Постанова

від 03.06.2020 по справі 664/2561/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 664/2561/17-ц

провадження № 61-43795 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з додатковою відповідальністю ім. Латиських Стрільців ;

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю АПК Грін Лайн ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2018 року у складі судді Бойка В. П. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року товариство з додатковою відповідальністю

ім. Латиських Стрільців (далі - ТДВ ім. Латиських Стрільців ) звернулося до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1 , товариства

з обмеженою відповідальністю АПК Грін Лайн (далі - ТОВ АПК Грін Лайн ) про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 26 червня 2012 року між ТДВ

ім. Латиських стрільців та ОСОБА_1 було укладено договір

оренди землі, за умовами якого останній передав товариству в оренду земельну ділянку, площею 2,7341 га, яка розташована на території Новомаячківської селищної ради Олешківського району Херсонської області, строком на п'ять років. Державну реєстрацію вказаного договору оренди землі було проведено 22 серпня 2012 року.

Відповідно до пункту 8 зазначеного договору оренди землі - договір укладено на п`ять років з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар має не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання вищевказаних умов договору ТДВ ім. Латиських стрільців

у листі-повідомленні від 13 червня 2017 року № 160-А повідомило

ОСОБА_1 про необхідність укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 26 червня 2012 року, запропонувавши у проєкті додаткової угоди орендну плату за рік у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі та строк дії договору оренди землі у сім років, тобто до 22 серпня

2024 року. Після 22 серпня 2017 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 26 червня 2012 року, товариство продовжувало користуватись вказаною земельною ділянкою і заперечень щодо цього ОСОБА_1 не висловлював. При цьому ТДВ ім. Латиських стрільців добросовісно виконувало умови договору.

Лише 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 надіслав лист, в якому висловив заперечення щодо поновлення договору оренди землі, водночас будь-яких претензій щодо недотримання ТДВ ім. Латиських стрільців умов договору оренди землі від 26 червня 2012 року не вказував. На думку позивача, заперечення ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі зумовлено тим, що ще 09 березня 2017 року між ним та ТОВ АПК Грін Лайн було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за умовами якого ОСОБА_1 передав у користування ТОВ АПК Грін Лайн ту саму земельну ділянку, яка знаходиться в оренді у позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 протиправно уклав 09 березня 2017 року

з ТОВ АПК Грін Лайн договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) у період, коли строк дії договору оренди землі від 26 червня 2012 року цієї самої земельної ділянки не закінчився. Отже, переважне право позивача на поновлення договору оренди землі є порушеним, а посилання ОСОБА_1 про припинення права оренди ТДВ ім. Латиських Стрільців на земельну ділянку за договором від 26 червня 2012 року є безпідставними.

При цьому 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 і ТОВ АПК Грін Лайн уклали угоду про припинення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

та цього самого дня уклали договір оренди землі строком на десять років

з орендною платою у 6 тис. грн на рік. Умови оренди земельної ділянки запропоновані ОСОБА_1 позивачем є кращими, порівняно з тими, на яких він уклав договір з ТОВ АПК Грін Лайн

Посилаючись на викладене, ТДВ ім. Латиських Стрільців просило суд: визнати укладений 09 березня 2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ АПК Грін Лайн договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також договір оренди землі від 03 листопада 2017 року недійсними; визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 26 червня

2012 року, що укладений з ТДВ ім. Латиських Стрільців ;зобов`язати ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення та підписання з ТДВ

ім. Латиських Стрільців додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі від 26 червня 2012 року з орендною платою 5 % від нормативної грошової оцінки землі та строком дії договору оренди землі

у сім років, тобто до 01 серпня 2024 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2018 року позов ТДВ ім. Латиських Стрільців задоволено частково. Визнано договір оренди землі від 03 листопада 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ АПК Грін Лайн щодо земельної ділянки, площею 2,7341 га, недійсним. Зобов`язано ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення та підписання з ТДВ ім. Латиських стрільців додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі від 26 червня 2012 року щодо земельної ділянки, площею 2,7341 га. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 в установлений строк повідомив ТДВ ім. Латиських стрільців про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди

та укладення додаткової угоди, тим самим припинивши право орендаря

на переважне право поновлення договору оренди землі від 26 червня

2012 року. Разом з тим, право орендодавця на відмову від поновлення договору оренди та укладення додаткової угоди не є абсолютним, так як відмова орендодавця повинна бути вмотивованою. Проте ОСОБА_1 , ухиляючись від обговорення додаткової угоди, укладає новий договір оренди з третьою особою, з умовами договору, які фактично є ідентичними тим, що пропонувались позивачем. Такими діями орендодавця, на думку суду, порушено право орендаря на пролонгацію договору оренди землі, так як він належним чином виконував свої обов`язки, ніс витрати на утримання земельної ділянки та має переважне право на укладення нового договору на умовах, запропонованих орендодавцем, якщо він визнає ці умови.

Однак ці умови повинні були бути запропоновані орендодавцем

та обговорені сторонами, що відповідачем зроблено не було, а тому право ТОВ ім. Латиських Стрільців підлягає захисту. При цьому суд зазначив, що оскільки дію договору від 09 березня 2017 року про надання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) сторонами було припинено, то підстав для визнання його недійсним відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що переважне право ТДВ ім. Латиських стрільців на укладання договору оренди землі було порушено відповідачами ще 09 березня

2017 року шляхом укладення між ними договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). А тому є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що право ТДВ ім. Латиських стрільців на переважне право поновлення договору оренди землі припинилось, оскільки відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі лише у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, а між орендарем та орендодавцем не могло бути досягнуто домовленості, оскільки ОСОБА_1 вже розпорядився належною йому земельною ділянкою до закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 26 червня 2012 року. Разом з тим, зважаючи на обставини справи та часткове задоволення позову, помилковість висновків суду першої інстанції на правильність вирішення спору по суті не вплинули.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТДВ ім. Латиських стрільців відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Цюрупинського районного суду Херсонської області. Зупинено виконання рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 13 квітня 2020 року справу передано судді доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2020 року справу за позовом

ТДВ ім. Латиських Стрільців до ОСОБА_1 , ТОВ АПК Грін Лайн про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилково висновку про часткове задоволення позову, оскільки належним чином не дослідили усіх обставин справи. Він завчасно та неодноразово повідомляв ТДВ ім. Латиських Стрільців про відмову

в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 26 червня

2012 року, а, отже, переважне право позивача на укладення договору оренди землі було припинено відповідно до вимог Закону України Про оренду землі . Суд не вправі зобов`язувати його, як власника земельної ділянки, укладати додаткову угоду з ТДВ ім. Латиських Стрільців до договору оренди землі від 26 червня 2012 року. Оскільки договір оренди землі було укладено між ним та ТОВ АПК Грін Лайн 03 листопада

2017 року, тобто вже після закінчення дії попереднього договору землі

від 26 червня 2012 року, то підстав для визнання його недійсним у суду не було.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року надійшов відзив ТДВ ім. Латиських Стрільців

на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Переважне право ТДВ ім. Латиських Стрільців

на укладення договору оренди землі було порушене ОСОБА_1 та ТОВ АПК Грін Лайн ще 09 березня 2017 року шляхом укладення договору про надання права користування належною йому земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Згідно з положеннями частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути зміненні за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. За змістом частини п`ятої вищевказаної статті орендодавець, за необхідності, узгоджує з орендарем істотні умови договору, тобто між сторонами може тривати переговорний процес щодо істотних умов договору, проте ОСОБА_1 до закінчення дії договору оренди землі, укладеного з ТДВ ім. Латиських Стрільців , уклавши з іншим підприємством договір щодо належної йому земельної ділянки, порушив право діючого орендаря на переважене право поновлення договору оренди землі. Таким чином, посилання ОСОБА_1 про те, що право ТДВ

ім. Латиських Стрільців на переважне право поновлення договору оренди землі припинилося є безпідставними.

Крім того, зазначено, що справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права

та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п'ята статті 403 ЦПК України), так як Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дотримується правової позиції про визнання поновленим договору оренди землі на умовах додаткової угоди, запропонованої первісним орендарем.

Інші доводи учасників справи

У січні 2020 року до Верховного суду надійшли пояснення ТОВ АПК Грін Лайн , в яких зазначено, що ОСОБА_1 завчасно повідомив орендаря, а саме ТДВ ім. Латиських Стрільців , про відмову в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, а тому його переважне право було припинено відповідно до вимог законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 червня 2012 року між ТДВ ім. Латиських стрільців та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав позивачу в оренду належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 2,7341 га, строком на п`ять років з правом пролонгації. Договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 22 серпня 2012 року.

Відповідно до пункту 8 цього договору - договір укладено на п`ять років

з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар має не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

09 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ АПК Грін Лайн було укладено договір про надання права користування належною йому земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

За умовами вказаного договору строк користування земельною ділянкою встановлено у десять років, плата за користування становить 6 тис. грн на рік (а. с. 86).

13 червня 2017 року ТДВ ім. Латиських стрільців повідомив орендодавця про намір продовжити дію договору та надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди. У додатковій угоді запропоновано викласти пункт 5, пункт 8 та пункт 9 договору у новій редакції, а саме: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 116 099,55 грн, щороку підлягає уточненню на коефіцієнт індексації та інші коефіцієнти, передбачені законодавством; продовжити термін дії договору оренди на сім років, починаючи з моменту його державної реєстрації, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі

у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5 804,98 грн (а. с. 17, 18).

Лист повідомлення та проект додаткової угоди ОСОБА_1 отримав

27 червня 2017 року.

03 липня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу ТДВ ім. Латиських стрільців лист-повідомлення про прийняте рішення, в якому вказував, що не погоджується укладати надану позивачем додаткову угоду до договору оренди землі, у зв`язку із тим, що його не влаштовує запропонований розмір орендної плати. Крім того, орендодавець вказував, що ще раніше, листом від 10 лютого 2017 року, він повідомляв орендаря, що не має намір продовжувати строк дії укладеного між ними договору оренди. Вказаний лист отримано ТДВ ім. Латиських стрільців 12 липня 2017 року

(а. с. 74-76).

31 жовтня 2017 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, задоволено позов ТДВ ім. Латиських стрільців , визнано протиправною та скасовано рішення державного реєстратора управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області Суханова Д. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітемзис) за ТОВ АПК Грін Лайн . Зі змісту вищевказаних судових рішень вбачається, що вчинена реєстрація договорів порушує права

ТДВ ім. Латиських стрільців , завчасно та безповоротно позбавила ТДВ ім. Латиських стрільців права на пролонгацію договору оренди землі за наявності у нього такого переважного права (а. с. 96-100).

03 листопада 2017 року ТОВ АПК Грін Лайн та ОСОБА_1 уклали угоду про припинення договору про надання права користування належною йому земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 09 березня 2017 року (а. с. 84).

03 листопада 2017 року між ТОВ АПК Грін Лайн та ОСОБА_1 укладено договір оренди належної йому земельної ділянки строком на десять років з орендною платою у 6 тис. грн на рік (а. с. 80-82).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України,

ЦК України, Законом України Про оренду землі , іншими законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі (тут і надалі

у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частина перша-п`ята цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди (частина шоста цієї норми).

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі

у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом вищенаведеної норми права такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судами, 03 липня 2017 року ОСОБА_1 листом повідомив позивача про те, що він не має наміру поновлювати дію договору оренди належної йому на праві власності земельної ділянки у зв`язку

з незгодою із розміром орендної плати. Крім того, ще раніше, листом

від 10 лютого 2017 року ОСОБА_1 повідомляв орендаря, що немає наміру продовжувати строк дії, укладеного між ними договору оренди. При цьому 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 повторно надсилав лист орендарю, в якому висловлював незгоду укладати угоду про поновлення договору оренди землі.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відсутні підстави для застосування частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки не врахували, що орендодавець в установлений строк повідомив орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди та укладення додаткової угоди, тим самим припинивши право орендаря на переважне право поновлення договору оренди землі. При цьому визнавати недійсним оспорюваний договір оренди землі, що укладений 03 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ АПК Грін Лайн , у суду не було підстав, так як його було укладено вже після закінчення дії попереднього договору оренди землі від 26 червня 2012 року, укладеного з ТДВ ім. Латиських стрільців .

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові

від 17 грудня 2019 року у справі № 664/2162/17-ц, провадження

№ 61-7303св19.

Посилання судів, а також позивача на те, що переважне право ТДВ

ім. Латиських Стрільців на укладення договору оренди землі було порушене відповідачами ще 09 березня 2017 року шляхом укладення договору про надання права користування належною йому земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є безпідставними, так як укладений між ОСОБА_1 та ТДВ ім. Латиських Стрільців договір оренди земельної ділянки відноситься до зобов`язальних правовідносин, тоді як договір емфітевзису - до речового права.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними

у постанові від 19 січня 2019 року у справі № 573/624/17-ц, провадження

№ 61-34757св18.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Клопотання ТДВ ім. Латиських Стрільців про передачу справи, яка переглядається, на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, так як необхідності у цьому немає, оскільки постанови Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 924/503 та

від 20 березня 2018 року у справі № 912/645/17, на які посилається заявник, містять інші фактичні обставини справи, а саме те, що орендодавець не повідомив про своє заперечення щодо поновлення договору оренди землі орендаря після продовження останнім користування земельною ділянкою після закінчення дії договору.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим з ТДВ ім. Латиських Стрільців підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, 7 200 грн та на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги, 9 600 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання товариства з додатковою відповідальністю

ім. Латиських Стрільців про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову товариства з додатковою відповідальністю

ім. Латиських Стрільців до ОСОБА_1 , товариства

з обмеженою відповідальністю АПК Грін Лайн про визнання договору оренди землі недійсним та визнання договору оренди землі поновленим відмовити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю ім. Латиських Стрільців на користь ОСОБА_1 16 800 грн (шістнадцять тисяч вісімсот гривень) на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк