Ухвала

від 13.07.2020 по справі 761/3960/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 761/3960/19

провадження № 61-10068ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів (далі - ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів ) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року задоволено його позов, визнано незаконними та скасовано наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 серпня 2014 року № 111-п та наказ виконуючого обов`язки ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів від 28 серпня 2014 року № 224-к; поновлено його на посаді директора ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів із 12 серпня 2014 року; стягнуто із ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 129 384,90 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів; рішення у частині поновлення його на посаді директора ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3 887,10 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів, звернено до негайного виконання.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року в частині поновлення його на посаді виконано лише 02 січня 2019 року, у зв`язку з чим, посилаючись на статтю 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) просив стягнути із ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів на свою користь суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року про поновлення на роботі за період із 17 червня 2016 року по 29 грудня 2018 року з урахуванням коефіцієнту коригування у розмірі 235 458,90 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 176 585,40 грн без врахування відповідних податків й інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав своєчасно рішення суду про поновлення позивача на роботі, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку на підставі статті 236 КЗпП України. При цьому, при обчисленні середнього заробітку суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги позивача щодо необхідності урахування коригування на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року змінено. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів на користь ОСОБА_1 середній заробіток з урахуванням корегування коефіцієнту підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розмірі 235 458,40 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відмовлено.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за період від часу звільнення позивача до часу поновлення його на роботі відбулося підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, тому при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у період затримки виконання рішення суду заробітна плата позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

07 липня 2020 року ДНУ Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 07 липня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у цій справі є стягнення 235 458,90 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року не підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими з урахуванням того, що практика розгляду судами таких спорів є усталеною, заявником не наведено прикладів протилежної судової практики.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що оскаржувані судові рішення суперечить висновкам Верховного Суду України, викладених у постановах від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60цс11, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14, від 13 березня 2017 року у справі № 6-259цс17, від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-76цс12, Верховного Суду, викладених у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 820/5002/16, від 31 березня 2020 року у справі № 761/48040/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 461/4085/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 488/4594/17, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц, не заслуговують на увагу, оскільки заявник не обґрунтовує у чому саме полягає невідповідність оскаржуваних судових рішень висновкам суду касаційної інстанції у вказаних постановах, що позбавляє Верховний Суд можливості дійти до висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної наукової установи Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнологій продовольчих продуктів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик