Ухвала

від 21.09.2020 по справі 920/1158/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/1158/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства Флоріс-С

на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020,

ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020

у справі № 920/1158/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Клевер-Мед (далі - ТОВ Клевер-Мед )

до Приватного підприємства Флоріс-С (далі - ПП Флоріс-С , скаржник)

про стягнення 446 946, 92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ПП Флоріс-С 02.09.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020, ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №920/1158/19, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши касаційну скаргу ПП Флоріс-С , Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

У листопаді 2019 року ТОВ Клевер-Мед звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з ПП Флоріс-С 446 946, 92 грн. заборгованості за договором оренди від 08.02.2018, що складається з 315 000,00 грн. - заборгованість по орендній платі, 99 985,67 грн. - пені, 8 611,75 грн. - 3% річних, 14 522,28 грн. - інфляційних збитків та 8 827,22 грн. - комунальних послуг.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ Клевер-Мед посилається на невиконання ПП Флоріс-С умов договору оренди від 08.02.2018, а саме щодо сплати орендних платежів та комунальних платежів за період з 05.02.2019 по 15.11.2019.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПП Флоріс-С 315 000,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 53 121,92 грн. - пені, 4 616,25 грн. - 3 % річних, 6 768,40 грн. - інфляційних збитків, 75,38 грн. - заборгованості за комунальні послуги, 13 161,05 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 5 692,54 грн. - витрат зі сплати судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.06.2020 виправлено описку та арифметичну помилку в пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/1158/19, та викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з ПП Флоріс-С на користь ТОВ Клевер-Мед 315 000,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 53121,92 грн. - пені, 6 498,49 грн. - 3% річних, 8 538,99 грн. - інфляційних збитків, 75,38 грн. - заборгованості за комунальні послуги, 13 288,15 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 5 747,51 грн. - витрат зі сплати судового збору .

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вимоги позову у задоволеній частині є обґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.082020 у справі №920/1158/19 апеляційну скаргу ПП Флоріс-С на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 та на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2020 у справі №920/1158/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2020 у справі №920/1158/19 змінено. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020 у справі №920/1158/19 в наступній редакції:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ПП Флоріс-С на користь ТОВ Клевер-Мед 283 500,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 36 328,54 грн. - пені, 3 772,00 грн. - 3% річних та 4 611,11 грн. - інфляційних, 75,38 грн. - заборгованості за комунальні послуги, 13 288, 15 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 4 924,47 грн. - витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено .

Так, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, погодилась з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором оренди, оскільки ПП Флоріс-С не надало належних доказів повернення орендованого майна ТОВ Клевер-Мед у погодженому договором оренди порядку. В спірний період договір був чинним та підлягав до виконання сторонами, які його уклали.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що стягнення заборгованості має бути здійснене за період лютий-жовтень 2019 року, що підтверджується наданими доказами позивачем, які містяться в матеріалах справи, а не за період лютий-листопад 2019 року.

Відтак, здійснивши власний перерахунок основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення з ПП Флоріс-С на користь ТОВ Клевер-Мед 283 500,00 грн. основного богу, 36 328, 54 грн. - пені, 3 772, 00 грн. - 3% річних та 4 611,11 грн. - інфляційних втрат, та відшкодування вартості спожитого природного газу на загальну суму 75,38 грн.

Серед іншого, судом апеляційної інстанції враховано, що рішення суду у справі №920/215/19 за позовом ТОВ Клемвер-Мед до ПП Флоріс-С встановлено, що … поданий відповідачем акт повернення об`єкта оренди від 22.12.2018 не може вважатися належним доказом у справі, оскільки підписаний неуповноваженою особою з боку позивача. Також судом відхилено посилання відповідача на телефонну розмову з ОСОБА_1 який, за твердженням відповідача, у грубій формі вимагав негайного звільнення об`єкта оренди, оскільки твердження відповідача, що вказана особа є фактичним власником ТОВ Клевер-Мед не підтверджено належними та допустимими доказами, а телефонна розмова не породжує прав та обов`язків для суб`єктів господарювання, правовідносини яких врегульовані Договором. Апеляційним судом зроблено висновок про те, що звернення відповідача з вимогами про припинення договірних відносин не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені Договором, а також встановлено факт відсутності доказів на підтвердження внесення змін до Договору щодо строку його дії та повернення відповідачем позивачу об`єкта оренди як і доказів фактичної неможливості використання орендованого майна після 22.12.2018 .

Крім того постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі №920/1018/19 скасовано рішення господарського суду Сумської області від 21.11.2019 про часткове задоволення позову ПП Флоріс-С до ТОВ Клевер-Мед про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.02.2018 та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. У вказаній постанові суд послався також на преюдиціальність встановлених обставин у справі №920/215/19.

Отже, враховуючи наведені факти, встановлені у вказаних рішеннях судів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника про повернення спірного приміщення позивачу за актом. Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції відзначила, що матеріали справи, не містять доказів на підтвердження наявності у Трофименка М.М. повноважень на отримання від ПП Флоріс-С орендованого за спірним договором майна, у встановленому цим договором порядку.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП Флоріс-С звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, як такі, що є незаконними та необґрунтованими.

Окрім цього, скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. При цьому у касаційній скарзі скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/10657/19, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, від 22.05.2019 у справі №914/1248/18.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову в даній справі є стягнення 446 946, 92 грн., а, отже, ціна позову у справі № 920/1158/19 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Водночас скаржник як на підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, у поданій касаційній скарзі не посилається.

При цьому наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики або має виняткове значення для скаржника, або наявні інші підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленим рішенням цього суду, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду, викладених у постановах 18.08.2020 у справі №910/10657/19, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17, від 22.05.2019 у справі №914/1248/18, не є явно обґрунтованими, оскільки як вбачається зі змісту вказаних постанов останні прийнятті за інших, встановлених судом, обставин справи та доказів по справі.

Також Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, судову практику щодо застосування норм права, викладену у постановах Верховного Суду.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №920/1158/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Флоріс-С на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2020, ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №920/1158/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос