Рішення від 09.06.2020 по справі 908/569/20

номер провадження справи 17/40/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2020 Справа № 908/569/20

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л.,

за участю секретаря судових засідань Юсубової Д.В.,

розглянувши матеріали справи № 908/569/20

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця Дубкова Артема Володимировича,

юридична адреса : АДРЕСА_1

адреса для листування : АДРЕСА_2

до відповідача: фізичної особи-підприємця Соколик Олексія Олеговича,

юридична адреса : АДРЕСА_3

фактичне місце проживання : АДРЕСА_4

про стягнення 53 537,11 грн.

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Дубков А.В., особисто

від відповідача: Щаслива М.О., ордер серії АР № 1008422 від 09.04.20

СУТЬ СПОРУ:

02.03.20 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Дубкова Артема Володимировича (далі ФОП Дубков А.В.) від 27.02.20 про стягнення з фізичної особи-підприємця Соколик Олексія Олеговича (надалі ФОП Соколик О.О.) - 53 537,11 грн. збитків.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/569/20 між суддями, 02.03.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 10.03.20 по справі № 908/569/20 вказану позовну заяву залишено без руху.

31.03.20 судом прийнято наведену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/569/20. Судом ухвалено про розгляд справи № 908/569/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 30.04.20.

23.04.20 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив від 21.04.20 на позовну заяву.

Із змісту п. 4 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження у даній справі вбачається, що відповідачу визначено строк для подання до суду відзиву на позов (у порядку ст. 165 ГПК України) - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.04.20 (яке у зворотньому напрямку повернулось на адресу суду), Соколик О.О. (особисто) 03.04.20 отримав ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.03.20 про відкриття провадження у справі № 908/569/20.

З огляду на викладене, 21.04.20 - останній день для подання Соколик О.О. відзиву на позовну заяву.

Як вбачається із поштового штемпелю на конверті, в якому до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, останній відправлений - 21.04.20, тобто у відповідний строк, визначений судом.

У зв`язку із викладеним, відзив прийнято до розгляду.

28.04.20 через канцелярію суду надійшло клопотання від 24.04.20 за підписом представника відповідача про витребування доказів, яке обґрунтоване наступним. Як зазначає відповідач, останній не погоджується з вимогами позивача, оскільки майно (яке на думку позивача відповідач не повернув позивачеві) було передано в належному стані, а також позивач не довів наявності шкоди (її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою). Крім того, позивач обґрунтовує наявність та розмір нібито завданої йому шкоди та на обґрунтування своїх доводів посилається на копію проектно-кошторисної документації. Проте, відповідач не погоджується з позицією позивача та вважає, що зазначений доказ є неналежним та недостовірним. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що в провадженні господарського суду Запорізької області перебуває 4 справи за позовом ФОП Дубкова А.В. до ФОП Соколик О.О. про стягнення збитків у розмірі 53 537,11 грн. за начебто неповернення предмету позики. Водночас, на думку відповідача, ФОП Дубков А.В. до усіх 4-ох позовів долучив копії однієї й тієї ж самої проектно-кошторисної документації. З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд витребувати з матеріалів справ за №№ 908/562/20, 908/569/20, 908/571/20 належним чином засвідчені копії проектно-кошторисної документації, яку позивач подав разом з позовною заявою з метою підтвердження того факту, що це одна й та сама проектно-кошторисна документація на один бігборд (білборд).

Крім того, у вказаному клопотанні, представник відповідача зазначив, що самостійно подати вказаний доказ не може, оскільки він перебуває в матеріалах інших справ.

Розглянувши клопотання від 24.04.20 за підписом представника відповідача про витребування доказів, судом прийнято до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як зазначалось раніше, останній день для подання відповідачем до суду відзиву на позовну заяву - 21.04.20, що й було виконано представником відповідача.

Разом з тим, клопотання про витребування доказів (від 24.04.20) в супереч вимогам ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 80 ГПК України подано після закінчення встановленого судом відповідного процесуального строку.

Жодних обґрунтувань стосовно пропуску такого строку (строк для подання клопотання про витребування доказів) заявник (представник відповідача) суду не надав.

З огляду на вищевикладене, судом залишено без задоволення клопотання від 24.04.20 за підписом представника відповідача про витребування доказів.

Крім того, залишаючи без задоволення вказане клопотання судом прийнято до уваги той факт, що:

- всупереч вимогам частин 1, 2 ст. 81 ГПК України, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ФОП Соколик О.О. було вжито заходи для отримання доказів, які просить витребувати, а також про причини не можливості самостійного отримання ФОП Соколик О.О. (чи його представниками) таких доказів;

- в наведених відповідачем у клопотанні про витребування доказів від 24.04.20 справах за №№908/571/20, 908/566/20 та 908/562/20 позивачем є ФОП Дубков А.В., а відповідачем - ФОП Соколик О.О. Тобто, сторонами є ті ж самі фізичні особи - підприємці, що і у справі № 908/569/20.

А тому, вказане жодним чином не позбавляло права та можливості ФОП Соколик О.О або особисто, або за участі уповноважених ним представників, ознайомитись із матеріалами вказаних справ та, за необхідності, зняти відповідні копії документів.

29.04.20 на електронну адресу суду (без ЕЦП) позивач надіслав клопотання в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

30.04.20 представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання про відкладення судового засідання, призначене на 30.04.20 о 10 год. 00 хв., у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.20 № 211, зі змінами, у відповідних редакціях (у т.ч. станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору), на усій території України установлено карантин.

Ухвалами від 30.04.20 та 27.05.20 судом відкладено розгляд справи відповідно на 27.05.20 та 09.06.20.

04.05.20 до суду надійшла відповідь за вих. від 28.04.20 на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

03.06.20 до суду надійшло клопотання за вих. від 03.06.20, в якому позивач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судовому засідання 09.06.20 вказане клопотання не розглядалось судом, оскільки позивач був присутнім в судовому засіданні.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК Оберіг та комплексі Акорд .

У засіданні суду 09.06.20, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 27.02.20, у відповіді за вих. від 28.04.20 на відгук. Просив суд стягнути з ФОП Соколик О.О. 53 537,11 грн. збитків.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві за вих. від 21.04.20 на позовну заяву. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 20.10.16 № 346 надано дозвіл Соколик О. О . № 833 на розміщення об`єкта зовнішньої реклами з розташуванням рекламного засобу в м. Енергодар, в районі перехрестя вул. Козацька та вул. Молодіжної, а саме біл-борд 3 000х 6 000, площа 18 кв.м. (2 сторони).

01.03.17 між фізичною особою-підприємцем Дубковим Артемом Володимировичем (Наймодавець) та фізичною особою-підприємцем Соколик Олексієм Олеговичем (Наймач) укладено договір безоплатного користування майном № 4, за умовами якого (п. 1.2.) Наймодавець передає у безоплатне тимчасове користування Наймачу майно, а саме: наступний об`єкт: металеву конструкцію (рекламний двосторонній носій) - білборд (стійка металева, металеві площини розміром 3м*6м у кількості 2 шт.), місце розташування якого: м. Енергодар, на вул. Козацькій в районі перехрестя з вул. Молодіжною.

Відповідно до п. 2.1 договору, підписання договору засвідчує факт передачі Майна Наймодавцем Наймачу.

Пунктом 2.2. договору визначено, що передача майна в користування не тягне за собою виникнення у Наймача права власності на це Майно.

Згідно із п. 2.3. договору, у разі припинення, цього Договору Майно повертається Наймодавцю. Майно вважається поверненим Наймодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У відповідності до п. 3.1. договору, Наймач зобов`язується:

- використовувати Майно, надане в безоплатне тимчасове користування, відповідно

до його призначення та умов цього Договору (п. 3.1.1. договору);

- у разі припинення Договору повернути Наймодавцеві Майно у належному стані, не

гіршому ніж на момент передачі його в користування, з врахуванням нормального фізичного зносу (п. 3.1.2. договору).

Наймач має право використовувати Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору (п. 3.2.1 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, цей Договір укладено на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі іншу сторону за один місяць.

Актом приймання-передачі майна від 01.03.19 ФОП Соколик О.О. (Наймач) передав (повернув) ФОП Дубкову А.В. (Наймодавець) майно, а саме: металеву конструкцію (рекламний двосторонній носій) - білборд (стійка металева, металеві площини розміром 3м*6м у кількості 2 шт.), місце розташування якого: м . Енергодар, на вул. Козацькій в районі перехрестя з вул. Молодіжною (п . 1).

У відповідності до п. 2 Акту приймання-передачі майна від 01.03.19, на момент передачі майно знаходиться у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в користування.

На момент передачі Сторони зауважень одна до одної не мають (п. 3 Акту приймання-передачі майна від 01.03.19).

ФОП Дубков А.В. звернувся до ФОП Соколик О.О. з претензією за вих. від 21.06.19, в якій вимагав повернути взяте у користування належне майно (металеві конструкції) та підписати новий акт прийому-передачі майна з фактичною датою передачі орендованого майна.

У відповідності до акту обстеження наявності конструкції зовнішньої реклами від 26.06.19, який підписано ОСОБА_4 , ОСОБА_7., ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , підтверджено факт наявності металевої конструкції (рекламний двосторонній носій) біл-борд (стійка металева, металеві площини розміром 3х6 у кількості 2 шт.) місце розташування якого: м. Енергодар, в районі перехрестя вул. Козацька та вул. Молодіжної.

ФОП Дубков А.В. вдруге звернувся до ФОП Соколик О.О. з претензією за вих. від 02.07.19, в якій просив відповідача визначити форму, розмір оплати ФОП Соколик О.О. самостійно на виплати упущеної вигоди з 01.03.17 по 01.07.19.

23.10.19 ФОП Дубков А.В. втретє надіслав ФОП Соколик О.О. претензію за вих. від 23.10.19, згідно якої позивач вважає подальші відносини між ним та відповідачем неможливими, вимагає розірвати договори безоплатного користування майном та відшкодувати завданих збитків у розмірі вартості знищених металевих конструкцій з розрахунку 55 000,00 грн. за одну конструкцію.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та ін. обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ін. засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3).

За ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Частиною 1 ст. 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В позовній заяві за вих. від 27.02.20 позивач зазначив, що майно, яке було передано відповідачу за договором безоплатного користування майна від 01.03.17 № 4, не було повернуто відповідачем позивачу та фактично було знищено.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача щодо стягнення збитків за знищене майно, а саме білборд (стійка металева, металеві площини розміром 3м*6м у кількості 2 шт.), місце розташування якого: м. Енергодар, на вул. Козацькій в районі перехрестя з вул. Молодіжною.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків …

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності у діях відповідача у справі № 908/569/20 усіх елементів складу цивільного правопорушення суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Господарським кодексом України (ГК України), а саме ч. 1 ст. 216, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною , втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На кредитора покладено обов`язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. ст. 614, 623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

Отже, відповідальність за порушення зобов`язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи ; причинного зв`язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

Як встановлено вище судом, в матеріалах справи знаходиться акт приймання-передачі майна від 01.03.19, який підписано представниками сторін та скріплений їх печатками, згідно з яким ФОП Соколик О.О. (Наймач) передав (повернув) ФОП Дубкову А.В. (Наймодавець) майно, а саме: металеву конструкцію (рекламний двосторонній носій) - білборд (стійка металева, металеві площини розміром 3м*6м у кількості 2 шт.), місце розташування якого: м. Енергодар, на вул. Козацькій в районі перехрестя з вул. Молодіжною (п. 1).

У відповідності до п. 2 Акту приймання-передачі майна від 01.03.19, на момент передачі майно знаходиться у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в користування.

На момент передачі Сторони зауважень одна до одної не мають (п. 3 Акту приймання-передачі майна від 01.03.19).

З огляду на викладене, враховуючи вказані докази, суд приходить до висновку, що майно яке було передано відповідачу за договором безоплатного користування майна від 01.03.17 № 4, було повернуто позивачу 01.03.19.

Матеріали справи не містять доказів того, що вказаний акт був підписаний в наслідок обману чи через погрози насильства однією із сторін.

Крім того, матеріали цієї справи не містять доказів того, що:

- металеву конструкці конструкцію (рекламний двосторонній носій) - білборд (стійка металева, металеві площини розміром 3м*6м у кількості 2 шт.), місце розташування якого: м. Енергодар, на вул. Козацькій в районі перехрестя з вул. Молодіжною (п. 1) демонтовано не встановленими особами та фактично знищено;

- не зважаючи на посилання в тексті позовної заяви від 27.02.20 у цій справі позивачем на диск із записом відео демонтажу конструкції серед додатків до позовної заяви у цій справі вказаний диск не відображено і фактично до справи не надавався.

Враховуючи наведене вище в тексті цього рішення, а також приймаючи до уваги вимоги ч. 1 ст. 74 ГПК України стосовно того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому, як наслідок, судом визнаються такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11- 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України .

Повний текст рішення складено 15.06.2020.

Суддя В.Л. Корсун