Ухвала

від 05.06.2020 по справі 178/1777/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 178/1777/15-ц

провадження № 61-8549ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С., Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Біловол Віталій Олексійович ,акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , про скасування постанови приватного виконавця про відкриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року скаржник звернулася до суду зі скаргою про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола В. О. про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги зазначила, що 03 грудня 2015 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення по справі за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до неї про стягнення заборгованості.

20 січня 2016 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист по даній справі.

11 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого Криничанським районним судом Дніпропетровської області 20 січня 2016 року № 178/1777/15-ц.

Скаржник вказує, що про цю постанову вперше їй стало відомо на поштовому відділенні в момент її отримання 16 листопада 2019 року.

На думку скаржника, приватним виконавцем порушено усі її законні права та пропущено строк для відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 звернулась до суду з цією скаргою і просила поновити їй строк для подання скарги та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В. О. 11 вересня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 60036527 та зобов`язати закрити виконавче провадження.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 60036527, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В. О. 11 вересня 2019 року, та зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола В. О. закрити виконавче провадження № 60036527.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання був пропущений та судом не поновлювався, судом не надавалося відстрочки чи розстрочки виконання вищезазначеного рішення суду від 03 грудня 2015 року, що свідчить про неправомірність відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за цим виконавчим листом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2020 року ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року скасовано. У задоволенні скарги відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виконавчий лист пред`явлений до виконання в межах трирічного строку, передбаченого чинним законодавством

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2020 року, а ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що при розгляді скарги судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, пунктом 7 частини третьої статті 2 ЦПК України до основних засад судочинства належить обов`язковість судового рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року).

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), а згідно із статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Пунктом 5 Розділу XIII Перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, пункт 5 Розділу XIII Перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 641/8191/17 (провадження № 61-43619св18).

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 12 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII (від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Встановлено, що на підставі виконавчого листа № 178/1777/15-ц, який було видано 20 січня 2016 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль за кредитним договором № 014/131705/3127/74 від 22 червня 2007 року в сумі 26 947,88 грн, 11 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60036527.

Згідно відміткам на виконавчому листі цей лист мав бути пред`явлений до виконання до 20 січня 2017 року, перебував на виконанні Криничанського районного відділу державної виконавчої служби і 30 січня 2019 року повернутий як частково виконаний стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

11 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого Криничанським районним судом Дніпропетровської області 20 січня 2016 року № 178/1777/15-ц.

Таким чином, 30 січня 2019 року виконавчий лист повернутий як частково виконаний стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України Про виконавче провадження та 11 вересня 2019 року виконавчий лист пред`явлено стягувачем до виконання в межах трирічного строку, передбаченого чинним законодавством

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Біловол Віталій Олексійович , акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , про скасування постанови приватного виконавця про відкриття провадження - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. М. Фаловська