Рішення

від 10.06.2020 по справі 920/1158/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.06.2020 Справа № 920/1158/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1158/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР-МЕД (40007, м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд. 1, код 31547802),

до відповідача: приватного підприємства ФЛОРІС-С (40035, м. Суми, пр. Михайла Лушпи, буд. 7, кв. 38, код ЄДРПОУ 34933234)

про стягнення 446946 грн. 92 коп.,

за участю представників сторін:

Від позивача: адвокат Кирилкін Р.О., адвокат Мирославський С.В.;

Від відповідача: директор Гапченко Т.І., Руденко Л.І., адвокат Карпенко С.С.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди б/н від 08.02.2018 в сумі 446946 грн. 92 коп., з яких: 315000 грн. 00 коп. - заборгованість по орендній платі, 99 985 грн. 67 коп. - пені, 8611 грн. 75 коп. - 3% річних, 14522 грн. 28 коп. - інфляційних збитків, 8827 грн. 22 коп. - комунальні послуги, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 22.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.12.2019.

12.12.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-07/01/197 від 12.12.2019, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, тому просить суд відмовити в їх задоволенні.

16.01.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі, зазначивши, що виникнення на даний момент претензій щодо стану об`єкту оренди є досить сумнівним і необґрунтованим.

28.01.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки відповідач не використовував і не міг використовувати об`єкт оренди у 2019 році, та відповідно до п. 5.7. договору оренди від 08.02.2018 та частини шостої статті 762 ЦК України, відповідач звільняється від сплати орендної плати та від відшкодування платежів. Також зазначив про те, що якщо орендар був позбавлений можливості потрапити до орендованого приміщення, вимоги про стягнення заборгованості є безпідставними.

Ухвалою суду від 19.12.2019 відкладено підготовче засідання на 16.01.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 20.02.2020 та відкладено підготовче засідання на 30.01.2020.

У судовому засіданні 30.01.2020 оголошено перерву до 05.02.2020.

Ухвалою суду від 05.02.2020 постановлено, зокрема, у задоволенні клопотання відповідача про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_1. та ОСОБА_3 відмовити; закрити підготовче провадження у справі та призначити справу №920/1158/19 до судового розгляду по суті на 19.02.2020, 10:00.

У судовому засіданні 05.03.2020 оголошено перерву до 23.03.2020.

Ухвалами суду від 23.03, 02.04 та 05.05.2020 відкладено розгляд справи по суті відповідно на 02.04, 05.05 та 02.06.2020.

У судовому засіданні 02.06.2020 оголошено перерву в розгляді справи до 10.06.2020.

За приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень сторонам створені належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

08 лютого 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Клевер-Мед і приватним підприємством Флоріс-С укладено договір оренди нерухомого майна (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язувався передати відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 269,5 кв. м, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Холодногірська, 45, з метою здійснення господарської комерційної діяльності відповідача для розміщення медичного центру, а відповідач зобов`язувався прийняти об`єкт оренди у строкове платне користування і сплачувати позивачу орендну плату.

Згідно з п. 3.1 Договору передання об`єкта оренди оформлюється актом передачі-приймання, який підписується повноважними представниками Сторін і в якому відображається стан Об`єкта оренди та його систем. Підписання акта передачі-приймання Об`єкта оренди є підставою для передачі позивачем ключів від Об`єкта оренди відповідачу (п. 3.4 Договору).

Зі змісту п. 3.5 Договору вбачається, що відповідач вступає у користування Об`єктом оренди після підписання Сторонами цього Договору, акта передачі-приймання та фактичного передання позивачем Об`єкта оренди відповідачу.

Відповідно до п. 4.2 Договору цей Договір укладається строком на 2 роки 11 місяців, з 08 лютого 2018 року до 07 січня 2020 року.

Згідно з п. 4.3 Договору обчислення строку Договору починається після підписання повноважними представниками Сторін цього Договору, з моменту підписання акта передачі-приймання Об`єкта оренди та фактичної передачі Об`єкта оренди.

У відповідності до п. 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 1 червня 2018 року до Договору розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди становить 31 500 грн. 00 коп. на місяць з ПДВ.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем щомісяця незалежно від результатів його фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендна плата сплачується 5 числа кожного місяця за поточний місяць, на вказаний позивачем рахунок у банківській установі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів.

Орендна плата може періодично переглядатися та змінюватись, зокрема, і урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції, за погодженням Сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору і є його невід`ємною частиною (п. 5.4. Договору).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті орендної плати за період з 05.02.2019 по 15.11.2019 в загальному розмірі 31500 грн. 00 коп., яку просить стягнути в примусовому порядку

Крім того відповідачем за період з 05.02.2019 по 15.11.2019 не сплачено 8827 грн. 22 коп. відшкодувань за комунальні послуги.

У свою чергу відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що фактично з 23.12.2018 не використовував об`єкт оренди у своїй підприємницькій діяльності як медичний центр і повернув його позивачу за відповідним актом від 22.12.2018 у зв`язку з невиконанням з боку останнього домовленостей, досягнутих сторонами під час укладення Договору. За таких обставин відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за користування об`єктом оренди є безпідставними, так само як і вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Крім того у відзиві на позовну заяву №01-07/01/197 від 12.12.2019 відповідачем зроблено заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені та нарахування її понад шестимісячний строк, передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України (далі ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У п. 4.1 Договору сторони погодили, що строк оренди може бути змінений лише за згодою Сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.7 Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної угоди до цього Договору або з чинним законодавством України.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що зміни умов цього Договору можуть мати місце за погодженням Сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди до Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Зі змісту п. 9.6 Договору вбачається, що сторона Договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати цей Договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій Стороні за Договором. Сторона Договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання Договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу Сторону про результати її розгляду. У разі, якщо Сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) Договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована Сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням Договір змінено або розірвано, Договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним судовим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено рішенням суду.

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2019 у справі №920/215/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019, задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Клевер-Мед , з приватного підприємства Флоріс-С на користь позивача стягнуто 152 500 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі за період з 15.04.2018 по 31.01.2019, 4 248 грн. 77 коп. заборгованості за комунальні послуги, 2 351 грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору, 5 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові суду апеляційної інстанції у справі №920/215/19 колегією суддів зазначено, що суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні, що поданий відповідачем акт повернення об`єкта оренди від 22.12.2018 не може вважатися належним доказом у справі, оскільки підписаний неуповноваженою особою з боку позивача. Також судом відхилено посилання відповідача на телефонну розмову з ОСОБА_4 який, за твердженням відповідача, у грубій формі вимагав негайного звільнення об`єкта оренди, оскільки твердження відповідача, що вказана особа є фактичним власником Товариства з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР-МЕД не підтверджено належними та допустимими доказами, а телефонна розмова не породжує прав та обов`язків для суб`єктів господарювання, правовідносини яких врегульовані Договором. Апеляційним судом зроблено висновок про те, що звернення відповідача з вимогами про припинення договірних відносин не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені Договором, а також встановлено факт відсутності доказів на підтвердження внесення змін до Договору щодо строку його дії та повернення відповідачем позивачу об`єкта оренди як і доказів фактичної неможливості використання орендованого майна після 22.12.2018.

Крім того постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 скасовано рішення господарського суду Сумської області від 21.11.2019 про часткове задоволення позову та розірвання договору оренди нерухомого майна б/н від 08.02.2018 з дня набрання чинності даним рішенням суду в справі №920/1018/19 за позовом приватного підприємства Флоріс-С до товариства з обмеженою відповідальністю Клевер-Мед про розірвання зазначеного договору, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. У постанові суд послався на преюдиціальність встановлених обставин у справі №920/215/19.

Зі змісту ч. 4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, договір оренди нерухомого майна б/н від 08.02.2018, укладений між сторонами, діяв до 07 січня 2020 року.

Згідно з п.5.7 Договору, що кореспондується з ч. 6 ст.762 ЦК України, орендар звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого об`єкт оренди не міг бути використаний ним через обставини, за які він не відповідає.

З матеріалів і встановлених обставин у справі вбачається, що всупереч вимогам законодавства та умовам Договору відповідач, реалізуючи своє небажання використовувати майно, стан якого був не таким, на який він розраховував, передчасно підготував акт передачі-приймання (повернення) нежитлового приміщення за договором оренди нерухомого майна від 22 грудня 2018 року, відмовився від своїх договірних зобов`язань без належно укладеної сторонами додаткової угоди про розірвання Договору. Помилково вважаючи Договір припиненим, відповідач розірвав договір на охорону, припинив оплачувати орендну плату.

Позивач як власник об`єкту оренди негайно вжив заходів щодо збереження свого майна, а саме: прийняв його під охорону, уклав відповідний договір, визначивши та зазначивши в ньому на свій розсуд представника, якого уповноважив на вчинення певних дій, тощо.

У подальшому до 07.01.2020 орендар не вживав заходів на усунення з боку орендодавця перешкод у користуванні предметом оренди, зокрема, відсутності доступу до приміщення, на існуванні якої він наполягає.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому частина 4 цієї статті 286 встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що письмовими матеріалами справи підтверджується основна сума заборгованості з орендних платежів у розмірі 315 000 грн. 00 коп., у тому числі актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами (а.с.23, 24, 32,33, 41, 42, 49, 50, 59, 60, 66, 67, 74, 75, 82, 83, 91, 92). Враховуючи положення пунктів 4.2, 5.3 Договору, позивач, звернувшись до суду 19.11.2019, правомірно просить стягнути орендну плату за 10 місяців: з лютого по листопад 2019 року включно.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8827 грн. 22 коп. заборгованості з відшкодування комунальних послуг за період з 05.02.2019 по 15.11.2019.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.5.8 Договору до орендної плати не включається плата за комунальні послуги та орендна плата за користування земельною ділянкою.

Зі змісту п. 7.1. Договору вбачається, що до обов`язків відповідача віднесено, зокрема: відшкодування позивачу сплати комунальних послуг, за спожиту електроенергію, газо-, тепло-, водопостачання і водовідведення, телефонний зв`язок та пожежну сигналізацію, прибирання прибудинкової території і вивіз сміття на підставі виставлених позивачем рахунків з документальним підтвердженням зазначених у них сум.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Судом встановлено, що в письмових матеріалах справи міститься документальне підтвердження витрат позивача на газопостачання на суму 75 грн. 38 коп., а саме: акти приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу, акти наданих послуг з розподілу природного газу, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 25, 26, 31, 34, 35, 39, 40, 43, 44, 47, 48, 21, 52, 53, 54, 61а, 62, 63, 68, 69, 73, 76, 77, 81, 84,85, 90, 93, 94, 98, 99).

Враховуючи те, що умовами Договору, а саме п. 7.1., не передбачено обов`язку відповідача відшкодовувати позивачу оплату послуг і централізованої охорони об`єкта оренди, послуг з моніторингу та реагування, технічного обслуговування комерційного вузла обліку газу на базі побутового лічильника, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8751 грн. 84 коп. заборгованості з відшкодування комунальних послуг.

Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 75 грн. 38 коп. заборгованості з відшкодування комунальних послуг.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 99985 грн. 67 коп. пені, нарахованої за загальний період з 06.04.2018 по 15.11.2019 відповідно до умов п. 8.4. Договору, яким передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати відповідач несе матеріальну відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від належної до перерахування суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких підстав, беручи до уваги те, що позивач звернувся з позовом до суду 19.11.2019, судом здійснено розрахунок пені за періоди: з 19.11.2018 по 05.05.2019, з 06.12.2018 по 05.06.2019, з 06.01.2019 по 05.07.2019, з 06.02.2019 по 05.08.2019, з 06.03.19 по 05.09.2019, з 06.04.2019 по 05.10.2019, з 06.05.2019 по 05.11.2019, з 06.06.2019 по 15.11.2019, з 06.07.2019 по 15.11.2019, з 06.08.2019 по 15.11.2019, з 06.09.2019 по 15.11.2019, з 06.10.2019 по 15.11.2019, з 06.11.2019 по 15.11.2019 за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН , можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, і відповідно загальна сума пені за зазначені періоди складає 53121 грн. 92 коп.

Судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53 121 грн. 92 грн. пені.

Крім того позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 8611 грн. 75 коп. 3% річних та 14522 грн. 28 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 06.04.2018 по 15.11.2019, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до абз.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що є необґрунтованим, оскільки зазначені позивачем платежі відповідача в рахунок погашення орендної плати з квітня по жовтень 2018 року включно та їх дати належними чином не підтверджено, що унеможливлює проведення судом відповідного розрахунку. Тому методологічно та арифметично вірним буде здійснити нарахування за періоди, вказані позивачем, починаючи з 06.11.2018

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6498 грн. 49 коп. - 3% річних та 8538 грн. 99 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та/або не стосуються предмета доказування в справі.

Відповідно до ст. 123 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 5747 грн. 51 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 5, 8 ст.129 ГПК України Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

03.06.2020 позивачем до суду подано розрахунок суми витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката, понесених ТОВ КЛЕВЕР-МЕД у справі №920/1158/19, з якого вбачається, що ТОВ КЛЕВЕР-МЕД понесло наступні витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до умов договору про надання правничої (правової) допомоги №А1- 1311/19-г від 13 листопада 2019.

- 3000 грн. 00 коп. за аналіз наданих клієнтом документів, формування позиції по справі, підготовку позовної заяви по справі № 920/1158/19, розгляд якої здійснюється у Господарському суді Сумської області. Вказана сума витрат понесена ТОВ КЛЕВЕР- МЕД , що підтверджується платіжним дорученням №160 від 15.11.19 р., актом прийняття передачі від 15.11.19 р.

- 2500 грн. 00 коп. за представництво інтересів 16.01.2020р. у Господарському суді Сумської області по справі №920/1158/19. Вказана сума витрат понесена ТОВ КЛЕВЕР-МЕД , що підтверджується платіжним дорученням № 187 від 05.02.2020, актом прийняття передачі від 16.01. 2020.

- 2 500 грн. 00 коп. за представництво інтересів 05.02.2020 у Господарському суді Сумської області по справі № 920/1158/19. Вказана сума витрат понесена ТОВ КЛЕВЕР-МЕД , що підтверджується платіжним дорученням № 188 від 05.02.2020, актом прийняття передачі від 05.02.2020

- 2 500 грн. 00 коп. за представництво інтересів 19.02.2020 у Господарському суді Сумської області по справі №920/1158/19 . Вказана сума витрат понесена ТОВ КЛЕВЕР-МЕД , що підтверджується платіжним дорученням № 210 від 02.06.2020, актом прийняття передачі від 19.02.2020.

- 2 500 грн. 00 коп. за представництво інтересів 02.06.2020 у Господарському суді Сумської області по справі №920/1158/19. Вказана сума витрат понесена ТОВ КЛЕВЕР-МЕД , що підтверджується платіжним дорученням № 211 від 02.06.2020, актом прийняття передачі від 02.06.2020.

- 2 500 грн. 00 коп. за представництво інтересів 10.06.2020 у Господарському суді Сумської області по справі №920/1158/19. Вказана сума витрат буде понесена ТОВ КЛЕВЕР-МЕД .

Зазначені вище суми сплачуються у відповідності до п.1 Додатку № 1 до договору№А1- 1311/19-г від 13 листопада 2019р.

- 8 000 гривень - додатковий гонорар у випадку повного задоволення позову Господарським судом Сумської області по справі № 920/1158/19.

Вказана сума витрат може бути понесена ТОВ КЛЕВЕР-МЕД після набуття чинності рішенням, відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги.

Загальна сума витрат становить 23 500 грн. 00 коп., з них фактично понесено та підтверджено 15 500 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем подано суду витяг з договору надання правничої (правової) допомоги №А1-1311/19-г від 13.11.2019 з додатком №1 до вказаного Договору, акти прийняття-передачі по Договору від 15.11.2019, від 16.01.2020, від 05.02.2020, від 19.02.2020, від 02.06.2020; платіжні доручення №160 від 15.11.2019, №187 від 05.02.2020, №188 від 05.02.2020, №210 від 02.06.2020, №211 від 02.06.2020; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №382 від 17.08.2012, ордер серії СМ №106-19 від 19.12.2019.

Ураховуючи те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування поданого клопотання про покладення на відповідача витрат на правову допомогу, а суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, на відповідача необхідно покласти судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13288 грн. 15 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 231-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Флоріс-С (40035, м. Суми, пр. Михайла Лушпи, буд. 7, кв. 38, код 34933234) на користь (40007, м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд. 1, код 31547802) 315000 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 53121 грн. 92 коп. пені, 4616 грн. 25 коп. - 3 % річних, 6768 грн. 40 коп. інфляційних збитків, 75 грн. 38 коп. заборгованості за комунальні послуги, 13161 грн. 05 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 5692 грн. 54 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18.06.2020.

Суддя В.В. Яковенко