Постанова

від 28.05.2020 по справі 910/20089/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. Справа№ 910/20089/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі - Стародуб М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Удалова О.Г.) від 15.11.2018 (повний текст складено 27.11.2018) у справі №910/20089/17

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД

про зобов`язання вчинити дії,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 (далі - ОСББ Господар 157 , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД (далі - ТОВ ВБФ МЖКБУД , відповідач) про зобов`язання за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку №157 по вулиці Антоновича в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 у задоволенні позову відмовлено повністю. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі №910/20089/17 стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 11 440,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване встановленими судом обставинами виконання відповідачем робіт з облаштування вхідних груп на підставі робочого проекту, а також за наявності контрольної картки. Оскільки, за висновком суду інших документів дозвільного характеру відповідач не мав обов`язку отримувати, то наведене, а також оскільки позивачем не надано доказів порушення такими діями відповідача суспільних інтересів, прав інших осіб, в тому числі позивача, наявності істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва або ж невідповідності облаштованих вхідних груп санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації або ж впливає на міцність і безпечність будинку, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача. Крім цього, позивачем також не доведено факт здійснення відповідачем перешкод у реалізації його права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відсутність, за висновком суду, будь-яких порушених прав позивача та відмова у позові унеможливлює розгляд та задоволення заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 .

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, заявник апеляційної скарги вказує на залишенні судом поза увагою таких обставин:

відсутність у відповідача дозволу на виконання будівельних робіт з облаштування вхідних груп, що підтверджується листами ДАБІ України від 11.05.2017 №073-4071, від 19.07.2017 №073-6491;

видачу контрольної картки на поточний ремонт вхідних груп, а не на реконструкцію;

порушення прав співвласників обумовлене самим фактом проведення реконструкції нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності без згоди усіх співвласників.

До того ж, судом так і не було не з`ясовано коли саме були облаштовані (збудовані) вхідні групи, з урахуванням тієї обставини, що контрольна картка на проведення їх поточного ремонту видавалась на проведення робіт протягом 05.09.2013 - 05.11.2013 та була закрита 12.12.2013.

До Північного апеляційного суду надійшов відзив відповідача, у якому останній наголошує на:

відсутності необхідності отримання дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки облаштування вхідних груп віднесено до будівництва ІІ категорії складності;

відсутності порушення прав співвласників, оскільки відповідно до висновку експерта від 30.08.2018, під час облаштування вхідних груп до приміщень №№40,45 втручань у конструкції несучих стін не виявлено;

недоведення позивачем здійснення відповідачем перешкод у користуванні ним його ж майном;

застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин, за умови встановлення наявності порушених прав позивача.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач акцентує увагу суду на тому, що:

проведені відповідачем роботи з облаштування вхідних груп за своєю природою є реконструкцією, тобто фактично будівельними роботами, а тому отримання дозволу на їх виконання є обов`язковим;

наявна у матеріалах справи контрольна картка дає право на виконання робіт з благоустрою, відтак, не є дозвільним документом, необхідним для виконання будівельних робіт;

згода на облаштування вхідних груп мала бути надана співвласниками будинку шляхом прийняття відповідного рішення на Загальних зборах ОСББ.

У поданих відповідачем запереченнях на додаткові пояснення позивача до апеляційної скарги, він зауважує на:

відсутності у позивача повноважень встановлювати порушення у сфері містобудівної діяльності, як і права у зв`язку з цим звертатись до суду із позовом про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у тому числі з вимогами щодо знесення самовільно збудованих об`єктів, оскільки такими повноваженнями наділено лише органи державного архітектурно-будівельного контролю;

відсутності необхідності отримання будь-якої згоди співвласників будинку на проведення робіт з облаштування вхідних груп не було втручання у несучі стіни будинку, що підтверджується висновком експерта.

У додаткових поясненнях відповідачем також наголошується на:

відсутності необхідності отримувати дозвіл на проведення робіт з облаштування вхідних груп, оскільки такі дії є переплануванням, з огляду на Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджених Постановою КМУ №406 від 07.06.2017;

тому, що вхідна група №41-б не входить до предмету доказування, оскільки позовні вимоги стосуються зовнішньо-побудованих чотирьох вхідних груп, в той час як вхідна група №41-б розташована всередині будинку;

новій судовій практиці, зокрема постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц, від 17.11.2018 у справі №362/44/17, постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №910/2868/16 щодо застосування позовної давності у так званих триваючих правопорушеннях.

У відповіді на додаткові пояснення відповідача позивачем зауважено, що:

згода усіх співвласників на облаштування відповідачем вхідних груп є обов`язковою, оскільки проведена відповідачем реконструкція вікон у двері здійснена у місцях, які є опорними конструктивними елементами всього будинку, тобто перебувають у спільній сумісній власності;

посилання відповідача на Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджений Постановою КМУ №406 від 07.06.2017 є недоречним, оскільки постанову КМУ прийнято після здійснення відповідачем робіт з облаштування вхідних груп, відтак, її не може бути застосовано до спірних правовідносин;

подана відповідачем судова практика стосується віндикаційних позовів, відтак не може бути застосована до поданого позивачем негаторного позову. Більше того, у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц, від 15.08.2018 у справі №554/4456/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої позовна давність до негаторних позовів не застосовується.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача щодо предмету позовних вимог, а саме: зобов`язання відповідача за власних рахунок привести нежилі приміщення у будинку № 157 по вул.. Антоновича в м. Києві в належний стан шляхом демонтажу чотирьох влаштованих відповідачем вхідних груп на першому поверсі будинку та шляхом повернення п`яти дверних прорізів, які входять до чотирьох вхідних груп у попередній стан до віконних прорізів, відповідно до проектної документації від 2011 року. Подані представником додаткові пояснення суд кваліфікує як заяву про уточнення позовних вимог, у зв`язку з чим, та керуючись приписами частини п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів їх не приймає та не розглядає, при цьому, зауважує на можливості апеляційного перегляду виключно у межах вимог та формулювань таких вимог, викладених позивачем у позові.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 змінено: Позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД за власний рахунок привести нежилі приміщення при влаштуванні вхідної групи до приміщень № 41 (1 поверх, літера А) будинку № 157 по вул. Антоновича у м. Києві з тильного фасаду через загальний вхід до житлової частини будинку до приміщення № 41-б в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремого входу на першому поверсі будинку. В іншій частині позову відмовлено . Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 800,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 200,00 грн.

Додатковою Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД про відшкодування судових витрат. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/20089/17 частково задоволено касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 та частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД . Скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 910/20089/17, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 р. у справі № 910/20089/17; справу призначено до розгляду на 07.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 оголошено перерву до 18.11.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 про перегляд додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/20089/17 за нововиявленими обставинами задоволено. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/20089/17 скасовано. У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД про відшкодування судових витрат відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 розгляд справи відкладено до 16.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/20089/17 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 до закінчення перегляду в касаційному провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі №910/20089/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 про перегляд додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/20089/17 за нововиявленими обставинами.

03.02.2020 матеріали справи відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 передані на розгляд колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) прийнято апеляційну скаргу у справі № 910/20089/17 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В., поновлено провадження та призначено розгляд справи на 05.03.2020.

Однак, 05.03.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) судове засідання щодо розгляду справи №910/20089/17 призначено на 26.03.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2020, у зв`язку із введенням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 до 24 квітня 2020 року на усій території України карантину, повідомлено учасників провадження, що розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 26.03.2020 не відбудеться.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О, який входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, № 242 від 20.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 262 від 08.04.2020, № 284 від 15.04.2020, № 291 від 22.04.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантинних заходів з 12.03.2020 до 11.05.2020, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 справу призначено до розгляду на 28.05.2020.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

ОСББ Господар 157 є об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 157 по вул. Антоновича в м. Києві. Відповідач - ТОВ ВБФ МЖКБУД , у свою чергу, є власником нежилих приміщень, розташованих у вказаному будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності серії НП № 010004794 колективному підприємству виробничо-будівельній фірмі МЖКБУД (правонаступником якого є відповідач) належали нежилі приміщення - суспільно-культурний центр МЖК загальною площею 1092,90 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького (нині вул. Антоновича), буд. 157, а саме:

- нежиле приміщення № 40 (1 поверх, літера А), загальною площею 287,80 кв. м.;

- нежиле приміщення № 41 (1 поверх, літера А), загальною площею 129,50 кв. м.;

- нежиле приміщення № 45 (1 поверх, літера А), загальною площею 147,00 кв. м.;

- нежиле приміщення № 44 (8 поверх, літера А), загальною площею 226,30 кв. м.;

- нежиле приміщення № б/н (9 поверх, літера А), загальною площею 302,30 кв. м.

У зв`язку з припиненням юридичної особи - колективного підприємства виробничо-будівельної фірми МЖКБУД шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД , відповідачем була здійснена перереєстрація права власності на вищевказані нежитлові приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САС № 247960 від 11.02.2009.

З метою ефективного використання нежилих приміщень та забезпечення дотримання вимог пожежної безпеки при їх використанні відповідачем були облаштовані окремі вхідні групи до нежилих приміщень № 40 та № 45, розташованих на першому поверсі будинку, усього чотири вхідні групи.

На замовлення ТОВ ВБФ МЖКБУД був виконаний робочий проект Улаштування вхідних груп до нежилих приміщень № 40 (1-й поверх, літера А), № 45 (1-й поверх, літера А), за адресою: м. Київ вул. Горького, 157 2011 року.

Роботи з облаштування вхідних груп проводились з вересня до листопада 2013 року.

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 7551/18-43 від 30.08.2018 вбачається, що ТОВ ВБФ МЖКБУД було влаштовано такі додаткові вхідні групи до приміщень будинку №157 по вул.. Антоновича у м. Києві:

до приміщень №40 з центрального фасаду (вхідна група №1 згідно проектної документації 2011 року). Облаштування здійснювалось шляхом демонтажу віконних блоків приміщень №9, 12, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикових дверних та віконних блоків;

до приміщень №40 з тильного фасаду (вхідна група №4 згідно проектної документації 2011 року). Облаштування здійснювалось шляхом демонтажу віконного блоку приміщення №16, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикового дверного та віконного блоку;

до приміщень №40 з правого фасаду (вхідна група №2 згідно проектної документації 2011 року). Облаштування здійснювалось шляхом демонтажу віконного блоку приміщення №4, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикового дверного та віконного блоку;

до приміщень №45 з центрального фасаду (вхідна група №3 згідно проектної документації 2011 року). Облаштування здійснювалось шляхом демонтажу віконного блоку приміщення №4, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикового дверного та віконного блоку.

При цьому, при влаштуванні відповідачем додаткових вхідних груп № 1-4 до нежилих приміщень № 40 (1 поверх, літера А) та № 45 (1 поверх, літера А) будинку № 157 по вул. Антоновича у м. Києві, відповідно до даних візуально-інструментального обстеження та наданої документації втручань в конструкції несучих стін не встановлено , влаштування вказаних вхідних груп не призводить до порушень вимог нормативної документації в галузі будівництва , які б перешкоджали нормальному утриманню та експлуатації будинку.

Предметом спору у даній справі є зобов`язання відповідача за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку №157 по вулиці Антоновича в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку.

При цьому, з огляду на вимоги частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, за якими позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, а у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, як і вимоги частини п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України щодо неможливості прийняття та розгляду у суді апеляційної інстанції позовних вимог та підстав позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також оскільки до суду першої інстанції позивачем жодні заяви та клопотання щодо уточнення або зміни підстав та предмету позову, як і суті самих вимог не подавалась, колегія суддів не розглядає позовні вимоги з урахуванням поданих представником позивача до апеляційного суду пояснень щодо суті позовних вимог, а саме, що предметом позову є вимоги ОСББ Господар 157 про зобов`язання ТОВ ВБФ МЖКБУД за власний рахунок привести нежилі приміщення №№40, 45 будинку № 157 по вул. Антоновича м. Києві в належний стан шляхом демонтажу чотирьох влаштованих відповідачем вхідних груп на першому поверсі будинку та шляхом повернення п`яти дверних прорізів, які входять до чотирьох вхідних груп у попередній стан до віконних прорізів, відповідно до проектної документації від 2011 року.

Тому, апеляційний перегляд справи здійснюється у межах вимог позивача сформульованих ним у позовній заяві.

Одночасно, колегія суддів зауважує, що до предмету позовних вимог не входило, встановлене проведеною у справі експертизою, облаштування вхідної групи до нежилого приміщення № 41-6, оскільки вказана вхідна група, і це також підтверджується проведеною у справі експертизою, не була облаштована відповідачем. Крім цього, і під час судового розгляду справи, ні позивачем, ні відповідачем не заперечувалось тієї обставини, що спір між ними виник стосовно облаштованих відповідачем у 2013 році за проектом 2011 року вхідних груп з фасадних частин будинку до приміщень №40 та №45.

При цьому, позивач стверджує, що такі роботи здійснені відповідачем без погодження у встановленому порядку з відповідними державними органами і організаціями, а також без згоди ОСББ або будь-кого з співвласників будинку, що є порушенням статті 369 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку . Крім цього, відповідачем захоплено прибудинкову територію.

Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду Верховний Суд зауважив, що приймаючи рішення про часткове задоволення позову та зобов`язуючи відповідача за власний рахунок привести нежилі приміщення при влаштуванні вхідної групи до приміщень № 41-б (1 поверх, літера А), за вказаною адресою, з тильного фасаду через загальний вхід до житлової частини будинку до приміщення № 41-б в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованого відповідачем окремого входу на першому поверсі будинку, апеляційний суд не звернув належної уваги саме на підстави позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не проаналізував об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні позивачем своїх правомочностей, як і не з`ясував належним чином обставин, щодо наявності/відсутності підстави для задоволення негаторного позову.

Суд апеляційної інстанції пославшись на висновок судово-будівельної експертизи № 7551/18-43 від 30.08.2018, також не звернув належної уваги на перелік питань, які було поставлено судом першої інстанції на вирішення експерта, апеляційним судом не було проаналізовано зазначені питання, як і сам висновок, з урахуванням заявлених позивачем підстав і предмету позову, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до прийняття судом передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції всупереч приписам статей 269, 282 Господарського процесуального кодексу України та статті 267 Цивільного кодексу України, взагалі не вирішувалось питання щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

До апеляційного суду надійшли пояснення позивача з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 25.07.2019, у яких представник ОСББ Господар 157 підтримав висловлені у попередніх заявах по суті позиції щодо заявлених вимог та заперечень відповідача, зокрема стосовно того, що:

поданий позов є негаторним;

до нього не застосовуються строки позовної давності;

облаштуванню вхідних груп мало передувати отримання дозвільних документів, передбачених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності та Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт ;

відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт вказує на порушення прав позивача;

висновок експерта не має братись судом до уваги, оскільки призначення експертизи здійснено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права з огляду на відсутність необхідних підстав для її призначення.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення відповідача з урахуванням постанови Верховного Суду від 25.07.2019, у яких останнім наголошено на тому, що:

позивачем не доведено, що відповідачем порушено право спільної сумісної власності власників багатоквартирного будинку;

позивачем недоведено факт здійснення відповідачем перешкод у реалізації його права користуватись та розпоряджатись майном, а також не зазначено у чому полягають такі перешкоджання;

улаштування вхідних груп не суперечить правилам експлуатації;

улаштування вхідних груп не містить порушень вимог нормативної документації;

у відповідача відсутній обов`язок отримувати будь-які дозвільні документи на здійснення робіт з облаштування вхідних груп, оскільки такі роботи є роботами з перепланування, відтак не є будівельними;

облаштування вхідної групи до приміщення №41-6 не входить до предмету позовних вимог;

до вимог за негаторним позовом застосовуються строки позовної давності, оскільки стаття 268 Цивільного кодексу України не містить у виключному переліку вимог, на які позовна давність не розповсюджується вимоги за негаторним позовом.

Надаючи оцінку предмету та підставам позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду враховує, що спірні правовідносини сторін виникли у 2013 році, тобто у момент облаштування відповідачем вхідних груп. Спірні правовідносини сторін на момент облаштування вхідних груп були врегульовані такими нормами права.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Як унормовано статтею 4 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку , об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна , забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСББ Господар 157 зареєстровано як юридична особа 29.12.2011.

Метою створення ОСББ Господар 157 відповідно до пункту першого Розділу ІІ Статуту є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Завданням та предметом діяльності ОСББ за пунктом третім Розділу ІІ Статуту є, зокрема, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних зі статутною діяльністю Об`єднання.

Частиною восьмою статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку встановлено, що питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання належить до виключної компетенції Загальних зборів ОСББ.

Згідно з пунктом третім Розділу ІІІ Статуту ОСББ Господар 157 , до виключної компетенції Загальних зборів належать зокрема питання про використання спільного майна, а також прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку :

загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в`їзна група тощо);

неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку .

Враховуючи надані статтею 1 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку визначення, положення статті 382 Цивільного кодексу України, а також оскільки зовнішня стіна багатоквартирного житлового будинку є огороджувальною (зовнішньою) частиною будинку, яка забезпечує захист будинку від дії зовнішніх факторів - вологи, вітру, шуму, температурного впливу, забезпечуючи звуко- та теплоізоляцію приміщень, а отже, забезпечує потреби усіх власників квартир та власників нежитлових приміщень , розташованих у житловому будинку, то колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що зовнішня стіна будинку, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Антоновича, 157 є частиною споруди, яка забезпечує її цілісність та необхідні технічні умови функціонування, відтак є конструктивним елементом багатоквартирного будинку та перебуває у неподільній, тобто спільній сумісній власності усіх співвласників.

Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент облаштування вхідних груп, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011 №389 Методичними рекомендаціями щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків прибудинкову територію визначено як територію навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності):

вимощення навколо житлового будинку ;

смуга озеленення вздовж стін житлового будинку, місцевий проїзд , тротуар та смуга вздовж фасаду без входів, яка забезпечує проїзд пожежних машин ;

майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для відпочинку біля входів в житловий будинок, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, відпочинку населення, занять фізкультурою, а також території зелених насаджень, пішохідні доріжки, що сполучують вказані майданчики між собою;

майданчики для сміттєзбірників;

майданчики для господарських будівель та споруд;

спеціально обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку;

в`їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності).

Як підтверджується графічними зображеннями робочого проекту Улаштування вхідних груп до нежилих приміщень № 40 (1-й поверх, літера А), № 45 (1-й поверх, літера А), за адресою: м. Київ вул. Горького, 157 2011 року, а також наявними у матеріалах справи фотографіями вхідних груп №1-4, сходові майданчики та відповідно сходові марші облаштовані упритул до зовнішньої стіни будинку, відтак, колегія суддів дійшла висновку, що згадані вхідні групи облаштовані на прибудинковій території, яка розглядається судом як неподільна спільна власність усіх співвласників, оскільки необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб усіх співвласників.

За приписами статті 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Нормою статті 369 Цивільного кодексу України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників .

Статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку на власника - члена об`єднання покладено обов`язок забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших власників.

Як убачається із пункту першого Розділу V Статуту ОСББ Господар 157 , співвласник має право вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства.

До обов`язків співвласника пунктом другим Розділу V Статуту ОСББ Господар 157 віднесено у тому числі, використання приміщення за призначенням, дотримання правил користування приміщеннями, забезпечення збереження приміщень, участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечення дотримання вимог житлового та містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; недопущення порушення законних прав та інтересів інших співвласників; запобігання псування спільного майна.

Статтею 16 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку , ОСББ надано право захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Пунктом першим Розділу VІ Статуту ОСББ Господар 157 , ОСББ надано право захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; звертатись до суду у разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки.

Звертаючись із позовом, ОСББ Господар 157 наголошувало на облаштуванні відповідачем вхідних груп без погодження у встановленому порядку з відповідними державними органами і організаціями, без згоди ОСББ або будь-кого з співвласників будинку, із захопленням прибудинкової території.

Правовим обґрунтуванням заявлених вимог позивачем вказано статтю 369 Цивільного кодексу України, статтю 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , статтю 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Що стосується статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , то колегія суддів не убачає підстав для її застосування, оскільки закон прийнято 14.05.2015, а чинності він набув 01.07.2015, тобто через один рік та десять місяців з моменту облаштування відповідачем спірних вхідних груп.

Статтею 369 Цивільного кодексу України унормовано здійснення права спільної сумісної власності, а частиною восьмою статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку встановлено, що питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання належить до виключної компетенції Загальних зборів ОСББ. Тобто фактично позивачем у позові наводиться правове обґрунтування недотримання відповідачем порядку (процедури) отримання згоди на використання спільного майна, що призвело до самовільного облаштування вхідних груп, оскільки таке рішення прийнято відповідачем самостійно. Окремо, позивачем наголошується на проведенні відповідачем будівельних робіт з реконструкції без дозволу на здійснення таких робіт.

Що стосується розміщення на прибудинковій території сходового майданчику та сходових маршів як елементу вхідних груп - позовна заява містить лише згадку про захоплення таким розміщенням прибудинкової території, тобто обмеження інших співвласників у користуванні земельною ділянкою. Тобто, сам факт розміщення позивач кваліфікує як обмеження інших співвласників у користуванні спільним майном.

При цьому, колегія суддів зауважує, що предметом позову позивачем визначено саме вхідні групи як єдиний конструктивний елемент, який включає облаштовані відповідачем двері та підлаштовані під них сходові майданчики та сходові марші.

За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

За приписами частин першої та третьої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Тобто, право спільної сумісної власності захищається на рівних засадах із іншими видами власності.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

Як унормовано статтею 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Враховуючи формулювання заявлених позивачем вимог у вигляді зобов`язання відповідача привести нежилі приміщення у належний стан шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку та оскільки позивач має на мені захистити право спільної сумісної власності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем позов заявлений як негаторний. Про негаторний характер спору наголошено і у постанові Верховного Суду від 25.07.2019.

Розглядаючи справу в апеляційному провадженні, колегія суддів зауважує, що негаторним є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника , не пов`язаних із позбавленням його володіння майном. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом . Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Водночас, у справі, що розглядається, із негаторним позовом звернулось ОСББ Господар 157 , якому, з огляду на вимоги статті 16 Закону України Про об`єднання співвласників житлового будинку та пункту першого Розділу VІ Статуту ОСББ Господар 157 надано право звернення до суду за захистом порушених прав співвласників.

При цьому, позивачу в даному випадку не потрібно доводити право власності на об`єкти права спільної сумісної власності, а саме - зовнішню стіну та прибудинкову територію, оскільки останні перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку № 157 по вул.. Антоновича у м. Києві в силу закону. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі № 903/127/19.

Як уже було зауважено, обґрунтовуючи порушення відповідачем права спільної сумісної власності, позивач вказує лише на те, що відповідачем було облаштовані вхідні групи, тобто здійснено розпорядження спільним майном без згоди інших співвласників, чим порушено належне їм право сумісної власності .

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності необхідності отримання відповідачем згоди інших співвласників на облаштування вхідних груп, оскільки і фасадна стіна і прибудинкова територія відносяться до об`єктів спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку. Вимога щодо отримання згоди інших співвласників встановлена частиною другою статті 369 Цивільного кодексу України, якою визначено засади здійснення права спільної сумісної власності. Отже, відповідач був зобов`язаний таку згоду отримати. З огляду на вимоги статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , згода інших співвласників на розпорядження спільним майном мала б бути оформлена рішенням загальних зборів, про що слушно зауважено позивачем. Відповідне рішення у матеріалах справи - відсутнє.

Водночас, розглядаючи справу, колегія суддів констатує, що для задоволення негаторного позову, самого лише факту облаштування вхідних груп у фасадній стіні та на прибудинковій території без згоди інших співвласників, є недостатнім, оскільки відсутність згоди співвласників хоча і свідчить про недотримання відповідачем встановленого законом порядку розпорядження спільним майном, втім, не обмежує співвласників у здійсненні подальшого спільного користування цим майном.

Так, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке ; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що відповідач, облаштовуючи спірні вхідні групи фактично замінив віконні отвори та частини цегляної стіни під цими отворами у приміщеннях №№9, 12, 16, 4 від вікна до рівня підлоги на металопластикові вхідні двері, тобто відбулась перебудова конструктивного елементу - зовнішньої стіни будинку у частині фасаду.

Однак, матеріали справи не містять доказів погіршення стану зовнішньої (фасадної) стіни у якій облаштовані вхідні групи, або погіршення здатності стіни забезпечувати захист будинку від дії зовнішніх факторів - вологи, вітру, шуму, температурного впливу, або погіршення звуко- та теплоізоляції приміщень. Навпаки, проведеною у справі судовою експертизою встановлено, що при влаштуванні відповідачем додаткових вхідних груп № 1-4 до нежилих приміщень № 40 (1 поверх, літера А) та № 45 (1 поверх, літера А) будинку № 157 по вул. Антоновича у м. Києві, відповідачем не було здійснено втручань у конструкції несучих стін, і влаштування вказаних вхідних груп не перешкоджає експлуатації будинку .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зовнішня (фасадна) стіна будинку, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Антоновича, 157 у якій облаштовані відповідачем вхідні групи і надалі забезпечує цілісність будинку та необхідні технічні умови його функціонування, отже, сам по собі факт здійснення відповідачем перебудови такої стіни навіть за відсутності згоди інших співвласників, не свідчить про наявність перешкод у користуванні іншими співвласниками цим конструктивним елементом.

Водночас, позивачем не надано, а відтак, матеріали справи не містять інших доводів та доказів на підтвердження неможливості іншими співвласниками користуватись тією частиною фасадної стіни, яка була змінена відповідачем. Не містять матеріали справи будь-яких доводів та доказів, спрямованих на доведення вчинення відповідачем саме перешкод у користуванні співвласниками і прибудинковою територією. Апеляційна скарга містить висновок за яким, порушення прав співвласників обумовлене самим фактом облаштування вхідних груп без згоди усіх співвласників . Однак, як уже було зауважено, лише самого цього факту для задоволення негаторного позову є недостатнім. Доводи відповідача стосовно недоведення позивачем факту здійснення відповідачем перешкод у реалізації його права користуватись та розпоряджатись майном, як і незазначення у чому полягають такі перешкоджання є обґрунтованими.

Відсутність будь-яких доказів зменшення за рахунок інших співвласників наявного у співвласників права спільної сумісної власності щодо фасадної стіни у зв`язку із проведеною відповідачем перебудовою цього елементу, як і доказів перешкоджання відповідачем здійсненню співвласниками належного користування і тією частиною прибудинкової території, на якій розміщено чотири сходових майданчика та п`ять сходових маршів без згоди інших співвласників свідчить про недоведеність позивачем наявності у діях відповідача порушення саме права спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку у розрізі заявлених вимог за негаторним позовом. Що, у свою чергу, виключає можливість задоволення вимог позивача.

При цьому, розглядаючи справу, колегія суддів апеляційного суду враховує особливості права спільної сумісної власності визначені приписами частини першої статті 369 Цивільного кодексу України, за якими співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

При спільній власності на нерухомість (приміщення, конструктивні елементи, прибудинкова територія) право власності належить yсім тільки в сукупності, тобто окрема особа не може вільно розпоряджатися своєю частиною. Право кожного співвласника поширюється на весь об`єкт у цілому, а не на певну його частину .

У зв`язку з цим, правова природа права спільної сумісної власності у контексті наявного спору щодо порушення права одного співвласника діями іншого вказує на юридично встановлену можливість співвласника права якого порушено вимагати поновлення його у володінні та користуванні тією частиною спільного майна у правомочностях стосовно якої його обмежено, виключно у такий спосіб, який би не порушував права спільної сумісної власності недобросовісного співвласника (тобто такого співвласника, який своїми діями порушує права інших осіб). Вимога до такого співвласника усунути перешкоди у користуванні спільним майном шляхом звільнення цього майна, буде суперечити встановленому Цивільним кодексом України режиму здійснення спільної сумісної власності та змісту відповідних норм Цивільного кодексу України, якими урегульовано питання захисту права власності.

Верховним Судом у постанові від 15.01.2020 у справі №201/16991/16-ц зауважено, що суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб (позивачів), і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні способом, установленим для захисту права та інтересу, внаслідок чого право або інтерес будуть імперативно відновлені.

Тому, незважаючи на те, що позов заявлено як негаторний, за своєю суттю спірні правовідносини сторін щодо облаштування вхідних груп (тобто перебудови фасадної стіни та розміщення сходових майданчиків та сходових маршів) не є спором володіючого власника до особи, яка чинить перешкоди у користуванні майном, оскільки, позивачем не надано доказів, що облаштовані відповідачем вхідні групи перешкоджають іншим співвласникам у користуванні прибудинковою територією, на якій вони розташовані або ж створюють труднощі у користуванні спільним майном, як і не надано доказів позбавлення фасадної стіни проведеною перебудовою можливості у забезпеченні звуко- та теплоізоляції приміщень та захисту будинку у цілому від дії зовнішніх факторів - вологи, вітру, шуму, температурного впливу.

Більше того, оскільки позивач як представник співвласників здійснює їх захист від дій такого ж співвласника, то, між ними існує спір не щодо обмеження позивача у праві користування належним йому майном, а фактично - спір щодо режиму спільного використання таким майном. Як підтверджується матеріалами справи, Загальними зборами ОСББ Господар 157 відповідне рішення, стосовно порядку використання спільним майном - не приймалось. Однак, оскільки правова природа спільної сумісної власності вказує на юридично гарантовану можливість кожного із співвласників користуватись спільним майном у цілому, а також оскільки сумісна власність співвласників багатоквартирного житлового будинку зокрема щодо таких об`єктів як конструктивні елементи будинку або ж прибудинкова територія не може бути перетворена у спільну часткову власність із визначенням долі кожного власника у спільному майні, що б дозволило суду встановити як межі здійснення відповідачем його права власності так і сам факт порушення його діями прав інших співвласників, то, за визначених ОСББ Господар 157 підстав та предмету позову у вигляді усунення перешкод у користуванні спільним сумісним майном у суду відсутні підстави для його задоволення.

Одночасно, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу позивача на положення пункту першого Розділу VІІ Статуту ОСББ Господар 157 , якими визначено, що співвласники будинку у встановленому законом порядку несуть відповідальність за порушення Статуту та рішень статутних органів. За пунктом третім цього розділу, у разі умисного знищення або пошкодження співвласником спільного майна будинку, Об`єднання стягує спричинені збитки у судовому порядку відповідно до вимог законодавства.

Статтею 394 Цивільного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв`язку із зниженням цінності цих об`єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

Відтак, обґрунтованим убачається висновок про можливість урегулювання спірних правовідносин сторін шляхом здійснення відповідачем компенсації на користь інших співвласників у зв`язку із здійсненням на власний розсуд та без відповідного дозволу співвласників перебудови фасадної частини стіни будинку, та розміщенням сходових майданчиків та сходових маршів на прибудинковій території. Однак, такі вимоги позивачем не заявлялись, незважаючи на те, що саме такий алгоритм дій погоджений співвласниками у статуті ОСББ Господар 157 .

Колегія суддів апеляційного суду також вважає за необхідне наголосити на тому, що питання наявності або ж відсутності дозвільних документів на проведення будівельних робіт, як і з`ясування питання віднесення проведених робіт до реконструкції приміщення чи його перепланування, не входять до предмету доказування заявлених позивачем вимог про усунення перешкод у користуванні майном, оскільки здійснення контролю за проведенням юридичними та фізичними особами будівельних робіт, як і дотримання у зв`язку з цим законодавчо-встановлених вимог відноситься врегульовано законодавством у сфері містобудівної діяльності, тому недотримання таких вимог є порушенням встановленого державою правового порядку здійснення таких робіт, а не порушення права спільної сумісної власності інших співвласників.

Наслідком недотримання юридичними та фізичними особами вимог у сфері містобудівної діяльності є притягнення правопорушника до відповідальності у вигляді, наприклад, відновлення становища яке існувало до порушення або знесення самочинного будівництва. При цьому, належним позивачем за таким позовом є орган виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на які державою покладено відповідні контролюючі функції. Відповідачем слушно зауважено, що позивач не є органом державної влади на який покладено проведення перевірки за дотриманням суб`єктами містобудівної діяльності законодавчих вимог при здійсненні будівельних робіт, як і притягнення у зв`язку з наявністю порушень винних осіб до відповідальності.

Відтак, доводи як позивача щодо необхідності отримання відповідних дозвільних документів, так і доводи відповідача щодо відсутності такої потреби, а також питання віднесення проведених відповідачем робіт з облаштування вхідних груп до реконструкції за доводами позивача та до перепланування за доводами відповідача - з огляду на предмет та підстави позовних вимог ОСББ Господар 157 , колегією суддів залишаються поза увагою.

Колегія суддів також не убачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин наведеного позивачем у позові пункту 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 №927/11207, яким унормовано, що власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування , що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 згаданих Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства . Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів , улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Верховний Суд, переглядаючи справу №914/489/18 11 та приймаючи ухвалюючи постанову від 11.12.2018 у подібних правовідносинах, висловив правову позицію відповідно до якої, за змістом пункту 1.4.6 Правил №76 підставами для зобов`язання власника нежилого у жилому будинку приміщення привести за свій рахунок це приміщення до попереднього стану є не будь-яке самовільне переобладнання або перепланування належного власнику нежитлового приміщення, а таке переобладнання або перепланування, наслідками якого є порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушення прав інших споживачів.

Одночасно, колегія суддів апеляційного суду враховує, що вимоги пункту 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій за своєю правовою природою є мірою відповідальності за здійснення особою перепланування або ж переобладнання без відповідного дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до підпунктів 2, 5 пункту "б" частини 1 статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, в тому числі: здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності , за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Відтак, належним позивачем у таких спорах є відповідні ради, оскільки саме ними встановлюється порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, як контролюючий орган, якому надано повноваження вимагати усунення порушення вимог, а не власник нерухомого майна з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном.

Розглядаючи подану відповідачем заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності колегія суддів враховує таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Верховним судом у постанові від 15.08.2018 у справі № 554/4456/17 висловлено правову позицію за якою, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. Тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення і позовна давність до таких вимог не може бути застосована.

Підставою негаторного позову є вимога володіючого власника до особи, яка обмежує його у правовому титулі користування та розпорядження майном. При цьому, обмеження у здійсненні згаданих правомочностей мають носити цілком конкретний, а не абстрактний характер.

Як уже було зауважено, позивачем не надано доказів, що облаштовані відповідачем вхідні групи перешкоджають іншим співвласникам у користуванні прибудинковою територією, на якій вони розташовані або ж створюють труднощі у користуванні спільним майном (наприклад, після облаштування вхідних груп мешканці не мають вільного проходу до входу будинку, чи власних квартир, або позбавлені безперешкодного доступу до виходу, виїзду до місць загального користування тощо), як і не надано доказів позбавлення фасадної стіни проведеною перебудовою можливості у забезпеченні звуко- та теплоізоляції приміщень та захисту будинку у цілому від дії зовнішніх факторів - вологи, вітру, шуму, температурного впливу.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для встановлення наявності порушення відповідачем права користування таким майном позивачем та іншими співвласниками, а отже, і відсутні фактичні та правові підстави для задоволення вимог, заявлених позивачем за негаторним позовом.

Відповідно - немає і підстав для застосування до спірних відносин і позовної давності.

Отже, правові підстави для задоволення заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності - відсутні.

Відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог є обґрунтованими. Підстави для скасування рішення суду - відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у вигляді судового збору, судом апеляційної інстанції покладаються на заявника.

Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 - без змін.

2. Справу №910/20089/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.06.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко