позову та ту обставину, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, колегія суддів дійшла до висновку, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 2500,00 грн.

В межах спірних правовідносин колегія суддів також зазначає, що як вже неодноразово зазначено у постановах Верховного Суду, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі цього, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в повному обсязі у стягненні витрат на правничу допомогу, а тому додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2020 року по справі № 953/22918/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Орлова Олександра Олександровича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року по справі № 953/22918/19 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року по справі № 953/22918/19 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року по справі № 953/22918/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 року по справі № 953/22918/19 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2020 року по справі № 953/22918/19 - задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2020 року по справі № 953/22918/19 скасувати та прийняти нове, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Орлова Олександра Олександровича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) 00 коп.

В іншій частині в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Орлова Олександра Олександровича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 04.06.2020 року