Ухвала

від 15.07.2020 по справі 910/20089/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/20089/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Удалової О.Г.

від 15.11.2018

постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поляк О.І., Кропивної Л.В., Дідиченко М.А.

від 28.05.2020

за позовом Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма МЖКБУД

про зобов?язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 26.06.2020 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 910/20089/17.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-ІХ внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності з 08.02.2020.

Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 подало касаційну скаргу 26.06.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Верховного Суду. Отже зазначена касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, що діє після набрання чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-ІХ.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на те, що правильне вирішення даного спору стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у зв?язку з чим справа не є малозначною, а тому вважає за можливе і доцільне касаційне оскарження на підставі підпункту а пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник також посилається на те, що судом апеляційної інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 25.07.2019 у справі № 910/20089/17 щодо розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності.

При цьому, посилаючись на зазначену постанову Верховного Суду, скаржником не наведено яку саме норму права застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку щодо застосування саме цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведеній скаржником постанові Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник не зазначає конкретний пункт частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не зазначає, які саме правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, чи необхідність від їх відступлення, або відсутність таких висновків.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

З огляду на викладене та, враховуючи принцип диспозитивності та принцип рівності всіх сторін перед Законом та судом, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Об??єднанню співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 необхідно усунути недоліки касаційної скарги та зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 цього Кодексу підставу (підстави) подання цієї скарги.

Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас Кабінетом Міністрів України на усій території України з 12.03.2020 до 31.07.2020 установлено карантин, пов`язаний із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 14.05.2020 № 377, від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 року № 500).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення роз-міру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Відтак Верховний Суд встановлює скаржнику строк для усунення встановлених недоліків касаційної скарги шляхом наведення суду конкретної підстави (підстав) касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, яка передбачена (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України до 10.08.2020.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 910/20089/17 залишити без руху.

2. Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Господар 157 в строк до 10.08.2020 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- навести конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у частині другій статті статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач О. Баранець