Рішення

від 21.06.2020 по справі 420/6856/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6856/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: не з`явився

від відповідача: Рудь В.В. за довіреністю

від відповідача Суворовського РВ ОМУ

ГУМВС України в Одеській області: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд.12), Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525, місцезнаходження: 6505, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 18-А) про визнання протиправною бездіяльності та вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 листопада 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд.12), Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525, місцезнаходження: 6505, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 18-А), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області щодо невиплати вихідної допомоги, не проведення повного фактичного розрахунку при звільненні з 16.09.2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області щодо не нарахування та не сплати грошової компенсації за невикористанні щорічні відпустки повної тривалості та матеріальної допомоги за оздоровлення, в разі вибуття у чергову відпустку повної тривалості за 2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки; не нарахування та не сплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010,2011, 2012, 2013, 2014,2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки при звільненні з 16.09.2019 року;

- зобов`язати Головне управління внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні в сумі 27515,86 грн., середній заробіток за час затримки проведення фактичного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ з 17.09.2019 року по 18.11.2019 року в сумі 10888,36 грн., виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року;

- зобов`язати Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки повної тривалості та матеріальної допомоги за оздоровлення, в разі вибуття у чергову відпустку повної тривалості за 2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки в розмірі 27552,55 грн., виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року; зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010,2011, 2012, 2013, 2014,2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки в сумі 27552,55 грн., виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року;

- зобов`язати Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як одинокому батьку, що виховує дитину без матері за період з 2006 року по 2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року в сумі 19 128,2 грн.

Також позивач просив встановити Головному управлінню внутрішніх справ України в Одеській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою від 19 листопада 2019 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі за цією позовною заявою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звільнений з 16 вересня 2019 року з органів внутрішніх справи, про що позивач дізнався з поштового відправлення 25.11.2019 року, в якому був витяг з наказу Голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 12.09.2019 року №15 о/с про звільнення ОСОБА_1 .

Так, позивач зазначив, що остаточний розрахунок при звільненні по теперішній час не проведено, 25.09.2019 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області про необхідність проведення з ним розрахунків при звільненні, що підтверджується копією заяви від 25.09.2019 року з відміткою ГУМВС України в Одеській області про отримання 25.09.2019 року, але отримав відповідь щодо відсутності коштів Державного бюджету на фінансування Міністерства внутрішніх справи України.

Позивач вважає, що зазначені доводи відповідача суперечать практиці Європейського суду з прав людини та він має право на повний розрахунок при звільненні.

На думку позивача, для обчислення грошової допомоги при звільненні треба враховувати не тільки загальні складові виплат на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку з вислугою 17 років 9 днів, але і враховувати доплати, які нараховувались протягом року: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, індексація заробітної плати, надбавка за виконання ВОВЗ, премія, компенсація податку.

Також позивач стверджує, що для обчислення вихідної допомоги слід керуватися приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Крім того, позивач зазначив, що він має право на щорічну оплачувану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та оздоровлення, але Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області в порушення вимог трудового законодавства та ст. 24 Закону України «Про відпустки» не виплатив таку компенсацію та допомогу.

Позивач стверджує, що він надав рапорти на виплату матеріальної допомоги для оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань за період 2010-2019 роки до канцелярії ГУМВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 19.07.2019 року, з відміткою про реєстрацію.

Також позивач вважає, що він має право на додаткову соціальну відпустку як одинокий батько, оскільки має на утриманні неповнолітніх дітей та виховує їх без матері. Але позивачу така відпустка не надавалась, отже, на його думку, він має право на компенсацію даної відпустки.

У зв`язку з тим, що з позивачем не проведений повний розрахунок, позивач вважає, що він має право на виплату середнього заробітку за час затримки проведеного повного розрахунку у порядку ст. ст. 116. 117 КЗпП України.

До суду 16 грудня 2019 року (вхід. №47515/19) від Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що стосовно виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки повної тривалості та матеріальної допомоги на оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку повної тривалості за 2010-2015 роки вже прийнято рішення суду по справі № 815/714/16 про відмову у стягненні матеріальної допомоги на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань; стосовно виплати компенсації за невикористані щорічні відпустки повної тривалості за 2016,2017, 2018, 2019 роки відповідач зазначив, що відповідно до Положення №114, особам рядового та начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства; стосовно виплати компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016-2019 роки зазначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється в межах асигнувань, виділених на утримання державного органу, та Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області знаходиться в стані ліквідації, а тому не виділяють кошти на утримання державного органу, тим паче на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Окрім того, відповідач зазначив, що матеріальна допомога не являється виплатою обов`язкового характеру в межах кошторисних призначень рік в рік та на наступний рік не переноситься. Стосовно вихідної допомоги відповідач зазначив, що вихідна допомога була виплачена позивачу за рішенням суду, а індексація грошового забезпечення не віднесена до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок грошової допомоги при звільненні, індексація - це відшкодування особам подорожчання споживчих товарів та послуг.

Також, стосовно виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як одинокому батьку, що виховує дитину без матері за період з 2006 року по 2019 року, відповідач зазначив, що для надання зазначеної відпустки потрібно надати документи для підтвердження права на таку відпустку та у зв`язку з тим, що позивач не звертався з рапортом про надання додаткової відпустки та не надав взагалі жодних документів на підтвердження цього факту ця вимога є передчасною.

Окрім того, відповідач зазначив, що оскільки позивача звільнено з Суворовського ОМУ ГУМВС України в Одеській області, то і звертатись з вимогою про виплату середнього заробітку на час затримки проведення повного розрахунку позивач повинен до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Позивачем не надано відповідь на відзив.

Також до суду не надано відзив на позовну заяву від Суворовського ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Ухвалою від 18 грудня 2019 року задоволено клопотання відповідача ГУМВС України в Одеській області та зупинено провадження у адміністративній справі №420/6856/19 до набрання рішенням по справі №420/5949/19 законної сили, що розглядається Одеським окружним адміністративним судом.

Вказана ухвала скасована постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року.

27 березня 2020 року матеріали справи після апеляційного розгляду повернулись до Одеського окружного адміністративного суду.

Справу призначено до розгляду на 08 квітня 2020 року на 14 годину 00 хвилин.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 08 квітня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 27 квітня 2020 року на 14 годину 15 хвилин.

Через канцелярію суду 24 квітня 2020 року надійшли від відповідача ГУМВС України в Одеській області додаткові пояснення щодо заперечення проти позовних вимог, в яких відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не є одиноким батьком, оскільки станом на 11.01.2020 року у Балтському районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) на виконанні знаходиться виконавче провадження №3600189 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки до досягнення нею повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 не є одиноким батьком, а тому не має права на отримання додаткової відпустки як одинокому батьку. Також у провадженні суду перебуває справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання на 27 квітня 2020 року відкладено судове засідання на 14 травня 2020 року за клопотанням відповідача.

На судовому засіданні 14 травня 2020 року заслухані вступні слова позивача та представника відповідача ГУМВС України в Одеській області.

Ухвалою, занесеною до журналу судового засідання 14 травня 2020 року оголошено перерву на 22 травня 2020 року та надіслано запит до Сувовроського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з проханням надати докази проведення розрахунків з ОСОБА_1 при звільненні на підставі наказу №15 від 23.09.2019 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 22 травня 2020 року відкладено розгляд справи на 11 червня 2020 року, у зв`язку з відсутністю інформації від Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Між тим, такі докази не надані відповідачем.

На відкрите судове засідання призначене на 11 червня 2020 року позивач не з`явився, від нього до суду 05 червня 2020 року надійшла заява про розгляд справи 11 червня 2020 року без його участі.

Представник відповідача - Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Одеській області на відкритому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволені позову повністю.

Відповідач - Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки (на 14.05.2020 року), оголошення на сайті Судова влада (11.06.2020 року), про причини нез`явлення суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З цих підстав, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 11 червня 2020 року суд вирішив продовжити розгляд справи за відсутності позивача та Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, на підставі наявних у справі матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення присутніх учасників справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. За роки проходження служби неодноразово був звільнений та поновлений в органах внутрішніх справ у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника ГУМВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року, капітана міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було звільнено за п. 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 56).

З єдиного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року по справі № 815/6861/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (ліквідаційна комісія), Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1500 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил України за скороченням штатів з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з 07.11.2015 року.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 08.07.2019 року в розмірі 134927,38 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань та виплаченої вихідної допомоги).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області та стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в середньомісячного грошового забезпечення у сумі 3237,16 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань).

Сторони не заперечують, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року по справі № 815/6861/15 в частині поновлення позивача було виконано.

Суд встановив, що 19 липня 2019 року позивач звернувся з рапортом до Голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, в якому просив надати чергову відпустку за 2018 рік, з виїздами до м. Києва та Харкова, з 09.07.2019 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв`язку з поновленням на посаді оперуповноваженого Хабжибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі №815/6861/15 (а.с.24).

Також, суд встановив, що 19 липня 2019 року позивач звернувся із рапортом до Голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, в якому просив надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових проблем за час 2010, 2019, 2018, 2017, 2016, 2015, 2014, 2013, 2012, 2011 роки, у зв`язку з поновленням на посаді оперуповноваженого Хабжибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі №815/6861/15 (а.с.26).

Суд встановив, що на ці рапорти ГУ МВС України в Одеській області не надало відповіді.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом ГУ МВС України в Одеській області № 15 о/с від 12.09.2019 року, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 6 вересня 2019 року у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області (а.с.21).

Вислуга років на день звільнення позивача у календарному обчисленні склала 17 років 09 днів, у пільговому обчисленні 18 років 03 місяці 09 днів.

25.09.2019 року позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області із заявою, в якій просив у зв`язку з звільненням відповідно до наказу №15 о\с провести остаточний розрахунок при звільненні: грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за 2010,2011,2012,2013,2014,2016, 2017, 2018, 2019 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та виплатити вихідну допомогу при звільненні (а.с.28).

Не отримавши відповідні розрахунки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Також матеріалами справи підтверджено, що Заступником Голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області 02 травня 2019 року вих. №14/1-424 видано довідку про нараховане грошове забезпечення, відповідно до якої позивачу нараховано до видачі за вересень-листопад 2015 року 7130,33 грн., з яких посадовий оклад 1430 грн., оклад за спеціальне звання 264 грн., надбавка за вислугу років 423, 50 грн., індексація 1904, 96 грн., премія 1339, 81 грн., надбавка ВОВЗ 1058,75 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 962,50 грн., компенсація податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1107,54 грн. (а.с.22), довідки про розрахунок середньомісячного грошового забезпечення від 16.12.2013 року № № 126,127 (а.с. 32,33).

На підтвердження того, що позивач є одиноким батьком, позивачем надано копії свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати: ОСОБА_3 , батько ОСОБА_1 (а.с. 29), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати: ОСОБА_5 , батько ОСОБА_1 (а.с. 30), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати: ОСОБА_7 , батько ОСОБА_1 (а.с. 31), свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 (а.с. 34), довідку, видану Балтською міською радою про те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходяться неповнолітні діти син ОСОБА_6 2019 р.н., донька ОСОБА_4 2010 р.н., ОСОБА_2 2003 р.н. (а.с. 35).

Також суд встановив, що до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не надходили від ОСОБА_1 рапорти про надання додаткової відпустки як одинокому батькові, що виховує дитину без матері за період з 2006 по 2019 роки, що підтверджується листом Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 05.12.2019 року № 39/15536 (а.с. 54).

Судом досліджено видатковий касовий ордер від 18.04.2016 року про виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 11924 грн. 27 коп. (а.с. 55) та повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника на виконання виконавчого листа апеляційного адміністративного суду від 16.12.2016 року № 815/714/16 (а.с. 210), та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 815/714/16, яке набрало законної сили 05.12.2019 року (а.с. 196-208).

Також суд встановив, що відповідно до наказу ГУМВС України в Одеській області від 12.09.2019 року № 15 о/с, позивачу при звільненні донарахована одноразова грошова допомога за 4 роки календарної служби в сумі 3724, 88 грн. (1862, 44 грн. грошового забезпечення х 50 % х 4 роки у місяці звільнення). Загальна сума одноразової грошової допомоги при звільненні у 2015 році склала 18478, 57 грн., але за 17 років календарної служби ОСОБА_1 склала 15830, 74 грн. (1862, 44 грн. грошового забезпечення х 50 % х 17 років у місяці звільнення), що підтверджено листом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 17.12.2019 року № 14/1-266 (а.с. 60).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги та зобов`язання нарахувати та сплатити вихідну допомогу у розмірі в сумі 27515,86 грн. з 16.09.2019 року, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не належать задоволенню, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до видаткового касового ордеру від 18 квітня 2016 року, ОСОБА_1 виплачена 18.04.2016 року одноразова допомога при звільненні у розмірі 11 924 грн. 27 коп. (а.с.55).

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до повідомлення про безспірне списання коштів з рахунків боржника на виконання виконавчого листа апеляційного адміністративного суду від 16.12.2016 року № 815/714/16 на користь позивача стягнуто донарахованої за рішенням суду одноразової грошової допомоги в сумі 6372, 71 грн. (а.с. 210).

Суд встановив, що задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні в повному обсязі та стягненні з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1 по справі № 815/714/16, суди виходили з того, що відповідачем невірно розрахований розмір вихідної допомоги відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та на думку суду апеляційної інстанції, в даному випадку, єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2016 року по справі №815/714/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо невиплати вихідної допомоги, стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку - скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року залишено без змін.

У цій постанові зазначено, що Верховний Суд звертає увагу, що при вирішенні цього спору, суди дійшли помилкового висновку щодо необхідності розрахувати позивачу 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до посадового окладу, що перебував звільненню, виходячи з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (п. 46 постанови).

У постанові Верховний Суд зазначив, що виходячи з приписів статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога підлягає розрахунку в розмірі 50 відсотків саме місячного грошового забезпечення, що передувало події (звільненню), з якою пов`язана відповідна виплата, за кожний повний календарний рік служби.

У цій справі позивач обґрунтовує позовні вимоги про визнання протиправними бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги та зобов`язання її здійснити тим, що для обчислення грошової допомоги при звільненні треба враховувати не тільки загальні складові виплат на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку з вислугою 17 років 9 днів, але і враховувати доплати, які нараховувались протягом року: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, індексація заробітної плати, надбавка за виконання ВОВЗ, премія, компенсація податку, керуючись приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Стосовно врахування до розміру грошового забезпечення, із якого вираховується одноразова грошова допомога при звільненні індексації грошового забезпечення та компенсації прибуткового податку, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 815/714/16, яке набрало законної сили 05.12.2019 року (а.с. 196-208) підтверджено, що такі складові не відносяться до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи висновки постанови Верховного Суду від 10 травня 2016 року по справі №815/714/16 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 815/714/16, яке набрало законної сили 05.12.2019 року, наведені доводи позивача є помилковими, необґрунтованими, такими, що не відповідають приписам закону, а тому відхиляються судом.

Суд встановив, що відповідно до наказу ГУМВС України в Одеській області від 12.09.2019 року № 15 о/с, позивачу при звільненні донарахована одноразова грошова допомога за 4 роки календарної служби в сумі 3724, 88 грн. (1862, 44 грн. грошового забезпечення х 50 % х 4 роки у місяці звільнення). Загальна сума одноразової грошової допомоги при звільненні у 2015 році склала 18478, 57 грн., але за 17 років календарної служби ОСОБА_1 склала 15830, 74 грн. (1862, 44 грн. грошового забезпечення х 50 % х 17 років у місяці звільнення), що підтверджено листом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 17.12.2019 року № 14/1-266 (а.с. 60).

Таким чином, оцінюючи наведені докази, суд доходить висновку, що відповідачем вже виплачена позивачу одноразова грошова допомога при звільненні за 17 років календарної служби.

Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області щодо невиплати вихідної допомоги; зобов`язання Головне управління внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні в сумі 27515,86 грн., не належать задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області щодо не нарахування та не сплати матеріальної допомоги за оздоровлення, в разі вибуття у чергову відпустку повної тривалості за 2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки; не нарахування та не сплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010,2011, 2012, 2013, 2014,2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки при звільненні з 16.09.2019 року; зобов`язання Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити матеріальну допомогу за оздоровлення, в разі вибуття у чергову відпустку повної тривалості за 2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки в розмірі 27552,55 грн., виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року; грошову компенсацію за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010,2011, 2012, 2013, 2014,2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки в сумі 27552,55 грн., виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не належать задоволенню, з огляду на таке.

Пунктом 1.18 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 року № 499, що діяла до 31.10.2016 року (далі - Інструкція №499) передбачено, що при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.16 Інструкції №499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі Порядок № 260).

Відповідно до п.п.1-7 Розділу ХХІІІ цього Порядку, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби з наданням під час звільнення щорічної основної чи додаткової відпустки, яка закінчується наступного календарного року, грошова допомога для оздоровлення в новому році не надається.

Пунктами 1, 8, 9 Розділу ХХIV Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Зі змісту наведених пунктів Інструкції №499, що діяла у період з 2010-2016 року та Порядку № 260 випливає, що матеріальна допомога для оздоровлення і для вирішення соціально-побутових питань надається особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ один раз на рік. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається тільки за наявності мотивованого рапорту особи рядового чи начальницького складу. А умовою для надання особі матеріальної допомоги для оздоровлення є наказ по особовому складу про вибуття у щорічну основну відпустку.

При цьому вказаними нормативно-правовими актами не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

Суд враховує, що питання стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за періоди 2010-2015 роки та на вирішення соціально-побутових питань за періоди 2010 -2015 роки були предметом спору у справі №815/714/16 та рішенням суду було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаних вимог.

Так, у постанові Верховного Суду від 10 травня 2016 року по справі №815/714/16 зазначено, що під час розгляду цієї справи судами не встановлено обставин, які б свідчили про подання протягом 2010 - 2015 років ОСОБА_1 мотивованих рапортів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржнику надавалася основна відпустка у 2011 та 2015 роках, в яких він отримав матеріальну допомогу для оздоровлення. Обставин щодо надання скаржнику основних відпусток у 2010, 2012, 2013, 2014 роках не встановлено (п. 35).

Суд відхиляє доводи позивача, що вказані вимоги він заявив з інших підстав, адже ним подані рапорти для надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період 2010-2015 роки, оскільки такі доводи не підтверджені матеріалами справи. Під час розгляду справи тільки встановлено, що позивач подав відповідні рапорти до голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області. Суду не надані докази подачі рапортів до безпосереднього керівника позивача - Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області.

Крім того, суд враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 травня 2016 року по справі №815/714/16, що Інструкцією №499 не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

Таких прав не передбачено й Порядком № 260.

Щодо надання матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 2016-2019 роки, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що позивач подавав рапорти до Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань та відсутні докази надання відпустки позивачу у ці періоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області щодо не нарахування та не сплати матеріальної допомоги за оздоровлення, в разі вибуття у чергову відпустку повної тривалості за 2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки; не нарахування та не сплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010,2011, 2012, 2013, 2014,2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки при звільненні з 16.09.2019 року; зобов`язання Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити матеріальну допомогу за оздоровлення, в разі вибуття у чергову відпустку повної тривалості за 2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки в розмірі 27552,55 грн., виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року; грошову компенсацію за матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010,2011, 2012, 2013, 2014,2015, 2016,2017, 2018, 2019 роки в сумі 27552,55 грн., виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року, є необґрунтованими, не підтвердженими доказами та не відповідають вимогам законодавства, що регулюють ці правовідносини, а тому не належать задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та зобов`язання нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, суд вважає, що ці позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 в редакції від 07.11.2015 року затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки (надалі Положення № 114) .

Згідно п. 1 цього Положення, до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 52 Положення № 114, чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Пунктом 56 Положення № 114 встановлено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Враховуючи те, що відповідачем Суворовським районним відділом Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області не надано доказів виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та зобов`язання Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, з урахуванням виплачених сум.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки одинокому батьку, що виховує дитину без матері за порід з 2006 року по 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року в сумі 19128,2 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не належать задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 61 Положення № 114, додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки», власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: 5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про відпустки», жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Таким чином, з аналізу наведених норм права видно, що особа має заявити про намір отримати додаткову відпустку за наявності таких підстав.

Однак, матеріалами справи не підтверджено, що позивач звертався із відповідною заявою до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та те, що у позивача наявні такі підстави.

Так, судом встановлено, що до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від ОСОБА_1 не надходили рапорти про надання додаткової відпустки як одинокому батькові, що виховує дитину без матері за період з 2006 року по 2019 рік, що підтверджено листом Ліквідаційної комісії Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 05.12.2019 року вих. № 39/15536 «Про надання інформації» (а.с.54).

Також ОСОБА_1 не довів того факту, що він є одинокий батько, який виховує дітей без матері та має право на отримання додаткової відпустки.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 11.01.2020 року у Балтському районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) на виконанні знаходиться виконавче провадження №3600189 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки до досягнення нею повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до листа Сичаківської сільської ради Лиманського району Одеської області від 11.02.2020 року вих. № ср-12-91 повідомлено про те, що на даний час в суді перебуває справа про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_1 , на підтвердження чого надано копію позовної заяви.

Оцінивши докази, надані позивачем на підтвердження факту, що він є одинокий батько, а саме: копії свідоцтва про народження дітей (а.с. 29-31), свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 34), довідку, видану Балтською міською радою про те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходяться неповнолітні діти син ОСОБА_6 2007 р.н., донька ОСОБА_4 2010 р.н. (а.с. 35), суд доходить висновку, що вказані докази не доводять факту, що він одинокий батько, який виховує дітей без матері.

Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. №9, одинокою матір`ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Проводячи аналогію, можна визначити, що одинокий батько це чоловік, який не перебуває в шлюбі, але при цьому виховує дитину, у свідоцтві про народження якої він записаний як батько; або він розлучений і виховує дитину без матері; або він вдівець.

Втім, суду не надані докази, що позивач не перебуває в шлюбі, оскільки надано свідоцтво про розлучення тільки з однією із дружин, та не надані докази, що матері дітей не приймають участь у вихованні дітей.

Тому, враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки одинокому батьку, що виховує дитину без матері за порід з 2006 року по 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з органів внутрішніх справ 16.09.2019 року в сумі 19128,2 грн. є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими докази, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в Одеській області не проведення повного розрахунку та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки проведення повного розрахунку з 17.09.2019 року по 12.09.2019 року в сумі 10888,36 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не належать задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати (наявність вини), дата фактичного розрахунку, що виключає можливість проведення такого розрахунку на час розгляду та вирішення справи.

Тому, суд доходить висновку, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити, оскільки ці вимоги є передчасними.

Згідно з вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючі встановлені у судовому засіданні факти, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, з посиланням на відповідні докази, частково довів правомірність своїх дій, в зв`язку з чим позовні вимоги належать задоволенню частково.

Також у позовній заяві позивач просив встановити Головному управлінню внутрішніх справ України в Одеській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на те, що судом не задоволені вимоги до Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області, відсутні правові підстави для встановлення Головному управлінню внутрішніх справ України в Одеській області строк для подачі звіту про виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

У свою чергу, суд не вбачає підстав для встановлення строку Суворовському районному відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області для подачі звіту про виконання судового рішення, оскільки не надані докази щодо наміру відповідача не виконувати рішення суду у встановленому законом порядку.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за приписами Закону України «Про судовий збір» та відсутні докази понесення відповідачем витрат, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні судові витрати не належать стягненню з відповідача та компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд.12), Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525, місцезнаходження: 6505, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 18-А) про визнання протиправною бездіяльності та вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Суворовського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525, місцезнаходження: 6505, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 18-А) щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Зобов`язати Суворовський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674525, місцезнаходження: 6505, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 18-А) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України., п. 3 Розділу IV Прикінцевих положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 22» червня 2020 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.