Постанова

від 02.06.2020 по справі 607/2780/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/2780/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/418/20 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 304030000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Кантицька О.І.

та учасників справи: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Оленяка В.С.; представника публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" Олійник Т.П.; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/2780/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "КК Коменерго-Тернопіль", публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повне рішення суду складене 24 січня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КК Коменерго - Тернопіль , Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , у якому просить поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання договору оренди житлових приміщень №03/21 від 30 грудня 2011 року недійсним, визнати недійсним договір оренди житлових приміщень №03/21 від 30 грудня 2011 року, який укладено між ТОВ КК Коменерго - Тернопіль та Тернопільською філією Укртелеком .

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що він працював в Тернопільській телеграфно-телефонній станції в період з 02.12.1983 р. по 20.11.2009 р. на посаді електромеханіка. Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №644 від 25 жовтня 1985 року телеграфно-телефонній станції надано дозвіл щодо поселення її молодих працівників в квартиру АДРЕСА_1 , виділеної під гуртожиток . У зв`язку з цим, його було поселено та прописано у вказаній квартирі, де він проживає по даний час. У даній квартирі зареєстрована інша особа - ОСОБА_2 , який є також працівником ПАТ Укртелеком , з яким у позивача виник спір стосовно прав на проживання в даній квартирі. 01 квітня 2013 року з інформації, викладеної у листі відділу квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради, позивачу стало відомо про те, що 30.12.2011 року між ПАТ Укртелеком та TOB КК Коменерго-Тернопіль було укладено договір оренди житлових приміщень в„– 03 / 21 , згідно з умовами якого ПАТ Укртелеком орендує квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира не відноситься до категорії службових приміщень, оскільки, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №644 від 25.10.1985 р. виділена під гуртожиток. Проте, згідно з інформацією викладеною у листі відділу квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради №4010/06 від 05.06.2013 року правовий статус квартири АДРЕСА_1 , не визначений. Згідно з інформацією, викладеною у листах виконавчого комітету Тернопільської міської ради №4219/06 від 12.06.2013 року та архівного відділу Тернопільської міської ради №739/23-3.02 від 17.06.2013 року, Тернопільська міська рада не уповноважувала ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль укладати угоди стосовно оренди квартири АДРЕСА_1 . Зазначив, що укладенням між TOB КК Коменерго-Тернопіль та Тернопільською філією ПАТ Укртелеком договору про передачу в оренду спірної квартири порушує житлові права позивача, оскільки, дана квартира передана в оренду для проживання працівників ТФ ПАТ Укртелеком , орендна плата визначається на підставі діючої Методики розрахунку орендної плати, затвердженої органом місцевого самоврядування. Враховуючи те, що про договір оренди житлових приміщень № 03/21 від 30 грудня 2013 року позивачу стало відомо 01.04.2013 року із інформації викладеній у листі Відділу квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради №1098/11п від 01.04.2013 року, вважає, що ним пропущено строк позовної давності з поважних причин, а тому просить його поновити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КК Коменерго - Тернопіль , публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовлено у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 , просить змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року, а саме, змінити мотивувальну частину та викласти її в новій редакції.

Позивач зазначає що суд прийшов до помилкового висновку, що приміщення квартир АДРЕСА_12 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 є гуртожитком, оскільки згідно з довідкою № 3213, виданої 12 вересня 2014 року ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації", згідно з обліком бюро станом на 29.12.2012 року квартира АДРЕСА_1 , не зареєстрована.

Згідно з інформацією, викладеною у листі архівного відділу Тернопільської міської ради від 28 грудня 2016 року, документальні матеріали на підставі яких Тернопільська міська рада уповноважила ТОВ "КК Коменерго - Тернопіль" на укладення договорів оренди житлових приміщень № 03 / 21 від 30.12.2011 пр., по АДРЕСА_8 та висновки щодо підставності, обгрунтованості та правомірності укладення такого договору, у інформаційних базах - відсутня.

Згідно з інформацією, викладеною у листі виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 4010/06 від 05.06.2013 року, адресованого ОСОБА_1 , рішень виконавчого комітету Тернопільської міської ради про те, кому належить житло по АДРЕСА_1 та докумнтів, які визначають його статус, у документах архівного фонду № 34 "Тернопільська міська рада та її виконавчий комітет" не виявлено.

Посилаючись на вищевказані факти ОСОБА_1 , вважає що дане житло має невизначений статус, та не перебуває у статусі гуртожитку, оскільки такі відомості відсутні, як і правовстановлюючі документи щодо віднесення даного житла до гуртожитку.

Вказує на те, що судом у оскаржуваному рішенні нічого не зазначено щодо порушеного права позивача, зокрема суд не прийняв рішення щодо визнання спірного договору недійсним, нікчемним чи фіктивним, адже предметом спору є оспорення дійсності правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідач посилається на ті обставини, що позивачем не доведено порушення його прав оспорюваною угодою - договором оренди житлових приміщень №03/21 від 30 грудня 2011 року, який укладено між ТОВ КК Коменрго - Тернопіль та Тернопільською філією ПАТ Укртелеком . Незгода ОСОБА_1 саме з мотивувальною частиною оскаржуваного судового рішення та зміст апеляційної скарги розкривають суть справжнього наміру ОСОБА_1 позбавити працівника ПАТ Укртелеком Чибраса І.В. законного права користуватися гуртожитком.

Під час розгляду справи в апеляційному суді позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, мотивуючи, що оспорюваною угодою - договором оренди житлових приміщень №03/21 від 30 грудня 2011 року було порушено його права, як особи, яка на законних підставах проживає у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки, саме на підставі вказаного договору у квартиру був повторно поселений Чибрас ОСОБА_4 після скасування Тернопільським міськрайонном судом Тернопільської області свого заочного рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування спірною квартирою.

Представник ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнали, мотивуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші учасники справи - ТзОВ "КК Коменерго-Тернопіль", виконавчий комітет Тернопільської міської ради, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів не вбачає перешкод щодо розгляду справи за відсутності цих учасників справи.

Відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (cкорочено - Закон №540-ІХ), яким розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено п.3, строки апеляційного розгляду справи, передбачені ст.371 ЦПК України, продовжені на строк дії карантину, а тому підстави вирішувати питання в порядку ч.2 ст.371 ЦПК України щодо продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 02.12.1983 року був прийнятий на посаду електромонтера Тернопільської телеграфно-телефонної станції (на даний час ПАТ Укртелеком ) де працював до 20.11.2009 року, коли був звільнений згідно з наказом №587/к за власним бажанням на підставі ст..38 КЗпП України.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської Ради народних депутатів №644 від 25 жовтня 1985 року Про надання квартир, взяття на квартирний облік та розгляд заяв громадян , задоволено клопотання керівництва телеграфно-телефонної станції про поселення молодих працівників організації у квартири АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 в які вирішено заселити, зокрема у квартиру АДРЕСА_12 , житловою площею 19,5 кв .м., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Також, зобов`язано начальника ЖЕК-6 укласти договір на орендну плату за виділені під гуртожиток квартири. ОСОБА_2 , був поселений у квартиру АДРЕСА_1 у якості гуртожитку ПАТ Укртелеком , як працівник зазначеного товариства з 19.10.1988 року.

ОСОБА_1 був поселений у квартиру АДРЕСА_1 - гуртожиток ПАТ Укртелеком , як працівник зазначеного товариства, з 07.02.2002 року у якій проживає на даний час.

30 грудня 2011 року між ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком (Орендар) було укладено Договір №03/21 оренди житлових приміщень, згідно з умовами якого, на основі рішення Тернопільської міської ради народних депутатів №644 від 25.10.1985 року, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , загальною площею 148 кв.м., для проживання працівників ТФ ПАТ Укртелеком .

Пунктом 3.1 вказаного Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі діючої Методики розрахунку орендної плати, затвердженої органом місцевого самоврядування.

Пунктами 7.1 спірного договору передбачено, що він діє з моменту підписання та до 31 грудня 2012 року.

Як вбачається із акту приймання-передачі ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль , передає, а ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком приймає згідно договору оренди №03/21 від 30.12.2011 року приміщення квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_18 , загальною площею 148 кв.м. для проживання працівників ПАТ Укртелеком .

На підставі рішення виконавчого комітету Тернопільська міська рада №1362 від 10 серпня 2011 року Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій , визнано товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Коменерго - Тернопіль виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та балансоутримувачем будинків згідно з додатком, у тому числі житлового будинку по АДРЕСА_8 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2012 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Тернопільської міської ради, ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії, ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль про втрату права на користування жилим приміщенням, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Як вбачається із змісту зазначеного судового рішення, судом під час розгляду справи за участю сторін встановлено, що, як слідує з договору оренди житла №03/21 від 30.12.2011 року, укладеного між Тернопільською філією ПАТ Укртелеком та ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль , квартира АДРЕСА_1 з часу укладення договору передана в користування Тернопільської філії ПАТ Укртелеком для проживання працівників філії. У вказаному житлі зареєстровані з 07.02.2002 року ОСОБА_1 , з 19.10.1988 року ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль №26 від 05.09.2011 року. Аналогічні обставини зазначені у змісті ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2012 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено та зазначене рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2012 року залишене без змін.

Як вбачається із довідки №39, виданої 24.02.2017 року Тернопільською філією ПАТ Укртелеком , ОСОБА_2 з 12.10.1987 року працює на посаді кабельника-спаювальника 5 розряду лінійної дільниці №2 лінійного цеху КЦТ № 142 м. Тернопіль Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , йому надано право проживання у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_9 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позові слід відмовити у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності. При цьому суд виходив із тих обставин, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2012 року, під час розгляду цивільної справи №1915/4613/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Тернопільської міської ради, ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії, ТзОВ "КК Коменерго-Тернопіль" про втрату права на користування жилим приміщенням, судом уже досліджувався спірний договір №03/21 оренди житлових приміщень від 30.12.2011 року, про який було зазначено у змісті зазначених судових рішень. Позивачу стало відомо про існування спірного договору оренди житлових приміщень №03/21 від 30 грудня 2011 року, укладеного між ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль та ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком під час розгляду означеної справи та прийняття у ній судового рішення, яке в подальшому ним же оскаржувалось, тобто з 17 серпня 2012 року. Оскільки, позивач звернувся із даним позовом до Тернопільського міськрайонного суду про визнання спірного договору недійсним лише у березні 2016 року, тому суд вважає, що останнім пропущено строк позовної давності звернення з позовом в суд, а тому йому слід відмовити із наведених підстав. При цьому, суд із наведених підстав не бере до уваги твердження позивача про те, що про спірний договір він вперше дізнався із листів виконавчого комітету Тернопільської міської ради №4219/06 від 12.06.2013 року та архівного відділу Тернопільської міської ради №739/23-3.02 від 17.06.2013 року. Крім цього, суд зазначає, що, як слідує із пояснень представників сторін у справі, а саме ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль та ПАТ Укртелеком , останні визнали у судовому засіданні, що спірний правочин діяв між ними лише до 31 грудня 2012 року, у подальшому сторонами не продовжувався, відтак на даний час втратив чинність.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду не відповідає таким вимогам.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильним застосуванням норм матеріального права.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

На порушення наведеного, суд першої інстанції, не встановивши фактичних обставин справи щодо наявності чи відсутності існування самого суб`єктивного цивільного права позивача і факту його порушення або оспорювання помилково відмовив в задоволені позову ОСОБА_1 за спливом строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись у березні 2016 року із вимогами про визнання недійсним договору оренди житлових приміщень №03/21 від 30 грудня 2011 року, укладеного між ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль та ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , ОСОБА_1 посилався на порушення оспорюваним правочином його житлових прав та просив визнати договір недійсним з підстав, передбачених ст.203, ч.1 ст.215, ст.216 ЦК України. Позивач зазначив, що квартира знаходиться у комунальній власності м.Тернополя, Тернопільська міська рада не уповноважувала ТзОВ КК Коменерго-Тернопіль укладати будь-які угоди щодо оренди спірного житла, що суперечить вимогам ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно із якою орендодавцями комунального майна можуть бути органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти таким майном. Отже, сторонами в момент укладення угоди недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦПК України. (а.с.2 т.1)

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право. Однак, виходячи як із позовних вимог, так із матеріалів справи апеляційним судом не встановлено порушення житлових прав позивача оспорюваним правочином.

Рішеннями судів (рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2012 року) у справі №1915/4613/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Тернопільської міської ради, ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії, ТзОВ "КК Коменерго-Тернопіль" про втрату права на користування жилим приміщенням, установлено, що будинок АДРЕСА_8 є комунальною власністю та перебуває на балансі ТзОВ "КК "Коменерго-Тернопіль", що підтверджується довідкою ТзОВ "КК "Коменерго-Тернопіль" за № 26 від 05.09.2011 року. Квартира АДРЕСА_1 була виділена під гуртожиток телеграфно-телефонній станції м. Тернополя для проживання молодих спеціалістів на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської Ради народних депутатів № 644 від 25.10.1985 року, протокол № 20. Відповідно до договору оренди житла №03/21 від 30.12.2011 року, укладеного між Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та ТзОВ "КК Коменерго-Тернопіль", квартира з моменту укладення договору передана в користування Тернопільській філії ПАТ "Укртелеком" для проживання працівників філії. Згідно з довідкою за №26 ТзОВ КК "Коменерго-Тернопіль" від 05.09.2011 року у вищезазначеному житлі зареєстровані: з 07.02.2002 року - ОСОБА_1 ; з 19.10.1988 року - ОСОБА_2 . Позивачем не подано, а судом не здобуто достатніх доказів, які б підтверджували факт відсутності відповідачів у спірному житловому приміщенні понад установлені строки без поважних причин. Позивачем також не доведено факту порушення його права користування жилою площею в гуртожитку наявністю в інших осіб самостійного права користування цим же жилим приміщенням у гуртожитку.

Рішення судів у справі №1915/4613/12 набрали законної сили і мають преюдиційне значення для даної справи.

Отже, позивач ОСОБА_1 з 07.02.2002 року зареєстрований у спірному приміщенні гуртожитку. Умови договору оренди, котрий не був оспорений його сторонами, дія якого припинена з 31.12.2012 року, що визнано сторонами договору, на об`єм житлових прав та обов`язків ОСОБА_1 не впливають. Порушення, оспорення чи невизнання житлових прав позивача на спірне приміщення гуртожитку договором оренди житла №03/21 від 30.12.2011 року, укладеного між Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та ТзОВ "КК Коменерго-Тернопіль", виходячи із позовних вимог та доводів апеляційної скарги, не встановлено.

Твердження ОСОБА_1 та його представника в апеляційному суді, що спірним договором оренди порушені його житлові права, оскільки ОСОБА_2 був знятий з реєстрації місця проживання - квартири АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення у справі №1915/4613/12, яким були задоволені позовні вимоги про визнання осіб такими, що втратили право на проживання у спірній квартирі, а повторно вселений уже на підставі оспорюваного договору оренди, не заслуговують на увагу колегії суддів. Чибрас І.В. набув право на проживання у спірному приміщенні гуртожитку із 19.10.1988 року і зняття його з реєстрації за заочним рішенням, яке пізніше скасовано самим судом та ухвалено рішення про відмову у позові ОСОБА_1 , правового значення не має, як і доводи, що ОСОБА_2 поселений в гуртожиток на підставі оспорюваного договору оренди.

Не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом посилання ОСОБА_1 , що спірне приміщення квартири АДРЕСА_1 не є гуртожитком та не має будь-якого визначеного правового статусу, оскільки такі доводи спростовуються обставинами, встановленими судовими рішеннями у справі №1915/4613/12, що набрали законної сили і не потребують доведення у даній справі в силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, у справі слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ КК Коменерго - Тернопіль , ПАТ Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди житла №03/21 від 30.12.2011 року, укладеного між ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" та ТзОВ "КК Коменерго-Тернопіль", відмовити за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК судові витрати слід покласти на сторони в межах сум, ними понесених.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КК Коменерго - Тернопіль , Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Тернопільської філії ПАТ Укртелеком , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовити з інших підстав.

Судові витрати покласти на сторони в межах сум, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, однак не пізніше до закінчення карантину.

Повний текст постанови складено 09 червня 2020 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Храпак Н.М.