Постанова

від 26.05.2020 по справі 922/1496/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1496/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

представники учасників справи:

позивача - Остренка Б. І.,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (судді: Зубченко І. В., Істоміна О. А., Чернота Л. Ф.) і рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2019 (суддя Пономаренко Т. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марічка",

про стягнення заборгованості у сумі 219 467, 34 доларів США, що еквівалентно 5 730 994, 54 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" (далі - ТОВ "Аверс Плюс2") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марічка" (далі - ТОВ "Марічка") про стягнення заборгованості за кредитним договором на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 № 02-06К-15 (далі - кредитний договір № 02-06К-15) у сумі 219 467,34 доларів США, що еквівалентно 5 730 994,54 грн станом на 14.05.2019.

1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 16, 192, 512, 514, 525, 526, 610, 627, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 193, 345 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що 27.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Факторинг" (далі - ТОВ "Європа-Факторинг") і ТОВ "Аверс Плюс2" укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого новим кредитором за зобов`язаннями боржника - ТОВ "Марічка" за кредитним договором № 02-06К-15 стало ТОВ "Аверс Плюс2".

Позивач також акцентував, що згідно із судовими рішеннями у справі № 922/2908/16 (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017) у справі № 922/4378/16 (постанова Вищого господарського суду України від 26.09.2017) установлено обставини щодо неодноразового відступлення права вимоги до ТОВ "Марічка" за кредитним договором № 02-06К-15; укладення між ТОВ "Європа-Факторинг" і ТОВ "Аверс Плюс2" договору відступлення права вимоги до ТОВ "Марічка"; відсутність доказів погашення ТОВ "Марічка" заборгованості за основним зобов`язанням, факт погашення якої заперечують позивач і треті особи.

Крім того, згідно із судовими рішеннями у справі № 646/10144/16-к (ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22.09.2016) у справі № 640/10657/17 (ухвала Київського районного суду міста Харкова від 07.03.2019) установлено, що іпотечне майно перебуває під арештом, що унеможливлює задоволення кредиторських вимог за його рахунок.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Марічка" наголосило на ненаданні позивачем належного розрахунку заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15, посилаючись лише на не підтверджену жодними документами суму 219 467,34 доларів США (що становить 5 730 994,54 грн за курсом Національного банку України станом на 14.05.2019).

Так, відсутність належного розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15, а саме щомісячний розрахунок як за основною сумою заборгованості, так і за сумами пені, відсотків і штрафних санкцій, позбавляє можливості встановити дійсні зобов`язання ТОВ "Марічка", а отже вимога ТОВ "Аверс Плюс2" є безпідставною та не підтвердженою належними доказами у справі.

1.3.1. Крім того, у багатьох договорах відступлення права вимоги до ТОВ "Марічка" за кредитним договором № 02-06К-15 наведено різні суми заборгованості. Так, у договорі від 18.02.2014, укладеному між Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" (наразі і далі - Банк "Меркурій") і Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті ворота"), зазначено заборгованість у сумі 155 500,00 доларів США, а у договорі відступлення права вимоги від 27.07.2016, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" (далі - ПАТ "КБ "Стандарт") і ТОВ "Європа-Факторинг", зазначено вже іншу суму заборгованості - 219 467,34 доларів США. При цьому жодних договорів чи додаткових угод про узгодження суми заборгованості ТОВ "Марічка" не підписувало, розрахунків на підтвердження до зазначених договорів не додано.

1.3.2. ТОВ "Марічка" у відзиві на позовну заяву також наголосило, що згідно з укладеним між ТОВ "Марічка" і ПАТ "Банк Золоті ворота" додатковим договором від 23.05.2014 № 2 до кредитного договору № 02-06К-15 кінцевий термін погашення заборгованості визначено не пізніше 15.05.2015, а згідно з пунктом 7.9 договору про зміни від 19.03.2014 № 1 до кредитного договору № 02-06К-15 позовну давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) визначено тривалістю у три роки. Позовна давність за кредитними зобов`язаннями збільшена не була.

Отже, трирічна позовна давність спливла 16.05.2018, а вимогу про сплату заборгованості ТОВ "Аверс Плюс2" датовано 23.10.2018, тобто після спливу позовної давності, у зв`язку з чим на підставі частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України відповідач просив застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ "Аверс Плюс2" і відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, установивши факт невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 02-06К-15 і наявність заборгованості перед позивачем, дійшли висновку про сплив позовної давності та недоведення позивачем наявності поважних причин пропуску позовної давності, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Аверс Плюс2" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

3.1.1. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 526 та пункту 1 частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України, а також наголошує на необхідності відступлення від висновку, вкладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 643/16336/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 473/825/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 186/1974/14-ц, на які наведено посилання в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, з таких підстав:

- наявність кредитно-боргових правовідносин між ТОВ "Аверс Плюс2" і ТОВ "Марічка" за кредитним договором № 02-06К-15 не заперечується;

- факт того, що ТОВ "Аверс Плюс2" є кредитором ТОВ "Марічка" за кредитним договором № 02-06К-15 у сумі 219 467,34 доларів США, встановлено згідно із судовими рішеннями у справах № 910/10123/17 (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018); № 922/2908/16 (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017); № 922/4378/16 (постанова Вищого господарського суду України від 26.09.2017);

- у матеріалах справи є банківська виписка на підтвердження надання кредитних коштів ТОВ "Марічка" і розрахунок нарахування відсотків;

- під час розгляду справи відповідач не довів факту повернення грошових коштів за кредитним договором № 02-06К-15, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.01.2019 у справі № 755/10773/14-ц;

- нарахування відсотків поза межами строку кредитування передбачено кредитним договором № 02-06К-15 з урахуванням договору про внесення змін від 19.03.2014 № 1, що відповідає положенням пункту 1 частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України.

3.1.2. Заявник касаційної скарги акцентує, що суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність поважних причин пропуску позовної давності, проте залишив поза увагою, що 27.07.2016 ТОВ "Аверс Плюс2" набуло право вимоги до ТОВ "Марічка" щодо повернення суми боргу за кредитним договором № 02-06К-15.

Згідно з інформаційною довідкою від 09.11.2018 № 144687673 ТОВ "Аверс Плюс2" 19.08.2016 звернуло стягнення на предмет іпотеки за договором № 16-03-37. Отже, відповідно до частини 2 статті 589, статті 598 Цивільного кодексу України і статті 36 Закону України "Про іпотеку" після звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього зобов`язання ТОВ "Марічка" перед ТОВ "Аверс Плюс2" щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15 у сумі 219 467,34 доларів США були виконані 19.08.2016.

Так, з урахуванням положень чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2019 у справі № 295/795/19, ТОВ "Аверс Плюс2" після звернення стягнення на предмет іпотеки (яке відбулося 19.08.2016) не мало правових підстав для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15.

Проте суди не взяли до уваги, що відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/10123/17 (яку ухвалено після дати спливу позовної давності за кредитним договором № 02-06К-15 - 15.05.2018) визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ "Аверс Плюс2" набуло право власності на предмет іпотеки.

Отже, скаржник наголошує, що 23.05.2018 у ТОВ "Аверс Плюс2" знову виникло право вимоги до ТОВ "Марічка" щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 204, пункту 5 статті 267, частини 2 статті 589, статті 598 Цивільного кодексу України, статті 36 Закону України "Про іпотеку", з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Марічка" просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін через ненадання позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми, а також у зв`язку із пропуском позовної давності.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 30.01.2004 між Банком "Меркурій" (банк) і ТОВ "Марічка" (позичальник) укладено кредитний договір № 02-06К-15, за умовами пункту 1.1 якого у період із 30.01.2004 по 24.12.2004 банк надає позичальникові кредит у розмірі, що не перевищує заборгованість за ним більш ніж на 15 000,00 доларів США у будь-який день зазначеного періоду, на придбання косметичної, парфумерної продукції та аксесуарів, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк 25.01.2006 і сплачувати відсотки за користування ним за ставкою 12 % річних на визначених у цьому договорі умовах.

