Ухвала

від 01.10.2020 по справі 910/20089/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/20089/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Катеринчук Л. Й., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Удалової О. Г.

від 15.11.2018

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поляк О. І., Кропивної Л. В., Дідиченко М. А.

від 28.05.2020

за позовом Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД

про зобов?язання вчинити дії

за участю представників:

позивача: Дуднік Л. О.

відповідача: Гребенюк А. С.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД про зобов`язання відповідача за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку № 157 по вул. Антоновича м. Києві в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу на праві власності належать нежилі приміщення суспільно-культурного центру МЖК, розташовані на першому поверсі будинку № 157 по вул. Антоновича м. Києві, у яких відповідач в порушення статті 369 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку без погодження у встановленому порядку з відповідними державними органами і організаціями, а також без згоди позивача або будь-кого з співвласників будинку зробив прорізи у зовнішній стіні будинку і прибудував вхідні групи, чим порушив цілісність несучої стіни, змінив зовнішній фасад будинку та захопив прибудинкову територію.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.11.2017 за цією позовною заявою порушив провадження у справі № 910/20089/17, прийняв позовну заяву до розгляду та призначив розгляд справи.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 157, що розташований за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Антоновича.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 було зареєстроване як юридична особа 29.12.2011.

09.08.2002 Комунальне підприємство Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД , правонаступником якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД , відповідно до свідоцтва про право власності серії НП № 010004794, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва, набуло право власності на нежилі приміщення суспільно-приміщення центру МЖК загальною площею 1092,90 кв.м, розташовані у вказаному будинку, а саме:

- нежиле приміщення № 40 (1 поверх, літера А), загальною площею 287,80 кв. м;

- нежиле приміщення № 41 (1 поверх, літера А), загальною площею 129,50 кв. м;

- нежиле приміщення № 45 (1 поверх, літера А), загальною площею 147,00 кв. м;

- нежиле приміщення № 44 (8 поверх, літера А), загальною площею 226,30 кв. м;

- нежиле приміщення № б/н (9 поверх, літера А), загальною площею 302,30 кв. м.

06.09.2007 Комунальне підприємство Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД було реорганізоване (перетворене) у Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД , у зв`язку з чим Товариство переоформило правовстановлюючий документ на зазначені нежилі приміщення будинку та відповідно до свідоцтва про право власності серії САС № 247960 від 11.02.2009 стало власником цих нежилих приміщень.

У вересні 2011 року на підставі та на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД головним архітектором проекту був розроблений Робочий проект Улаштування вхідних груп до нежилих приміщень № 40 (1-й поверх, літера А), № 45 (1-й поверх, літера А), за адресою: м. Київ вул. Горького, 157 .

З вересня по листопад 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД проводило роботи з облаштування окремих вхідних груп до нежилих приміщень № 40 та № 45, розташованих на першому поверсі будинку № 157 по вул. Антоновича у місті Києві, усього чотири вхідні групи. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД влаштувало такі додаткові вхідні групи:

- до приміщення № 40 з центрального фасаду (вхідна група № 1 згідно з проектною документацією 2011 року). Облаштування здійснювалося шляхом демонтажу віконних блоків приміщень № 9, № 12, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикових дверних та віконних блоків;

- до приміщення № 40 з тильного фасаду (вхідна група № 4 згідно з проектною документацією 2011 року). Облаштування здійснювалося шляхом демонтажу віконного блоку приміщення № 16, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикового дверного та віконного блоку;

- до приміщення № 40 з правого фасаду (вхідна група № 2 згідно з проектною документацією 2011 року). Облаштування здійснювалось шляхом демонтажу віконного блоку приміщення № 4, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикового дверного та віконного блоку;

- до приміщень № 45 з центрального фасаду (вхідна група № 3 згідно з проектною документацією 2011 року). Облаштування здійснювалось шляхом демонтажу віконного блоку приміщення № 4, цегляної стіни під віконними отворами вказаних приміщень до рівня підлоги, монтажу метало-пластикового дверного та віконного блоку.

У листопаді 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД про зобов`язання відповідача за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку № 157 по вул. Антоновича м. Києві в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив облаштування зазначених вхідних груп в порушення статті 369 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку без погодження у встановленому порядку з відповідними державними органами і організаціями, а також без згоди позивача або будь-кого з співвласників будинку, порушив цілісність несучої стіни, змінив зовнішній фасад будинку та захопив прибудинкову територію.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарська справа № 910/20089/17 слухалась господарськими судами неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 у задоволенні позову відмовив повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів здійснення відповідачем облаштування спірних вхідних груп з порушенням архітектурно-будівельного законодавства, чинного на момент проведення таких будівельних робіт, санітарно-технічних вимог і правил експлуатації, не обґрунтував, яким чином улаштування спірних вхідних груп порушує його права та права інших осіб, не довів, що облаштування відповідачем спірних вхідних груп впливає на міцність і безпечність будинку, а також не довів факту здійснення відповідачем перешкод у реалізації його права користуватися та розпоряджатися своїм майном, не зазначив в чому полягають такі перешкоджання.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.05.2020, ухваленою за результатами нового розгляду справи, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що

- зовнішня стіна будинку № 157 по вул. Антоновича у місті Києві та прибудинкова територія, що були задіяні відповідачем в облаштуванні вхідних груп до нежилих приміщень № 40 та № 45 зазначеного будинку, є неподільною спільною власністю усіх власників квартир та нежилих приміщень цього будинку;

- заявлений позивачем позов з огляду на формулювання позовних вимог та мету їх заявлення (для захисту порушеного права спільної сумісної власності) є за своєю суттю негаторним;

- відповідач в порушення частини 2 статті 369 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснив облаштування спірних вхідних груп без згоди інших співвласників жилих/нежилих приміщень будинку, оформленої відповідним рішенням загальних зборів Об`єднання, проте недотримання відповідачем встановленого законом порядку розпорядження майном не є достатньою підставою для задоволення негаторного позову;

- позивач не довів обставин того, що здійснені відповідачем облаштування спірних вхідних груп обмежують чи перешкоджають іншим власникам квартир та нежилих приміщень цього будинку у спільному користуванні майном, що перебуває у їх спільній сумісній власності, які є обов`язковою підставою для задоволення негаторного позову;

- стаття 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , яку позивач зазначив правовою підставою позову, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що цей Закон був прийнятий та набув чинності після завершення облаштування відповідачем спірних вхідних груп;

- обставини відсутності дозвільних документів на проведення будівельних робіт, на які послався позивач в обґрунтування позову, не входять до предмету доказування та дослідження судами негаторного позову, не стосуються порушення права спільної сумісної власності, а мають відношення до правовідносин у сфері містобудівної діяльності між правопорушником встановленого державною правового порядку здійснення будівельних робіт та органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування, на які державою покладені відповідні контролюючі функції;

- підстави для застосування до позовних вимог у цій справі заявленого відповідачем строку позовної давності відсутні, оскільки позовна давність до позовних вимог негаторного позову не застосовується та позовні вимоги є необґрунтованими.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

У касаційній скарзі позивач - Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження скаржник послався на пункт 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, зокрема частину 2 статті 369, статтю 391 Цивільного кодексу України, статтю 9 Закону України Про архітектурну діяльність , підпункту в пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 у справі № 522/668/13-ц.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скарги просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, посилаючись на те, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.11.2019 у справі № 522/668/13-ц, на який в якості підстав касаційного оскарження послався позивач у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі з огляду на те, що предмет спору, підстави позову, обставини у справі № 522/668/13-ц, зміст правовідносин та їх правове регулювання є відмінними від таких у цій справі, позов у справі № 522/668/13-ц не є негаторним. За твердженням відповідача у зазначеній постанові Верховного Суду у справі № 522/668/13-ц містяться лише посилання на норми, які регулюють правовідносини у сфері містобудівної діяльності, проте висновки щодо застосування зазначених норм відсутні. Відповідач вважає правильним висновок апеляційного господарського суду у цій справи про те, що обставини відсутності дозвільних документів на проведення будівельних робіт, на які позивач послався в обґрунтування позову, не входять до предмету доказування та дослідження судами у цій справі, а позивач не є органом, уповноваженим законом на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері містобудування та архітектури та не має права звертатися до суду з посиланням на відсутність у відповідача дозвільної документації.

Також відповідач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що наведені позивачем у касаційній скарзі доводи про необхідність отримання дозвільної документації та порушення права розпорядження спірним майном викладені без урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не зазначає, в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Крім того відповідач у відзиві на касаційну скарги просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу.

7. Позиція Верховного Суду.

Розглянувши доводи та аргументи позивача та відповідача, наведені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У визначенні подібності правовідносин Верховний Суд враховує правові висновки, викладені у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, пункт 40 постанов Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16 .

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Проаналізувавши висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 522/668/13-ц, на яку послався скаржник у касаційній скарзі як на постанову Верховного Суду, висновки якої не були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи, суд касаційної інстанції вважає, що він стосується правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі, що переглядається, з огляду на таке.

Предметом спору у справі № 522/668/13-ц є: 1) витребування з незаконного володіння майна, а саме: частини даху житлового багатоквартирного будинку; 2) визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру після її реконструкції; 3) визнання недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно (квартиру) після реконструкції.

Натомість у справі, що переглядається, предметом спору є зобов`язання відповідача за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку № 157 по вул. Антоновича м. Києві в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції поданий Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 позов у цій справі за своєю суттю є негаторним, що також підтвердив позивач у своїх поясненнях з урахуванням вказівок Верховного Суду у справі № 910/20089/17 (т. 4, а.с. 158-167). Про негаторний характер спору наголошував і Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 у цій справі.

Правовою підставою негаторного позову є стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Однак заявлений у справі № 522/688/13-ц позов не має ознак негаторного. У справі № 522/688/13-ц позивач був позбавлений права власності шляхом самочинного захвату відповідачем даху багатоквартирного будинку, а у справі, що переглядається, позивач просить усунути порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володінням майном, про що обґрунтовано зазначив відповідач у відзиві на касаційну скаргу.

Наведене свідчить про те, що зміст порушеного права позивачів у зазначених справах № 522/688/13-ц та № 910/20089/17 та характер порушення такого права є різними. Отже різними у цих справах є і обрані позивачами способи захисту порушеного права, що відображається у предметах позову цих справ, різняться і підстави позовів, і зміст правовідносин та, відповідно їх правове регулювання.

Тобто, як предмет позову, так і обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у зазначених справах, не можна визнати подібними.

Крім того у зазначеній постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 522/668/13-ц відсутнє посилання на статтю 391 Цивільного кодексу України та відсутні висновки щодо застосування цієї норми.

Разом з цим у зазначеній постанові Верховного Суду у справі № 522/668/13-ц містяться лише посилання на частину 2 статті 369 Цивільного кодексу України, а також норми, які регулюють правовідносини у сфері містобудівної діяльності, зокрема на статтю 9 Закону України Про архітектурну діяльність , на неправильне застосування яких послався позивач у касаційній скарзі, проте висновки щодо застосування зазначених норм у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 522/668/13-ц відсутні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.11.2019 у справі № 522/668/13-ц, були зроблені в інших, ніж у цій справі правовідносинах, за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 910/20089/17 підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з підготовкою та подачею відзиву на касаційну скаргу та прийняттям участі в судових засіданнях суду касаційної інстанції, які за попередніми підрахунками відповідача орієнтовно складають 15 000,00 грн. Також відповідач зазначає, що докази понесення цих витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судом касаційної інстанції рішення у цій справі.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу буде розглянуто після подання заявником відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення даного судового рішення.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 910/20089/17 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Катеринчук

В. Студенець