Постанова

від 11.06.2020 по справі 925/628/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 925/628/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир -Агро"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 05.02.2020 (повне рішення підписане 10.02.2020)

у справі №925/628/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Золотоніської районної державної адміністрації

2) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

3) Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро"

про стягнення 221162,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" про стягнення заборгованості з орендної плати згідно договору оренди землі від 24.05.2012 в розмірі 141010,60 грн, з яких: 120167,70 грн основного боргу, 12575,58 грн пені, 2226,89 грн 3% річних, 6040,43 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 24.05.2012 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за період з січня 2018 р. по березень 2019 р.

05.02.2020 прокурор подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача на рахунок Вільхівської сільської ради заборгованість з орендної плати за наступний період користування відповідачем земельною ділянкою (з квітня по грудень 2019 р.): заборгованість з орендних платежів у сумі 192268,32 грн, пеня - 19633,32 грн , три відсотки річних - 2988,06 грн та 6272,75 грн інфляційних втрат, а всього 221162,45 грн.

Вказана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" через Вільхівську сільську раду Золотоніського району Черкаської області у дохід місцевого бюджету Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на рахунок UA938999980334199812000023135 Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 36774284, код платежу 18010600 130954,68 грн заборгованості, 4629,53 грн пені, 2988,06 грн 3% річних, 6272,75 грн інфляційних втрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" на користь прокуратури Черкаської області 2172,68 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог закрито провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт наявності заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, судом враховано, що на момент прийняття рішення жодних належних доказів повного розрахунку з орендної плати за використання земельної ділянки, у розумінні вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не подав; водночас, після відкриття провадження у даній справі, відповідач сплатив кошти в рахунок оплати за оренду землі у розмірі 61313,64 грн та 15003, 79 грн пені, що стало підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 у справі №925/628/19 та ухвалити нове рішення, яким залишити позов без розгляду.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції порушено правила територіальної юрисдикції (підсудності), посилаючись на те, що вказана категорія спорів не відноситься до спорів, у яких встановлена виключна підсудність, оскільки ч.3 ст.30 ГПК України встановлює виключну підсудність лише до спорів щодо нерухомого майна, тоді як у даній справі предметом спору є застосування наслідків за невиконання договірних зобов`язань. Також скаржник стверджує про відсутність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави, визначених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що вказує на те, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, і є підставою для застосування п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 у справі №925/628/19; апеляційну скаргу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції 11.06.2020 представники позивачів, відповідача не з`явились.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

24.05.2012 на підставі розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації від 11.05.2012 №196, між Золотоніською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир Агро", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 7121581800:05:004:0001 площею 5,64 га, що знаходиться в адміністративних межах Вільхівської сільської ради поза межами населено пункту, строком на 49 років (далі - договір), у відповідності до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

24.12.2012 вказаний договір зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Золотоноша та Золотоніському районі за №712158184012243.

Згідно з пунктом 4 договору - нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2) становить 22942,43 грн.

Договором також передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі і складає 344,14 грн у рік (пункт 8 договору).

За змістом пункту 9 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно з положеннями пункту 10 договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця на розрахунковий рахунок Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

У пункті 11 договору сторонам погоджено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення пін тарифів, зміни коефіцієнтів індексації та інших випадках передбачених Законом.

Договір укладено терміном на 49 років з дати реєстрації договору оренди (пункт 7 договору).

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2016 у справі №925/321/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016, задоволено позов керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" про внесення змін до договору оренди землі від 24.05.2012. Ухвалено внести зміни у пункт 4 договору: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2109621,07 грн (два мільйони сто дев`ять тисяч шістсот двадцять одна гривня 7 коп) - землі сільськогосподарського призначення"; у пункт 8 договору: "Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки"; у пункт 9 договору: "Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством".

Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Черкаській області від 19.03.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир Агро" декларації з плати за землю за 2018-2019 роки за договором не подавало, за неподання податкових декларацій з плати за землю за 2018 рік до платника застосовано штрафні санкції.

Станом на 12.04.2019 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир Агро" обліковується податкова заборгованість з орендної плати за землю юридичних осіб на суму 58391,58 грн, вказана заборгованість виникла на підставі поданих платником податкових декларацій включно до 2017 року за застосованиими штрафними санкціями.

Згідно з розрахунком сільської ради, що здійснений з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка визначена у договорі (згідно з внесеними за рішенням суду змінами) та коефіцієнтів індексації, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки, нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить:

за 2016 рік - 3023086,99 грн (2109621,07 грн*1,433),

за 2017 рік - 3204472,21 грн (3023086,99 грн*1,06),

за 2018 рік - 3204472,21 грн (3204472,21 грн*1),

за 2019 рік - 3204472,21 грн (3204472,21 грн*1).

Станом на момент пред`явлення позову (травень 2019 р.) заборгованість відповідача з орендної плати за договором становила 120167,70 грн, а саме: за 12 місяців 2018 року - 96134,16 грн в рік (8011,18 грн щомісячно); за 3 місяці 2019 року - 24033,54 грн (із розрахунку 8011,18 грн щомісячно). Крім того, за несплату вказаної заборгованості позивачем нараховано пеню від простроченої суми заборгованості станом на 13.05.2019 у сумі 12575,58 грн, інфляційні втрати за період прострочення з 03.03.2018 до 13.05.2019 у сумі 6040,43 грн та 3% річних у сумі 2226,89 грн.

Після звернення прокурора з позовом до суду у відповідача утворилась заборгованість за період з квітня по грудень 2019 року у розмірі 72100,62 грн, у зв`язку з чим прокурор збільшив розмір позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості до 192268,32 грн, а також збільшено позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат до 19633,32 грн пені, 2988,06 грн 3% річних, 6272,75 грн інфляційних втрат.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення із землекористувача плати за користування земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки від 24.05.2012 за період з січня 2018 по грудень 2019 рр.

Відносини, які виникли між сторонами є відносинами з оренди земельної ділянки, які врегульовано положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України в частині внесення орендної плати за землю, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з приписами статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі, серед іншого, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У статті 14 Податкового кодексу визначено такі поняття: землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (14.1.73); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (14.1.147).

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 Закону України "Про оренду землі" і є однією із істотних умов договору оренди.

Мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності залежить від розміру земельного податку, на який в свою чергу може впливати індексація ставок земельного податку (якщо грошова оцінка земель населених пунктів не проведена) та індексація грошової оцінки землі (якщо грошова оцінка встановлена).

Розмір орендної плати за земельні ділянки індексується щорічно станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації ставок земельного податку та коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за попередній рік. Якщо значення коефіцієнта індексації грошової оцінки земель не перевищує одиниці, індексація не проводиться. Оскільки розрахунок коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки базується на врахуванні середньорічного індексу інфляції, для додаткового застосування індексу інфляції до розміру орендної плати не має підстав.

До 1 лютого 2018 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, направляє в електронній формі інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, яка проведена станом на зазначену дату, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Не пізніше 15 липня поточного року ДФС зобов`язана оприлюднювати на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про нормативну грошову оцінки земель, яку проведено.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, сторонами договору оренди землі досягнуто згоди з усіх істотних умовах договору, у тому числі і щодо порядку визначення розміру орендної плати.

При цьому, як встановлено вище, протягом дії договору у зв`язку із індексацією грошової оціни землі та змінами в частині визначення відсоткової ставки при визначенні розміру орендної плати, розмір орендної плати змінювався (вказані зміни до договору були внесені за рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2016 у справі №925/321/16).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати орендної плати за оренду земельної ділянки на умовах договору.

Як встановлено вище, у договорі сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця на розрахунковий рахунок Вільхівської сільської ради.

З матеріалів справи вбачається, що за період користування відповідачем земельною ділянкою з січня 2018 року по грудень 2019 року останній у визначені у договорі строки орендну плату не вносив, у зв`язку з чим виникла заборгованість за вказаний період, яка становить 192268,32 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що факт наявності заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем сплачено кошти в рахунок оплати орендних платежів у розмірі 61313,64 грн, а саме: 58624,80 за платіжним дорученням №65 від 21.06.2019 та 2688,84 грн за платіжним дорученням №120 від 06.11.2019, копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаних платіжних дорученнях відсутні посилання в призначенні платежу на період, дату, номер договору.

Водночас, у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований у статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. При цьому якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), погашення пені, черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду у справі №911/2630/18 від 26.12.2019.

Відповідно до пункту 2 частин 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, з урахуванням здійсненої відповідачем оплати орендних платежів за платіжними дорученнями №65 від 21.06.2019, №120 від 06.11.2019, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів у сумі 61313,64 грн підлягає закриттю.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором оренди земельної ділянки від 24.05.2012 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за період січень 2018 - грудень 2019 рр., яка складає 130954,68 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати орендної плати, прокурором здійснено нарахування пені в сумі 19633,32 грн (за загальний період з 31.05.2018 до 05.02.2020), а також 2988,06 грн 3 % річних за загальний період з 03.03.2018 по 30.09.2019, 6272,75 грн інфляційних втрат за загальний період з березня 2018 р. по вересень 2019 р.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 12 договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої за кожний день прострочення.

Враховуючи те, що розмір пені, вказаної у договорі перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня, прокурором при здійсненні розрахунку пені застосовувалась подвійна ставка НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня (загальний період з 31.05.2018 до 05.12.2020) та розмір пені становить 19633,32 грн.

Колегією суддів встановлено, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем сплачено кошти в рахунок оплати пені у розмірі 15003,79 грн за платіжним дорученням №79 від 25.06.2019, копія якої міститься в матеріалах справи.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк свого обов`язку по оплаті орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів вважає, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, а також з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати пені в розмірі 15003,79 грн, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4629,53 грн, 3 % річних - 2988,06 грн, інфляційних втрат - 6272,75 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 15003,79 грн підлягає закриттю.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки спір у справі виник з приводу нерухомого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 7121581800:05:004:0001 площею 5,64 га, що знаходиться в адміністративних межах Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за договором оренди від 24.05.2012 , а тому у відповідності до частини третьої ст. 30 ГПК України даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням майна.

Стосовно доводів відповідача про відсутність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави, визначених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відповідно до частин 3 - 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абз. 2-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень за умови його попереднього повідомлення, а також підтвердження представництва.

Як встановлено вище, керівник Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" заборгованості з орендної плати згідно договору оренди землі від 24.05.2012.

Прокурор стверджував, що на даний час вказаний договір оренди є чинним та орендодавцем за договором є Золотоніська РДА.

Водночас, повноваження щодо розпорядження даними земельними ділянками відповідно до змін в законодавстві перейшло від Золотоніської РДА до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Так, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VІ від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, внесено зміни до Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №14 від 03.02.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2015 за №177/2662230.05.2012, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, відповідно до п.п. 12 п. 4 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, відповідно до змін, внесених до земельного законодавства України, повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах Черкаської області віднесено до компетенції ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Прокурор вказував, що оскільки використання землі в Україні є платним відповідно до вимог ч. 1 ст. 206 ЗК України, Золотоніська РДА та Головне управління - як сторона за договором оренди повинні бути обізнаними про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 7121581800:05:004:0001 використовується відповідачем з 2018 року безоплатно і повинні були вживати заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування землею в судовому порядку.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 10, 14.1.147 ПК України, ст. 64 БК України, ст. 636 ЦК України та п. 10 договору оренди землі від 24.05.2012, орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься на рахунок Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Згідно зі ст. 147 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

До місцевих податків належить податок на майно (ст. 10 ПК України).

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 БК України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належить, у тому числі, податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

У зв`язку з вищевикладеним, плата за землю в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів за місцем розташування земельних ділянок і є ваговим джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Крім того, статтею 636 ЦК України визначено, що договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Таким чином, Вільхівська сільська рада теж має право на стягнення заборгованості за договором оренди землі від 24.05.2012.

Враховуючи те, що орган місцевого самоврядування - Вільхівська сільська рада Золотоніського району є отримувачем коштів за вказаним договором оренди, вона є належним позивачем у даному спорі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прокурором правомірно визначено Золотоніську РДА, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та Вільхівську сільську раду Золотоніського району як позивачів у даному спорі у відповідності до вимог ст.ст. 45, 53 ГПК України.

Прокурор зазначає, що недоотримання плати за користування відповідачем землею суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету сільської ради та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення його збалансування. Місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Недоотриманням орендної плати місцевим бюджетом за користування відповідачем спірною земельною ділянкою порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади села Вільхи Золотоніського району, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави у цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм.

При цьому прокурор зазначає, що Золотоніською місцевою прокуратурою 19.03.2019 направлено лист №32-163-1226 вих19 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, Золотоніської РДА про надання інформації щодо вжитих вказаними органами заходів з метою стягнення заборгованості та причин, що перешкоджали захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Крім того, аналогічний запит 19.03.2019 за № 32-163-1228 направлено до Вільхівської сільської ради Золотоніського району.

У додатках до позову керівником Золотоніської місцевої прокуратури суду надано лист Золотоніської РДА від 22.03.2019 №01-01-35/939, зі змісту якого вбачається, що заходи стягнення орендної плати не вживалися, оскільки органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.

З листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 26.03.2019 № 10-23-0.3-1951/2-19 вбачається, що вказаним органом заходи щодо стягнення боргу з орендної плати не вживалися, оскільки Головне управління не було стороною вказаного договору та органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до інформації Вільхівської сільської ради від 26.03.2019 №148 заходи щодо врегулювання вказаного спору в судовому порядку не вживалися, так як у штатному розписі сільської ради відсутня посада юриста та працівники сільської ради юридичної освіти не мають, тому відсутня можливість у здійсненні кваліфікованого захисту інтересів держави в судовому порядку. Крім того, в бюджеті сільської ради відсутня стаття витрат щодо сплати судового збору та відсутні кошти для сплати судового збору у зв`язку з браком бюджетних надходжень.

Таким чином, Золотоніською місцевою прокуратурою вживалися заходи щодо встановлення причин неналежного здійснення позивачами своїх повноважень у спірних правовідносинах, як і вживались заходи щодо спонукання до їх належного захисту державних інтересів.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачі протягом тривалого часу, а саме: з 2018 по 2019 роки не вживали належних заходів щодо стягнення заборгованості в судовому порядку, колегія суддів вважає, що у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Золотоніської РДА, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, у зв`язку із не здійсненням останніми захисту інтересів держави належним чином.

Відповідно до п. 5.6 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Вільхівська сільська рада Золотоніського району самостійно звернулась до прокуратури з заявою від 15.02.2019 за №57 про вжиття заходів представницького характеру. Вказане свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування функцій у спірних правовідносинах, оскільки уповноважений орган фактично визнає неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави.

Попри інформування місцевою прокуратурою Золотоніської районної державної адміністрації та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про виявлені порушення вимог законодавства України в частині несплати орендної плати за землю відповідачем, жодних дій з цього приводу (ініціювання перевірок, подання позову тощо) для усунення чи перевірки наявності порушень вчинено не було, що в свою чергу свідчить про не здійснення Золотоніською районною державною адміністрацією та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області покладених на нього функцій з метою захисту інтересів держави, а тому відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом подання відповідного позову покладається на органи прокуратури.

До того ж встановлення прокуратурою неналежного виконання сільською радою обов`язку щодо захисту місцевого бюджету, що полягає у пасивній поведінці щодо стягнення заборгованості з орендної плати, негативно впливатиме на дохідну частину бюджету та фінансування видатків держави, відповідно порушує інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166"Б", від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.04.2019 у справі № 910/3169/18.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Золотоніської РДА та Вільхівської сільської ради.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир -Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2020 у справі №925/628/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/628/19 повернути Господарському суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Є.Ю. Шаптала

Г.А. Кравчук