У договорі сторони передбачили, що у межах установленого у ньому строку користування кредитом банк нараховує відсотки за повний календарний місяць, а позичальник щомісяця сплачує відсотки банку не пізніше передостаннього робочого дня поточного місяця за повний календарний місяць у доларах США на рахунок № НОМЕР_1 . У разі несплати нарахованих відсотків у строк нараховані відсотки вважаються простроченими із наступного дня, і відображаються банком на рахунку прострочених відсотків № НОМЕР_2 .

Відсотки за останній місяць користування кредитом сплачуються позичальником одночасно із поверненням кредиту у строк, зазначений у пункті 1.1 (пункт 3.1 кредитного договору № 02-06К-15).

Банк нараховує відсотки за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення позичкової заборгованості виходячи із кількості календарних днів у році (пункт 3.4 зазначеного договору).

Банк щомісяця нараховує, а позичальник сплачує плату у розмірі 3 % річних від невикористаного максимального ліміту заборгованості, визначеного у пункті 1.1 цього договору, у національній валюті України за офіційним курсом на день нарахування плати (пункт 3.6 кредитного договору № 02-06К-15).

За змістом пункту 4.1 договору виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком за цим договором забезпечується заставою нерухомого майна.

Відповідно до пункту 5.2.5 кредитного договору № 02-06К-15 у випадку порушення умов кредитування позичальник зобов`язаний сплатити банку штрафні санкції, передбачені у розділі 6 цього договору.

4.3. 30.01.2004 між Банком "Меркурій" і ТОВ "Марічка" укладено договір іпотеки № 16-03-37, за умовами якого цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя (Банку "Меркурій"), що виникають із договору від 30.01.2004 № 02-06К-14 на кредитну лінію в іноземній валюті та із кредитного договору № 02-06К-15. ТОВ "Марічка" (іпотекодавець) у забезпечення своїх зобов`язань за кредитними договорами передає в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху № 89- 96 загальною площею 68,7 м2.

4.4. Суди установили, що між Банком "Меркурій" і ТОВ "Марічка" було укладено додаткові угоди до кредитного договору від 30.01.2004 № 02-06К-15, а саме:

- від 30.01.2004 про внесення змін до пункту 3.1 кредитного договору № 02-06К-15 щодо строків нарахування і сплати відсотків;

- від 09.11.2004 про внесення змін до пункту 1.1 кредитного договору № 02-06К-15 щодо встановлення ліміту кредитування у сумі 78 000,00 доларів США із 09.11.2004 та доповнення пункту 5.2.6 щодо суми і рахунку комісійної винагороди;

- від 13.05.2005 про внесення змін до пункту 1.1 кредитного договору № 02-06К-15 щодо збільшення ліміту до 228 000,00 доларів США зі строком повернення кредиту до 25.01.2006 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 12 % річних на визначених у цьому договорі умовах і доповнення пункту 5.2.6 кредитного договору № 02-06К-15 щодо комісійної винагороди;

- від 26.01.2006, від 15.09.2006, від 29.01.2007, від 27.04.2007, від 18.05.2007, від 13.09.2007, від 18.09.2007, від 15.11.2007, від 30.01.2008 про внесення змін до пункту 1.1 кредитного договору № 02-06К-15 щодо розміру кредиту, встановлення графіка погашення кредиту та визначення дати сплати комісійної винагороди;

- від 08.04.2008 про зміну назви договору на "договір № 02-06К-15 про надання мультивалютної кредитної лінії" та викладення його у редакції, передбаченій цією додатковою угодою, зокрема, що кредитор відкриває позичальникові у строк із 08.04.2008 по 25.04.2008 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання мультивалютної кредитної лінії у сумі, що не перевищує 575 800,00 доларів США; у сумі, що не перевищує 287 500,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше 06.04.2009 і сплачувати проценти за користування ним за ставкою 19 % річних за заборгованістю у гривнях, 13,5 % річних за заборгованістю у доларах США на визначених цим договором умовах (пункт 1.1 додаткової угоди). Передбачено, що виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором № 02-06К-15 забезпечується іпотечним договором (пункт 4.1 додаткової угоди). Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, визначеної у пункті 1.1, і сплачувати кредиторові проценти за користування кредитом у порядку, встановленому у розділі 3 цього договору (пункти 5.2.2, 5.2.4 додаткової угоди). У разі порушення умов кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредиторові штрафні санкції, передбачені у розділі 6 кредитного договору № 02-06К-15 (пункт 5.2.6 додаткової угоди);

- від 07.05.2008 про внесення змін до пункту 1.1 кредитного договору № 02-06К-15 про збільшення розміру процентів за користування кредитом у гривні за ставкою 21 % річних;

- від 07.11.2008 про внесення змін до пункту 1.1 кредитного договору № 02-06К-15 про збільшення розміру процентів за користування кредитом у гривні за ставкою 25 % річних;

- від 06.04.2009, від 15.04.2009, від 30.04.2009, від 03.07.2009, від 27.11.2009 про внесення змін до пункту 1.1 кредитного договору № 02-06К-15 щодо розміру кредиту, терміну його повернення, встановлення графіка погашення кредиту;

- 23.12.2009 між Банком "Меркурій" і ТОВ "Марічка" укладено додаткову угоду до кредитного договору № 02-06К-15, згідно з якою на 23.12.2009 заборгованість становить 575 800,00 доларів США. Викладено пункт 1.1 договору в іншій редакції, за змістом якої передбачено повернення кредиту не пізніше 22.06.2010 згідно з визначеним графіком;

- 07.06.2010 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 02-06К-15, згідно з якою заборгованість на 07.06.2010 становить 515 800,00 доларів США. Внесено зміни до пункту 1.1 договору щодо терміну повернення кредиту;

- 17.06.2011 між сторонами укладено додаткову угоду, за умовами якої пункт 1.1 кредитного договору № 02-06К-15 викладено у новій редакції та передбачено, що кредитор відкриває позичальникові у строк із 08.04.2008 по 27.04.2008 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання мультивалютної кредитну лінію у сумі, що не перевищує 383 300,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше 16.12.2011, згідно з графіком погашення, наведеним у додатковій угоді;

- у додатковій угоді, укладеній 05.12.2011, сторони передбачили, що кредитор відкриває позичальникові у строк із 08.04.2008 по 27.04.2008 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання мультивалютну кредитну лінію у сумі, що не перевищує 343 300,00 доларів США;

- від 16.12.2011, згідно з якою сторони домовилися, що кредитор відкриває позичальникові у строк із 08.04.2008 по 27.04.2008 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання мультивалютну кредитну лінію у сумі, що не перевищує 323 300,00 доларів США;

- від 18.06.2012, в якій сторони передбачили, що кредитор відкриває позичальникові у строк із 08.04.2008 по 27.04.2008 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання мультивалютної кредитну лінію у сумі, що не перевищує 373 300,00 доларів США, а позичальник зобов`язаний повернути кредит не пізніше 17.12.2012;

- від 13.12.2012 і від 27.02.2013, за змістом яких кредитор відкриває позичальникові у строк із 08.04.2008 по 27.04.2008 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання мультивалютну кредитну лінію у сумі, що не перевищує 238 300,00 доларів США, а позичальник зобов`язаний повернути кредит не пізніше 17.06.2013 згідно з графіком;

- від 17.06.2013, в якій сторони передбачили, що кредитор відкриває позичальникові у строк із 08.04.2008 по 27.04.2008 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання мультивалютну кредитну лінію у сумі, що не перевищує 214 300,00 доларів США а позичальник зобов`язаний повернути кредит не пізніше 16.06.2014 згідно з графіком.

4.5. Суди попередніх інстанцій також установили, що 18.02.2014 між Банком "Меркурій" (первісний кредитор) і ПАТ "Банк Золоті ворота" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 02-06К-15, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає частково право вимоги первісного кредитора до ТОВ "Марічка" (боржник) у розмірі, зазначеному в пункті 1.2 кредитного договору від № 02-06К-15 та всіх додаткових угодах до нього, укладених між первісним кредитором і боржником, і стає кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором і всіма додатковими угодами до нього в обсязі та на умовах, визначених у договорі. Право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора передається частково, в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 кредитного договору від № 02-06К-15, а саме сума відступлених вимог на дату укладення договору становить: - строкова заборгованість за кредитом у сумі 155 500,00 доларів США (за офіційним курсом Національного банку України станом на 18.02.2014 еквівалентно 1 344 421,90 грн).

За змістом пункту 1.3 договору від 18.02.2014 про відступлення права вимоги у забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором № 02-06К-15 між первісним кредитором і боржником (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 16-03-37, предметом якого є нежитлові приміщення першого поверху № 89- 96 загальною площею 68,7 м2, розташовані у цегляному будинку (літ. А-6) за адресою: м. Харків, майдан Рози Люксембург, 8, і нежитлові приміщення першого поверху № 13, 13а, 13б, 13в, 13г, 1Зд, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, 14, антресолі 13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у загальною площею 249,2 м2, розташовані у цегляному будинку (літ. А-7) за адресою: м. Харків, майдан Рози Люксембург , 10 (назву змінено на Павлівський майдан згідно з рішенням Харківської міської ради від 20.11.2013).

4.5.1. У подальшому, 19.03.2014 між ПАТ "Банк Золоті ворота" і ТОВ "Марічка" було укладено договір про зміни № 1 до кредитного договору № 02-06К-15, за умовами якого у період із 30.01.2004 по 16.06.2014 банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов`язується надати позичальникові кредит у межах кредитної лінії у сумі, що не перевищує 155 500,00 доларів США, без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк не пізніше 16.06.2014 і сплачувати проценти за користування ним за ставкою 12,5 % річних на визначених у договорі умовах. Кредитна лінія в межах договору є невідновлювальною, тобто кредит надається позичальникові у визначений в пункті 1.1 договору період загальною сумою, не більшою ніж установлений ліміт (пункт 1.2 договору про зміни № 1).

4.5.2. 23.05.2014 між ПАТ "Банк Золоті ворота" і ТОВ "Марічка" укладено договір про зміни № 2 до кредитного договору № 02-06К-15, згідно з пунктом 1 якого внесено зміни до пункту 1 цього кредитного договору, а саме передбачено, що у період із 30.01.2004 по 16.06.2014 банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов`язується надати позичальникові кредит у межах кредитної лінії у сумі, що не перевищує 155 500,00 доларів США, без додаткових спеціальних переговорів, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк не пізніше 15.05.2015 за графіком, визначеним у договорі про зміни № 2 зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 12,5 % річних на визначених у договорі умовах.

4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що 28.11.2014 між ПАТ "Банк Золоті ворота" (неплатоспроможний банк) і ПАТ "КБ "Стандарт" (приймаючий банк) укладено договір № 2 про передачу активів і зобов`язань неплатоспроможного банку - ПАТ "Банк Золоті ворота".

4.6.1. 27.07.2016 між ПАТ "КБ "Стандарт" (первісний кредитор) і ТОВ "Європа-Факторинг" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за змістом якого первісний кредитор відступає новому кредиторові своє право вимоги (набуте відповідно до договору № 2 про передачу активів і зобов`язань неплатоспроможного банку ПАТ "Банк Золоті ворота") за кредитним договором № 02-06К-15, укладеним між Банком "Меркурій" і ТОВ "Марічка" (боржник), з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною (основний договір). Право вимоги за основним договором відступається у повному обсязі та на умовах, наявних на момент відступлення права вимоги, у тому числі: - право вимоги основної суми заборгованості за основним договором; - право вимоги суми нарахованих процентів за основним договором, строк платежу яких настав до дати укладання цього договору; - право вимоги суми процентів за основним договором, нарахованих на день надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунок первісного кредитора.

Загальна сума права вимоги на день проведення аукціону (14.07.2016) становить 217 764,66 доларів США, що за курсом Національного банку України у гривневому еквіваленті становить 5 405 198,91 грн.

Загальна сума права вимоги на день укладання цього договору (27.07.2016) становить 219 467,34 доларів США, що за курсом Національного банку України у гривневому еквіваленті становить 5 439 554,86 грн.

За умовами договору про відступлення права вимоги від 27.07.2016 до нового кредитора також переходять права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з основного договору, в тому числі право іпотекодержателя за договором № 16-03-37, укладеним 30.01.2004 між Банком "Меркурій" і ТОВ "Марічка", посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за № 1-508 (пункт 1.2 договору про відступлення права вимоги).

4.6.2. 27.07.2016 між ТОВ "Європа-Факторинг" (первісний кредитор) і ТОВ "Аверс Плюс2" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № Ф-9/2016, за умовами пункту 1.1 якого первісний кредитор відступає новому кредиторові своє право вимоги (набуте відповідно до договору про відступлення права вимоги, укладеного 27.07.2016 між ПАТ "КБ "Стандарт" і ТОВ "Європа-Факторинг") за кредитним договором № 02-06К-15 з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною (основний договір).

Право вимоги за основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, наявних на момент відступлення права вимоги, у тому числі: - право вимоги основної суми заборгованості за основним договором; - право вимоги суми нарахованих процентів за основним договором, строк платежу яких настав до дати укладання цього договору; - право вимоги суми процентів за основним договором, нарахованих на день надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунок первісного кредитора.

Загальна сума права вимоги на день укладання цього договору (27.07.2016) становить 5 439 554,86 грн, що за курсом Національного банку України у доларовому еквіваленті становить 219 467,34 доларів США. Права за цим договором передаються виключно у гривні.

За умовами договору про відступлення права вимоги від 27.07.2016 до нового кредитора (ТОВ "Аверс Плюс2") також переходять права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з основного договору, в тому числі: - право іпотекодержателя за договором № 16-03-37, укладеним 30.01.2004 між Банком "Меркурій" і ТОВ "Марічка" (пункт 1.2 договору про відступлення права вимоги від 27.07.2016).

4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що 27.07.2016 ТОВ "Аверс Плюс2" набуло право вимоги до ТОВ "Марічка" щодо повернення суми боргу за кредитним договором № 02-06К-15 у сумі 219 467,34 доларів США.

4.8. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Аверс Плюс2" про стягнення з ТОВ "Марічка" заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15 у сумі 219 467,34 доларів США, що еквівалентно 5 730 994,54 грн станом на 14.05.2019, із посиланням, зокрема, на положення статей 16, 525, 526, 610, 627, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

4.9. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 1046 і 1048 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Цивільного кодексу України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549- 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 1 статті 1049 і частина 1 статті 1050 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 526, 530, 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.10. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Марічка" не виконало своїх зобов`язань за кредитним договором № 02-06К-15, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість.

4.11. Водночас згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини 1 і пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Проте, як установили суди попередніх інстанцій, за змістом позовної заяви та доданих до неї документів позивач не надав розрахунку сум, заявлених до стягнення.

Правову позицію щодо ненадання розрахунку, зокрема, суми процентів викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.

При цьому посилання позивача на підтвердження наявної у ТОВ "Марічка" заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15 саме у заявленій до стягнення сумі (219 467,34 доларів США, що еквівалентно 5 730 994,54 грн) згідно із судовими рішеннями у справах № 910/10123/17, № 922/2908/16, № 922/4378/16 не взято до уваги, оскільки за змістом зазначених судових рішень установлено обставини неодноразового відступлення права вимоги за кредитним договором № 02-06К-15 (з усіма додатками та доповненнями), проте обґрунтованість нарахування ТОВ "Марічка" заборгованості саме у сумі 219 467,34 доларів США (що еквівалентно 5 730 994,54 грн), право вимоги якої було передано ТОВ "Аверс Плюс2" за договором відступлення права вимоги від 27.07.2016, не було предметом дослідження під час ухвалення зазначених судових рішень і правової оцінки такому нарахуванню надано не було.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам по собі преюдиціальний факт уступки права вимоги за відповідним договором на певну суму заборгованості однозначно та беззаперечно не свідчить про обґрунтованість її нарахування.

Проте відсутність обґрунтованого розрахунку не дає змоги встановити, в якій частині кредитори за кредитним договором № 02-06К-15 дотрималися вимог, наведених у частині 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, під час нарахування відповідачеві процентів та включення їх до складу вимог, право на пред`явлення яких було відступлено позивачеві, а також унеможливлює встановлення обґрунтованості такого нарахування в цілому.

4.12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аверс Плюс2" про стягнення з ТОВ "Марічка" заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, що відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування.

4.13. За змістом статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 цього Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

4.14. Суди попередніх інстанцій установили, що за умовами пункту 7.9 договору про зміни від 19.03.2014 № 1 до кредитного договору № 02-06К-15 позовна давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю в три роки.

При цьому суди установили, що позовної давності щодо вимоги про стягнення основної заборгованості сторони у договорі не визначали, отже до такої вимоги застосовуються положення статті 257 Цивільного кодексу України, згідно з якою встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

За змістом договору про зміни від 23.05.2014 № 2 до кредитного договору № 02-06К-15 визначено кінцевий строк погашення заборгованості - 15.05.2015.

Отже, як установили суди, позовна давність у цьому випадку спливла 16.05.2018.

Водночас ТОВ "Аверс Плюс2" звернулося з позовом до суду 20.05.2019, отже із пропуском позовної давності.

Зазначених установлених судами обставин позивач не спростував.

4.15. Твердження ТОВ "Аверс Плюс2" на те, що згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/10123/17 (яку ухвалено після дати спливу позовної давності за кредитним договором - 15.05.2018) визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ТОВ "Аверс Плюс2" набуло право власності на предмет іпотеки, не спростовують висновків судів про пропуск позивачем позовної давності та недоведення ним поважності причин пропуску такого строку, оскільки неправомірні дії товариства під час звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання недійсним у судовому порядку договору про задоволення вимог іпотекодержателя (ТОВ "Аверс Плюс2") не свідчать про поважність причин пропуску позивачем позовної давності.

4.16. Доводи ТОВ "Аверс Плюс2" про необхідність відступлення від висновку, вкладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 643/16336/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 473/825/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 186/1974/14-ц, на які наведено посилання в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції з підстав, зазначених скаржником у касаційній скарзі, не спростовують установлених судами обставин щодо пропуску позивачем позовної давності, а обставини у справі, яка розглядається, та у цих справах є відмінними, і протилежного скаржник не довів.

Твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції положень частини 2 статті 589, статті 598 Цивільного кодексу України та статті 36 Закону України "Про іпотеку" з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2019 у справі № 295/795/19, також не можна взяти до уваги, оскільки згідно із зазначеними нормами передбачено використання такого способу захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, і неправильна реалізація такого способу захисту (визнання недійсним у судовому порядку договору про задоволення вимог іпотекодержателя - ТОВ "Аверс Плюс2") не свідчить про поважність причин пропуску позивачем позовної давності за вимогами про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Обставини у справі № 295/795/19, на постанову Верховного Суду від 20.11.2019 в якій послався скаржник, відрізняються, оскільки предметом спору у цій справі було визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором у зв`язку із врегулюванням спірних правовідносин із застосуванням позасудового способу захисту у виді звернення стягнення на предмет іпотеки, на той час як у справі № 922/1496/19, яка розглядається, підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02-06К-15 став пропуск позовної давності.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявлена ТОВ "Аверс Плюс2" на підставі пунктів 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не може бути задоволена.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Згідно з частиною 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення і постанову у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі рішення і постанови немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Плюс2" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2019 у справі № 922/1496/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак