Постанова

від 15.06.2020 по справі 753/22367/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2020 року місто Київ

Справа № 753/22367/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Нежури В.А.,

Сержанюка А.С.

секретар судового засідання: Малашевський О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , в особі представника адвоката Біллериса Юрія Олексійовича на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва, у складі судді Комаревцевої Л.В. від 07 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Омега Банк про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Омега Банк , яке є правонаступником публічного акціонерного товариства Сведбанк , а той в свою чергу правонаступником відкритого акціонерного товариства Сведбанк - надалі Банк , про захист прав споживачів, у якому просив визнати недійсним Кредитний договір 2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 вересня 2008 року між ним та ВАТ Сведбанк , був підписаний споживчий Кредитний договір №2615/0908/71-085, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати кредит в іноземній валюті у сумі 170 тис. дол. США.

Вважав, що відповідач під час укладення кредитного договору порушив право споживача фінансових послуг банку та вимоги діючого на дату укладення оспорюваного кредитного договору законодавства у сфері споживчого кредитування. Внаслідок недобросовісних дій Банку під час укладення спірного кредитного договору, які на його думку є нічим іншим як забороненою нечесною підприємницькою практикою, порушено його права та інтереси як споживача фінансової послуги, передбачені та охоронювані Законом України Про захист прав споживачів , а відтак вважає, що ці права та інтереси можуть бути поновлені судом у спосіб, передбачений ст. 18 , 19 названого Закону , а саме визнання недійсним спірного кредитного договору.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним Кредитний договір №2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року, підписаний між ВАТ Сведбанк правонаступником якого є ПАТ Сведбанк наступний правонаступник ПАТ Омега Банк та громадянином України ОСОБА_1 .

Особа, яка не брала участі у справі, товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , з судовим рішенням не погодилося та 08 серпня 2019 року подало апеляційну скаргу. Просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову . Вважав, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Свій відзив на апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 просив рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, ним було подано додаткові пояснення та заяву про неможливість розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Cуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, зазначеним вимогам не відповідає.

Судом встановлене і матеріалами справи підтверджене таке.

30 вересня 2008 року ВАТ Сведбанк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2615/0908/71-085. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати кредит в іноземній валюті у сумі 170 тис. доларів США з 30 вересня 2008 року по 30 вересня 2038 року включно та на умовах передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Підпунктом 1.3. вказаного договору, передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за весь час користування кредитом у розмірі 12,5 відсотків річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягненню при укладені цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1.2. цього договору.

Підпунктом 6.1.2. договору, встановлено, що сторони досягли згоди вважати факт настання наступних обставин істотною зміною обставин якими сторони керувалися при визначені розміру процентної ставки при укладені цього договору: зміна економічних умов та вартості ресурсів на ринку позикового капіталу, або не подання позичальником до банку у строки і у порядку визначеному п.п. 5.1.8. цього договору, документів, що підтверджують укладення у встановлений строк відповідного договору страхування. При настанні однієї з зазначених вище обставин сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди (правочину) до цього договору встановити наступний порядок зміни умов цього договору з відповідною зміною зобов`язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки (п. 6.1.2.1) або строку виконання позичальником зобов`язань за цим договором (п. 6.1.2.2.).

Відповідно до п. 1.4. договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та товариством з обмеженою відповідальність МОНТАЖСПЕЦСТРОЙ з метою придбання: трикімнатної квартири, загальною площею 97, 50 кв.м під АДРЕСА_1 .

Згідно з умовами п. 1.5. договору, до складу сукупної (загальної) вартості кредиту для позичальника (його витрат) у зв`язку з отриманням кредиту на умовах цього договору включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми, передбачених цим договором процентів, комісій, можливих неустойок, а також вартість втрат, пов`язаних з укладанням іпотечного договору, передбаченого п.2.1. цього договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього, а вартість страхування предмету іпотеки за іпотечним договором відповідно до п.5.1.8. договору. Витрати, пов`язані з укладанням/зміною іпотечного договору, договору страхування предмету іпотеки сплачуються позичальником самостійно безпосередньо особам, що надають відповідні нотаріальні послуги/послуги страхування.

Підпунктом 3.1. договору встановлено, що позичальник зобов`язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору, якщо інше не передбачено цим договором.

30 вересня 2008 року між Банком та Позичальником для забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір №2615/0908/71-085-Z-85.

Висновком експерта № 2468 від 22 березня 2018 року, встановлено, що за даними п.1.3 Кредитного договору №2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року процентна ставка за користування кредитом становить 12,50% річних. В межах наявних матеріалів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Кредитного договору №2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року не визначені.

В результаті проведених розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення Кредитного договор; №2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року, встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляд: реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає:

- реальна процентна ставка на момент укладення Кредитного договор; №2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року - 14,61%;

- абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Кредитного договор №2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року - 347472,02 дол. США.

В межах наявних матеріалів, документально обґрунтований щомісячний платіж: (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), відповідно умов кредитування, викладених на момент укладення Кредитного договору№2615/0908/71-085 від 30 вересня 2008 року (в т.ч. даних, наведених в Додатку №1 від 30 вересня 2008 року до договору), складає: від 195,00 дол.США (в останній період сплати) до 2927,33 дол.США.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк та ТОВ ФК Вектор Плюс укладено договір факторингу. У свою чергу, згідно з договором від 28 листопада 2012 року ТОВ ФК Вектор Плюс відступило право вимоги ТОВ Кредитні ініціативи , у тому числі за кредитним договором від 30 липня 2008 року, а також договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва встановлено, що 30 червня 2015 року Дарницьким районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2008 року в розмірі 3 989 895 грн. 23 грудня 2015 року вказане рішення скасовано Апеляційним судом міста Києва, з тих підстав, що ТОВ Кредитні ініціативи вже реалізувало своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Між ОСОБА_1 та ТОВ Кредитні ініціативи , окрім того, як це вбачається зі справи, з 2012 року існують спори щодо вказаних правовідношень, які неодноразово розглядалися в судах, що не заперечувалося учасниками судового засідання.

Розглядаючи даний спір, колегія суддів, виходить з такого.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін(пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Позивач, звернувшись до суду з наведеним позовом щодо захисту його прав, фактично оспорює права нового кредитора по вказаним кредитним договором, при цьому йому було відомо про те, що право вимоги за вказаним договором станом на день звернення до суду з позовом перейшло до ТОВ Кредитні ініціативи .

Суд першої інстанції, який задовольнив позов, не визначив реальний суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, не дослідив обставин справи та передчасно дійшов до висновку про задоволення позову.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а тому рішення районного суду, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України через порушення судом норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову в задоволені позову.

Всупереч твердженням ОСОБА_1 щодо неможливості розгляду даної цивільної справи, представником апелянта до апеляційної скарги додано довіреність від 22 травня 2019 року на ведення справи та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001436 від 30 жовтня 2017 року.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім того, колегія суддів враховує вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 376 , ст. 268 , 367, 381- 384 ЦПК України ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , в особі представника адвоката Біллериса Юрія Олексійовича задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Омега Банк про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п`ять днів з дня закінчення розгляду справи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. У випадках визначених ст. 389 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 18 червня 2020 року.

Судді: С.В. Лівінський,

В.А. Нежура,

А.С. Сержанюк