Рішення

від 05.06.2020 по справі 911/527/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2020 р. Справа № 911/527/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про внесення змін до договору

За участю представників:

від позивача: Смолякова В.Ю.;

від відповідача: Щиголь М.В.

Обставини справи:

27.02.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" (далі - позивач) до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - відповідач) про внесення змін в пункт 3.2. договору № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг", встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що задоволення позовних вимог призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки позивач просить суд внести зміни до договору щодо бази нарахування винагороди, що приведе договір у відповідність з обставинами, які істотно змінились та відновить пропорційність майнових інтересів сторін за договором.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 27.02.2020 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/527/20 та призначено підготовче засідання призначено на 20.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на дату після 03.04.2020; зазначено, що про дату, час і місце розгляду справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

23.03.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 35-22/1-60 від 18.03.2020 (вх. № 6099/20 від 23.03.2020), згідно якої останній визнав позовні вимого безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2020 підготовче засідання призначено на 15.05.2020.

У судовому засідання 15.05.2020 представникам сторін повідомлено про те, що у судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2020.

20.05.2020 до канцелярії Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9706/20 від 20.05.2020), згідно якої останній визнав помилковими висновки відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Дана відповідь на відзив прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2020 підготовче засідання у справі № 911/527/20 закрито та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 29.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2020 розгляд справи по суті відкладено на 05.06.2020.

У судовому засіданні 05.06.2020 позивач підтримав задоволення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промови (заключні слова) представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2010 між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - Сторона-1) та Приватним підприємством ТМД Сервіс (далі - Сторона-2) укладено договір № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, за умовами якого сторона 1 зобов`язалася надати стороні 2 за плату право догляду за інфраструктурою Аеропорту (додаток № 1 до договору, план-схема, що є невід`ємними частиною договору) в частині організації забезпечення паркування та справляння паркувального збору та залучити Сторону-2 провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на території Аеропорту (надалі - Парковки), а Сторона-2 - здійснювати організацію забезпечення паркування та справляння паркувального збору на території Аеропорту згідно з Технологією надання послуг паркування (Додаток № 2 до Договору, як невід`ємна його частина).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що на момент укладання спірного договору ТОВ ТМД Сервіс було передано чотири паркувальні майданчики для здійснення організації забезпечення паркування транспортних засобів (п. 1.4 договору), а саме:

- Тимчасова автопарковка №1 - привокзальна площа терміналу В ;

- Тимчасова автопарковка №2 - між привокзальною площею терміналу В та паркувальною зоною № 3;

- Тимчасова автопарковка №3 - біля будівлі профілакторію;

- Автопарковка біля терміналу F .

Згідно п. 3.2 договору, за право, визначене предметом цього договору Позивач щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, сплачував на користь Відповідача плату в розмірі 360 000,00 грн. (в тому числі ПДВ) .

Відповідно до п. 4.1 договору, договір діє до 01.01.2014 року.

У відповідності з п. 6.1 договору, усі виправлення за текстом, зміни та доповнення до даного договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні уповноваженими представниками сторін в кожному окремому випадку.

Додатковою угодою № 1 від 12.03.2011 року збільшено кількість зон для паркування за договором до 6 зон та передано для обслуговування ще 2 зони, а саме:

- Тимчасова автопарковка № 4 - привокзальна площа терміналу В ;

- Тимчасова автопарковка № 5 - привокзальна площа терміналу В .

Додатковою угодою № 2 від 01 вересня 2011 року зменшено кількість зон для паркування за договором до 5 зон та повернуто 1 зону - Тимчасову автопарковку № 5 - привокзальна площа терміналу В .

20 грудня 2013 року сторони договору уклали додаткову угоду № 4, згідно пункту 1 якої внесли зміни до п. 1.4 договору, а саме визначили, що під зонами платного розміщення транспортних засобів мається на увазі:

- Тимчасова автопарковка №1 - привокзальна площа терміналу В ;

- Тимчасова автопарковка №2 - між привокзальною площею терміналу В та паркувальною зоною № 3;

- Тимчасова автопарковка D2;

- Тимчасова автопарковка D3.

При цьому, сторони договору виклали п. 3.2 договору в новій редакції, яка передбачає, що базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль .

Розмір Плати складає 0,99 грн. за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України .

Згідно п. 3 додаткової угоди Сторони домовились продовжити термін дії договору до 01.01.2015 року .

Додатковою угодою № 5 від 24 лютого 2014 року сторони договору внесли зміни до п.3.2 договору, а саме: До 20.12.2013 року, розмір плати за Договором за місяць складає 360 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Сплата за грудень місяць 2013 року розраховується як сума, пропорційна 19 календарним дням місяця від загальної місячної сплати за договором.

Починаючи з 20.12.2013, розмір плати за договором складає 0,99 грн. за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль .

24.02.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 6, згідно п. 1 якої пункт 4.1 Договору виклали у наступній редакції: даний Договір набирає чинності з 01.01.2011 року та діє до 31.12.2024 року включно .

28 лютого 2014 року додатковою угодою № 7 сторони домовилися про заміну сторони в договорі. Згідно домовленості за згодою аеропорту ТОВ ТМД Сервіс з 01 березня 2014 року відступає свої права та обов`язки за договором позивачу - ТОВ Аеропорт Паркінг .

Згідно додаткової угоди № 11 від 29.12.2017 року пункт 1.4 договору сторони виклали в наступній редакції: за даним договором під парковками мається на увазі 4 (чотири) зони для платного паркування транспортних засобів, розташування яких на території Аеропорту зазначене на план-схемі, яка є додатком № 1 до договору та невід`ємною його частиною, а саме:

- Паркувальний майданчик Р2 ;

- Паркувальний майданчик Р3 ;

- Паркувальний майданчик Р7 ;

- Паркувальний майданчик Р8 .

Додатковою угодою № 12 від 01.01.2018року піднято розмір плати за кожного пасажира з 0,99 грн. без податку на додану вартість до 1,55 грн. без податку на додану вартість.

На дату укладання договору в аеропорту працювали Термінал В та Термінал F . З 15 вересня 2011 року по грудень 2014 року термінал В обслуговав усі внутрішні рейси на виліт і приліт і до 2012 року В був основним терміналом аеропорту. Усі паркувальні майданчики, що розташовані біля цього терміналу, були передані аеропортом для обслуговування за договором. Також за договором для обслуговування був переданий єдиний паркувальний майданчик, що розташований біля Термінал F (термінал почав приймати пасажирів з 31 жовтня 2010 року та обслуговував міжнародні та чартерні рейси 22 авіакомпаній https://uk.wikipedia.org/wiki/ Міжнародний_аеропорт_ Бориспіль %20-%20cite_note-14 ).

28 травня 2012 року відкрито Термінал D .

З 27 жовтня (початок зимової навігації) 2013 року термінал F був законсервований, і всі рейси переведені до терміналу B (який було закрито в грудні 2014 року, а всі рейси аеропорту були спрямовані до Терміналу D ).

Тобто, у зв`язку з закриттям терміналу F та переміщенням основного пасажиропотоку аеропорту до Терміналу D , сторони договору прийняли рішення про зміну умов договору та уклали додаткову угоду № 4 від 20 грудня 2013 року, згідно якої за договором для обслуговування передавалися усі паркувальні майданчики, які працювали біля діючих на той час терміналів B та D на загальну кількість 1118 місць.

Було прийнято рішення про зміну порядку оплат за договором, а саме сторони відійшли від фіксованої ціни договору та базою для нарахування винагороди прийняли кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль .

На дату укладання цієї додаткової угоди в обслуговуванні аеропорту залишалися 3 паркувальні майданчики, які були віддалені від діючих терміналів та у зв`язку з чим користувалися меншим попитом у споживачів. А саме, це паркувальний майданчик між Терміналом В та Терміналом D на 360 місць (Р5), паркувальний майданчик на території Терміналу F на 354 місця (Р12) та паркувальний майданчик біля профілакторію на 125 місць (Р9) - не комерційного призначення.

Позивач після укладання додаткової угоди № 7 від 28 лютого 2014 року, якою приймав на себе усі права та зобов`язання за додатковою угодою № 4 від 20.12.2014 р., де визначалося, що базою для нарахування винагороди прийняли всю кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль , володів усіма паркувальними майданчиками, які були розташовані біля діючих терміналів аеропорту (така тенденція складалася упродовж усього періоду дії договору аж до 2019 року).

Позивач, приймаючи на себе зобов`язання, згідно яких базою для нарахування винагороди приймається вся кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), а аеропорт пропонуючи такі зміни за договором, виходили з того, що усі паркувальні майданчики, які розташовані біля діючих терміналів, та відповідно, найзатребуваніші та більш дохідні, будуть знаходитися в обслуговуванні позивача. Також сторони виходили з того, що більша частина паркомісць аеропорту передавалася на обслуговування за договором. Аеропорт залишав за собою паркувальні майданчики, які були менш популярні у споживачів, тому завжди були не заповнені і аеропорт їх частково використовував не в комерційних цілях.

Отже, станом на 2014 рік процентне співвідношення між кількістю паркувальних місць (для комерційного використання), які були в обслуговуванні позивача та аеропорту складало 61 % до 39 % на користь позивача.

Окремо слід зазначити, що на час укладення додаткової угоди № 4 від 20.12.2014 року сторони виходили з того, що пасажиропотік аеропорту уже два роки поспіль мав спадаючий характер. Загалом динаміка пасажиропотоку прив`язана до добробуту населення та економічного стану в країні. Сторони не вбачали можливості у подальшого різкого стрибка ні в розвитку економіки, ні в зростанні доходів населення. Тому сторони закономірно передбачали подальше падіння пасажиропотоку, або ж його тимчасовий зріст, тобто незначні коливання (динаміка змін пасажиропотоку ДП МА Бориспіль по роках наведена у Додатках 1 та 2).

Але з 2015 року ми маємо позитивну тенденцію зростання пасажиропотоку, а з 2017 року - його стрімке зростання. Посприяло цьому запровадження безвізового режиму з ЄС. Збільшення пасажиропотоку, у зв`язку з чим іноземні авіакомпанії почали суттєво нарощувати присутність в Україні. Почався розвиток чартерного сегменту, Аеропорт став обслуговувати лоукост рейси по досить низьких цінах, що сприяло більшій доступності квитків та відповідно подальшому зростанню попиту на авіаперевезення.

Спрогнозувати в кінці 2013 року таку динаміку зростання пасажиропотоку (6 890 443 - пасажиропотік аеропорту в 2014 році, 12 603 271 - пасажиропотік в 2018 році), яка призвела до суттєвого збільшення виплат виконавця за договором (майже вдвічі), сторони не мали можливості.

Крім збільшення виплат позивача за договором виникли ряд чинників, які суттєво знизили дохідність договору для позивача, чим суттєво порушили майнові інтереси сторін за договором.

Зокрема, позивач посилається на те, що 26.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю".

У зв`язку зі змінами у законодавстві та з метою посилення соціального захисту осіб з інвалідністю 31 січня 2018 року Уряд прийняв постанову Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585 . Відповідно до прийнятої постанови, пільга з безоплатного паркування і зберігання транспортних засобів була поширена на всіх осіб з інвалідністю, а не тільки з ураженням опорно-рухового апарату, як це передбачалось редакцією постанови, чинною до 31.01.2018 р.

Після вступу в чинність зазначеної пільги у процентному співвідношенні 10 відсотків паркувальних місць виділено під паркування автомобільного транспорту осіб з інвалідністю.

Отже, у зв`язку зі змінами у законодавстві, спрямованими на посиленням соціального захисту осіб з інвалідністю, втрати позивача склали 10 %.

30 листопада 2018 року відбулося відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу KyivBoryspil Express , який забезпечує цілодобове швидкісне пасажирське сполучення між залізничною станцією Київ-Пасажирський і міжнародним аеропортом Бориспіль .

Згідно інформації, опублікованій на офіційному сайті Укрзалізниці ( https://uz.gov.ua/presscenter/up_to_date_topic/496096/ ), за півроку експреси KyivBoryspil Express перевезли понад 360 тис. пасажирів до Міжнародного аеропорту Бориспіль та зворотно. І попит постійно зростає: якщо на початку проекту KyivBoryspil Express перевозив близько 1 тис. пасажирів за добу, то зараз - утричі більше. Експрес працює в цілодобовому режимі і виконує 27 рейсів на добу. Час у дорозі складає всього 35-45 хвилин.

Відкриття руху експрес-потягу спричинило відтік автомобілів з паркувальних майданчиків, так як значна частина пасажирів почала користуватися з/д послугами. У зв`язку з вищевикладеними обставинами дохід підприємства значно зменшився та продовжує падати (оскільки популярність потягу лише за півроку з дати відкриття зросла у тричі).

З 31 березня 2019 року аеропорт відновив роботу Терміналу F, який не працював близько п`яти років, спрямувавши туди обслуговування лоукостів та чартерних рейсів.

Поруч з аеровокзальним комплексом розташована велика автостоянка (Р12) на 354 місця. Раніше вона використовувалася як парковка для тривалого зберігання за зниженими тарифами: 10 грн. за годину або 60 грн. на добу. У зв`язку з тим, що термінал F відновив роботу, попит на стоянку біля нього підвищився. У зв`язку з чим аеропорт прийняв рішення про зміну тарифу і з 1 квітня 2019 року вартість паркомісця становить 20 грн. на годину та 160 грн. на добу ( https://kbp.aero/airport/map/ ).

Пізніше аеропорт відкрив ще два нових паркінги Р5 та Р9, які розташовані поруч з Терміналом F, а з 23 травня 2019 р. в аеропорту відкрили чотирьохповерховий паркінг біля терміналу D ( https://tsn.ua/auto/news/ukrayina/u-borispoli-vidkrivayut-bagatorivneviy-parking-bilya-terminalu-d-1350453.html ), який розрахований на 1019 паркомісць з погодинним тарифом 30,00 грн. та 300,00 грн. за добу. Його загальна площа 40 тис. кв м. Паркінг з`єднаний дворівневим пішохідним переходом з терміналом D. В будівлі паркінгу заплановано розміщення точок легкого фуду. Передбачена індикація вільних паркомісць, система відеоспостереження, розпізнавання автомобільних номерів і водія.

Відкриття багаторівневого паркінку, який має безліч переваг перед відкритими паркувальними майданчиками, при цьому з нижчими тарифами, відкриття Терміналу F та запуском паркувального майданчику Р12 призвели до значного відтоку автомобілів з паркувальних майданчиків позивача.

У результаті збільшення паркувальних майданчиків в даний час на території аеропорту на комерційні основі працює 2742 паркомісця, з них 1118 місць передані для обслуговування позивачу. При цьому, частина паркомісць позивача зайнята автомобілями осіб з інвалідністю - 10 % (оскільки майданчики знаходяться поряд з Терміналом D і таким особам зручніше безкоштовно пакуватися ближче до терміналу), а частина місць - порожні, у зв`язку з чинниками, переліченими вище.

Спрогнозувати у 2013-2014 роках відкриття паркінгу сторонами договору для закладення цього ризику в умови договору також не представлялося можливим. Адже будувати паркінг почали в далекому 2011 році, а запустити планували до "Євро-2012". Утім проект був заморожений і простояв під відкритим небом сім років. Оскільки зростання популярності пасажирських авіаперевезень не передбачалося, добудова вказаного паркінгу також не планувалася, нагальність добудови виникла коли почався стрімкий ріст пасажиропотоку.

Вся сукупність умов, зазначених вище призвела до нехватки коштів у позивача для оплати винагороди аеропорту згідно з договірними зобов`язаннями. У зв`язку з чим позивач в даний час змушений із запізненням здійснювати оплати виставлених рахунків аеропорту.

Прогнозуючи можливість такої ситуації позивач ще починаючи з кінця травня 2019 року неодноразово звертався з листами на адресу аеропорту для вирішення кризової ситуації за договором.

У листі за № 30/05-2019 від 30.05.2019 позивач звернувся з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, мотивуючи своє звернення рядом об`єктивних обставин, які вплинули на роботу паркувальних майданчиків та суттєво знизили їх дохідність.

Пізніше на адресу відповідача направлялися листи, в яких позивач доводив до відома аеропорту про скрутну фінансову ситуацію на підприємстві у травні - серпні 2019 року, одночасно позивач просив відтермінувати оплати рахунків. Для підтвердження фінансової ситуації підприємства було замовлено аудиторську довідку, копія якої направлена в аеропорт та додається до позову.

Оскільки відповідач не прийняв пропозицію позивача укласти додаткову угоду, направлену у травні 2019 року (позивач не отримав позитивну відповідь відповідача), позивач у жовтні направив інший варіант додаткової угоди, укладання якої дало б можливість відновити майнові інтереси сторін за договором у зв`язку з істотною непередбачуваною зміною обставин.

Так як відповідач не готовий надати позивачу додаткові паркувальні майданчики для відновлення тих обставин, якими сторони керувалися при укладанні додаткової угоди № 4 від 20 грудня 2013 року та додаткової угодою № 7 від 28 лютого 2014 року (61 % до 39 % паркувальних місць на користь позивача та обслуговування паркувальних майданчиків біля усіх діючих терміналів), позивач звернувся з пропозицією змінити базу нарахування винагороди за договором. Відповідач відмовився від укладання запропонованої угоди.

Позивач вказує на те, що різке погіршення фінансового стану підприємства позивача протягом поточного року нажаль має сталий характер, оскільки відсутні фактори, які можуть зумовити збільшення дохідності паркувальних майданчиків та їх стовідсоткове платне заповнення. А при залишенні базою нарахування винагороди за договором кількості пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль (п. 3.2 договору) - витрати на оплату рахунків аеропорту будуть і далі зростати. При цьому позивач навіть спрямовуючи весь дохід отриманий від договору не здатний оплатити винагороду Аеропорту за ним. Тобто обставини, які сторони враховували при укладанні додаткової угоди № 4 від 20.12.2014 року зазнали істотних непередбачуваних змін, що в свою чергу призвело до зміни співвідношення інтересів сторін за договором.

Позивач, виходячи з нині існуючих обставин пропонує внести зміни в спірний договір, змінивши базу нарахування винагороди наступним чином.

На дату укладання додаткової угоди № 4 від 20.12.2013 щодо зміни порядку нарахування винагороди за договором та додаткової угоди № 7 від 28.02.2014, згідно якої позивач набув усі права та обов`язки за договором, останній надавав послуги на 1118 паркомісцях. Загальна кількість комерційних паркомісць на той час складала 1832 (додатково Р5 на 360 паркомісць та Р12 на 354 паркомісця). Отже за договором позивач володів 61 % паркувальних місць аеропрорту (1118х100/1832), базою для нарахування винагороди було 100 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів).

В даний час позивач обслуговує ті ж 1118 паркомісць з загальної кількості уже 2742 паркомісць. За виключенням 10 % місць для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , позивач отримує дохід за договором від 1006 паркомісць, у процентному співвідношенні це складає 37 % (1006х100/2742).

Оскільки відповідач самостійно здійснює утримання паркувальних майданчиків, розташованих біля терміналу F (Р10, Р11, Р12), які розраховані на пасажиропотік вказаного терміналу, справедливим буде виключити з бази нарахування винагороди пасажирів, що обслуговуються у терміналі F.

Зокрема: 61 % паркомісць - 100 % пасажирів; 37 % паркомісць - х % пасажирів терміналу D; х= 37х 100/61; х = 61 % пасажирів терміналу D.

Отже, базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі DМіжнародного аеропорту Бориспіль .

Лист № 10/10-2019 від 10.10.2019 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору та з двома екземплярами додаткової угоди, що вручений аеропорту 11 жовтня 2019 року, через 20 днів залишився без відповіді, а додаткова угода не укладеною. Тобто, сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.

Не досягнувши домовленостей, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про внесення змін в пункт 3.2. договору № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг", встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частин першої, другої статті 651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також відповідно до статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальним засадами цивільного законодавства є свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Закріплений у цій статті принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов`язаних трьох складових, що є традиційним для європейського приватного права. Загалом зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Умови договору в даний час у зв`язку з істотною зміною обставин не відповідають загальним засадам цивільного законодавства, оскільки ситуація, в якій опинився в даний час Позивач, не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).

За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Згідно з вимогами частин першої - другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всійтурботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Згідно частини четвертої зазначеної статті зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті в межі дослідження у справі входить з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору.

Суд вважає, що зміни обставин, на які посилається позивач, є істотними.

Спроможними є доводи позивача щодо того, що якби сторони договору могли передбачити такі зміни, вони не уклали б додаткову угоду № 4 від 20.12.2014, так як за таких умов це не тільки б порушило майнові інтереси сторін, а по суті призвело до неможливості виконання позивачем своїх договірних зобов`язань за договором. Аналогічно позивач не прийняв би на себе усі права та обов`язки за договором згідно додаткової угоди № 7 від 28.02.2014.

Суд вважає, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане:

При укладанні Додаткової угоди № 4 від 20.12.2013 сторони приймаючи базою нарахування винагороди керувалися сталою на той час тенденцію зниження пасажиропотоку Аеропорту, така тенденція на той час спостерігалася на летовищах в усій Україні.

Пасажиропотік прив`язаний до добробуту населення та економічного стану в країні. Різкого стрибка ні в розвитку економіки, ні в зростанні доходів населення не відмічається.

На зростання пасажиропотоку вплинули ряд короткострокових чинників, це, насамперед, запровадження безвізового режиму з ЄС, який збільшив пасажиропотік за рахунок туристів до Європи та зростання попиту наших громадян на авіаперевезення з метою працевлаштування у країнах Євросоюзу. Стрімке зростання пасажиропотоку привело на наш ринок іноземні авіакомпанії - вони почали суттєво нарощувати присутність в Україні.

До того ж, експерти відзначають поліпшення регуляторного середовища, оскільки, з боку української влади все відбувається прозоро та ефективно, що заохочує іноземні авіакомпанії до співпраці та посилює конкуренцію, яка веде до здешевлення квитків. Що в свою чергу приводить до подальшого зростання пасажиропотоку (джерело: https://www.epravda.com.ua/publications/2018/02/8/633878/ ).

Спрогнозувати такий зріст пасажиропотоку, що призвело до розконсервації терміналу F і будівництва багаторівневого паркінгу та запуску спеціалізованого залізничного експрес-потягу, при укладанні Додаткової угоди у грудні 2013 року сторони спірного договору не мали можливості, а навпаки, керуючись тенденцією до спаду економіки, відсутність факторів для її росту, передбачали подальше його падіння або ж досить незначне тимчасове зростання.

Судом встановлено, що позивач та відповідач не мали можливості спрогнозувати зміни у законодавстві України, в результаті яких 10 % усіх паркомісць будуть виділені для безоплатного паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, в результаті чого дохід позивача за договором зменшився на дохід з 112 паркомісць.

Суд вважає, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Позивач не може впливати на зазначені вище причини, які зумовили стрімке зростання пасажиропотоку, зменшення кількості паркомісць та попиту на них, що впливає на дохід позивача за договором.

Також позивач не має можливості збільшити кількість паркомісць (відновити існуюче раніше їх процентне співвідношення до 61 %) та отримати можливість обслуговувати усі працюючі в даний час термінали аеропорту без його згоди, якої наразі не має.

Суд також дійшов висновку, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки співвідношення майнових інтересів сторін порушено, подальше виконання своїх зобов`язань позивачем за спірним договором неможливе.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що на момент судового розгляду виникла ситуація, що не тільки позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, але і призвела до відсутності коштів у позивача для сплати винагороди відповідачу за договором. У зв`язку з чим позивач здійснює розрахунки за спірним договором зі значним запізненням, чим порушує умови договору.

Також позивач вказує, що до нього уже застосовані штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не зазнав майнових втрат чи негативних наслідків від істотної зміни обставин, а отже, покладення тягаря негативних наслідків лише на позивача, суперечить принципам пропорційності, співмірності та рівноваги, як то передбачено ст. 3 ЦК України.

Суд вважає, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Із суті спірного договору не слідує, що позивач несе усі ризики зміни обставин, на які він посилається у цьому позові, так само таке не слідує із звичаїв ділового обороту. Але, як зазначалося у попередньому абзаці, аеропорт в цій ситуації не зазнав майнових втрат чи негативних наслідків від істотної зміни обставин, отже ризик зміни обставин неправомірно повністю лягає на позивача.

Розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як зазначалося вище, подальше виконання позивачем своїх зобов`язань за договором не можливе, оскільки дохідна частина договору для позивача зменшується, а витратна зростає, що призвело уже в липні 2019 року до збитковості договору для позивача (виручка була менша, ніж рахунки аеропорту на оплату послуг за договором за липень 2019 року).

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що розірвання договору завдасть непоправимої шкоди позивачу, оскільки надання послуг за договором є єдиним видом діяльності підприємства, подальша господарська діяльність буде зупинена.

Так само шкоди зазнає аеропорт, оскільки договір в даний час не має майнового інтересу для його потенційного виконавця, а подальша експлуатація паркувальних майданчиків самостійно аеропортом вимагає значних капіталовкладень на закупівлю обладнання, необхідного для експлуатації майданчиків. Окрім того, виділення коштів на обладнання має бути включено до Річного плану закупівель ДП МА БОРИСПІЛЬ та здійснюватися через державні закупівлі ДП МА БОРИСПІЛЬ за допомогою системи електронних державних закупівель ProZorro. Отже паркувальні майданчики тривалий час будуть простоювати, а кошти від експлуатації паркувальних майданчиків аеропорту не надходитимуть, а це втрати в середньому 2 000 000,00 грн. в місяць.

Суд вважає, що розірвання договору потягне за собою монополізацію аеропортом вказаного ринку послуг. Монопольне становище аеропорту на ринку паркувальних послуг на території летовища призведе до обмеження конкуренції, можливого зловживання монопольним становищем, що в свою чергу відобразиться на якості послуг, спричинить здорожчання та тимчасовий дефіцит (через закриття 1118 паркомісць), і призведе до порушення прав споживача. Отже розірвання договору є вкрай недопустимим та суперечить суспільним інтересам.

Також слід зазначити, що на паркувальних майданчиках, переданих за договором, виділені 112 місць, облаштованих для транспорту осіб з інвалідністю, значна частина з них розташована безпосередньо біля Терміналу D та постійно зайнята такими транспортними засобами. Закриття майданчиків спричинить значні труднощі вказаної категорії громадян з потрапляння до Терміналу D. Так само одночасне закриття 1118 паркувальних місць (з загальної кількості 2742 паркомісць) не тільки призведе до фінансових втрат Аеропорту, але і негативно відзначиться на самій його роботі через виникнення раптового дефіциту паркомісць. При цьому закриття двох паркувальних майданчиків Р7 та Р8 загальною кількістю на 717 місць, які в основному використовуються для довготривалого зберігання автомобілів (100 грн. за добу), призведе до значного скорочення пропозиції цієї послуги з паркування за таким тарифом (на 1/3), що також спричинить значний дефіцит цієї послуги в Аеропорту.

Тоді як внесення пропонованих змін до договору шляхом укладання додаткової угоди № 13 відповідає принципу справедливості договору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку, що задоволення позовної вимоги про внесення змін в пункт 3.2. договору № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг", встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль призведе до поновлення порушених прав позивача.

Доводи відповідача щодо того, що при укладенні спірного договору, сторони могли спрогнозувати зростання пасажиропотоку Аеропорту та відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу KyivBoryspil Express оцінюються судом критично, оскільки додаткова угода № 12, прийнята сторонами договору, на яку посилається у відзиві відповідач не є предметом спору сторін. Саме при прийнятті рішення, що базою нарахування винагороди за договором приймається весь пасажиропотік на приліт та виліт (крім трансферних пасажирів), викладеного у додатковій угоді № 5 від 24.02.2014, сторони не мали можливості передбачити зміну істотних обставин, що призвели до негативних наслідків для позивача, на які він посилається у позові.

Позивач не оскаржує результати угоди сторін, які зафіксовані в додатковій угоді від 01.01.2018, оскільки зменшення оплати за одного пасажира не змінить ситуацію, що склалася за договором при постійному зростанні пасажиропотоку та самостійному обслуговуванні аеропортом паркувальних майданчиків біля терміналу F.

Суд вважає, що доводи відповідача про необґрунтованість позиції позивача про неможливість спрогнозувати у 2013-2014 роках відкриття паркінгу, не спростовують факти, викладені позивачем у позові щодо відсутності можливості сторін договору спрогнозувати при укладанні додаткової угоди № 5 від 2014 року обставини, які перелічені у позові та які призвели до збитковості позивача за договором. А саме майже одночасне відкриття у 2019-2020 роках терміналу F (біля якого паркувальні майданчики відповідач обслуговує самостійно), запуск швидкісного потягу, відкриття після заморожування через сім років критого паркувального майданчику на заплановані 2 038 машиномісць та внесення змін до законодавства щодо необхідності виділення 10 % паркомісць для осіб з інвалідністю.

Договір між сторонами спору діє з 2010 року. Обставини, які впливали на дію договору змінювалися не один раз, але сторони керуючись загальними засадами цивільного законодавства та принципом справедливості, добросовісності і розумності завжди знаходили компромісні рішення щодо договірних зобов`язань та вносили відповідні зміни до договору.

Судом критично оцінюються доводи відповідача щодо можливості прогнозування відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу Kyiv Boryspil Express тому що, відновлення будівництва критого паркінгу та будівництво експрес-потягу відбулося завдяки розвитку аеропорту Бориспіль , який буквально за два роки побив усі рекорди в Європі. Спрогнозувати на початку 2014 року таке будівництво, як і зростання пасажиропотоку аеропорту, опираючись на Концепцію розвитку 2007 року було неможливо.

Усі інші твердження та доводи позивача та відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та відповідача, які викладені останніми у позовній заяві, відзиві на позов та відповіді на відзив у судовому рішенні, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про про внесення змін в пункт 3.2. договору № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг", встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про внесення змін до договору задовольнити повністю.

2. Внести зміни в пункт 3.2. договору № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг", встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

3. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 16; ідентифікаційний код 39112303) 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46 , 157 , 195 , 229 , 256 , 260 , 288 , 295 , 306 , 321 , 341 , 346 , 349 , а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 12.06.2020.

Суддя П.В.Горбасенко