Справа № 643/21359/19
Провадження № 2/643/1685/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( заочне )
09.06.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді-Букреєвої І.А., за участю секретаря судового засідання Галік А.Е., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Харківська міська рада звернулися з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем ОСОБА_1 без достатніх правових підстав використовується земельна ділянка площею 0,1083 га. (кадастровий номер 6310137500:10:001:0051 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 14, 16, 26, 39, І, II, III в літ. А-1 загальною площею 674,2 кв.м., право власності на які зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 05.12.1998 № 4-2120.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ -0003547132019 речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказану земельну ділянку, з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного Кодексу України , земельна ділянка площею 0,1083 га. (кадастровий номер 6310137500:10:001:0051 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідач у період з 01.12.2016 року по 30.11.2019 року не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла у себе майно грошові кошти.
Вказані обставини стали підставою звернення міською радою до суду із даним позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.11.2019 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0182 га (кадастровий номер 6310137500:10:001:0051 ) по АДРЕСА_1 розташовано навіс та приміщення нежитлової будівлі літ. А , право власності на які зареєстроване за ОСОБА_1 . Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування приміщень нежитлової будівлі літ. А-1 (магазин).
За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 21.11.2019 року.
Внаслідок використання земельної ділянки відповідачем без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені права та інтереси позивача щодо неодержання грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна позивачем розрахований за вказаний період в сумі 217 858,12 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю. Вказану суму позивач просив стягнути на їх користь з відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності та задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, 09.06.2020 року подала відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що згідно з нормами діючого законодавства вона не є платником орендної плати, крім того, в повному обсязі сплатила плату за користування земельною ділянкою за спірний період за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді земельного податку. Стягнення подвійної плати за користування землею є неприпустимим.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 14, 16, 26, 39, І, II, III в літ. А-1 загальною площею 674,2 кв.м., зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 05.12.1998 № 4-2120, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2019 № 189714137.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ -0003547132019 речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12,80,83 Земельного Кодексу України , зазначена земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 21.11.2019 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0182 га (кадастровий номер 6310137500:10:001:0051 ) по АДРЕСА_1 розташовано навіс та приміщення нежитлової будівлі літ. А , право власності на які зареєстроване за ОСОБА_1 . Вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування приміщень нежитлової будівлі літ. А-1 (магазин).
За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 21.11.2019 року.
Відповідач використовує земельну ділянку без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України.
За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки без достатньої правової підстави.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими приміщеннями, розташованими на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 217 858,12 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період із 01.12.2016 року по 30.11.2019 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.
За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою.
Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.
Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинила.
Та з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.
Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконувала, а отже без законних підстав зберігала у себе майно - кошти за оренду землі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.
Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснений Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137500:10:001:0051 ) від 09.07.2019 № 1177/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та з урахуванням листа Головного управління ДПС у Харківській області № 1814/9/20-40-57-06-18 від 03.10.2019 року.
Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які остання мала би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 267,87 грн.
Керуючись ст. ст.13,19,56,77-81,259,263-265,274,268, 281-285 , 354 ЦПК України , суд-
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA 158999980000031419611020002, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 217 858,12 грн.
Стягнути зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) - UA 158999980000031419611020002, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 267,87 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.А. Букреєва
Суд | Московський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 09.06.2020 |
Оприлюднено | 14.06.2020 |
Номер документу | 89789477 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Московський районний суд м.Харкова
Букреєва І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні