Ухвала

від 18.11.2020 по справі 953/22918/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 953/22918/19

адміністративне провадження № К/9901/21417/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі №953/22918/19 за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в якому просив скасувати постанову від 07 листопада 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_1 закрити.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року скасовано рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2020 року в частині залишених без задоволення позовних вимог щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року заяву представника фізичної особи ОСОБА_1 - адвоката Орлова Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі №953/22918/19 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь фізичної особи ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби у Харківській області 21 серпня 2020 року звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оскільки підстави, наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 19 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102930800900.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження .

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження позивач вказує на наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав, передбачених статтями 44, 328 КАС України щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку в найкоротші строки.

Так, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області посилається на те, що повний текст додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, згідно штемпелю на поштовому конверті, було направлено на адресу позивача 30 липня 2020 року, а ознайомився заявник з ним лише 03 серпня 2020 року, тобто з моменту отримання поштового відправлення.

На підтвердження наведених обставин заявником надано копію поштового конверта та копію супровідного листва, якими судом апеляційної інстанції 30 липня 2020 року (згідно з відтиском поштового штемпелю) надіслано на адресу відповідача копію оскаржуваної додаткової постанови.

Таким чином, наведені відповідачем обставини щодо несвоєчасного отримання копії додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року підтверджуються належними доказами.

Враховуючи викладене, а також положення частини другої статті 329 КАС України, згідно з якою учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, суд вважає, що підстави пропуску позивачем строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом розгляду у заяві є вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат понесених на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20000,00грн.

Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених збитків, але і в певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №953/22918/19 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, додаткова постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі щодо визнання щодо протиправною та скасування вимоги щодо сплати боргу, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними підстави пропуску Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області на касаційне оскарження додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі №953/22918/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі №953/22918/19 за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова