Ухвала

від 27.07.2020 по справі 1/44-нм

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 1/44-НМ

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі

за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області,

2) Міністерства аграрної політики та продовольства України,

3) Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона",

4) Фонду державного майна України,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Житомирська міська рада,

за участю прокуратури Житомирської області,

про визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 (повний текст складено 09.06.2020) у справі № 1/44-НМ, надіслана скаржником поштою 28.06.2020.

Подана касаційна скарга Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обгрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на норми права, які судами було неправильно застосовано та порушено, однак оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на випадок, зазначений у пунктах 1-4 частини другій статті 287 ГПК України, на підставі якого подається касаційна скарга у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги .

Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" звернулося до суду із позовом, відповідно до якого (з урахуванням поданої 03.04.2012 заяви про уточнення позовних вимог) просило:

- визнати БМПП "Сприяння" співвласником об`єкту оренди: приміщень з відповідними номерами - складу піску (№ 32, пл. 148,4 м2), складу цементу (№ 34 пл. 31,6 м2 та № 35 пл. 31,6 м2) та бетонно-розчинного вузла (№ 33 пл. 133,8 м2) загальною площею 345,4 м2, шляхом визнання за позивачем права власності на 34/100 частин (частина вартості проведених позивачем поліпшень) орендованих приміщень;

- зобов`язати відповідачів виключити вказане орендоване позивачем майно ДП "Житомирська ПМК" з переліку об`єктів агропромислового комплексу, які підлягають підготовці до продажу в 2012 році Регіональним відділенням ФДМУ;

- визнати за позивачем, як за орендарем державного майна, переважне право на участь в процесі приватизації майна ДП "Житомирська пересувна механізована колона", загальною площею 345,4 м2, в розмірі 66/100 частин орендованих приміщень;

- зобов`язати відповідачів виділити вказане орендоване позивачем майно згідно з договорами оренди від 14.03.1993, 15.03.1994, 01.10.1996, 08.04.1997, в окремий об`єкт приватизації з цілісного майнового комплексу ДП "Житомирська ПМК" та визнати таким, що підлягає приватизації шляхом викупу саме БМПП "Сприяння".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012, позов задоволено частково. Визнано право спільної власності за позивачем в розмірі 34% на об`єкт нерухомого майна - цех по переробці природного каменю за адресою: м. Житомир, вул. М. Рибалка, 29; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013 рішення Господарського суду Житомирської області від 11.10.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно (цех по переробці природного каменю по вул. М. Рибалка, 29 в м. Житомирі) з передачею справи в цій частині позову на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін.

Справа у вказаній частині розглядалась неодноразово.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі № 1/44-НМ в позові Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона", Фонду державного майна України, за участю прокуратури Житомирської області відмовлено.

Визнано недійсним договір оренди від 14.03.1993, укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 15.03.1994 та доповнення № 1 від 04.10.1994 до договору оренди від 15.03.1994, укладені між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Урм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 01.09.1995, укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно - виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 01.10.1996, укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно - виробничим малим підприємством "Сприяння".

Визнано недійсним договір оренди від 08.04.1997, укладений між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння".

Оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у цій справі скасовано в частині визнання недійсними Договорів оренди від 14.03.1993, 15.03.1994, 01.09.1995, 01.10.1996, доповнення № 1 від 04.10.1994 до Договору оренди від 15.03.1994, укладених між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Комерційним проектно-виробничим малим підприємством "Сприяння" та визнання недійсним Договору оренди від 08.04.1997, укладеного між Пересувною механізованою колоною (ПМК) "Укрм`ясомолтехпром" та Багатопрофільним малим приватним підприємством "Сприяння". В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №1/44-НМ залишено без змін.

Оскаржуючи вищевказані судові рішення у цій справі скаржник просить їх скасувати в частині відмови щодо позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення вимоги про визнання права спільної власності за позивачем в частині вартості проведених поліпшень в розмірі 34% на об`єкт нерухомого майна - цех (виробничі приміщення) по переробці природного каменю, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. М. Рибалка, 29; (нова адреса: м. Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця, 29).

Отже предметом касаційного оскарження є позовна вимога майнового характеру (уточнена позивачем у 2012 році).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Як убачається з тексту оскаржуваної постанови, згідно додаткових пояснень ТОВ "Науково-технічний центр експертизи нерухомості" від 07.12.2011, в яких проведено коригування висновків експерта по питаннях 4 і 5 судової експертизи, зазначено, зокрема, що ринкова вартість невід`ємних поліпшень складає 170073 грн (без ПДВ), що є предметом касаційного оскарження.

Положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання 03.04.2012 заяви про уточнення позовних вимог) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

З урахуванням вищезазначеного за подання касаційної скарги скаржник має сплатити судовий збір у розмірі 6 802,92 грн (170 073,00 грн х 2 % х 200 %).

Проте, до касаційної скарги додане платіжне доручення від 26.06.2020 № 32810379 про сплату скаржником 3 835,76 грн судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, який не може вважатися документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази доплати судового збору у розмірі 2 967,16 грн , який має бути перерахований за такими реквізитами УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 1/44-НМ підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), доказів доплати судового збору у розмірі 2 967,16 грн .

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 174, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2017 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 1/44-НМ залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Багатопрофільному малому приватному підприємству "Сприяння", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька