Постанова

від 27.05.2020 по справі 820/315/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 820/315/17

Провадження № 11-946апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Науково-виробничої фірми Технологія у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НВФ Технологія ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (суддя Мар`єнко Л. М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (судді Катунов В. В., Бершов Г. Є., Ральченко І. М.) у справі № 820/315/17 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - відділення Фонду; Фонд відповідно) до НВФ Технологія про зобов`язання вчинити діїта

ВСТАНОВИЛА:

1. У січні 2017 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з НВФ Технологія капіталізовані платежі у розмірі 137 726 грн 28 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у відділенні Фонду у м. Харкові отримує страхові виплати ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 08 серпня 2006 року під час роботи у НВФ Технологія . 04 листопада 2016 року позивач отримав відомості про те, що стосовно відповідача до Єдиного державного реєстру внесено запис про рішення засновника (учасників) або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Позивач зазначив теж, що на адресу відповідача надіслав письмову заяву від 10 листопада 2016 року № 5602/06-05 з вимогами сплатити у межах ліквідаційної процедури капіталізовані платежі у розмірі 137 726 грн 28 коп., а також документи, що підтверджують обов`язок сплати цих платежів. Цю заяву 27 листопада 2016 року отримав голова ліквідаційної комісії відповідача Пігнасій О. М. Однак будь-якої відповіді з боку ліквідаційної комісії не одержав.

Одним із доводів позову було й те, що згідно з положеннями пункту 1 частини першої статей 112 , 1205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 11 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV), Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок № 765), відповідач зобов`язаний провести капіталізацію страхових внесків у сумі 137 726,28 грн як страхувальника, який ліквідується.

2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 вересня 2017 року позовні вимоги Фонду задовольнив істягнув з НВФ Технологія капіталізовані платежі на користь відділення Фонду у розмірі 137 726 грн 28 коп.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

3. НВФ Технологія не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати їх та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги обґрунтовує тим, що примусове стягнення спірної заборгованості призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України.

Доводить, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки за правилами адміністративного судочинства примусове стягнення заборгованості не може бути заявлено до суб`єкта господарювання.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі і, оскільки учасник справи оскаржував судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалою від 04 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 07 жовтня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

5. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

У цій справі суди встановили нижченаведені фактичні обставини.

НВФ Технологія є юридичною особою та перебувала на обліку у відділенні Фонду як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відділення Фонду щомісячно здійснює страхові виплати потерпілій внаслідок трудового каліцтва під час роботи в НВФ Технологія ОСОБА_1 згідно з актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, актом розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 08 серпня 2006 року, виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 28 травня 2008 року серії ХАР-06 № 000054, постанови від 31 січня 2015 року № 2032/72128/72128/94 про призначення потерпілій перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2014 року.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань з 26 жовтня 2016 року НВФ Технологія перебуває у стані припинення.

10 листопада 2016 року відділення Фонду на адресу відповідача надіслало заяву № 5602/06-05 про майнові вимоги щодо капіталізованих платежів у розмірі 137 726 грн 28 коп., а також про включення капіталізованих платежів в означеному розмірі до реєстру вимог кредиторів у другу чергу, про що повідомити письмово.

27 січня 2017 року НВФ Технологія отримала заяву про майнову вимогу.

Позаяк відповідач не надіслав відповіді на заявлену майнову вимогу й за цією вимогою не сплатив капіталізований платіж, відділення Фонду звернулося до суду з цим позовом.

6. Суд першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що заявлені спірні вимоги у цій справі є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.

Для відповіді на питання, до якої предметної юрисдикції належить заявлений спір, Велика Палата Верховного Суду посилається на такі аргументи і міркування.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У статті 3 КАС України наведено визначення таких понять: суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; позивач-особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої та пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикцію адміністративних судів поширено на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори за зверненням такого суб`єкта у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

У частині другій статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105-XIV.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 цього Закону Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.

За пунктом 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом статей 15, 46 цього Закону Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 частини першої статті 11 цього Закону встановлено, що джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 06 травня 2000 року № 765 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2012 року № 1195 Про реалізацію статей 45 і 92 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинною на час виникнення спірних правовідносин) затвердив Порядок № 765.

За пунктом 1 цього Порядку відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 8 частини першої статті 7 цього Закону до повноваження правління Фонду належить затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134; положення якої підлягали застосуванню на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція).

В абзацах першому - третьому пункту 4.17 Інструкції передбачено, що при ліквідації страхувальник зобов`язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації) після затвердження ліквідаційного балансу в порядку, передбаченому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Після фактичного одержання від державного реєстратора повідомлення про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності або заяви про зняття з обліку для фізичної особи, яка не має статусу підприємця і використовує працю найманих працівників, робочий орган виконавчої дирекції Фонду в 15-денний строк здійснює документальну перевірку повноти сплати нею страхових внесків. Якщо підприємство, що ліквідовується, має заборгованість з виплати заробітної плати, у тому числі нарахованої за останній звітний місяць, а строк сплати страхових внесків ще не настав, то ліквідаційна комісія включає належну суму сплати коштів до ліквідаційного балансу підприємства і оформляє це окремим актом. В акті зазначаються правонаступник (якщо він визначений), сума належних платежів і дата їх унесення, що не може бути пізнішою від дати, установленої підприємством для виплати заробітної плати до ліквідації.

У пункті 5.9 цієї самої Інструкції встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком № 765.

На час виникнення спірних правовідносин була чинною постанова правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за № 1286/18581, у пункті 2.1 якої було встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134.

За змістом частин першої, третьої статті 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, у тому числі спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань, вирішуються в судовому порядку.

7. Відповідаючи на доводи касаційної скарги НВФ Технологія про те, що на його випадок реєстрації припинення підприємницької діяльності не поширюються вимоги Порядку № 765 про необхідність сплати капіталізованих платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності-банкрута, відшкодувати шкоду, заподіяну здоров`ю громадянина, а також, що спір, який виникає з приводу цих правовідносин, юрисдикційно не підсудний адміністративним судам, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі доводи є помилковими і необґрунтованими.

Аналіз наведених вище норм законодавствадає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможного суб`єкта підприємницької діяльності, який зареєстрував припинення підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням правил Порядку № 765.

Якщо виникає спір через те, що на вимогу робочого органу Фонду виплатити капіталізовані платежі для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, який зареєстрував припинення підприємницької діяльності, відшкодувати шкоду заподіяну здоров`ю громадянину, та за умови, що виплата капіталізованих платежів не пред`являються суб`єкту підприємницької діяльності в рамках відносин, пов`язаних з банкрутством суб`єктів підприємницької діяльності, то на такий спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції та який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. При цьому особа, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, може ініціювати судове вирішення такого спору лише на виконання своїх повноважень у випадках, установлених законом. Наведене узгоджується і з положеннями статей 4, 5, 19 чинного КАС України, які визначають поняття публічно-правового спору, суб`єкта владних повноважень, закріплюють право на звернення до суду та межі юрисдикції адміністративних судів.

У цій справі відділення Фонду на підставі закону та в порядку унормованому законодавством у межах наданих йому повноважень пред`явило до суб`єкта підприємницької діяльності, який не був визнаний банкрутом, але зареєстрував припинення підприємницької діяльності, сплатити капіталізовані платежі для покриття витрат Фонду потерпілому на виробництві, який працював у НВФ Технологія .

У цьому спорі відділення Фонду діяло як один із суб`єктів владних повноважень, реалізовувало насамперед надані йому владні управлінські повноваження щодо поповнення Фонду публічними коштами, під якими, серед іншого, розуміються кошти фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України від 11 лютого 2015 року № 183-VIII Про відкритість використання публічних коштів ), а також недоїмки зі сплати соціальних платежів чи капіталізацію цих платежів.

Зверненню до суду передувала відмова відповідача добровільно виконати вимоги закону щодо сплати капіталізованих платежів.

Позивач, коли просив стягнути капіталізовані платежі, вимоги про це мотивував посиланням на відповідні положення Закону № 1105-XIV, ЦК України та Порядку № 765.

Отож характер спірних відносин, що склався у цій справі, статус, компетенція, роль Фонду та його робочих органів у цих відносинах, предмет та правова природа спору дають підстави визнати, що відносини, пов`язані із виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках капіталізованих платежів із застосуванням правил Порядку № 765, є відносинами зі сфери публічно-правових, у яких Фонд та його робочі органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

У цих відносинах Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як суб`єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом № 1105-XIV функцій за вирішенням спору щодо обов`язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді. Якщо виникає спір через відмову суб`єкта підприємницької діяльності, який зареєстрував припинення своєї підприємницької діяльності, виплатити ці платежі, то такі спори підлягають розгляду відповідно до правил КАС України судами адміністративної юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року (справа № 822/1472/17), від 06 червня 2018 року (справа № 811/289/16), від 17 жовтня 2018 року (справа № 822/1544/16).

8. Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне наголосити, що вимоги про сплату капіталізованих платежів суб`єктом підприємницької діяльності, який ліквідовується, на підставі закону та із використанням, зокрема, правил Порядку № 765 можуть розглядатися в порядку господарського судочинства.

Підсудність справ із такими вимогами суду господарської юрисдикції буде обов`язковою тоді, коли капіталізовані платежі вимагатимуться від суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи, фізичної особи-підприємця та інших окремих категорій боржників), стосовно яких буде розпочата процедура банкрутства.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинного на час виникнення спірних правовідносин) під банкрутством розуміється визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У правовідносинах відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суб`єкт підприємницької діяльності визнається неплатоспроможним, господарський суд відкриє справу про банкрутство і кредитори з вимогами до боржника, під поняття яких підпадають і капіталізовані платежі, можуть звернутися з ними до боржника.

Однак у справі, ініційованій за позовом відділення Фонду, немає відомостей про перебування НВФ Технологія у статусі банкрута. Останній припинив підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення в результаті її ліквідації. До цієї реєстрації у відділення Фонду не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки НВФ Технологія до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснювала таку і зобов`язана була сплачувати страхові внески до Фонду в порядку встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства, а до адміністративного суду звернутися, - коли відмовився її виплатити в позасудовому порядку.

9. На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Науково-виробничої фірми Технологія у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко