Рішення

від 12.06.2020 по справі 182/6521/16-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6521/16-ц

Провадження № 2/0182/676/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.06.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

правонаступника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Іопель С.О. про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження.

Представник відповідача - адвокат Ставицька Алла Василівна, що діє на підставі ордеру серія ДП № 00031 від 06.06.2019 року, договору про надання правової допомоги №6119 від 06.06.2019 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2777 від 14.01.2014 року(а.с.7-8 том.2)

Заяви по суті справи .

28.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та просив суд визнати недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 04.08.2016 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем С.О., зареєстрований в реєстрі за №3105; скасувати заборону відчуження майна - 12/19 частин у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за №3106; скасувати заборону відчуження майна - приватизованої земельної ділянки, площею 0,0666 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за №3107(а.с.2-4 том 1)

13.10.2017 року ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 04.08.2016 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем С.О. зареєстрований в реєстрі за №3105; скасувати заборону відчуження майна - 12/19 частин у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за №3106; скасувати заборону відчуження майна - приватизованої земельної ділянки, площею 0,0666 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за №3107; визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем С.О.(а.с.71-73 том 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_4 доводилась йому рідною тіткою по материнській лінії. Вона була рідною сестрою його матері, ОСОБА_5 . Дівоче прізвище його матері та тітки ОСОБА_6 . Чоловік тітки - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син тітки - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, він є єдиним родичем ОСОБА_4 . Він разом із своєю дружиною опікувався тіткою, допомагали по господарству, забезпечували її продуктами харчування, медикаментами та медичним доглядом. На початку 2016 року стан здоров`я тітки погіршився, її поведінка здавалась йому дивною, тому після консультацій з терапевтом та невропатологом їй було рекомендовано звернутись до лікаря-психіатра. В Нікопольській міській психоневрологічній лікарні ДОР ОСОБА_4 був встановлений діагноз органічне ураження головного мозку сосудистого генезу психоорганічний синдром симптомний варіант з когнітивним і емоційно-вольовим порушенням (F06.84) В липні 2016 року він та його дружина в інтересах тітки звернулися до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про визнання тітки недієздатною та призначення їх її опікунами. В цивільній справі за їх заявою № 182/3796/16-ц була призначена судово-психіатрична експертиза для визначення психічного стану ОСОБА_4 . Згідно висновку експертизи від 23.08.2016 року ОСОБА_4 страждає хронічним стійким психічним захворюванням у формі вираженого розладу особистості та поведінки, внаслідок тривалого ураження головного мозку. За своїм психічним станом в теперішній час ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В серпні 2016 року він дізнався про те, що 04.08.2016 року тітка уклала спадковий договір з ОСОБА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського округу Іопелем С.О. Згідно цього договору ОСОБА_2 зобов`язується виконувати передбачені цим договором розпорядження ОСОБА_4 і в разі її смерті набуває право власності 12/19 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та приватизовану земельну ділянку, площею 0,0666 га кадастровий номер 1211600000:03:010:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.7 спадкового договору вартість 12/19 частин житлового будинку складає 30833 грн. Згідно п. 8 спадкового договору вартість приватизованої земельної ділянки складає 20103 грн. ОСОБА_2 протягом багатьох років орендував гараж, який знаходиться на подвір`ї у тітки і використавши її хворобливий стан, умовив укласти заповіт та спадковий договір на свою користь. Вважає, що заповіт та спадковий договір на користь ОСОБА_2 повинні бути визнані недійсними у зв`язку з тим, що у момент їх вчинення тітка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Вважає, що порушені його права та інтереси, як спадкоємця померлої за законом. ІНФОРМАЦІЯ_5 тітка померла. 25.11.2016 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після її смерті. Надати суду документи, що підтверджують його родинні відносини із ОСОБА_4 він не може, оскільки свідоцтво про народження його матері не збереглось, а свідоцтво про укладення шлюбу знаходиться у будинку померлої тітки. Доступу до будинку він не має, оскільки там хазяйнує відповідач та його туди не пускає.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву (а.с.241-243 том 1), просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки позивачем не доведено, що він є близьким родичем ОСОБА_4 . Справу за заявою позивача про визнання ОСОБА_4 недієздатною було закрито після смерті останньої та проігноровано її особисту заяву до суду про залишення заяви ОСОБА_9 про її недієздатність без розгляду. Окрім того, ОСОБА_3 намагався шляхом обману ОСОБА_4 у судовому порядку розірвати спадковий договір, подавши від імені ОСОБА_4 позовну заяву про розірвання спадкового договору, на якій підпис ОСОБА_4 був підроблений. В заяві стверджувалось, що він, начебто не виконує обов`язки за договором. 08.09.2016 року у справі № 182/4530/16-ц було відкрито провадження. Після отримання повістки із суду у цій справі ОСОБА_4 подала до суду заяву від 23.10.2016 року про залишення заяви без розгляду. Крім того, ОСОБА_3 , використовуючи дружні стосунки в медичних установах надав фальшиві медичні документи. Так ним особисто була підготовлена довідка за №96 ( рішення лікарсько-консультативної комісії) від 08.07.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_4 начебто спостерігається невропатологом, терапевтом та перебуває на „Д» обліку. Відповідно до листа головного лікаря КЗ „Нікопольський центр первинної медико-соціальної допомоги» від 03.07.2018 року(вих. №767) довідка ЛКК №96 від 08.07.2016 року не видавалась, а медичної карти ОСОБА_4 в амбулаторії немає. Зазначена довідка була використана при проведенні судово-психіатричної експертизи. Крім того, відповідно до висновку судово-психаітричного експерта №120 від 23.08.2016 року ОСОБА_4 оглянута в машині, що підтверджується заявою ОСОБА_4 . Проведення експертизи в автомобілі не передбачено. Позивач не довів суду належними доказами родинні відносини з ОСОБА_4 , а тому він не має право на оскарження заповіту та спадкового договору складених на його користь.

Правонаступник позивача ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, вважає доводи відповідача про недопустимість висновку судово-психіатричної експертизи, отриманого в рамках цивільної справи № 182/3796/16-ц за заявою ОСОБА_3 та її заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатною є безпідставним з огляду на те, що зазначена судово-психіатрична експертиза була проведена на підставі ухвали суду від 27.07.2016 року. Крім того, 10.08.2018 року Київським міським центром судово-психіатричної експертизи була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза, за результатами якої було встановлено, що ОСОБА_4 в момент підписання спадкового договору та заповіту за своїм психічним станом не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Стосовно доводів відповідача про відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , а отже і право на спадщину зазначає, що ОСОБА_2 під час розгляду справи визнавав, що ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_4 (а.с.21-23 том 2)

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а.с.44-45 том 2). Вважає, що доводи ОСОБА_1 є не припустимими та такими, що суперечать самим же її поясненням, що ОСОБА_4 нібито не усвідомлювала значення своїх дій при вчиненні правочину. Хоча за заповітом ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , який також посвідчувався у приватного нотаріуса Іопеля С.О. 30.06.2016 року ОСОБА_3 вже отримав у спадок квартиру АДРЕСА_2 . Про це ОСОБА_1 відомо і вона не оспорює не усвідомлення дій ОСОБА_4 при вчиненні правочину (складення заповіту) на користь ОСОБА_3 за свого життя склала заповіт на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_2 . Опікуна над ОСОБА_4 не було встановлено, оскільки її дієздатність не була обмежена. Тим паче, що ОСОБА_3 також успадкував від ОСОБА_4 майно. Тобто його цивільні права та інтереси діями ОСОБА_4 не були порушені. Навпаки ОСОБА_3 отримав у спадок майно ОСОБА_4 за заповітом. Таким чином позивачем не доведено, в чому порушені його права та інтереси при вчиненні заповіту на користь ОСОБА_2 та укладенні спадкового договору. Позивач за первісним позовом зазначає, що ним готуються документи до суду для встановлення факту родинних відносин. Однак на даний час позивачем не доведено факту родинних відносин, із заявою до суду про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_4 позивач не звертався до цього часу. Надані позивачем копії документів та довідок для підтвердження родинних відносин викликають сумнів в їх достовірності. Сама поведінка ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 свідчить про відсутність родинних стосунків з померлою, так як він не брав участі у підготовці і проведенні поховання ОСОБА_4 , поминок, відмовився фінансувати витрати на поховання, на пам`ятник ОСОБА_4 не може бути правонаступником у даній справі, оскільки її чоловіком ОСОБА_9 не доведено родинні відносини з ОСОБА_4 , не надано первинних документів, які б підтверджували даний факт. Отже, права позивача відповідачем не порушені, а тому в задоволенні позову позивачу, правонаступником якого є ОСОБА_1 , слід відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_10 приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області подав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.234 том 1)

Процесуальні дії у справі .

29.11.2016 року суддею Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцькою-Шаховал І.О. відкрито провадження по справі (а.с.18 том 1)

29.11.2016 року ухвалою суду забезпечено позовну заяву та накладено арешт на 12/19 часток житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 (а.с.19 том 1)

09.01.2018 року по справі постановлено ухвалу про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи(а.с.113-114 том 1), провадження по справі зупинено.

09.10.2018 року по справі відновлено провадження (а.с.150 том 1).

19.12.2018 року по справі закрито провадження у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_3 (а.с.183-185 том 1).

16.04.2019 року Постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.12.2018 року скасовано, справу повернуто для залучення до участі у справі правонаступника та подальшого розгляду (а.с.216-217 том 1) .

02.05.2019 року справа повернута до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с.220 том 1).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019 року головуючим суддею по справі визначено ОСОБА_11 (а.с.221 том 1).

07.05.2019 року суддею Багровою А.Г. прийнято справу до свого провадження, залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 , призначено підготовче засідання (а.с.222 том 1).

06.06.2019 року судове засідання відкладено за клопотанням ОСОБА_1

13.06.2019 року задоволено клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13

13.06.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні клопотання про дослідження справи №182/3796/16-ц.

13.06.2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи копій письмових доказів. Оголошена перерва за клопотанням відповідача ОСОБА_2 для ознайомлення з відповіддю на відзив.

22.08.2019 року в судовому засіданні відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_14

22.08.2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи копій письмових доказів.

22.08.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про виклик свідків.

22.08.2019 року по справі постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.65 том 2)

22.10.2019 року оголошено перерву для надання оригіналів доказів учасниками справи.

17.12.2019 року оголошено перерву , задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_7 (а.с.109 том 2).

13.02.2020 року розгляд справи відкладено за заявою відповідача та представника відповідача у зв`язку із станом здоров`я відповідача.

31.03.2020 року в судовому засіданні постановлено ухвалу поновити судовий розгляд по справі з метою встановлення відомостей про наявність складеного заповіту від 30.06.2016 року на користь ОСОБА_2 , спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (а.с.140)

14.05.2019 року оголошено перерву, оскільки не отримано спадкової справи після смерті ОСОБА_15

11.06.2020 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020 року залишено без розгляду.(а.с.188 том 2)

11.06.2020 року ухвалою суду відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. (а.с.196 том 2)

В судових дебатах правонаступниця позивача ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягала та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки ОСОБА_4 на день складення заповіту 30.06.2016 року на користь ОСОБА_2 , та укладення з ним спадкового договору 04.08.2016 року не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати бо мала психічне захворювання. Вважає, що померла ОСОБА_4 повинна бути визнаною недієздатною на підставі проведеної експертизи по справі. Також просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати в розмірі 15159,90 грн.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки доводи позивача про недієздатність ОСОБА_16 є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, він постійно доглядав за померлою до дня її смерті. Позивач та ОСОБА_1 за заповітом ОСОБА_4 отримали квартиру і в цій частині не оспорюють волю ОСОБА_4 та її дієздатність.

Представник відповідача в судових дебатах просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки наявними у справі письмовими доказами з достовірністю не підтверджено родинних відносин позивача з померлою ОСОБА_4 , вимоги про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 позивачем не заявлялось, а отже позивач та його правонаступник не є заінтересованими особами, які мають право на звернення до суду з цими позовними вимогами, оскільки заповітом та спадковим договором їх права не порушені. Окрім того, позивачем та його представником не доведено, що саме на день посвідчення заповіту та укладення спадкового договору ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, а висновки експерта при проведенні судово-психіатричної експертизи ґрунтуються на припущеннях та медичних документах з діагнозами, що встановлювались після вчинення спірних правочинів. Вважає, що висновки експертизи повинні бути оцінені судом з урахуванням інших доказів по справі, оскільки позивач та правонаступник позивача мають лише одну мету - це заволодіння майном померлої, яке вона заповіла ОСОБА_2 , при цьому не оспорюючи заповіт, що складений того ж дня і на користь ОСОБА_3 .

Судом встановлено .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4 (а.с.31 том 1), яка до дня смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті в Другій Нікопольській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області була заведена спадкова справа №582/216 (а.с.157-183 том 2).

Із заявами про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячний строк до нотаріуса звернулись ОСОБА_3 (а.с.163 том2) та ОСОБА_2 (а.с.168 зворот том2)

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 22.05.202 року встановлено, що за свого життя ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року склала два заповіти №2625,2626, що були посвідчені приватним нотаріусом Іопель С.О.(а.с.160 том 2), а також уклала 04.08.2016 року спадковий договір, що посвідчений приватним нотаріусом Іопель С.О., зареєстрований за № 3105 (а.с.160 зворот том 2)

Згідно заповіту від 30.06.2016 року за реєстровим номером 2625, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, в тому числі належні їй 12/19 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , вона заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.151 том 2)

Згідно заповіту від 30.06.2016 року за реєстровим номером 2626, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, що належну їй квартиру АДРЕСА_2 , вона заповідає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.123 том 1)

Спадковий договір від 04.08.2016 року, за реєстровим номером 3107, був укладений між ОСОБА_4 (Відчужувач) та ОСОБА_2 (Набувач) про те, що набувач майна зобов`язується виконувати передбачені в договорі розпорядження Відчужувача і в разі смерті, набуває право власності на належне відчужувачу майно: 12/19 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,0666 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.63-66 том 1)

Статтею 1216 ЦК України передбачено. що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається ( ст.1234 ЦК України).

Статтею 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 2ст. 1257ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

В якості заінтересованих осіб, повноважних пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК, можуть розглядатися виключно особи, суб`єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів) порушені у зв`язку із вчиненням заповіту (ухвала колегії суддів ВССУ від 28 вересня 2011 року (справа N 6-27855св11).

У відповідності до статті 1302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України.

Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою.

У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 4 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_3 в позовній заяві зазначає, що померла ОСОБА_4 доводилась йому рідною тіткою по материнській лінії.

Під час розгляду справи позивачем та його правонаступником було надано наступні копії письмових доказів, що були досліджені в судовому засіданні в оригіналах, щодо родинних відносин з померлою ОСОБА_4 :

-свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками зазначено - ОСОБА_17 , ОСОБА_5 (а.с.29 том 2)

-свідоцтво про шлюб від 03.04.1961 року ОСОБА_17 ,1935 року народження, та ОСОБА_18 ,1938 року народження (змінила прізвище на ОСОБА_9 )(а.с.29 том2)

-свідоцтво про народження від 21.04.1938 року №40998 ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками зазначено - батько ОСОБА_19 , матір ОСОБА_20 (а.с.31 том 2)

-довідка про народження № НОМЕР_1 ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками зазначено - батько ОСОБА_22 , матір ОСОБА_20 (а.с.30, 51 том 2)

-свідоцтво про шлюб від 22.12.1960 року між ОСОБА_7 ,1931 року народження, та ОСОБА_23 , 1936 року народження (змінила прізвище на ОСОБА_24 ) (а.с.49, 116 зворот том 2)

-свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.157 том 1)

-свідоцтво про шлюб, зареєстрований 10.10.1987 року, між ОСОБА_9 та ОСОБА_25 ( змінила прізвище на ОСОБА_9 )( а.с. 158 том 1).

Таким чином, в судовому засіданні позивачем та правонаступником позивача ОСОБА_1 (дружиною позивача) доведено належними та допустимими доказами родинні відносини між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , яка була позивачу рідною тіткою по матері.

Отже, доводи відповідача та його представника про те, що позивач не є заінтересованою особою, яка має право пред`являти позовні вимоги про визнання недійсним заповіту та спадкового договору, що складені на користь ОСОБА_2 є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч. 2ст. 1257ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину ( в даному спорі заповіт та спадковий договір) слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину, який повинен ґрунтуватися на об`єктивних даних про стан здоров`я заповідача.

На підставі ухвали суду від 19.01.2018 року проведено посмертну судово-психіатричну амбулаторну експертизу на вирішення якої було поставлені питання:

-чи могла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , розуміти значення своїх дій та керувати ними в момент підписання заповіту на користь ОСОБА_2 30.06.2016 року та спадкового договору з ОСОБА_2 04.08.2016 року;

08.10.2018 року судом отримано висновок №530 від 1008.2018 року судово-психіатричного експерта відносно ОСОБА_4 , 1936 року народження(а.с. 135-148).

П.1 ч.1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу для з`ясування обставин, що мають значення для справи , необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без який встановити відповідні обставини неможливо .

Відповідно до частини шостої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі N 6-9цс12 зазначено, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Експертом надано відповідь на поставлене судом питання:

„1. У момент підписання заповіту 30.06.2016 року та спадкового договору 04.08.2016 року ОСОБА_4 виявляла ознаки Органічного ураження головного мозку судинно генезу з вираженим психоорганічним синдромом (F 07.9 - згідно з МКХ - 10) і за психічним станом у зазначені періоди часу не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.» (а.с.148 зворот том 1).

Як вбачається з висновку експерта він складений на підставі матеріалів цивільної справи №182/6521/16-ц, листа №767 КЗ „Нікопольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 03.07.2018 року, листа №566 КЗ „Нікопольська міська лікарня №1» , оригіналу медичної карти (без номер) амбулаторної хворої (аркуші склеєні, не пронумеровані) з комунального закладу„Нікопольська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» , оригіналу медичної карти № НОМЕР_2 за 2016 рік стаціонарної хворої з поліклінічного відділення КЗ „Нікопольська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради» , копії витягу з медичної карти № НОМЕР_2 стаціонарної хворої з КЗ „Нікопольська міська лікарня №14» Дніпропетровської обласної ради» від 01.09.2016 року, роздруківки пояснень осіб, які приймали участь у судових засіданнях від 14.07.2017 року, від 19.10.2017 року, від 09.01.2018 року, додаткових матеріалів (у вигляді копій; аркуші прошиті, пронумеровані, всього 22 аркуші), серед яких, зокрема висновок судово-психіатричного експерта №120 від 23.08.2016 року в КЗ „Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» (а.с.136 зворот том 1).

Як вбачається з амбулаторної картки ОСОБА_4 , вона була оглянута лікарем психіатром лише 12.07.2016 року після складення 30.06.2016 року заповіту (а.с.55-59 том 1) Лікарем було поставлено діагноз „Органічне ураження головного мозку судинного генезу, психоорганічний синдром, змішаний варіант, з конгніктивними та емоційно-вольовими порушеннями» , призначений амбулаторний прийом ліків: взятий на консультативний облік. Як вбачається з цієї амбулаторної картки лікарем зазначено, що виклик здійснено родичами з усвідомленої згоди пацієнтки і з її проханням „подлечить нервы .

Отже, окрім єдиного виклику лікаря-психіатра 12.07.2016 року будь-яких відомостей в матеріалах справи про те, що ОСОБА_4 страждала на стійкі психічні захворювання під час посвідчення заповітів 30.06.2016 року та укладення спадкового договору 04.08.2016 року немає.

Згідно наданих суду та експерту медичних документів вбачається, що ОСОБА_4 мала ряд стійких захворювань загального характеру, проходила лікування у терапевта та невропатолога, однак відомостей про те, що вона приймала ліки, які б впливали на її свідомість та розуміння значення своїх дій в цих документах не має. Про вплив призначених терапевтом та невропатологом ліків за загальними захворюваннями на свідомість ОСОБА_4 та на її розуміння значення своїх дій в судово-психіатричній експертизі також експертом не встановлено.

При наданні висновку стосовно ОСОБА_4 експертом взято до уваги зокрема висновок судово-психіатричного експерта №120 від 23.08.2016 року в КЗ „Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» (а.с.140 том 1) де зазначено, що станом на теперішній час ОСОБА_4 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Суд звертає увагу, що зазначений висновок складений 23.08.2016 року, тобто вже після складення заповіту 30.06.2016 року та укладення спадкового договору 04.08.2016 року, а тому не може бути взятий до уваги так як висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Також з висновку судово-психіатричної експертизи вбачається, що майже весь висновок судово-психіатричної експертизи побудований на підставі свідчень свідків, що допитувались по справі, пояснень учасників судового процесу, та за відсутності медичної документації у періоди часу, що цікавлять суд.(а.с.141-148 том 1)

Самі обґрунтування та пояснення судовим експертом даних про психічний стан ОСОБА_4 у висновку судово-психіатричної експертизи зазначені наступним чином: Незважаючи на відсутність посилань в іншій медичній документації (окрім результатів амбулаторного огляду психіатром 12.07.2016 року та амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 23.08.2016 року) на наявність у ОСОБА_4 психічних порушень, у тому числі значно виражених ( що в цілому нерідко зустрічається в існуючий медичній практиці) з аналізу вищенаведеного. З урахуванням клінічних уявлень про закономірності перебігу психопатологічних розладів ( які виникли ще до періодів часу, що цікавлять суд, і яким властивий постійний та незворотний перебіг), вбачається, що в періоди часу, що цікавлять суд, у ОСОБА_4 мали місце ознаки вираженого психоорганічного синдрому (що включає в себе порушення пам`яті, інтелекту, емоційно вольові розлади, церебрастенічну симптоматику) внаслідок органічного ураження мозку судинного генезу» (а.с.148 том 1)

А отже, у висновку судово-психіатричного експерта від 10.08.2018 року № 530 робиться припущення, що хвороби, якими страждала ОСОБА_4 у період посвідчення заповітів 30.06.2016 року та укладення спадкового договору 04.08.2016 року, могли викликати у хворого порушення свідомості.

Судом були допитані свідки ОСОБА_12 (сусідка матері ОСОБА_3 ), ОСОБА_13 (знайома ОСОБА_4 ), які в більшості своїх свідчень підтверджували родинні відносини між померлою ОСОБА_4 та її племінником ОСОБА_9 , також обидва свідка показали суду, що померла останнім часом була хворобливою та дратівливою, в неї постійно змінювався настрій. ОСОБА_13 також показала, що ОСОБА_4 просила племінника ОСОБА_26 та його дружину її лікувати через психічні розлади, а свідок ОСОБА_12 суду показала, що останнім часом перед смертю бачила ОСОБА_4 рідко, зазначила що бачила як остання відвідувала церкву на великі свята.

Отже , судом встановлено, що медичною документацією, яка досліджувалась в судовому засіданні, та іншими доказами підтверджено, що померла спадкодавиця добровільно і усвідомлено йшла на лікування, отримувала рецепти на ліки, які приймала добровільно. За все її життя аж поки не було посвідчено заповіти 30.06.2016 року ніхто не ставив питання щодо визнання її недієздатною. Вона жодного разу не доставлялася в лікувальний заклад примусово.

Також, суд враховує , що сторони надали суду копію заяви ОСОБА_4 від 14.09.2016 року до суду про залишення заяви без розгляду, що остання складала за свого життя по справі щодо визнання її недієздатною та з якою звернувся її племінник ОСОБА_3 . Із заяви ОСОБА_4 вбачається, що вона заперечувала дії племінника та його дружини, а також уклала договір з адвокатом ОСОБА_27 В.О.

Також суд враховує , що сторони надали суду копію заяви ОСОБА_4 від 23.10.2016 року до суду про залишення позовної заяви про розірвання спадкового договору без розгляду.

Отже вище викладені обставини, пояснення свідків, наявність особистих звернень до суду ОСОБА_4 свідчить , що померла хоча і хворіла, але вела нормальне життя, , ходила до церкви, спілкувалася з іншими людьми.

Таким чином, суд приходить до висновку, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 при складенні 30.06.2016 року заповіту та укладенні 04.08.2016 року спадкового договору спрямоване на передачу майна саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було вільним та відповідало її волі, а спірні правочини оформлені та посвідчені у встановленому законом порядку. При складенні заповіту особу заповідача ОСОБА_4 нотаріусом було встановлено, дієздатність перевірено, форму та порядок посвідчення заповіту додержано. Підстав ставити під сумнів волевиявлення ОСОБА_4 немає, оскільки відсутність волевиявлення не доведена, відомості про психічний стан спадкодавця на момент складання заповіту відсутні.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки , позивачем та його правонаступником не надано належних і достовірних доказів, які б засвідчували, що на момент складення заповіту 30.06.2016 року та укладення спадкового договору від 04.08.2016 року ОСОБА_4 перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, а доводи позивача та висновки судово-психіатричного експерта ґрунтуються на припущеннях, то суд дійшов до висновку, що обставини, з якими закон пов`язує застосування ч.1 ст.225 ЦК не знайшли свого підтвердження, так як підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи у момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій і керувати ними і в основу рішення суд не можна покласти висновок експерта, який грунтується на припущеннях. Така правова позиція міститься у постанові ВС від 29.02.2012 у справі №6-9цс12.

Інші письмові докази, фотокартки судом не взяті до уваги, оскільки зазначені докази не містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином позовні вимоги слід залишити без задоволення, так як при складенні 30.06.2016 року ОСОБА_4 заповітів на користь ОСОБА_28 та ОСОБА_2 , а також спадкового договору від 04.08.2016 року на користь ОСОБА_2 її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Керуючись ст.ст. 10-12,13, 76-81, 83, 89, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) протягом 30 днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Роз`яснити, що відповідно до Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повне рішення складено 19.06.2020 року.

Дані про учасників справи

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ., фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Іопель С.О. - місце знаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр.Трубників, 24/60

Суддя: А. Г. Багрова