Постанова
від 02.06.2020 по справі 1/44-нм
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 червня 2020 року Справа № 1/44-НМ

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Крейбух О.Г. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017р.

(ухвалене о 16:49 год. у м. Житомир, повний текст складено 15.12.2017 р.)

у справі №1/44-НМ (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"

до відповідачів:

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

2) Міністерства аграрної політики та продовольства України

3) Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона"

4) Фонду державного майна України

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Житомирської міської ради

за участю прокуратури Житомирської області

про визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача - Швидченко В.І.;

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області - не з`явився;

від Міністерства аграрної політики та продовольства України - не з`явився;

від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства - не з`явився;

від Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" - не з`явився;

від Фонду державного майна України - Беркута Є.В.;

від Житомирської міської ради - не з`явився;

прокурор - Білера І.В.

ВСТАНОВИВ:

Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" звернулося до суду із позовом, відповідно до якого (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:

- визнати БМПП "Сприяння" співвласником об`єкту оренди: приміщень з відповідними номерами - складу піску (№ 32, пл. 148,4 м2), складу цементу (№ 34 пл. 31,6 м2 та № 35 пл. 31,6 м2) та бетонно-розчинного вузла (№ 33 пл. 133,8 м2) загальною площею 345,4 м2, шляхом визнання за позивачем права власності на 34/100 частин (частина вартості проведених позивачем поліпшень) орендованих приміщень;

- зобов`язати відповідачів виключити вказане орендоване позивачем майно ДП "Житомирська ПМК" з переліку об`єктів агропромислового комплексу, які підлягають підготовці до продажу в 2012 році Регіональним відділенням ФДМУ;

- визнати за позивачем, як за орендарем державного майна, переважне право на участь в процесі приватизації майна ДП "Житомирська пересувна механізована колона", загальною площею 345,4 м2, в розмірі 66/100 частин орендованих приміщень;

- зобов`язати відповідачів виділити вказане орендоване позивачем майно згідно з договорами оренди від 14.03.1993, 15.03.1994, 01.10.1996, 08.04.1997, в окремий об`єкт приватизації з цілісного майнового комплексу ДП "Житомирська ПМК" та визнати таким, що підлягає приватизації шляхом викупу саме БМПП "Сприяння".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012 р. у справі №1/44-НМ, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р., позов задоволено частково; визнано право спільної власності за позивачем в розмірі 34% на об`єкт нерухомого майна цех по переробці природного каменю за адресою: м. Житомир, вул. М. Рибалка, 29; в іншій частині позову відмовив.

Постановою Вищого господарського суду від 19.02.2013 р. у справі №1/44-НМ рішення Господарського суду від 11.10.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно (цех по переробці природного каменю по вул. М. Рибалка, 29 в м. Житомирі) з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін (т.7, а с. 167-171).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.02.2014 р. у справі №1/44-НМ, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р., в задоволенні позову відмовлено (т.9, а. с. 47-53, т.11. а.с.106-113).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі №1/44-НМ касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 та рішення Господарського суду Житомирської області від 13.02.2014 у справі № 1/44-НМ скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначив в своїй постанові, що судами попередніх інстанцій:

- не було належним чином перевірено обставини виконання будівельних робіт на підставі відповідного дозволу та введення БМПП "Сприяння" у встановленому законом порядку новоствореної речі до експлуатації, а також достовірно не перевірено чи стосуються зазначені декларації предмету спору, а саме спірних нежитлових приміщень;

- не було перевірено доводи позивача щодо того, що умовами договору оренди погоджено, що разом з виробничими приміщеннями до позивача переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться ці приміщення;

- не було дано оцінки доводам РВ ФДМУ по Житомирській області, що власником спірного приміщення є держава, а орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів і нерухомого майна, яке є державною власністю відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є ФДМ України та його регіональні відділення; проте, орендодавцем виробничого приміщення в м. Житомирі по вул. М. Рибалка, 29, всупереч вимог чинного законодавства про оренду державного майна та без дозволу РВ ФДМУ по Житомирській області виступив балансоутримувач ДП "Житомирська ПМК".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2017 року у справі №1/44-НМ в позові Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", Фонду державного майна України, за участю прокуратури Житомирської області відмовлено.

Визнано недійсним договір оренди від 14.03.1993 р., укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 15.03.1994 року та доповнення № 1 від 04.10.1994 р. до договору оренди від 15.03.1994 року, укладені між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Урм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 01.09.1995 р., укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно - виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 01.10.1996 р., укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно - виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 08.04.1997 р., укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння".

Зокрема, суд першої інстанції, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 3, 11, 181, 202, 203, 215, 318, 331, 626, 628 ЦК України, ст. ст. 175, 289 Господарського кодексу України, ст. ст. 5, 23, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від (в редакції, чинній станом на виникнення правовідносин) та ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції, чинній станом на виникнення правовідносин), прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Також, судом зазначено, що ПМК "Укрм`ясомолтехпром" не мала ніяких повноважень щодо передачі в оренду державного майна, надання дозволу на його реконструкцію, а також надання згоди на вилучення земельних ділянок, які перебували у користуванні Житомирської пересувної механізованої колони тресту "Київм`ясомолремонт" відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської районної ради депутатів трудящих № 326 від 13.08.1969.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договорами оренди від 14.03.1993, від 15.03.1994 з доповненням №1 від 04.10.1994, від 01.09.1995, від 01.10.1996 та від 08.04.1997, укладеними між ПМК "Укрм`ясомолтехпром" та позивачем, порушено право держави Україна на володіння, користування і розпорядження належним їй майном та земельною ділянкою та скориставшись правом, передбаченим п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, визнав недійсними вказані договори оренди.

Не погоджуючись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач - Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 р. у справі № 1/44-НМ скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не виконав всіх вказівок Вищого господарського суду у даній справі.

Висновок суду першої інстанції про відсутність у ПМК "Укрмясомолтехпром" повноважень щодо передачі в оренду майна не відповідає матеріалам справи та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Також, висновок суду про те, що Житомирська міська рада, вирішуючи питання про надання земельних ділянок позивачу в постійне користування та в оренду, перевищила надані їй законодавством повноваження щодо цього, не відповідає чинному законодавству.

Порушення матеріальних норм судом першої інстанції також полягають в тому, що під час надання оцінки законності укладання договорів оренди, судом було застосовано редакцію ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 діючу станом від 16.05.1995., в той час коли частина договорів оренди була укладена ще до 1995 р., коли редакція даної статті, наведена судом у своєму рішенні не існувала.

Судом не було проаналізовано відповідність юридичного статусу орендодавця (Житомирської ПМК "Укрм`ясомодтехпром") нормам ч. 1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Законність підстав укладення договорів оренди базується на тому, що ст. 5 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" визначено, що орендодавцями є Фонд державного майна України - щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю.

Про те суд, незважаючи на неодноразові клопотання позивача, проігнорував факт того, що ПМК "Укрм`ясомолтехпром" ніколи не була цілісним майновим комплексом в розумінні діючого, на той час, чинного законодавства.

Єдиним документом, який може підтвердити право постійного користування земельною ділянкою, а одночасно встановити факт того, що орендодавець є цілісним майновим комплексом і підпадає під дію ст.5 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", являється державний акт на право користування землею, який не був наданий Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром".

Твердження суду першої інстанції, що спірні приміщення могли бути відчужені у встановленому законодавством порядку чи передані в оренду виключно за згодою власника, або уповноваженого ним органу не стосується орендних відношень, що склалися навколо спірних приміщень та суперечать ст.10 закону України "Про підприємства в Україні".

Судом першої інстанції не було враховано положень Постанови КМ України від 05.11.1991р. №311 " Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

Позивачем правомірно використовувалася земельна ділянка під орендованими приміщеннями і проведені ним поліпшення орендованого майна не є самовільним будівництвом, а реконструкція, яка за висновком двох судових будівельно-технічних експертиз призвела до створення нової речі - цеху по обробці каменю і питома доля майна орендаря (наймача), що складає вартість проведених невід`ємних поліпшень в вартості орендованого майна наймодавця дорівнює 34% і була введена в експлуатацію, в установленому законом порядку.

Також, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст. 69 ГПК України щодо строку розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Орендодавцем виробничого приміщення, розташованого у м. Житомирі по вул. Маршала Рибалко, 29 всупереч вимогам законодавства про оренду державного та комунального майна, без дозволу РВ ФДМ України по Житомирський області виступав балансоутримувач - ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона".

29.06.2006 р. РВ ФДМ України по Житомирський області спільно із старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ДСБЕЗ УМВС України в Житомирський області було переведено перевірку оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", під час якої було виявлено 5 випадків передачі в оренду нерухомого майна (в тому числі і позивачу) з порушенням вимог Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р.

РВ ФДМ України по Житомирський області підготовлено проект договору оренди та запропоновано позивачу підписати договір оренди, однак останній неодноразово повертав проект договору оренди відмовляючи в його підписанні.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області вважає, що дії позивача відносно державного майна є незаконними, оскільки держава в особі органу управління - Міністерства аграрної політики та продовольства України та РВ ФДМ України по Житомирський області не надавала дозволів на здійснення поліпшень, реконструкцій чи створення нової речі.

Декларація про початок виконання будівельних робіт від 11.03.2013 р. та декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 25.03.2013 р. не є доказами, які підтверджують введення в експлуатацію спірного майна.

За наведеного вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові.

Фонд державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу БМПП "Сприяння" просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.

Власником спірного приміщення є держава, а відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення вказаних договорів оренди), орендодавцями, зокрема, є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є загальнодержавною власністю;

- органи місцевого самоврядування щодо комунального майна;

- державні підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених в абз. 2 і 3 цієї статті - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна.

Орендодавцем спірного приміщення всупереч вимогам законодавства виступив балансоутримувач - ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона".

Враховуючи викладене, Фонд державного майна України вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура Житомирської області подала до суду апеляційної інстанції відзив, відповідно до якого зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди), орендодавцями, зокрема, є:

- органи місцевого самоврядування щодо комунального майна;

Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, передача майна в оренду не припиняє права державної власності на це майно.

В матеріалах справи містяться відомості, що ні ФДМ України, ні РВ ФДМ України по Житомирський області не передавали оренду спірне майно в оренду позивачу, а також не надавали згоду на здійснення поліпшень спірного майна.

Суд першої інстанції встановивши обставини щодо порушення прав держави, як власника спірного майна дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що договорами оренди від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 р. з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995 р., від 01.10.1996 р. та 08.04.1997 р. порушено право держави на володіння, користування і розпоряджання належним їй майном та земельною ділянкою.

Здійснивши системний аналіз вказаних договорів оренди на відповідність вимогам законодавства, судом реалізоване право передбачене ст. 83 ГПК України (в редакції на моменту прийняття рішення) на визнання таких договорів недійсними.

Висновок суду першої інстанції про те, що Житомирська міська рада вирішуючи питання про надання земельних ділянок позивачу в постійне користування перевищила свої повноваження є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, прокуратура Житомирської області вважає, що судом обґрунтовано відмовлено в позові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Від позивача надійшла відповідь на відзиви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та прокуратури Житомирської області, відповідно до якої зазначає наступне.

Суд першої інстанції не міг визнати недійсними договори оренди, оскільки вони є припиненими, а тому предмет спору відсутній.

Приймаючи рішення суд першої інстанції в частині визнання недійсними договорів порушив норми ЦК УРСР щодо строків позовної давності.

Судом було порушено норму ст. 83 ГПК України (в редакції на моменту прийняття рішення), оскільки суд мав право вийти за межі позовних вимог лише за наявності відповідного клопотання.

Від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшли пояснення, в яких Мінагрополітики просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В поясненнях № 1 (т. 22, а. с. 107-108) позивач зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди) орендодавцями є державні підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна.

Об`єкти, що передавалися в оренду позивачу є індивідуально визначеним майном, а тому в силу викладеного та положень статуту ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", під час укладання договорів оренди не було допущено порушень законодавства.

В нормативно-правових обґрунтуваннях правомірності позовних вимог БМПП "Сприяння" (т. 23, а. с. 77-84) позивач, з посиланням на рішення Конституційного Суду України у справі №31-рп/2009 від 10.12.2009 р., зазначає, що оскільки Закони України "Про оренду державного та комунального майна", "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" не передбачили заборони щодо переважного права орендаря на придбання державного, в тому числі військового, майна, то на правовідносини, які виникають між наймодавцем та наймачем у разі продажу військового майна, переданого у найм (оренду), поширюється дія норми, закріпленої у частині другій статті 777 ЦК України. Відчуження державного та комунального майна у приватну власність здійснюється як шляхом приватизації, так й іншими способами, встановленими законом. Положення частини другої статті 777 ЦК України щодо переважного права наймача на придбання майна у разі його продажу не порушує майнових прав власників.

Позивач вказує, що ним, як належним орендарем обґрунтовано заявлено позов про визнання за ним права власності на 34/100 частин орендованих приміщень.

Вказана вище апеляційна скарга позивача на рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2017 року у справі №1/44-НМ вже розглядалася судом апеляційної інстанції.

Зокрема, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 р. у справі №1/44-НМ у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх. № 77/18) Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 року у справі № 1/44-НМ, призначено розгляд апеляційної скарги на 28.02.2018 о 15:00 год. (т. 19, а. с. 258-261).

28.02.2018 р. (вх.№6462/18, №6479/18) від керівника Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" надійшли аналогічного змісту заяви про відвід - головуючого судді Олексюк Г.Є. та судді Гудак А.В. у справі №1/44-НМ (т. 20, а. с. 105-111).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 р. за наслідками розгляду заяв Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" про відвід суддів Гудак А.В. та Олексюк Г.Є., керуючись нормами ст. 39 ГПК України зупинено провадження у справі у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних заяв (т. 20, а. с. 141-146).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2018 року визначено суддю для розгляду заяв позивача про відвід суддів Гудак А.В. та Олексюк Г.Є. у справі № 1/44-НМ - суддю Огородніка К.М. (т. 20, а. с. 147).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 р. відмовлено в задоволенні заяв Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" про відвід суддів Олексюк Г.Є. та Гудак А.В у справі № 1/44-НМ (т. 20, а. с. 148-149).

02.03.2018 р. від головуючої судді Олексюк Г.Є., судді Гудак А.В. надійшла заява про самовідвід, яку ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 р. було задоволено (т. 20, а. с. 157, 162-167).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 р. визначено колегію у складі суддів: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г., суддя Грязнов В.В. (т. 20, а. с. 184).

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.03.2018р. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Петухова М.Г. відповідно до п. 17.4 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №1/44-НМ (т. 20, а. с. 186).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 р. визначено колегію у складі суддів: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. (т. 20, а. с. 187).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 р. у справі №1/44-НМ прийнято апеляційну скаргу (вх. № 77/18) Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 р. до провадження у новому складі суду: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. Призначено розгляд скарги на 28.03.2018 р. (т. 20, а. с. 188-192).

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді (судді-доповідача) Бучинської Г.Б. судове засідання у справі № 1/44-НМ 28 березня 2018р. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького,59 у залі судових засідань № 2, не відбулося (т. 20, а. с. 224-225).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 р. у справі №1/44-НМ призначено справу до розгляду на 26.04.2018 р. о 14:30 год. (т. 20, а. с. 248-250).

Розпорядженням керівника апарату від 26.04.2018 року у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 1/44-НМ - Розізнаної І.В. відповідно до п.8.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, зі змінами, затвердженими рішеннями зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 р., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 1/44-НМ (т. 21, а. с. 4).

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 26.04.2018 р. визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г. (т. 21, а. с. 5).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 р. у справі №1/44-НМ було прийнято апеляційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" (вх. 77/18 від 09.01.2018 р.) на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 08.12.2017 р. у справі № 1/44-НМ до провадження в складі колегії суддів: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г. (т. 21, а. с. 6-7).

За результатами судового засідання 26.04.2018 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.05.2018 р. о 14:30 год., про що постановлено ухвалу (т. 21, а. с. 27-32).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.06.2018 р. о 11:30 год. (т. 21, а. с. 235-237).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 р. (з врахуванням ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 р. про виправлення описки) в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.07.2018 р. о 14:30 год. (т. 21, а. с. 63-67, 73-74).

За результатами судового засідання 18.07.2018 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.09.2018 р. о 14:30 год., про що постановлено ухвалу (т. 22, а. с. 144-148).

20.09.2018 р. (вх. №30020/18) від керівника Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" надійшла заява про відвід - головуючого судді Бучинської Г.Б. у справі №1/44-НМ в розумінні п.3, ч.1, ст. 35 ГПК України (т. 22, а. с. 163-179).

20.09.2018 р. (вх. №30040/18) від керівника Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" надійшла заява про відвід - головуючого судді Бучинської Г.Б. у справі №1/44-НМ в розумінні ч.3 ст.36 ГПК України (т. 22, а. с. 180-185).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 р. заяви БМП "Сприяння" про відвід головуючої судді Бучинської Г.Б. у справі № 1/44-НМ визнано необґрунтованими. Зупинено апеляційне провадження у справі № 1/44-НМ до вирішення питання про відвід головуючої судді Бучинської Г.Б. в порядку ч.3 ст. 39 ГПК України (т. 22, а. с. 237-241).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заявленого відводу судді, призначено суддю Крейбух О.Г. (т. 22, а. с. 251).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 р. було відмовлено у задоволенні заяв Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" про відвід головуючому судді Бучинської Г.Б. у справі № 1/44-НМ (т. 22, а. с. 252-258).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 р. було поновлено провадження у справі № 1/44-НМ, призначено розгляд скарги на 03.10.2018 р. о 12:00 год. (т., 23, а. с. 4-6).

Згідно указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. Рівненський апеляційний господарський суд ліквідовано та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

05.10.2018 р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

За таких обставин справа № 1/44-НМ було передана з Рівненського апеляційного господарського суду до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2018 р. для розгляду справи № 1/44-НМ визначено колегію суддів: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Огороднік К.М. (т. 23, а. с. 8).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі №1/44-НМ (з врахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 р. про виправлення описки) прийнято апеляційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №1/44-НМ до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Огороднік К.М. Розгляд апеляційної скарги призначено на "19" листопада 2018 р. о 14:30год. (т. 23, а. с. 55-56, 66).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 р. рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано право спільної власності за БМПП "Сприяння" в розмірі 34% на об`єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29. Вирішено питання судових витрат (т. 23, а. с. 151-162).

В подальшому, постановою Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 1/44-НМ постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 24, а. с. 173-183).

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що задовольнивши позовні вимоги БМПП "Сприяння" про визнання права спільної власності за БМПП "Сприяння" в розмірі 34% на об`єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29, суд апеляційної інстанції не з`ясував, коли саме позивачем були здійснені відповідні поліпшення, які з них були здійснені до 01.01.2004 р. (введення в дію ЦК України 2003 р.), а які - після, оскільки діюче законодавство по різному регулювало правовідносини орендаря та орендодавця щодо проведення такої реконструкції.

Також, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний господарський суд не надав оцінки рішенню Постійного діючого Третейського суду при Асоціації Голден кепітал груп від 21.08.2007р. у справі №1/02-2007 та не з`ясував, яке воно має наслідки для вирішення спору у даній справі.

14.05.2019 р. справа № 1/44-НМ надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду (т. 24, а. с. 184).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. було відкрито апеляційне провадження у справі № 1/44-НМ, призначено справу до розгляду на 25.06.2019 р. о 16:45 год. (т. 24, а. с. 186).

25.06.2019р. позивач подав заяву вх. № 23295/19 про відвід судді Грязнова В.В., котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 р. визнана необґрунтованою, а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 р. в її задоволенні було відмовлено (т. 25, а. с. 4-6, 52-55, 57-60).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 р. (з врахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 р. про виправлення описки) поновлено провадження у справі № 1/44-НМ, призначено розгляд справи на 11.07.2019 р. о 11:45 год. (т. 25, а. с. 69, 160).

01.07.2019р. на електронну адресу суду та в день судового засідання 11.07.2019 р. Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння" подано клопотання про відвід головуючого судді Грязнова В.В. та судді Розізнаної І.В. у справі №1/44-НМ (вх. № № 23846/19, 25428/19) котрі ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 р. визнано необґрунтованими, а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 р. в їх задоволенні було відмовлено (т. 25, а. с. 61-68, 98-111, 164-167, 169-173).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 р. поновлено провадження у справі № 1/44-НМ, призначено розгляд справи на 30.07.2019 р. о 11:45 год. (т. 25, а. с. 184).

29.07.2019р. на електронну адресу суду та в день судового засідання 30.07.2019 р. позивач подав заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. в справі №1/44-НМ (вх. № № 27069/19, 27292/19), котрі ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 р. визнано необґрунтованими, а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 р. в їх задоволенні було відмовлено (т. 25, а. с. 188-192, 194-197, 205-208, 210-212).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2019 р. поновлено провадження у справі № 1/44-НМ, призначено розгляд справи на 18.09.2019 р. о 11:00 год. (т. 25, а. с. 217).

18.09.2019р. на електронну адресу суду та через канцелярію надійшла заява БМПП "Сприяння" (вх.№32119/19 від 18.09.2019р.) про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 р. залишена без розгляду (т. 26, а. с. 12-18, 103-113,144-147).

Разом з тим, колегія суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. подала у судовому засіданні 18.09.2019р. заяву про самовідвід, яка ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 р. була задоволена (т. 26, а. с. 141-142, 148-149).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2019 р. визначено колегію суддів для розгляду справи № 1/44-НМ у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. (т. 26, а. с. 151).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 р. було прийнято справу № 1/44-НМ за апеляційною скаргою Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. та призначено розгляд апеляційної скарги на 18.10.2019 р. о 10:00 год. (т. 26, а. с. 153).

27.09.2019 р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява вх. № 33058/19 про відвід судді Бучинської Г.Б., котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 р. визнана необґрунтованою, а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 р. в її задоволенні було відмовлено (т. 26, а. с. 159-167, 172-173, 175-177).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 р. було поновлено апеляційне провадження № 1/44-НМ (т. 26, а. с. 193).

18.10.2019 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву вх. № 34783/19 про відвід судді Бучинської Г.Б., котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 р. визнана необґрунтованою, а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 р. в її задоволенні було відмовлено (т. 27, а. с. 1-4, 71-75, 86-87, 89-92).

23.10.2019 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява судді Бучинської Г.Б. про самовідвід у справі № 1/44-НМ (т. 27, а. с. 100).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 р. заяву судді Бучинської Г.Б. про самовідвід у справі №1/44-НМ задоволено, відведено суддю Бучинську Г.Б. від участі в розгляді справи № 1/44-НМ (т. 27, а. с. 103-104).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 р. визначено колегію суддів для розгляду справи № 1/44-НМ у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Маціщук А.В. (т. 27, а. с. 123).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 р. було прийнято справу № 1/44-НМ за апеляційною скаргою Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Маціщук А.В. та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.12.2019 р. о 10:30 год. (т. 27, а. с. 141).

18.11.2019 р. від БМПП "Сприяння" надійшла заява вх. № 37958/19 про відвід судді Крейбух О.Г., котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 р. визнана необґрунтованою, а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. в її задоволенні було відмовлено (т. 27, а. с. 158-161, 170-171, 182-185).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 р. було поновлено апеляційне провадження № 1/44-НМ, призначено розгляд апеляційної скарги на 13.01.2020 р. (т. 27, а. с. 204).

09.01.2020 р. на електронну адресу суду позивачем скеровано заяву про відвід судді Крейбух О.Г. (уточнену) вх. № 134/20 про відвід судді Крейбух О.Г., котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2019 р. залишена без розгляду (т. 27, а. с. 232-237; т. 28, а. с. 87-94, 103-104).

13.01.2020 р. БМПП "Сприяння" подало заяву вх. № 268/20 про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Крейбух О.Г. суддя Маціщук А.В., котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2019 р. визнана необґрунтованою, а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 р. в її задоволенні було відмовлено (т. 28, а. с. 105-106, 108-109, 117-118).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 р. було поновлено апеляційне провадження № 1/44-НМ, призначено розгляд апеляційної скарги на 10.02.2020 р. (т. 27, а. с. 204).

10.02.2020 р. в день судового засідання на електронну адресу суду та через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відвід головуючого судді Петухова М.Г., судді Крейбух О.Г. судді Маціщук А.В. вх. № № 377/20, 1104/20, котра ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р. залишена без розгляду у зв`язку із тим, що подання такої заяви визнано зловживання процесуальними правами (т. 28, а. с. 149-163, 199-246; т. 28, а. с. 3-5).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р. було відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.03.2020 р., залучено до участі справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, будинок 12/2, код 37508596). (т. 28, а. с. 8-9).

В судовому засіданні від 16.03.2020р. у справі №1/44-НМ учасниками справи було надано пояснення по суті спору, та викладено зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову. За результатами судового розгляд апеляційної скарги відкладено на "30" березня 2020 р. о 10:30 год., про що постановлено відповідну ухвалу (т. 29, а. с. 147-149).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.04.2020 р. (т. 30, а. с. 53-54).

27.04.2020 р. в день судового засідання на електронну адресу суду та через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відвід головуючого судді Петухова М.Г., судді Крейбух О.Г. судді Маціщук А.В. вх. № 1171/20, котре ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 р. залишена без розгляду у зв`язку із тим, що подання такої заяви визнано зловживання процесуальними правами (т. 30, а. с. 160-174, 203-205).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 р. було відкладено розгляд апеляційної скарги на 18.05.2020 р. (т. 30, а. с. 53-54).

06.05.2020 р. на електронну адресу суду та через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відвід головуючого судді Петухова М.Г., судді Крейбух О.Г. судді Маціщук А.В. вх. № 1243/20, котре ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020р. залишена без розгляду у зв`язку із тим, що подання такої заяви визнано зловживання процесуальними правами (т. 30, а. с 214-234, 203-205).

За результатами судового засідання 18.05.2020 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 02.06.2020 р. о 10:30 год., про що постановлено відповідну ухвалу (т. 22, а. с. 126-127).

Поруч з цим, під час нового розгляду апеляційної скарги Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 р. у справі № 1/44-НМ учасниками справи було подано додаткові пояснення.

Прокуратура Житомирської області в поясненнях від 20.06.2019 р. (т. 24, а. с. 201-204) зазначає, ЦК Української PCP, Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", в подальшому Закон України "Про оренду державного та комунального майна" до 2004 року, не передбачали права орендаря на набуття права власності на орендоване майно внаслідок проведених поліпшень за жодних обставин.

В ст. 272 ЦК Української PCP передбачалась лише можливість відшкодування наймачу витрат на поліпшення майна, зробленого за згодою наймодавця.

Правовідносини зі створення нової речі в результаті поліпшення орендованого майна було врегульовано з 01.01.2004, з набранням чинності ЦК України та внесенням змін і доповнень до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За статтею 778 ЦК України орендар стає співвласником речі тільки за умови її створення як об`єкту матеріального світу, тобто за наслідками поліпшення має бути створене нове майно, право власності на яке може набуватись тільки після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію.

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що в результаті здійснених ним покращень створено нову річ - нове нерухоме майно, яке прийнято до експлуатації у відповідності до вимог чинного законодавства.

Оскільки спірний об`єкт в експлуатацію не введений та не зареєстрований, а отже не набув статусу нерухомого майна, як об`єкта цивільного права, тому у даному випадку доводи позивача щодо створення нової речі (новоствореного нерухомого майна), як результат поліпшення орендованого майна, взагалі є безпідставними, оскільки не введення в експлуатацію та відсутність реєстрації у встановленому законом порядку принципово виключає можливість набуття права спільної часткової власності на таке нерухоме майно на підставі частини 4 статті 778 ЦК України.

Судом першої інстанції установлено, що Фондом державного майна України та його Регіональним відділенням по Житомирській області не передавалося спірне майно в оренду позивачу, не надавалася згода на здійснення його поліпшень. Водночас, у ПМК "Укрм`ясомолтехпром" були відсутні повноваження щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме виробничих приміщень, без дозволу Фонду державного майна України, та його регіональних відділень, а також щодо надання згоди на проведення їх поліпшень.

За таких обставин, прокуратура Житомирської області вважає, що будь-які законні підстави для визнання позивача співвласником державного майна відсутні.

Фонд державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу (т. 24, а. с. 206-213) зазначає, що:

- оскільки договори оренди від 14.03.1993 р., 15.03.1994 р. з доповненням № 1 від 01.10.1994р., 01.09.1995 р., 01.10.1996 р. були укладені до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, що було чинним на момент укладання договорів;

- норми, що були чинні на момент укладання договорів та регулювали дані правовідносини не встановлювали набуття права власності на поліпшення найманого майна;

- відповідно до приписів ст. 272 ЦК УРСР в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає;

- станом на 01 січня 2004 року договори оренди від 14.03.1993 р., 15.03.1994 р. з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., 01.09.1995 р., 01.10.1996 р. припинили свою дію;

- протягом 1994 - 1999 років позивачем було проведено ремонтно-будівельні роботи з поліпшення орендованого майна і прилеглої земельної ділянки з його обслуговування, які не були передбачені кошторисом;

- оскільки договір оренди від 08.04.1997 був чинним станом на 01.01.2004 р., то до даних правовідносин слід застосовувати положення чинного ЦК України та норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин);

- відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію. технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна;

- матеріали справи не містять доказів надання відповідного погодження на здійснення поліпшень орендованого майна орендодавців, зазначених в абзацах другому і третьому ст. 5 Закону України "Про оренду державного і а комунального майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди).

Враховуючи викладене, ФДМ України просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги БМПП "Сприяння".

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги та запереченнях на відзив ФДМ України позивач (т. 25, а. с. 25-40) вказує, що прокуратурою Рівненської області порушено п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Зазначає, що участь прокуратури в розгляді справи № 1/44-НМ є незаконною.

Прийняття судом першої інстанції рішення про визнання недійсними договорів оренди від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 р. з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995 р., від 01.10.1996 р. та 08.04.1997 р. суперечить нормам матеріального та процесуального права.

В наступних додаткових поясненнях (т. 26, а. с. 59-102) позивач зазначає наступне.

Склад піску, склад цементу та бетонно-розчинний вузол, які передавалися в оренду, окремо наділені тільки їм притаманними властивими ознаками, від площі, яку кожен з них займає (абсолютно індивідуально) до конкретного номера в інвентарній справі №17172, який закріплений за кожною річчю та специфічного, абсолютно індивідуального обладнання, яким кожна з цих речей обладнана, отже, відповідно до проведеної в інвентарній справі нумерації будівлі "А" за адресою: вул. Маршала Рибалко , 29 в місті Житомирі , є окремим, індивідуально визначеним майном.

Майно передане в оренду позивачу, є індивідуально визначеним, а відтак висновок суду першої інстанції про відсутність у ПМК "Укрмясомолтехпром" повноважень щодо передачі в оренду майна спростовується вищевикладеним та не відповідає вимогам ст.5 Закону України "Про оренду державного і а комунального майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди).

Судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, тоді як спірні договори оренди були укладені між сторонами 1993-1997 роках.

Як вбачається з матеріалів справи та висновку судової будівельно-технічної експертизи, під час користування орендованим майном позивачем були зроблені невід`ємні поліпшення орендованого майна.

Позивач вважає, що є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності твердження відповідачів про той факт, що в результаті проведених позивачем будівельних робіт протягом 1994 - 2013 р. р. на спірному об`єкті не було створено нової речі, оскільки об`єкт не було введено в експлуатацію.

Враховуючи ту обставину, що в кожному з укладених договорів, орендодавець надавав орендарю право проводити будь-які поліпшення орендованого майна, площа орендованих виробничих приміщень не лише змінила своє функціональне призначення, не лише має істотно інші ознаки у порівнянні із попереднім об`єктом оренди, не лише істотно покращився її стан, а ще і змінила свої геометричні параметри.

В результаті проведення поліпшень орендованих приміщень, а саме, приміщення складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла загальною площею 345,4 кв. м., узгоджених з орендодавцем, було створено цех по обробці каменю потужністю 150 кв. м. на місяць, що також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2011 р.

В заяві № 1 від 10.01.2020 р. (т. 28, а. с. 1-37), яка фактично є поясненнями, БМПП "Сприяння" вказує, що набуття права на частку орендованого майна, передбачене ст. 778 ЦК України та ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є належним та ефективним способом захисту прав позивача, як належного орендаря приміщень: складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, що спростовує висновки суду першої інстанції про переважне застосування до здійснених позивачем поліпшень об`єкта саме приватизаційного законодавства, що зумовлює приватизаційний характер набуття права власності на орендоване майно.

Ні матеріали справи, ні мотивувальна частина рішення суду першої інстанції від 08.12.2017р., не містить фактичних обставин, які б встановлювалися судом, щодо підстав визнання договорів оренди недійсними.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2011 р. експертом зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що орендодавець дав згоду на здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна, які були спрямовані на створення виробничих приміщень по обробці каменю; невід`ємні поліпшення виконані на підставі розробленої проектно-кошторисної документації і відповідають вимогам діючих нормативних документів в галузі будівництва; відступи від вимог ДБН на об`єкті після його реконструкції відсутні; висновками аудиту підтверджується фінансування здійснених невід`ємних поліпшень приміщень за рахунок коштів позивача; ринкова вартість приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, розташованих в м. Житомирі по вул. М. Рибалка, 29 без проведених поліпшень складає 358460 грн. (без ПДВ); ринкова вартість вказаних приміщень з поліпшеннями складає 497004 грн. (без ПДВ); ринкова вартість невід`ємних поліпшень складає 138544 грн. (без ПДВ); частка держави у вартості приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла після проведених невід`ємних поліпшень складає 72 %, частка орендаря - 28 % проведені роботи по реконструкції вказаних приміщень, виконані позивачем, не призвели до знецінення вартості державного майна Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона". Збитків державному майну не завдано.

Відповідно до висновку №125/12 судової будівельно-технічної експертизи від 17.12.2008 р. вбачається, що фінансування виконаних невід`ємних поліпшень орендованого майна, були здійснені за рахунок коштів позивача.

З огляду на викладене, позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернувся в суду з позовом до РВ ФДМ України по Житомирській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", Фонду державного майна України про визнання за позивачем права спільної власності в розмірі 34% на об`єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29.

Моментом виникнення нової речі є зміна фізичних характеристик об`єкта переробки. Створення нової речі означає зміну існуючого об`єкту матеріальних прав, коли в результаті поліпшень створюється нова річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівнянні із попереднім об`єктом найму.

Твердження місцевого господарського суду про відсутність у позивача права на проведення реконструкції орендованого нерухомого майна не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Орендодавцем, безпосередньо в договорах оренди була надана згода на проведення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна, у зв`язку з чим у наймача (позивача) виникло право вимагати визнання права часткової власності на реконструйований об`єкт в частині вартості проведених невід`ємних поліпшень.

З огляду на викладене, позивач просить рішення Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2017 року у справі №1/44-НМ скасувати, прийнявши нове рішення, яким задоволити позов.

В заяві на рішення Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2017 року у справі №1/44-НМ (т. 28, а. с. 45-52), скаржник надає додаткові пояснення, відповідно до яких повідомляє наступне.

На час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на початок проведення позивачем робіт по будівництву та реконструкції об`єкту оренди питання щодо процедури отримання дозволу на виконання будівельних робіт, регламентувалося в тому числі нормами ДБН А 3.1 2-93 "Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт".

Згідно п.3.3. вказаного ДБН. 3.3. в разі позитивного рішення орган держархбудконтролю видає забудовнику (замовнику) дозвіл на виконання будівельних робіт по формі згідно з додатком 6.

Наявний в матеріалах справи дозвіл № 20/99 на виконання будівельних робіт відповідає встановленій формі.

Згідно п. 3.10. вказаного ДБН, продовження строку дії дозволу здійснюється органами держархбудконтролю на підставі листа забудовника (замовника), в якому надається перелік виконаних на об`єкті (будові) робіт, а також вказуються відповідальні за здійснення будівельних робіт технічні працівники будівельної організації, авторського та технічного наглядів.

Пункт 3.14. вказаного ДБН, передбачає, що термін дії дозволу запроваджується органами держархбудконтролю залежно від часу, необхідного для будівництва об`єкта, будівництва або виконання окремих видів робіт та інших місцевих умов будівництва.

По закінченні терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен продовжити його в органах держархбудконтролю в місячний строк. Якщо дозвіл на будівництво не було продовжено на протязі місяця після закінчення його терміну, він вважається таким, що втратив чинність.

Все вищевказане, на думку позивача, свідчить про те, що підставою для продовження строку дії дозволу на виконання будівельних робіт є звернення забудовника до органу держархбудконтролю із заявою щодо продовження строку дії дозволу, а наявність відповіді на вказане звернення є доказом того, що строк дії виданого раніше дозволу на виконання будівельних робіт є продовженим до дати або моменту зазначеного у відповіді.

На підтвердження обставин того, що позивач мав належним чином оформлений дозвіл на виконання будівельних робіт в період з 1999 року по 2009 рік, тобто по момент фактичного завершення будівництва об`єкту позивачем було надано лист від 27.07.2000 року за № 117/2 складений інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури Житомирської міської ради.

Також, позивач вважає, що є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності твердження відповідачів про той факт, що в результаті проведених позивачем будівельних робіт протягом 1994 - 2013 р.р. на спірному об`єкті не було створено нової речі.

Позивачем по справі було надано докази на підтвердження готовності спірного об`єкту та прийняття його до експлуатації, що надає йому право ставити питання про визнання його співвласником об`єкту оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області від 08 грудня 20і7 року скасувати в повному обсязі.

В додаткових поясненнях від 14.03.2020 р. (т. 29, а. с. 64-74) зазначає, що в результаті проведених поліпшень по реконструкції складу цементу, складу піску та бетонно-розчинного вузла було створено цех, як єдиний, автономний з повним завершеним технологічним циклом майновий комплекс, в виробничих будівлях якого можна було обробляти граніт, в сукупності з технологічним обладнанням, а саме: розколювати, розпилювати, окантовувати, шліфувати, полірувати, точити граніт різних родовищ і створювати різні малі (і не зовсім малі) архітектурні форми.

За державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 дані будівлі, після проведених поліпшень по їх реконструкції, відносяться до III категорії складності і мають державний класифікаційний код 1251.8 і відносяться до будівель підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, в противагу тому, що склади цементу, склад піску та бетонно-розчинний вузол орендодавця (ПМК "Укрм`ясомолтехпром") мають державний класифікаційний код 1251.5 і відносяться до будівель харчової промисловості.

В додаткових поясненнях від 10.03.2020 р. (т. 29, а. с. 112-115) ФДМ України повідомляє, що з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року №1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна", керуючись Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482, наказом Фонду від 25.11.2019 р. № 1146 утворено комісію з питань передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій.

Акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Житомирська пересувна колона" (код 00451116) зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України затверджений Головою Фонду Сенниченком Д. В. 20 грудня 2019 року.

Вказаний акт складено виключно на підставі, наданих Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України документів без виїзду на цілісний майновий комплекс ДП "Житомирська пересувна колона".

У клопотанні №2 від 29.03.2020 р. (т. 30 а. с. 10-12) позивачем надано пояснення з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №1/44-НМ та вказано, що ні договір оренди земельних ділянок від 14.07.2008р., ні рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Голден кепітал груп від 21.08.2007р. №1/02-2007 не мають безпосередньо відношення до даного спору.

В клопотанні № 3 від 29.03.2020 р. (т. 30 а. с. 27-30) позивач підтримує свою позицію щодо можливості набуття ним права власності на об`єкт оренди, внаслідок здійснення поліпшень. Вказує, що в період з 01.01.1994 р. по 01.04.2004 р. загальна сума витрат позивача на поліпшення орендованого майна склала 751325 грн. 10 коп., а з 01.04.2004 р. по 25.03.2013 р. - 215362грн. 57 коп.

В додаткових поясненнях (вх № 3728/20) (т. 32, а. с. 145-149) Фонд державного майна України фактично підсумовує вищевказані свої пояснення, котрі надавалися до суду.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзиви на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Також, скаржником було скеровано до суду апеляційної інстанції ряд клопотань, мотиви відхилення яких слід навести в даній постанові, як кінцевому процесуальному документі, за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Відтак, в клопотанні від 17.10.2019 р. (вх. № 34775/19) (т. 26, а. с. 222) позивач просить витребувати в Житомирської ОДПІ, засвідчені в установленому порядку, копії реєстраційних документів таких підприємств:

- Житомирська ПМК треста "Київм`ясомолремонт" за адресою: вул. Соколовська, 21, в м.Житомирі в період з 1985 р. по 1987р.;

- Житомирська ПМК республіканського об`єднання "Укрм`ясомолмаштехремонт" за адресою: вул. Соколовська, 21, в м. Житомирі в період з 1987 р. по 1988р.;

- Житомирської ПМК республіканського проектно-промислового будівельного об`єднання "Укрм`ясомолмаштехпром" за адресою: вул. Соколовська, 21, в м. Житомирі в період з 1988 р. по 1992р.;

- Житомирської ПМК "Укрм`ясомолтехпром" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29 в м.Житомирі в період з 1992 р. по 1997р.;

- Державного підприємства "Житомирська ПМК" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29, в м.Житомирі в період з 1997 р. по поточний момент.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх. № 34776/19) (т. 26, а. с. 223) позивач просить витребувати в відділі Державної реєстраційної служби Житомирської міської ради, засвідчені в установленому порядку, копії реєстраційних документів таких підприємств:

- Житомирської ПМК "Укрм`ясомолтехпром" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29 в м.Житомирі в період з 1992 р. по 1997 р.;

- Державного підприємства "Житомирська ПМК" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29, в м. Житомирі в період з 1997 р. по поточний момент.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх. № 34777/19) (т. 26, а. с. 224-225) позивач просить витребувати з архіву Господарського суду Житомирської області, том справи №1/49-Д, в якому, на а.с.177-179 є оригінал (для огляду в залі судового засідання) пояснень Міністерства аграрної політики та продовольства України №31-4/300 від 25.06.2014р., і в яких зазначається, що ДП "Житомирська пересувна механізовано колона", є правонаступником пересувної механізованої колони саме "Уком`ясомолтехпром", а не ПМК Держхарчопрому.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх № 34781/19) (т. 26, а. с. 242) позивач просить витребувати у Міністерства агрополітики України, як у розпорядника майна ДП "Житомирська ПМК" належним чином засвідчені копії наступних документів:

- акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу від Житомирської ПМК треста "Київм`ясомолремонт" до Житомирської ПМК республіканського об`єднання "Укрм`ясомолмаштехремонт" в січні 1987 року за адресою: вул. Соколовська, 21, в м. Житомирі;

- акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу від Житомирської ПМК республіканського об`єднання "Укрм`ясомолмаштехремонт" до Житомирської ПМК республіканського проектно-промислового будівельного об`єднання "Укрм`ясомолмаштехпром" в червні місяці 1988 року за адресою: вул. Соколовська, 21, в м. Житомирі;

- акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу від Житомирської ПМК республіканського проектно-промислового будівельного об`єднання "Укрм`ясомолмаштехпром" до Житомирської ПМК "Укрм`ясомолтехпром" в січні 1992 за адресою: вул. Соколовська, 21 в м.Житомирі;

- акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу від Житомирської ПМК "Укрм`ясомолтехпром" до Державного підприємства "Житомирська ПМК" в листопаді 1997року за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29 в м. Житомирі.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх № 34782/19) (т. 26, а. с. 243-244) позивач просить витребувати у відповідачів інформацію про:

- замовника робочого проекту логістичного центру з земельною ділянкою 2,21 га., в м.Житомирі по вул. Тараса Бульби-Боровця, 29;

- кошторисну вартість цього об`єкту;

- початок та завершення будівництва, щодо об`єкту з розробленою робочою проектно-кошторисною документацією, що має розміщуватися на земельній ділянці площею 2,21 га в м. Житомирі по вул. Тараса Бульби-Боровця, 29.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх № 34784/19) (т. 27, а. с. 12) позивач просить витребувати в Управлінні статистики по Житомирській області довідку підпорядкованості в період з 1987 по 1997 роки включно таких підприємств:

- Житомирська ПМК треста "Київм`ясомолремонт" за адресою: вул. Соколовська, 21, в м.Житомирі;

- Житомирська ПМК республіканського об`єднання "Укрм`ясомолмаштехремонт" за адресою: вул. Соколовська, 21;

- Житомирської ПМК "Укрм`ясомолтехпром" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29, в м.Житомирі

- Державного підприємства "Житомирська ПМК" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29, в м.Житомирі.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх № 34786/19) (т. 27, а. с. 57) позивач просить витребувати в Житомирської ОДПІ довідку, щодо сплати земельного податку за користування земельною ділянкою площею 2,2 га в м.Житомирі, вул. Маршала Рибалко,29, раніше - вул. Соколовська, 21, а тепер Тараса Бульби-Боровця,29, в окремі періоди часу такими підприємствами:

- Житомирська ПМК республіканського об`єднання "Укрм`ясомолмаштехремонт" за адресою: вул. Соколовська, 21., в м. Житомирі в період з 1987 р. по 1988 р.;

- Житомирської ПМК республіканського проектно-промислового будівельного об`єднання "Укрм`ясомолмаштехпром" за адресою: вул. Соколовська, 21., в м. Житомирі в період з 1988 р. по 1992 р.;

- Житомирської ПМК "Укрм`ясомолтехпром" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29, в м.Житомирі в період з 1992 р. по 1997 р.;

В клопотанні від 09.01.2020 р. (вх № 232/20) (т. 28, а. с. 53-54) позивач просить витребувати у ДП "Житомирська ПМК" та Житомирської міської ради довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,7495 га. в період від 24.12.1997 р. по 2020 р. включно.

Розглянувши вказані клопотання, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки за приписами ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

В той же час, всупереч вказаним нормам процесуального законодавства позивачем не заявлялися такі клопотання в суді першої інстанції, а також позивачем не дотримано форми клопотання, визначеної ч. 2 ст. 81 ГПК України, зокрема не зазначено: обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Також, згідно із нормами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи, що предметом спору в даній справі є позовна вимога про визнання права спільної власності на майно в результаті здійснення невід`ємних поліпшень, то суд апеляційної інстанції констатує, що заявником не доведено, що докази котрі він просить витребувати у відповідності до вказаних вище клопотань спрямовані на встановлення обставин справи, які входять в предмет доказування.

З урахуванням викладеного, вказані вище клопотання суд залишає без задоволення.

Щодо клопотання від 22.05.2020 р. (вх. № 3749/20) (т. 32, а. с 205-207) відповідно до якого позивач просить суд дослідити факт відсутності у Державного підприємства "Житомирська ПМК" права власності на цілісний майновий комплекс, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд під час апеляційного провадження у випадку якщо обставина входить в коло доказування у справі, то така обставина буде досліджена судом і без наявності відповідного клопотання. З огляду на це, вказане клопотання відхиляється судом апеляційної інстанції.

В клопотанні від 10.01.2020 р. (вх № 233/20) (т. 28, а. с. 55-57) позивач просить витребувати фактично від відповідачів пояснення щодо питань, які на думку відповідача будуть мати значення для вирішення спору.

Аналогічне за змістом клопотання подане позивачем до суду 10.02.2020 р. (вх. №1130/20) (т. 28, а. с. 185-187).

Відповідно до норм ст. 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Вказане клопотання не відповідає вказаним вимогам, оскільки заявляється не в першій заяві по суті справи чи в додатку до неї, а під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому відхиляється судом апеляційної інстанції.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх № 34780/19) (т. 26, а. с. 238-241) позивач просить витребувати в прокуратури ряд пояснень з приводу вступу прокурора у справу та підстав для наявності такого вступу.

Такі ж пояснення від прокурора позивач просить витребувати в клопотаннях від 10.01.2020 р. (вх № 235/20) (т. 28, а. с. 64-68) та 22.05.2020 р. (вх № 3748/20) (т. 32, а. с. 196-204).

Розглянувши вказані клопотання, суд апеляційної інстанції відхиляє його оскільки відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В той же час, вказана норма процесуального закону не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки прокурор не звертався до суду з позовом ні як позивач, ні в інтересах інших позивачів, а лише вступив у справу відповідно до положень ст. ст. 2, 29 ГПК України та ст. 36-1 "Про прокуратуру" (в редакціях, що були чинними на момент вступу прокурора в справу).

Щодо заяви позивача від 22.05.2020 р. (вх № 3752/20) (т. 32, а. с. 172-185) про те, що участь прокурора у справі суперечить Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", правовій позиції Верховного Суду, практиці Європейського Суду з прав людини, апеляційний господарський суд зазначає, що така заява є аналогічною раніше поданим позивачем клопотанням, які залишені судом без розгляду з тих підстав, що подані заявником з порушенням строків встановлених ч.2 ст.80, ч.1 ст.81 ГПК України, а дії позивача щодо подання вищезазначених клопотань визнано зловживанням процесуальними правами.

В клопотанні від 09.02.2020 р. (вх. № 1132/20) (т. 28, а. с. 191-192) позивач просить суд постановити окрему ухвалу, якою визнати вступ прокуратури Житомирської області у справу №1/44-НМ в вересні 2009 року як таку дію, яка було вчинена передчасно, безпідставно та протизаконно.

Мотивуючи свою позицію позивач зазначає, що ФДМ України лише 20 грудня 2019 року прийняв до сфери свого управління майно ДП "Житомирська ПМК", що підтверджується актом прийому-передачі, і у відповідності з Законом України "Про Фонд державного майна України" лише з цього моменту став його законним розпорядником.

За приписами ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В той же час, в даній справі прокурор не є позивачем, про що зазначено вище, а є лише учасником справи, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволені вказаного клопотання.

Окремо щодо участі прокурора у справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що справа №1/44-НМ неодноразово розглядалася судами всіх інстанції, і суди касаційної інстанції, зокрема Вищий господарський суд України та Верховний Суд під час касаційного перегляду не висловлювалися щодо неправомірності участі прокурора в справі № 1/44-НМ.

В клопотанні від 17.10.2019 р. (вх. № 34799/19) (т. 26, а. с. 234-237) позивач просить викликати в судове засідання експертів Гаркушу Маргариту Дмитрівну та Крумеліса Юрія Всеволодовича .

Аналогічне за змістом клопотання подане позивачем 13.01.2020 р. (вх. № 234/20) (т. 28, а. с. 60-63).

Також, в клопотанні від 28.05.2020 р. (вх. № 3747/20) т. 32, а. с. 189-193) позивач просить викликати в судове засідання експертів Гаркушу Маргариту Дмитрівну , Крумеліса Юрія Всеволодовича та Свістунова Ігоря Сергійовича .

Відповідно до ч. 5 ст. 98 ГПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

За приписами ч. 4 ст. 69 ГПК України експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок.

Тобто, виклик експерта в судове засідання для надання останнім пояснень здійснюється з метою роз`яснення висновку такого експерта та надання інших пояснень щодо висновку.

Однак, експерти Горкуша М.Д., Свістунов І.С. та Крумеліус Ю.В. вже висловили свою позицію у відповідних висновках (т. 2, а. с. 1-14; т. 4, а. с. 75-107; т. 18, а. с. 115-152) і вказані висновки є чіткими та зрозумілими, а тому суд дійшов висновку про відхилення вказаних клопотань.

В клопотаннях від 29.03.2020 р. (вх № 935/20) (т. 30, а. с. 2-5), від 01.04.2020 р. (вх. №3004/20) (т. 30, а. с. 105-111), від 15.05.2020 р. (вх № 1321/20) (т. 32, а. с. 2-6), від 01.06.2020 р. (вх № 1438/20) (т. 32, а. с. 214-218), які за своїми змістом та вимогами є тотожними, позивач просить суд призначити у справі почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_4 у "Довідці про перевірку дотримання вимог законодавства з питань оренди державного майна, що перебуває на балансі ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" від 29.06.2006 р.", з дорученням її проведення Рівненському НДЕКЦ МВС. На вирішення експертизи просить поставити питання:

1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 саме ОСОБА_4 , чи його виконано іншою невідомою особою?

2. Чи виконано підпис Панті О.М., з наслідуванням почерку Панті Олександра Миколайовича?

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, призначення експертизи має на меті дослідження обставин, які підлягають доказуванню в розгляді справи, встановлення яких потребує спеціальних знань, і у випадку якщо учасники справи не надали висновок експерта з такого питання.

Однак, предметом спору в справі № 1/44-НМ, як зазначено вище є визнання права власності на майно.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В той же час, Довідка про перевірку дотримання вимог законодавства з питань оренди державного майна, що перебуває на балансі ДП "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" від 29.06.2006 р. не встановлює обставин котрі входять в коло доказування у даній справі та відповідно не може бути належним доказом в розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки як заначено вище, предметом спору у даній справі є позовна вимога про визнання права спільної власності на майно в результаті здійснення невід`ємних поліпшень, а тому клопотання про призначення експертизи неналежного доказу відхиляються судом апеляційної інстанції.

02 червня 2020 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, не виконано вказівок Вищого господарського суду України, неповно з`ясовано обставини справи, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду прокурор та представник ФДМ України заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вказали, що рішення Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2017 року у справі №1/44-НМ є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

В судове засідання 02.06.2020 р. представники Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", Житомирської міської ради та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства не з`явилися.

Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що вказані учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції, електронне листування (т. 32, а. с. 128-134), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", Житомирської міської ради та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині визнання недійсними договорів оренди та доповнення до договору оренди, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що протягом 1993 - 1997 років між ПМК "Укрм`ясомолтехпром" (орендодавець) і Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння" (правонаступник - Багатопрофільне МПП "Сприяння") (орендар/позивач) укладено договори оренди: від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 р. з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995 р., від 01.10.1996 р. та від 08.04.1997 р. (т.1, а. с. 36-43; т. 6, а. с. 103-112).

Згідно п.1 Договору оренди від 14.03.1993 р. орендодавець зобов`язувався передати орендарю у тимчасове користування за плату виробничі приміщення загальною площею до 400 кв. м. та автонавантажувач; у п.2 вказаного Договору визначено, що разом з виробничими приміщеннями до позивача переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться ці приміщення розміром в 3800 кв. м.; згідно п.3 договору орендодавець дозволяє орендарю проводити будь-які поліпшення орендованого майна, спрямовані на збільшення його корисності.

Згідно з п.1 Договору оренди від 15.03.1994 р. орендодавець зобов`язувався передати орендарю у тимчасове користування за плату виробничі приміщення загальною площею до 400 кв. м.; автонавантажувач; відповідно до п.2 Договору, разом з виробничими приміщеннями до орендаря переходить право користування земельною ділянкою, що примикає до орендованих приміщень, розміром 3800 м. кв.; за п.3 зазначеного договору орендодавець дозволяє орендарю проводити будь-які поліпшення орендованого майна та використовуваної земельної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності.

Відповідно до п. п. 1, 2 доповнення № 1 від 04.10.1994 р. до Договору оренди від 15.03.1994р. орендодавець передав орендарю у тимчасове користування, за плату столярну майстерню розміром 12мх9м загальною пл. 108 кв. м.; бетонно-розчинний вузол розміром 15x9 загальною пл. 135 кв. м.; загальна площа орендованого виробничого приміщення становить 405кв.м. і 3000кв.м. земельної ділянки; згідно з п.3 доповнення орендодавець дозволяє орендарю проводити будь-які поліпшення орендованого майна, спрямовані на збільшення його корисності.

За умовами п.1 Договору оренди від 01.09.1995 р. орендодавець передав орендарю у тимчасове користування (до 15.03.1999 р.) за плату склади піску розміром 9 м на 18м і цементу розміром 9м на 6м та бетонно-розчинний вузол розміром 9м на 18м, загальна площа приміщень 378 кв. м.; для обслуговування цих приміщень орендарю надано право користування земельною ділянкою пл. 4261 кв. м. та автонавантажувачем; за п.2 Договору орендодавець дозволяє орендарю проводити будь-які поліпшення орендованого майна і земельної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності; згідно з п.13 Договору при відсутності заяви однієї із сторін про припинення, зміни договору після закінчення його строку на протязі десяти днів, договір вважається продовженим на наступних п`ять років, при таких самих умовах; п. 14 Договору визначено, що при його підписанні договір від 15.03.1994 р. вважається таким, що втратив чинність.

Згідно з п.1 Договору оренди від 01.10.1996 р. орендодавець передає орендарю у тимчасове користування за плату склади піску розміром 9x18м і цементу розміром 9x6м, приміщення бетонно-розчинного вузла розміром 9х18м (загальна площа приміщень 378 кв. м.); автонавантажувач вантажопідйомністю - 5 т; за п.2 договору до орендаря переходить право користування земельною ділянкою площею 7500 кв. м.; за п. 3 договору орендодавець передає орендарю у тимчасове користування під службове приміщення однокімнатну квартиру на першому поверсі відомчого гуртожитку, яка складається з кімнати, кухні, коридору, туалету і в якій необхідно провести капітальні ремонтні роботи; орендна плата по цьому пункту договору на весь його термін - кошти, витрачені позивачем на капітальний ремонт; за п.4 договору орендодавець дозволив орендарю проводити будь-які поліпшення орендованого майна і земельної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності; згідно з п.15 договору, при його підписанні договір від 01.09.1995 вважається таким, що втратив чинність.

В п.1 договору оренди від 08.04.1997 р. орендодавець передає орендарю у тимчасове користування за плату склади піску розміром 9x18м і цементу розміром 9х6м; приміщення бетонно-розчинного вузла розміром 9х18м (загальна площа приміщень 378 кв. м.); автонавантажувач вантажопідйомністю - 5 т; за п.2 договору разом з виробничими приміщеннями до орендаря переходить право користування земельною ділянкою, розміром 5000 кв. м.; за п.3 Договору орендодавець дозволяє орендарю проводити будь-які поліпшення орендованого майна та земельної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності; за п.14 Договору термін його дії встановлено на десять років з моменту його підписання; при відсутності заяви однієї із сторін про припинення, або зміну договору після закінчення його строку на протязі десяти днів, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах; за п.15 Договору при його підписанні договір від 01.10.1996 р. вважається таким, що втратив чинність.

В додатку №1 до Договору оренди від 08.04.1997 (т. 1, а. с. 43) визначено перелік об`єктів, які передано в оренду позивачу.

Згідно листа Житомирської ПМК № 12 від 23.01.1997 р. Пересувна механізована колона дала свою згоду на приблокування 3-ї черги будівництва цеху комплексної обробки каменю розміром 18х54 метри до існуючих будівель, згідно з планом розвитку виробничих приміщень, погодженого 01.09.1996 р. (т. 1, а. с. 12).

Згідно листа Житомирської ПМК № 11 від 23.01.1997 р. Пересувна механізована колона дала свою згоду на теплозабезпечення проектованих виробничих приміщень від існуючої котельні та забезпечення робітників БМП "Сприяння" побутовими приміщеннями ПМК (т. 1, а. с. 13).

Згідно листа Житомирської ПМК № 33 від 27.05.1996 р., від 24.03.1997 р. Пересувна механізована колона дала свою згоду на підключення до її діючих мереж водопостачання на побутові потреби та каналізування побутових стоків проектованих приміщень КПВМП "Сприяння" (т.1, а. с. 14).

Згідно листа Житомирської ПМК № 01-87 від 20.06.1995 р. Пересувна механізована колона дала свою згоду на вилучення з землекористування ПМК не використовувану земельну ділянку площею 0,75 га для передачі її у користування КПВМП "Сприяння". (т.1, а.с.15).

Також, в укладених між позивачем та балансоутримувачем договорах оренди, позивачу надавалось право проводити будь-які поліпшення орендованого майна та використовуваної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності.

Багатопрофільне МПП "Сприяння", посилаючись на приписи ч.4 ст.773 ст.778 ЦК України, зазначаючи, серед іншого, що в результаті поліпшень приміщень (складу піску, складу цементу, приміщення бетонно - розчинного вузла), узгоджених з ДП "Житомирська ПМК", було створено нову річ - цех по обробці природного каменю, 22.02.2008 р. звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до РВ ФДМУ по Житомирській області в якому просило:

- визнати позивача співвласником цеху по обробці природного каменю, розташованого в м. Житомирі по вул. Рибалка, 29 в частині вартості проведених поліпшень;

- визнати за позивачем як за орендарем державного майна, переважного права на участь в процесі приватизації майна Державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона" шляхом викупу орендованого майна;

- зобов`язати РВ ФДМУ по Житомирській області виключити орендоване позивачем майно ДП "Житомирська ПМК" з переліку майна, що підлягає приватизації.

03.04.2012 р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив:

- зобов`язати відповідачів виділити вказане орендоване позивачем майно згідно з договорами оренди від 14.03.1993 р., 15.03.1994 р., 01.10.1996 р., 08.04.1997 р., в окремий об`єкт приватизації з цілісного майнового комплексу ДП "Житомирська ПМК" та визнати таким, що підлягає приватизації шляхом викупу саме БМПП "Сприяння" (т.5, а. с. 89-92).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, виконуючи вказівки Верховного Суду у даній справі, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Судом вище встановлено, що в період 1993 - 1997 років між ПМК "Укрм`ясомолтехпром" (орендодавець) і Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння" (правонаступник - Багатопрофільне МПП "Сприяння") (орендар/позивач) були укладені договори оренди: від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 р. з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995 р., від 01.10.1996 р. та від 08.04.1997 р.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про підприємництво" (тут і надалі в редакції чинній на момент укладання вказаних договорів), суб`єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".

За приписами ст.6 Закону України "Про підприємництво" підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України. У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди від 14.03.1993 р., від 15.03.1994р.), орендодавцями є:

- Фонд державного майна України - щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю;

- органи, уповноважені Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном, що перебуває відповідно у власності Республіки Крим або у комунальній власності;

- державні підприємства, організації (з дозволу орендодавців, зазначених в абзацах другому і третьому цієї статті) - щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць).

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р.(в редакції, чинній станом на дату укладення договорів оренди від 01.09.1995 р., від 01.10.1996 р., 08.04.1997 р.), орендодавцями є:

- органи місцевого самоврядування щодо комунального майна;

Відповідно до п.1.1 Статуту ПМК "Укрм`ясомолтехпром" (т. 19, а. с. 6-15), зареєстрованого рішенням виконкому Житомирської міськради №46 від 23.01.1992, Житомирська ПМК "Укрм`ясомолтехпром" є державним госпрозрахунковим підприємством, а отже виходячи зі змісту статті 5 вищевказаного Закону може бути орендодавцем окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до п.5.2 Статуту, начальник ПМК, зокрема, укладає договори і інші угоди від імені ПМК, а у п. 8.3. Статуту передбачено, що Житомирська ПМК має право передавати в оренду будь-яке рухоме та нерухоме майно.

При цьому, твердження суду першої інстанції про фіктивність зазначеного Статуту є неправомірними, так як відсутні будь-які докази визнання його фіктивним.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської районної ради депутатів трудящих №326 від 13.08.1969 р. відведено 1,5 га громадських земель колгоспу ім. Калініна, в тому числі 1,1 га ріллі та 0,4 га виробленого кар`єру, який знаходився в тимчасовому користуванні Житомирського заводоуправління цегельних заводів, в постійне користування Житомирській пересувній механізованій колоні тресту "Київм`ясомолремонт" під будівництво виробничої бази (т. 16, а. с. 64).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих № 108 від 13.03.1971 р. "Про відведення громадських земель колгоспів для потреб організації та підприємств області" затверджено рішення по проектах відведення земельних ділянок - Житомирській пересувній механізованій колоні тресту "Київм`ясомолремонт" в постійне користування 0,72 га, в тому числі вироблений кар`єр цегельного заводу № 2 0,72 га під розширення виробничої бази (т.16, а. с. 99-101).

На підставі рішення Житомирського облвиконкому від 13.03.1971 р. №108, актом від 28.06.1971 р. (т. 9, а. с. 158) здійснено відвід в натурі земельної ділянки площею 0,72 га виробленого кар`єру в користування Житомирській пересувній механізованій колоні тресту "Київм`ясомолремонт" (т. 16, а. с. 82).

Постановою Ради Міністрів УРСР від 23.08.1988 р. №250 "Про схему управління Держагропрому УРСР" затверджено і введено в дію схему управління галузями АПК, що передбачала ліквідацію республіканських промислових об`єднань, підпорядкованих Держагропрому УРСР республіканських організацій згідно з додатком № 3, до якого було включено Республіканське об`єднання по технічному переозброєнню і ремонту підприємств м`ясної і молочної промисловості - "Укрм`ясомолмаштехремонт". Відповідно, підлягала ліквідації Житомирська ПМК, яка підпорядковувалось цьому республіканському об`єднанню. В той же час, вказаною постановою уряду передбачалось створення в областях нових виробничих об`єднань та інших формувань на базі підприємств і організацій ліквідованих органів господарського управління.

Крім того, з витягу зробленого по коду 00451116, який належить Пересувній механізованій колоні (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром", та відображений на печатці як в договорах оренди так і в інших документах, наявних в матеріалах справи, вбачається, що вказана юридична особа була взята на облік органами Житомирської ОДПІ 25.01.1992 р. з назвою Житомирська пересувна механізована колона, тобто фактично відразу після її державної реєстрації.

Також, судом звертається увага на те, що реєстраційна повна назва вказаного підприємства, на той час, "Житомирська пересувна механізована колона системи Держхарчопрому України".

Із вказаного вбачається, що керівництво підприємства при укладенні договорів оренди та оформленні інших документів до його повної назви додавало ще назву попереднього об`єднання, до якого входило "Укрмясомолтехпром", а тому Пересувна механізована колона (ПМК) "Укрмясомолтехпром" та Житомирське ПМК є однією і тією ж юридичною особою та має один і той же ідентифікаційний код, одне місцезнаходження, одного і того самого керівника (з 1988 року по 2009 рік) та є державним госпрозрахунковим підприємством системи Держхарчопром України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданим йому державою державною земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Виходячи зі змісту договорів оренди орендодавець передав позивачу: склад піску розміром 9х18м, склад цементу розміром 9х6м, приміщення бетонно-розчинного вузла розміром 9х18м (загальна площа 378 кв. м); автонавантажувач.

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Так, склад піску, склад цементу та бетонно-розчинний вузол, які передавалися в оренду, окремо наділені тільки їм притаманними властивими ознаками, від площі, яку кожен з них займає (абсолютно індивідуально) до конкретного номера в інвентарній справі №17172, який закріплений за кожною річчю та специфічного, абсолютно індивідуального обладнання, яким кожна з цих речей обладнана, отже, відповідно до проведеної в інвентарній справі нумерації будівлі "А" за адресою: вул. Маршала Рибалко, 29 в місті Житомирі, є окремим, індивідуально визначеним майном, а саме:

- склад піску, приміщення № 32, площею 148,4 кв. м. (т. 2, а. с. 75);

- склад цементу, два приміщення № 34 та №35, площею по 31,6 кв. м. (т.2, а.с.75);

- розчинно-бетонний вузол, приміщення №33, площею 133,8 кв. м. (т. 2, а.с.75).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ні ФДМ України, ні його регіональним відділенням, ні органом управління ДП "Житомирська ПМК" не надано суду доказів на підтвердження того, яке саме майно входило до цілого майнового комплексу ДП "Житомирська ПМК", як на час укладання договорів оренди, так і на час вирішення спору у даній справі, та доказів, що передане в оренду майно є нерухомим майном і було зареєстроване за ДП "Житомирська ПМК" як нерухоме майно.

Окрім того, в Акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП "Житомирська ПМК" зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України (т. 30, а. с. 59-64) взагалі відсутні відомості про те, яке саме майно передається.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що майно передане в оренду позивачу, є індивідуально визначеним, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність ПМК "Укрмясомолтехпром" повноважень щодо передачі в оренду майна спростовується вищевикладеним та не відповідає вимогам ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд допустив порушення норм матеріального права, оскільки під час надання оцінки законності укладання договорів оренди, судом було застосовано редакцію ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" діючу станом на 16.05.1995 р., натомість частина договорів оренди була укладена ще до 1995 р.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов`язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності. (абз.4 п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Щодо визнання судом першої інстанції недійсними судом першої інстанції договорів оренди від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995р., від 01.10.1996 р. та від 08.04.1997 р., укладеними ПМК "Укрм`ясомолтехпром" (орендодавець) та позивачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Визнаючи вказані правочини недійсними, суд першої інстанції застосував положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, який вступив в дію з 01.01.2004 р.

Як було роз`яснено в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тобто, в даному випадку досліджуючи питання відповідності договорів оренди нормам закону, слід було виходити із положень ЦК УРСР, а не ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 р.

За приписами статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними судом першої інстанції договорів оренди від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995р., від 01.10.1996 р. та від 08.04.1997 р., укладеними ПМК "Укрм`ясомолтехпром" (орендодавець) та позивачем слід скасувати, оскільки судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме судом застосовано норми ЦК України, який не підлягав до застосування в питанні визнання вказаних правочинів недійсними.

Вище встановлено, в період 1993 - 1997 років між ПМК "Укрм`ясомолтехпром" (орендодавець) і Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння" (правонаступник - Багатопрофільне МПП "Сприяння") (орендар/позивач) були укладені договори оренди: від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 р. з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995 р., від 01.10.1996 р. та від 08.04.1997 р.

Апеляційним господарським судом зазначається, що за умовами вищевказаних договорів оренди вбачається, що позивачу надавалось право проводити будь-які поліпшення орендованого майна та використовуваної ділянки, спрямовані на збільшення їх корисності.

Досліджуючи обставини проведення позивачем будівельних робіт із поліпшення орендованого майна та права позивача на визнання його співвласником об`єкту оренди, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступне.

Згідно акту передачі без номера і без дати (т.1, а. с. 35) орендодавець передав, а орендар прийняв для проведення погодженої реконструкції виробничі приміщення площею 400 кв. м., які неможливо експлуатувати в подальшому за своїм прямим призначенням. Орендарю дозволяється провести поліпшення на суму 1.5 млрд. крб. Капітальний ремонт покрівлі орендодавець проведе за свій рахунок. В даному акті наведена також схема та площа орендованих приміщень та території. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно висновку комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи від 23.07.2012р. № 1/645 (т.6, а. с. 97-101) судовим експертом вказано, що надані на дослідження акт передачі без номера та дати та додаток №1 до договору оренди від 04.03.1994 р. виготовлені в один часовий період; відбитки печаток, рукописний текст акту та підпис в графі "Орендар", рукописний запис "Акт передачі" та рукописні записи і креслення схеми акту передачі без номера виконані в один часовий період.

Відповідно до аудиторського висновку про повноту та достовірність звіту, щодо вартості придбаних будівельних матеріалів та виконаних будівельно-монтажних робіт на поліпшення орендованого нерухомого майна, здійсненого за рахунок орендаря - БМПП "Сприяння" (т. 1, а. с. 16-19) вбачається, що поліпшення здійснювалися орендарем в період з квітня 1994 року по жовтень 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи та висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2011 р. (т.4, а. с. 75-107), під час користування орендованим майном позивачем були зроблені невід`ємні поліпшення орендованого майна.

Згідно висновку № 125/12 судової будівельно-технічної експертизи від 17.12.2008 р., правильність якого підтверджена рецензією (т.3, а.с.88-89), експертом зазначено, що позивачем проведено невід`ємні поліпшення орендованих приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла у м. Житомирі по вул. М. Рибалка, 29; дані поліпшення частково відповідають проектно-кошторисній документації, розробленій позивачем; в період з 1994 по 1999 роки позивач провів ремонтно-будівельні роботи з поліпшення орендованого майна і прилеглої земельної ділянки по його обслуговуванню , які не були передбачені кошторисом 1994 р.; кошторисна вартість проведених поліпшень станом на лютий 2009 р. складає 747997 грн., в т. ч. вартість проведених поліпшень в перерахунку кошторису в цінах 1994 р. станом на лютий 2009 р. складає 306774 грн., вартість проведених поліпшень в натурі, які не передбачались кошторисом 1994 р., станом на лютий 2009 р. складає 244713 грн., інші витрати - 71844 грн., ПДВ 20% - 124666 грн.; фактично після проведених переобладнань орендованих приміщень будівля змінила своє функціональне призначення та фактично була створена нова річ - цех по обробці каменю (т.2, а. с. 1-14).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2011 р. експертом зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що орендодавець дав згоду на здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна, які були спрямовані на створення виробничих приміщень по обробці каменю; невід`ємні поліпшення виконані на підставі розробленої проектно - кошторисної документації і відповідають вимогам діючих нормативних документів в галузі будівництва; відступи від вимог ДБН на об`єкті після його реконструкції відсутні; висновками аудиту підтверджується фінансування здійснених невід`ємних поліпшень приміщень за рахунок коштів позивача; ринкова вартість приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла, розташованих в м. Житомирі по вул. М. Рибалка, 29 без проведених поліпшень складає 358460 грн. (без ПДВ); ринкова вартість вказаних приміщень з поліпшеннями складає 497004 грн. (без ПДВ); ринкова вартість невід`ємних поліпшень складає 138544 грн. (без ПДВ); частка держави у вартості приміщень складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла після проведених невід`ємних поліпшень складає 72 %, частка орендаря - 28 %; проведені роботи по реконструкції вказаних приміщень, виконані позивачем, не призвели до знецінення вартості державного майна державного підприємства "Житомирська пересувна механізована колона". Збитків державному майну не завдано. На 62 та 63 сторінці вказаного висновку зазначено, що роботи проводилися в 1993, 1997 роках (т.4, а. с. 74-107).

Згідно додаткових пояснень ТОВ "Науково-технічний центр експертизи нерухомості" від 07.12.2011 р., в яких проведено коригування висновків експерта по питаннях 4 і 5 судової експертизи, зазначено, що ринкова вартість складу піску, складу цементу та бетонно-розчинного вузла без проведених поліпшень складає 326931 грн. (без ПДВ); ринкова вартість вказаних приміщень з поліпшеннями складає 497004 грн. (без ПДВ); ринкова вартість невід`ємних поліпшень складає 170073 грн (без ПДВ); частка держави у вартості цих приміщень після проведених невід`ємних поліпшень складає 66 %, частка орендаря - 34% (т.5, а. с. 18-19).

Тобто, з висновків експертів та аудитора вбачається, що вони проводилися на підставі поданих самим позивачем доказів, відповідно до яких роботи з поліпшення проводилися орендарем в період з квітня 1994 року по жовтень 2004 року.

Також, відповідно до наданого позивачем витягу із робочого проекту, а саме розділу 4 "Організаційно-технологічні схеми. Основні положення по технології та організації реконструкції будівлі і методам виробництва робіт" реконструкція проводилася в період квітень 1994 року - 2004 рік (т.17, а.с.151).

Аналізуючи подані скаржником Декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Житомирській області 15.03.2013 р. за № ЖТ 083130740613 та Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією ДАБК у Житомирській області від 25.03.2013 р. за № ЖТ 14313084032 (т. 9, а. с. 103-113), суд зазначає, що вони не можуть бути прийняті, як належні та допустимі докази виконання позивачем робіт із поліпшення орендованого майна, оскільки іншими матеріалами справи не підтверджується виконання робіт в 2013 році, а також з тих підстав, що між початком виконання робіт та готовністю об`єкта до експлуатації пройшло лише 10 днів (з 15.03.2013 р. по 25.03.2013 р.).

Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що останнє уточнення позовних вимог були здійсненні позивачем в 2012 році, про що вказано вище, а тому суд апеляційної інстанції в силу вищевказаного не приймає вказані декларації 2013 році, як докази здійснення позивачем поліпшень після 2004 року.

За таких обставин, вирішуючи питання щодо можливості визнання позивача співвласником об`єкта оренди в частці, що дорівнює здійсненим поліпшенням, суд апеляційної інстанції виходить із положень законодавства, що діяла в період 1994-2004 року.

Суд зазначає, що ст. 778 ЦК України не може застосовуватися у правовідносинах, пов`язаних з для набуттям права власності на поліпшене майно, якщо поліпшення майна зроблено до 1 січня 2004 р., оскільки за загальним правилом до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми ЦК України який набрав чинності з 1 січня 2004 р.

До 2004 р. ці правовідносини регулювалися ст. 272 ЦК УРСР та нормами Закону № 2269-XII (у діючий на відповідний момент редакції).

Відповідно до положень ст. ст. 256-258 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент укладання вказаних договорів) за договором майнового найму наймодавець зобов`язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами. Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.

Згідно із ст. 272 ЦК УРСР (в редакції чинній на момент укладання вказаних договорів) в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 15.01.1993 р. та від 26.01.1994 р.) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна за рахунок своїх коштів, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому проведені затрати, якщо інше не визначено у договорі оренди. Якщо орендар здійснив поліпшення орендованого майна без відома орендодавця, орендодавець може компенсувати проведені ним затрати. У разі відмови орендодавця від такої компенсації орендар має право привласнити ті поліпшення, які можуть бути відокремлені від орендованого майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 16.05.1995 р. та від 28.09.1995 р.) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар за вказівкою орендодавця зобов`язаний передати об`єкт оренди відповідному державному підприємству.

З аналізу вказаних норм вбачається, що провіривши поліпшення орендованого майна, орендар має право на відшкодування витрат на таке поліпшення, якщо інше не встановлено законом або договором.

Скаржник на підтвердження своїх позовних вимог, трактує норму ст. 272 ЦК УРСР з врахуванням укладених договорів оренди, що договором може бути передбачене інший спосіб компенсації витрат, понесених на поліпшення об`єкта оренди, зокрема стати співвласником орендованого майна в частці, що дорівнює сумі здійснених поліпшень.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими твердженнями скаржника, оскільки, умовами пунктів 8 Договорів оренди від 15.03.1994 р., від 01.09.1995р., та пунктів 9 Договорів оренди від 01.10.1996 р., від 08.04.1997 р. передбачено їх повернення чи відшкодування орендодавцем затрат по проведенню поліпшень орендованого майна, а не набуття орендарем права власності на частку у спільній власності об`єкта оренди.

Також, діючими на момент укладання договорів оренди норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачалося можливості набуття у власність орендованого майна за рахунок здійснення поліпшень, а було передбачено лише повернення поліпшень (у разі можливості їх відокремлення від об`єкту оренди) чи відшкодування вартості поліпшень (у випадку здійснення невід`ємних поліпшень).

Також, суд звертає увагу, що укладаючи вказані вище договори оренди, в тому числі надаючи згоду на здійснення поліпшень, орендодавець керувався діючим на той час законодавством, яке не передбачало можливості набуття орендарем орендованого майна у власність, внаслідок здійснення поліпшення такого майна, а встановлювало обов`язок орендодавця відшкодувати чи повернути такі поліпшення.

Щодо проведених поліпшень в 2004 році, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не визначено які саме роботи з поліпшення майна були виконані в цей період і на яку частину позивач просить визнати себе співвласником орендованого майна в зв`язку із поліпшенням майна проведеним в 2004 році.

Поруч з цим позивачем не доведено, що після 2004 року (набрання чинності ЦК України, яким передбачено право орендаря стати співвласником орендованого майна) орендодавець надав згоду на здійснення поліпшень орендованого майна.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що законодавством чинним в період здійснення позивачем поліпшень, а саме в період з 1994 рік по 2004 рік не передбачалося створення нової речі, шляхом переробки попередньої речі, а тому посилання позивача на те, що внаслідок здійснених поліпшень відбулося створення нової речі відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо додаткових доказів (т. 29, а. с. 180-271; т. 30, а. с. 35-37), котрі подані скаржником до суду апеляційної інстанції на підтвердження виконання робіт із поліпшень орендованого майна в період з 2004 року по 2013 рік, суд зазначає, що такі докази подані всупереч вимогами ст. ст. 80, 269 ГПК України, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції.

Відносно висновків суду першої інстанції про те, що Житомирська міська рада, вирішуючи питання про надання земельних ділянок позивачу в постійне користування, перевищила надані їй законодавством повноваження, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської Ради народних депутатів №122 від 13.03.1997 "Про вилучення та надання земельних ділянок юридичним особам та визнання такими, що втратили чинність рішення міськвиконкому" вилучено із землекористування ПМК "Укрм`ясомолтехпром" земельну ділянку площею 4175 кв. м. по вул. М. Рибалка, 29 за її згодою та надано її в постійне землекористування позивачу для будівництва виробничих приміщень (т. 8, а. с. 132-133).

Згідно з витягом з додатку №1 до рішення Житомирського міськвиконкому №311 від 12.06.1997 БМПП "Сприяння" надано право постійного користування земельними ділянками №1 (додатково) площею 0,0176 га по вул. М. Рибалка, 29 в м. Житомирі для виробничих потреб та земельну ділянку № 2 (додатково) пл. 0,0737 га по вул . Фурманова, 41 в м . Житомирі для житлового будівництва (т.9, а. с. 40).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування від 10.07.1997 р. (бланк серії І-ЖТ №002517) в користуванні Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на підставі рішення 13 сесії 21 скликання Ради народних депутатів від 20 березня 1992 року та рішення виконкому міської ради від 13 березня 1997 року №122 перебуває земельна ділянка загальною площею 0,5888 га, в тому числі ділянка площею 0,4975 га та ділянка площею 0,0913 га, що розташовані за адресами; м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29 та вул.Фурманова, 41 . (т.2, а.с.78-79).

За приписами ст. ст. 3, 4 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції 22.06.1993 р.) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

З вищевикладеного вбачається, що міська рада вилучаючи у ПМК "Укрм`ясомолтехпром" земельну ділянку за згодою та надаючи її в постійне користування позивачу діяла у відповідності до норм законодавства, що діяли на той час.

14.07.2008 р. між Житомирською міськрадою та позивачем укладено договір оренди земельних ділянок (т.16, а. с. 142), за п. п. 1, 2 якого орендодавець на підставі рішення Житомирської міськради від 03.07.2008 за №651 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для іншої промисловості, які знаходяться у м. Житомирі по вул. М. Рибалка, 29, а саме: ділянка 1 - кадастровий № 1810136300:04:030:0011; ділянка 2 - кадастровий №1810136300:04:030:0012; ділянка 3 - кадастровий № 1810136300:04:030:0013; загальною площею 0,6190 га, в тому числі: ділянка 1 - пл. 0,4229 га; ділянка 2 - пл. 0,0386 га; ділянка 3 - пл. 0,1575 га. В договорі також вказано, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, що належить орендарю на підставі рішення постійного діючого Третейського суду при Асоціації Голден кепітал груп від 21.08.2007, справа №1/02-2007, зареєстрований в КП Житомирське обласне МБТІ Житомирської облради 26.12.2007 за № 21594568.

Виконуючи вказівки Верховного Суду в даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням постійного діючого Третейського суду при Асоціації Голден кепітал груп від 21.08.2007р. у справі №1/02-2007 (т. 30, а. с. 23-24) було визнано за БМПП "Сприяння" право власності на об`єкти незавершеного будівництва виробничих приміщень на земельній ділянці площею 0,75 га за адресою: м. Житомир, вул. М.Рибалка, 29, що являють собою зведені фундамент та стіни приміщень - та зафіксовані в інвентаризаційній справі №17172 за відповідними літерами:

- адміністративно - побутового корпусу (літ. О) площею 120,4 кв. м.;

- художньої майстерні (літ. М) площею 110 кв. м.;

- дільниці первинної обробки каменю (літ. А2, а, а1, АЗ) площею 451,6 кв. м.;

- гаражу та насосної станції (літ. Л, Л1) площею 94,0 кв. м.;

- адмінкорпусу (літ. К, К1, К2) площею 101,6 кв. м.;

- фундамент стрічковий (літ. П) дов. 49 м.п.

В той же час, предметом спору в справі № 1/44-НМ на даний час є визнання за позивачем права власності на: склад піску, приміщення № 32, площею 148,4 кв. м.; склад цементу, два приміщення № 34 та №35, площею по 31,6 кв. м.; розчинно-бетонний вузол, приміщення №33, площею 133,8 кв. м.

Тобто, предметами спору у справі №1/02-2007 та справі № 1/44-НМ виступають зовсім різні об`єкти, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення постійного діючого Третейського суду при Асоціації Голден кепітал груп від 21.08.2007 р. у справі №1/02-2007 не впливає на справу №1/44-НМ.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З аналізу статті 1 Протоколу 1 та зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що за захистом свого права мирно володіти майном, особа може звернутися до суду не лише, якщо порушується її право власності/користування щодо рухомої чи нерухомої речі, а й права на майно, яке може в майбутньому відповідно до національного законодавства перейти у власність/користування до особи і у такої особи є всі підстави (правомірні очікування) вважати, що таке майно буде у її володінні/користуванні.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах: "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 р. та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 р., визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

У вказаному вище рішенні у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

"Законні очікування" - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань".

В даному випадку не можна стверджувати, про право позивача на правомірні очікування щодо набуття права часткової спільної власності на орендоване майно в результаті здійснених поліпшень, оскільки умови договорів оренди та положення чинного на той час законодавства не передбачали такої можливості для нього .

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку не було порушено право позивача на мирне володіння майном, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновку суду, апеляційний господарський суд бере до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожний аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

В той же час, як зазначено вище, рішення господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 р. у справі № 1/44-НМ підлягає скасуванню в частині визнання недійсними судом першої інстанції договорів оренди від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995р., від 01.10.1996 р. та від 08.04.1997 р., укладеними ПМК "Укрм`ясомолтехпром" та позивачем.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо висновку про відмову в задоволені позову, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 р. у справі № 1/44-НМ підлягає скасуванню в частині визнання недійсними судом першої інстанції договорів оренди від 14.03.1993 р., від 15.03.1994 з доповненням № 1 від 04.10.1994 р., від 01.09.1995р., від 01.10.1996 р. та від 08.04.1997 р., укладеними ПМК "Укрм`ясомолтехпром" та позивачем, а в решті рішення слід залишити без змін.

За таких обставин, а саме відмову в задоволенні позову, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017р. у справі №1/44-НМ та касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 р. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017р. у справі №1/44-НМ скасувати в частині визнання недійсними Договорів оренди від 14.03.1993 р., 15.03.1994 р., 01.09.1995 р., 01.10.1996 р., доповнення № 1 від 04.10.1994 р. до Договору оренди від 15.03.1994р. укладених між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння" та визнання недійсним Договору оренди від 08.04.1997 р., укладеного між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння".

В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017р. у справі №1/44-НМ залишити без змін.

3. Стягнути з Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" (10031, м.Житомир, вул. Маршала Рибалка, 29, код 13579473) на користь прокуратури Рівненської області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, 52, код 02910077) - 3835 грн. 76 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу №1/44-НМ надіслати до Господарського суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" червня 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Маціщук А.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	02.06.2020
Оприлюднено	10.06.2020
Номер документу	89702889
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —1/44-нм

Ухвала від 20.01.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

Ухвала від 11.01.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

Ухвала від 18.11.2020

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

Постанова від 10.11.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 05.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 27.07.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Постанова від 02.06.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Петухов М.Г.

Ухвала від 18.05.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Петухов М.Г.

Ухвала від 15.05.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Петухов М.Г.

Ухвала від 27.04.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Петухов М.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.06.2020 по справі 1/44-нмПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —1/44-нм

Постанова від 02.06.2020

Постанова
від 02.06.2020 по справі 1/44-нм
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД