Постанова

від 09.06.2020 по справі 761/3960/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/3960/19

провадження № 22-ц/824/4656/2020

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів: Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів в якому просив суд:

- стягнути з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів на свою користь суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 17 червня 2016 року по 29 грудня 2018 року, з урахуванням коефіцієнту коригування, у розмірі 235458,90 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року було задоволено його позов, а саме:

- визнано незаконними та скасовано наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 серпня 2014 року № 111-п та наказ виконуючого обов`язки Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів від 28 серпня 2014 року № 224-к;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів з 12 серпня 2014 року;

- стягнуто з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 129384,90 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів;

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3887,1 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, звернено до негайного виконання;

Позивач, вказуючи, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року в частині поновлення його на посаді було виконано лише 02 січня 2019 року, у зв`язку з чим, посилаючись на статтю 236 КЗпП України просить позов задовольнити.

Рішенням від 25 листопада 2019 року Позов ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено частково.

Стягнуто з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 176585,40 грн без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Розподілено судові витрати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Поштар Т.П. в інтересах Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів було подано апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, відповідно до пункту 8.2 Статуту установи, зареєстрованого 21 червня 2013 року, управління установою здійснюється її директором, який призначається і звільняється з посади Уповноваженим органом управління у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 1.1 Статуту установи ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів заснована на основі державної власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Оскільки Міністерством аграрної політики та продовольства України, як органом управління ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів , не було надано наказ про поновлення позивача на роботі, тому відповідальність за несвоєчасне поновлення на роботі має нести саме Мінагрополітики, а не установа.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , також подав апеляційну скаргу на указане рішення, оскільки вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалене з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не було застосовано положення пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а саме в частині обчислення суми середнього заробітку з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Судом першої інстанції також не було враховано практику Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, що призвело до помилкового рішення.

Ураховуючи наведене просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволеній позову скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення на його користь середнього заробітку з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів 235 458,90 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів , проти її задоволення заперечує, вважає, що підстави для обчислення середнього заробітку з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів відсутні, оскільки попереднім судовим рішенням Шевченківського районного суду міста Київ від 16 червня 2016 року у справі №761/34819/14-ц при вирішенні спору між цими ж сторонами про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу середній заробіток обчислювався без коригування. Тому вважає, що відсутність підстав для урахування коригування була встановлена попереднім рішенням, а отже не може бути предметом встановлення у цій справі.

Крім того, ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів зазначає, що при обчисленні середнього заробітку ОСОБА_1 посилається на положення укладеного з ним контракту від 28 серпня 2013 року, дія якого закінчена з 27 серпня 2016 року.

У судовому засіданні ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та Лейтар А.Г., яка діє в інтересах Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів подані ними апеляційні скарги підтримали та просили відмовити у задоволені апеляційної скарги іншої сторони.

Представник Міністерства аграрної політики та продовольства України в судове засідання не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомляв.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вважав доведеними підстави для стягнення середнього заробітку на підставі статті 236 КЗпП України, оскільки відповідачами не було своєчасно виконане рішення суду про поновлення позивача на роботі. При цьому, при обчисленні середнього заробітку суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги позивача щодо необхідності урахування коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Колегія апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року у цивільній справі №761/34819/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

На підставі рішення у цивільній справі №761/34819/14-ц Шевченківським районний судом м. Києва було видано виконавчий лист від 17 жовтня 2016 року.

Згідно з довідкою форми ОК-5 та індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 28 серпня 2014 року по 02 січня 2019 року не був працевлаштований та не отримував доходів.

Державною науковою установою Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів 29 грудня 2018 року було видано наказ №254-к про поновлення ОСОБА_1 на роботі на відповідній посаді.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності підстав для коригування середнього заробітку на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України ). Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист.

Оскільки рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2016 року в частині поновлення позивача на посаді було виконане лише грудні 2018 року суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України.

Однак суд першої інстанції помилково вважав, що підстави для коригування середнього заробітку на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів відсутні.

Заперечення відповідачів про те, що рішенням суду від 25 листопада 2019 року на користь ОСОБА_1 було стягнуто лише середній заробіток без коригування, а тому у цьому рішенні було встановлено преюдиціні обставини є необґрунтовані, оскільки у вказаній цивільній справі №761/3960/19 позивач не заявляв вимогу про стягнення середнього заробітку з урахуванням коригування, тому указані обставини не були предметом встановлення у цій справі. Отже заявлені вимоги підлягають доведенню на загальних підставах.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 . Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу .

За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Таким чином, у справі, яка переглядається, з урахуванням тієї обставини, що за період від часу звільнення позивача до часу поновлення його на роботі відбулося підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду заробітна плата позивача підлягала коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, зазначених норм матеріального права не врахував та помилково не застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, якою було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності. Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (Міністерством соціальної політики до внесення змін згідно з постановою КМУ від 27 травня 2020 р. № 410)

Згідно із абзацом 2 листа Міністерства соціальної політики України за №1491/13/8416 від 27 жовтня 2016 року коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати, які враховуються при обчислені середньої заробітної плати, розраховуються шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.

Згідно з додатком 2 постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери керівникам галузевих науково-дослідних установ, організацій та їх філіалів встановлюються посадові оклади у діапазоні розрядів за Єдиною тарифною сіткою 16-22.

У пункті 3.1 укладеного між Міністерством аграрної політики та продовольства України та позивачем контракту від 28 серпня 2013 року з реєстраційним №4709 позивачеві встановлено посадовий оклад, що визначений за 22 тарифним розрядом Єдиної тарифної сітки, який переглядається після змін Кабінетом Міністрів України умов оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №74 від 22 лютого 2008 року Про запровадження ІІІ етапу оплати праці на основу Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників, установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери з 1 вересня 2008 року запроваджено ІІІ етап оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року 31298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери .

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1298 від 30 серпня 2002 року Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери , а саме додатку 1: посадові оклади (тарифні ставки) з 1 травня 2016 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду - 1185 гривень, з 1 грудня 2016 року - 1335 грн. Посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Тарифний коефіцієнт, що запроваджується на ІІІ етапі для 22 тарифного розряду становить 4,06.

З 01 травня 2016 року посадовий оклад позивача становить 1185 грн х 4,06 = 4811,10 грн.

З 01 грудня 2016 року посадовий оклад позивача становить 1335 грн х 4,06 = 5420,10 грн. Отже, коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати за період з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року, становить: 5420,10/4811,10 = 1,13.

З 01 січня 2017 року посадовий оклад позивача становить 1600 грн х 4,06 = 6469 грн. Отже, коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, становить: 6496/5420, 10 = 1,2.

З 01 січня 2018 року посадовий оклад позивача становить 1762 грн х 4,06 = 7153,72 грн. Отже, коефіцієнт, на який необхідно прокоригувати виплати за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року становить: 7153,72/6496 = 1,1.

Таким чином, з дня затримки виконання рішення суду сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів , з урахуванням коефіцієнту коригування, розраховується наступним чином:

277,65 грн (середньоденна заробітна плата позивача) х 114 (кількість робочих днів за період з 17 червня 2016 року по 30 листопада 2016 року - червень 7 днів, липень 21 день, серпень 22 дні, вересень 22 дні, жовтень 20 днів, листопад 23 дні) = 31 653,10 грн.

313,74 грн (середньоденна заробітна плата позивача з коефіцієнтом коригування 1,13 х 277,65 = 313,74) х 22 (кількість робочих днів за період з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 22дні) = 6902,28 грн.

376,49 (середньоденна заробітна плата позивача за коефіцієнтом коригування 1,2 х 313, 74 = 376,49) х 248 (кількість робочих днів за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - січень 20 днів, лютий 20 днів, березень 22 дні, квітень 19 днів, травень 20 днів, червень 20 днів, липень 21 день, серпень 22 дні, вересень 21 день, жовтень 21 день, листопад 22 дні, грудень 20 днів) = 93 369, 52 грн.

414,14 грн (середньоденна заробітна плата позивача з коефіцієнтом коригування 1,1 х 376, 49 = 414, 14) х 250 (кількість робочих днів за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - січень 21 день, лютий 20 днів, березень 21 день, квітень 19 днів, травень 21 день, червень 20 днів, липень 22 дні, серпень 22 дні, вересень 20 днів, жовтень 22 дні, листопад 22 дні, грудень 20 днів) = 103 535 грн, що загалом становить 235 458,90 грн.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До позовної заяви позивач додав розрахунок, який відповідачем не спростовано. Відповідачем також не спростовані обставини щодо наявності актів законодавства, якими передбачено підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.

Таким чином, з дня затримки виконання рішення суду сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів , з урахуванням коефіцієнту коригування, розрахована згідно з наданим позивачем розрахунком становить 235458 грн. 90 коп, підстави вважати який необґрунтованим не встановлено.

Оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги лише в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у розмірі 176585,40 грн 40 без врахування відповідних податків та інших обов`язкових платежів, то апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення в цій частині і стягнути суму з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розмірі 235458,40 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів щодо його неналежності як відповідача, колегія апеляційного суду вважає їх необґрунтованими оскільки, зі змісту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року у цивільній справі №761/34819/14-ц вбачається, що наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №111-п від 12 червня 2014 року та наказ Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів №224-к від 28 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 було визнано такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому судом було ухвалено рішення про їх скасування як незаконних та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів .

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц

Отже, обов`язок поновити позивача на роботі виник у відповідача Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів не на підставі Статуту установи, а на підставі рішення суду.

Крім того, хоч Контракт з директором Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів Галущенком О.М. від 28 серпня 2013 року підписаний із Міністерством аграрної політики та продовольства України, в особі Міністра Міністерства аграрної політики та продовольства України, однак в трудових відносинах ОСОБА_1 перебував саме з Державною установою. Указані обставини відповідачем ДНУ не спростовані.

Доводи Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів про закінчення дії контракту з позивачем, а відтак відсутності підстав для поновлення позивача на роботі, судом першої інстанції правильно було визнано необґрунтованими, оскільки обставини щодо закінчення дії контракту не є підставою для ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Так само не можуть бути визнані обґрунтованими доводи про відсутність підстав для застосування умов контракту, оскільки обставини щодо припинення дії контракту не встановлені та позивач не був звільнений внаслідок закінчення дії контракту.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності обов`язку у Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів , встановленого рішенням суду про поновлення позивача на роботі, а відтак відшкодування середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення саме з Державної установи є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на законі.

Враховуючи наведене підстави для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за рахунок відповідача Міністерства аграрної політики та продовольства України відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення підлягає зміні відповідно до статті 376 ЦПК України в частині стягнення за рахунок Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів на користь ОСОБА_1 середнього заробітку з урахуванням корегування коефіцієнту підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розмірі 235458 грн. 40 коп.

Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 2354,60 грн судового збору за подання позову відповідно до квитанції про сплату №40357 від 15 березня 2019 року та від сплати судового збору у розмірі 2648,76 грн за подання апеляційної скарги позивача звільнено на підставі ухвали апеляційного суду. Оскільки апеляційну скаргу Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів було відхилено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, внаслідок чого рішення було змінено та позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів на користь позивача у сумі 2354,60 грн за подання позову та в дохід держави у сумі 2648,76 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 350, 367 , 374, 37 6 , 381 , 382 , 389 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року змінити виклавши його у наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 до Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі задовольнити.

Стягнути з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів (03190, м. Київ. провулок Бабушкіна, будинок №3, ЄДРПОУ 00334793) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток з урахуванням корегування коефіцієнту підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розмірі 235458 ( двісті тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 40 коп.

Стягнути з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів (03190, м. Київ. провулок Бабушкіна, будинок №3, ЄДРПОУ 00334793) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2354 (дві тисячі триста п`ятдесят чотири) гривні 60 коп судового збору.

Стягнути з Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів (03190, м. Київ. провулок Бабушкіна, будинок №3, ЄДРПОУ 00334793) в дохід держави 2648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень 76 коп судового збору.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 червня 2020 року.

Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба