Рішення

від 15.06.2020 по справі 921/205/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/205/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Центр", вул. С. Будного, буд. 32А, м. Тернопіль, 46027

про стягнення заборгованості в загальній сумі 36 390 грн 26 коп.

за участі представників

позивача: Поповича Я.П. - уповноваженого

відповідача: Гриба О. В. - адвоката

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України ), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Встановив:

19.03.2020 (згідно з відбитком поштового штемпу на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Центр", надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 36 390 грн 26 коп., з якої 33 065 грн 78 коп. - заборгованість за поставлений товар, 2 217 грн 90 коп. - пеня та 1 106 грн 58 коп. - 12% річних. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за надання правової (правничої) допомоги адвоката в розмірі 5 000 грн.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки за №10892-21/2017 від 07.03.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 24.03.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/205/20 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/205/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 09:30 год. 06.05.2020; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань.

28.04.2020 від ТзОВ "Капітал Центр" на адресу суду надійшов відзив б/н від 22.04.2020 (вх. №2719) на позовну заяву ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс". Відповідно до вказаного відзиву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стверджував, що позовна вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 33 065,78 грн не відповідає дійсності та не підлягає до задоволення. В підтвердження додав копії платіжних доручень за №2575 від 13.03.2020, №2598 від 20.03.2020 та №2654 від 22.04.2020. Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені зазначив, що розрахунок останньої проведено із арифметичними помилками та не вірними датами; позивачем не взято до уваги сплачені відповідачем на виконання Договору суми та не вірно зазначено розмір облікової ставки НБУ у період за який здійснено нарахування суми пені. Заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції у розмірі 12% річних вважав неправомірними, оскільки умовами укладеного правочину не передбачено нарахування штрафних санкцій. Також, зауважував, що представником позивача не надано розрахунку та доказів щодо часу, витраченого на підготовку та написання позовної заяви у справі №921/205/20. Відтак, на думку відповідача, розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до суми 500 грн. Окрім того, зазначив, що встановлений Урядом карантин для відповідача є форс-мажором, оскільки запроваджені ним заходи об`єктивно унеможливлюють здійснення господарської діяльності на час визначеного карантину та виконання зобов`язань передбачених умовами договору. Поряд із цим звертався до суду з клопотанням б/н від 22.04.2020 (вх. №2719) про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та дозволити фотокопіювання матеріалів після закінчення заходів карантину.

06.05.2020, до початку судового засідання, позивачем через відділ діловодства господарського суду подано заяву за вих. №78 від 05.05.2020 (вх. №2718) про не підтримання своїх вимог унаслідок часткового задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат у справі з відповідача. Зокрема, позивач зазначав, що 06.12.2019 ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" на підставі Договору поставки №10892-21/2017 від 07.03.2017, згідно з видатковою накладною, поставило відповідачу запчастини та експлуатаційні матеріали на загальну суму 34 065,78 грн. Саме в день поставки відповідачеві було виставлено рахунок на оплату товару. На дату написання позовної заяви залишався борг в розмірі 33 065,78 грн. Відповідач частково оплатив свій борг після пред`явлення позову. Сума часткової оплати становить 5 500 грн. В підтвердження надав копії платіжних доручень за №2645 від 17.02.2020, №2575 від 13.03.2020, №2598 від 20.03.2020, №2654 від 22.04.2020 та №2675 від 04.05.2020. Враховуючи наведене, просив прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар в розмірі 27 565,78 грн, пеню в розмірі 2 217,90 грн та 12% річних в розмірі 1 106,58 грн. Окрім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн та витрати за надання правової (правничої) допомоги адвоката в розмірі 5 000 грн. Поряд із цим зазначав, що відзиву на позовну заяву товариство не отримувало.

В судовому засіданні 06.05.2020, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд не розпочинаючи розгляд спору по суті, зважаючи на зазначені вище клопотання відповідача та заяву позивача, відклав розгляд справи по суті на 11:15 год. 03.06.2020, зобов`язав позивача надіслати на адресу відповідача надану суду 06.05.2020 заяву за вих. №78 від 05.05.2020 та запропонував сторонам надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

12.05.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив б/н б/д (вх. №2882 від 12.05.2020) з доказами її надіслання на адресу відповідача. Згідно зазначеної відповіді позивач просив прийняти рішення про стягнення з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 27 565,78 грн, пеню в сумі 2 217,90 грн та 12% річних в сумі 1 106,58 грн. Щодо викладених відповідачем у відзиві на позов заперечень проти позовних вимог зауважив, що: у заяві про не підтримання своїх вимог внаслідок їх часткового задоволення відповідачем після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат у справі, позивач зменшив суму позовних вимог щодо суми основного боргу; у випадку незгоди відповідача із проведеним позивачем розрахунком пені, відповідач має право надати свій варіант розрахунку з відповідним обґрунтуванням облікової ставки НБУ; п. 5.3 Договору прямо передбачено стягнення 12% річних за прострочення грошового зобов`язання; договірні відносини адвоката Спиридонова О.В. та клієнта ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" не відносяться до компетенції регулювання ТОВ "Капітал Центр" і не можуть регулюватись відповідачем; господарські відносини між сторонами у справі здійснювалися на початку грудня 2019 року, карантину на той час введено не було, а тому відповідач не може посилатися на обставини непереборної сили, яка заважає йому виконувати свої договірні зобов`язання по оплаті поставленого 06.12.2019 товару.

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2020 позивачем, згідно супровідного листа б/н від 13.05.2020, направлено на адресу відповідача надану суду 06.05.2020 заяву за вих. №78 від 05.05.2020. Докази направлення надійшли на адресу суду 19.05.2020 (вх. №3018).

03.05.2020, до початку судового засідання, відповідачем через відділ діловодства господарського суду долучено до матеріалів справи заяву-пропозицію про укладення мирової угоди б/н від 02.06.2020 (вх. №3385). Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач визнає свої зобов`язання щодо сплати суми заборгованості перед позивачем частково, на суму 26 565,78 грн, посилаючись на здійснені 13.03.2020, 20.03.2020, 22.04.2020 та 02.06.2020 оплати. Пропонує графік здійснення платежів. Просить відкласти розгляд справи №921/205/20 до 03.07.2020, для примирення сторін. В підтвердження здійсненої 02.06.2020 оплати до заяви б/н від 02.06.2020 долучено копію платіжного доручення №2719 на суму 1 000 грн.

Також, 03.06.2020 позивачем через відділ діловодства господарського суду подано заяву б/н від 03.06.2020 (вх. №3398) про уточнення позовних вимог та не підтримання своїх вимог унаслідок часткового задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат у справі з відповідача. Зокрема, позивач повідомив, що на дату написання даної заяви несплаченим залишається борг в розмірі 27 565,78 грн. Просив прийняти рішення про стягнення з відповідача: 27 565,78 грн - заборгованості за поставлений товар, 2 217,90 грн - пені та 1 106,58 грн - 12% річних. Окрім того, долучив до заяви належним чином засвідчену копію платіжного доручення за №2719 від 02.06.2020 на суму 1 000 грн.

В судовому засіданні 03.06.2020, яке відбулось за участі повноважного представника позивача, суд розпочав розгляд справи по суті, перейшов до дослідження наданих сторонами доказів та оголосив перерву до 09:30 год. 15.06.2020, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Окрім того, зобов`язав позивача надіслати на адресу відповідача надану суду 03.06.2020 заяву. Повноважного представника позивача про судове засідання 15.06.2020 повідомлено під розписку, а відповідача - відповідною ухвалою. Окрім того, про судове засідання 15.06.2020 було повідомлено повноважного представника відповідача відповідною телефонограмою від 12.06.2020.

05.06.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява за вих. №20200527-01 від 27.05.2020 , з доказами її надіслання відповідачу, про уточнення позовних вимог та не підтримання своїх вимог унаслідок часткового задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат у справі з відповідача. Зокрема, позивач повідомив, що на дату написання даної заяви несплаченим залишається борг в розмірі 28 565,78 грн.

11.06.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява за вих. №20200603-2 від 03.06.2020 , з доказами її надіслання відповідачу, про уточнення позовних вимог та не підтримання своїх вимог унаслідок часткового задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат у справі з відповідача. Зокрема, позивач повідомив, що на дату написання даної заяви несплаченим залишається борг в розмірі 27 565,78 грн .

В судове засідання 15.06.2020 повноважний представник позивача прибув. Заяву за вих. №20200603-2 від 03.06.2020 підтримав в повному обсязі. Зазначив, що остання за своєю суттю не є ні зменшенням позовних вимог, ні відмовою від їх частини. Просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 27 565,78 грн боргу, 2 217,80 грн пені та 1 106,58 грн 12% річних. Щодо пропозиції відповідача укласти мирову угоду зазначив, що умови останньої не є прийнятними для позивача, позасудове врегулювання спору не є можливим.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 15.06.2020 прибув. Зазначив, що станом на день його проведення відповідач позовні вимоги визнає частково, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 27 565,78 грн. Щодо наведених у заяві-пропозиції тверджень про визнання боргу в сумі 26 565,78 грн, зазначив, що, зважаючи на наявні в матеріалах справи та дослідженні в судовому засіданні копії платіжних доручень на загальну суму 6 500 грн, має місце арифметична помилка. Відомостями про здійснені відповідачем інші оплати він не володіє. В іншій частині позову - підтримав позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум пені та 12% річних вважає безпідставними. Заявлені позивачем до стягнення витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000 грн, на думку повноважного представника відповідача, є завищеними.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

П. 4 р. Х Прикінцевих положень ГПК України визначено, що процесуальні строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

07.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Центр", як Покупцем, з другої сторони, був укладений Договір поставки №10892-21/2017 (надалі - Договір ), за умовами якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - Товар), а також виконувати шино монтажні послуги. Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його (п. 1.1 р. 1 Договору).

Згідно п. п. 1.2-1.3 р. 1 Договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних , або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару . Загальна сума Договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії Договору.

Погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід`ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із Постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника, Покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на Товар (п. 2.1 р. 2 Договору).

П. п. 2.3-2.4 р. 2 Договору сторони погодили, що Товар за домовленістю Сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу Товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно. Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Відповідно до п. 3.1 р. 3 Договору оплата згідно даного Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику. При здійсненні оплати Покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання Договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений Постачальником рахунок - фактуру.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 р. 4 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити Покупця сертифікатами відповідності, виданими органами Держстандарту України - на товари, що підлягають обов`язковій сертифікації. Покупець зобов`язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. п. 2, 3 даного Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. п. 8.2, 8.4 р. 8 Договору).

Слід зазначити, що сторонами до матеріалів справи не надані докази на підтвердження вчинення ними дій, які б свідчили про їх намір змінити умови вказаного вище правочину або припинити його дію. Натомість, наявні в матеріалах справи документи (видаткова накладна за "№SI0002072848 від 06.12.2019, платіжне доручення за №2545 від 17.02.2020) свідчать про те, що і поставка товару, і розрахунки за товар, отриманий на підставі Договору за №10892-21/2017, тривали між сторонами протягом 2019-2020 років. Наведене, на думку суду, свідчить про чинність Договору поставки №10892-21/2017 від 07.03.2017 станом на день розгляду спору в суді.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України ).

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки , згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов`язань (ст. ст. 11, 629 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар (комплекс прокладок з різних матеріалів VICT_REINZ - 1 шт., вкладиші GLYCO - 1 шт., півкільце GLYCO - 1 шт., поршень KS - 6 шт., вкладиші шатунні GLYCO - 1 шт., прокладка піддону двигуна арамідна - 1 шт.) на загальну суму 34 065 грн 78 коп.

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем зазначеного вище товару на загальну суму 34 065 грн 78 коп. підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №SI0002072848 від 06.12.2019, яка підписана повноважними представниками сторін без заперечень. При цьому, із змісту наведеного документу вбачається, що сторонами встановленийстрок оплати до 06.12.2019 .

На оплату Товару позивачем виставлено відповідачу рахунок №S0004495652 від 06.12.2019 на суму 34 065,78 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті вартості отриманого Товару на суму 34 065,78 грн у зазначений вище строк (до 06.12.2019) не виконав.

21.01.2020 ТзОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" звернулось до ТзОВ "Капітал Центр" з претензією за вих. №1358 від 21.01.2020 про оплату заборгованості. Зокрема, позивач повідомив відповідача, що станом на 21.01.2020 заборгованість останнього за поставлений товар становить 34 065,78 грн, наполягав на закритті боргу у строк до 04.02.2020 та зазначив, що у випадку невиконання зазначеної вимоги товариство буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дана вимога отримана ТзОВ "Капітал Центр" 27.01.2020, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0203400237709.

17.02.2020 відповідачем згідно платіжного доручення за №2545 від 17.02.2020 перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 1 000 грн. При цьому в графі призначення платежу визначено: оплата за запчастини згідно рахунку №S0004495652 від 06.12.2019, Договору №10892-21/2017 від 07.03.2017.

13.03.2020 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом-вимогою за №13/20 про оплату поставлених товарів. Зазначив, що станом на дату написання листа-вимоги заборгованість ТзОВ "Капітал Центр" за Договором поставки №10892-21/2017 від 07.03.2017 становить 33 065,78 грн та вимагав негайно погасити останню.

Однак відповідачем зазначений лист-вимога залишений без відповіді та задоволення, що і слугувало підставою даного позову.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вже зазначалось вище, з моменту порушення провадження у даній справі позивачем неодноразово подавались заяви про не підтримання своїх вимог унаслідок часткового задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та стягнення понесених позивачем витрат у справі з відповідача. Так, згідно останньої заяви за вих. №20200603-2 від 03.06.2020 ТзОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" повідомило, що станом на день її написання заборгованість ТзОВ "Капітал Центр" за поставлений 06.12.2019 товар становить 27 565,78 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 22.04.2020 факт поставки товару 06.12.2019 не заперечив. Проте в задоволенні позову просив відмовити. Поряд із цим, в судовому засіданні 15.06.2020 його повноважний представник заборгованість за поставлений товар у вказаному позивачем розмірі 27 565,78 грн визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що, окрім зазначеної вище та врахованої позивачем при зверненні до суду часткової оплати (17.02.2020 на суму 1 000 грн), ТзОВ "Капітал Центр" 13.03.2020 згідно платіжного доручення №2575 на суму 1 000 грн, 20.03.2020 згідно платіжного доручення №2598 на суму 1 500 грн, 22.04.2020 згідно платіжного доручення №2654 на суму 1 000 грн, 04.05.2020 згідно платіжного доручення №2675 на суму 1 000 грн та 02.06.2020 згідно платіжного доручення № 2719 на суму 1 000 грн, в оплату отриманих запчастин згідно рахунку №S0004495652 від 06.12.2019 та Договору №10892-21/2017 від 07.03.2017, перераховано на рахунок ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" грошові кошти в загальній сумі 5 500 грн.

Доказів своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем та отриманого відповідачем 06.12.2019 товару матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день розгляду спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений на підставі Договору №10892-21/2017 від 07.03.2017 згідно рахунку №S0004495652 від 06.12.2019 становить 27 565 грн 78 коп.

За даних обставин, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення суд визнає вимоги ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 27 565 грн 78 коп.

Щодо здійснених відповідачем у період з 13.03.2020 по 02.06.2020 (включно) та наведених вище оплат в рахунок погашення заборгованості за поставлений 06.12.2019 товар, суд відзначає наступне:

Згідно з відбитком поштового штемпеля на поштовому конверті, позовну заяву надіслано на адресу суду 19.03.2020. Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що позов в частині стягнення 1 000 грн заборгованості, сплата якої мала місце 13.03.2020, заявлено позивачем безпідставно, а позов в даній частині є таким, що не підлягає до задоволення.

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в загальній сумі 4 500 грн (сплати: 20.03.2020 на суму 1 500 грн, 22.04.2020 - 1 000 грн, 04.05.2020 - 1 000 грн та 02.06.2020 - 1 000 грн) суд закриває на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на відсутність предмету спору.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П. 5.2 р. 5 Договору сторони передбачили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Поряд із цим, за приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня . Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окрім того, ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

П. 5.3 п. 5 Договору сторони, на підставі ст. 625 ЦК України, домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Правовий аналіз наведеної вище умови Договору свідчить про те, що погоджений сторонами розмір відсотків річних (12%) від простроченої суми є збільшенням розміру процентів у зв`язку із простроченням сплати боргу; сторонами помилково ототожнено даний вид відповідальності за прострочення грошового зобов`язання із штрафом, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" ).

На підставі наведених вище норми чинного законодавства та умов укладеного договору, зважаючи на допущену відповідачем заборгованість в сумі 33 065,78 грн за поставлений 06.12.2019 товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 2 217,90 грн 25 коп. за період з 09.12.2019 по 16.03.2020 та 12% річних в сумі 1 106 грн 58 коп. за період з 06.12.2019 по 16.03.2020.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості ".

При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013№14).

Розглянувши проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені та 12% річних, суд встановив, що при їх проведенні в межах визначеного позивачем періоду, останнім враховано лише здійснену відповідачем 17.02.2020 оплату на суму 1 000 грн, здійснену відповідачем 13.03.2020 оплату в сумі 1 000 грн безпідставно не враховано.

Зважаючи на наведені вище обставини, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого 06.12.2019 товару, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно видаткової накладної №SI0002072848 від 06.12.2019 та встановленого у ній терміну здійснення розрахунків, здійсненої відповідачем 13.03.2020 часткової оплати, провів перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно з проведеним судом перерахунком правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 215 грн 72 коп. та 12% річних в сумі 1 072 грн 65 коп.

Пеня в сумі 2,18 грн та 12% річних в сумі 33,93 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи ).

Посилання відповідача на встановлений Урядом карантин, як форс мажорні обставини, які унеможливлюють виконання зобов`язань передбачених умовами договору, суд вважає безпідставними, оскільки, як вірно зазначив позивач, договірні відносини між сторонами у справі виникли ще в грудні 2019 року і згідно досягнутої домовленості вартість отриманого товару відповідач повинен був оплатити ще 06.12.2019.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд відзначає наступне:

Ч. 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом майнового характеру (стягнення 36 390,26 грн) позивачем згідно платіжного доручення за №367 від 16.03.2020 сплачено судовий збір в сумі 2 102 грн (прожитковий мінімум на 2020 рік).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (ч. 2 ст. 130 ГПК України).

Ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені вище приписи чинного процесуального законодавства, беручи до уваги встановлений судом факт безпідставного звернення позивача до суду з позовом в частині стягнення 1 000 грн заборгованості; розмір задоволених позовних вимог; здійснені відповідачем оплати після звернення позивача з даним позовом до суду, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача - несвоєчасного виконання ним свого обов`язку по проведенню своєчасної оплати за отриманий товар, судовий збір в розмірі 2 042 грн 15 коп. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача .

В решті - судовий збір покладається на позивача.

Щодо відшкодування ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" 5 000 грн витрат на правову допомогу адвоката, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору про надання правової допомоги за №16/03/2020 від 16.03.2020 та Додаткової угоди до нього від 16.03.2020; платіжних доручень за №368 від 16.03.2020 на суму 3 622,50 грн, №369 від 16.03.2020 на суму 810 грн та №370 від 16.03.2020 на суму 67,50 грн, свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії МК №001709.

Зазначені вище докази подані в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2020 між адвокатом Спиридонов О.В. та ТзОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" укладено Договір про надання правової допомоги за №16/03/2020 (надалі - Договір №16/03/2020).

Згідно з п. 1.1. Договору №16/03/2020 адвокат взяв на себе зобов`язання по наданню необхідної правової допомоги Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Тернопільської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Центр" по стягненню з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а Клієнт зобов`язався виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги ( п. 1.1 р. 1 Договору №16/03/2020).

Відповідно до п. 1.2 р. 2 Договору №16/03/2020 правова допомога включає:

- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, а також підготовка та подання до Господарського суду Тернопільської області заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;

- від імені Клієнта здійснення представництва його процесуальних прав та обов`язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку із зверненням з позовною заявою до Господарського суду міста Києва за захистом порушених прав та інтересів Клієнта.

П. 4.1 Договору №16/03/2020 сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену п. 1.2 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначеному в додатковій угоді до цього Договору.

Так, Додатковою угодою від 16.03.2020 до вказаного правочину сторони домовились, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить:

- 4 500 грн - за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Тернопільської області позовної заяви (п. 1.1 Додаткової угоди);

- 500 грн (за 1 годину витраченого часу Адвоката) - за представництво інтересів Клієнта та ведення справи у Господарському суду Тернопільської області в процесуальному статусі позивача (п. 1.2 Додаткової угоди).

П. 2 вказаної Додаткової угоди сторони передбачили, що винагорода, згідно з п. 1.1 Додаткової угоди, сплачується Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена п. 1.2 Додаткової угоди, сплачується Клієнтом після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 8.1 Договору №16/03/2020 останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним.

Долучені до матеріалів справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень за №№368, 369, 370 від 16.03.2020 підтверджують факт перерахування позивачем на рахунок адвоката Спиридонова О.В. грошових коштів в загальній сумі 4 500 грн за юридичні послуги згідно з Договором №16/03/2020 від 16.03.2020, в т.ч. 67,50 грн військового збору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає, що заявлена вартість виконаної адвокатом роботи у справі є неспівмірною із законодавчими нормами, що регулюють такого роду правовідносини. Зауважує, що адвокатом не надано розрахунку та доказів щодо часу, витраченого на підготовку та написання позовної заяви у справі №921/205/20. Стверджує, що обсяг складеної адвокатом позовної заяви (4 аркуша) не відповідає домовленій сумі та не становить вартість в розмірі 4 500 грн. Враховуючи наведене, вважає, що розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до суми 500 грн.

Ч. 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, зміна суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можлива виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №914/836/19.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складності справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18).

Як вже зазначалось вище, позивач заявив до стягнення 5 000 грн витрат за надання правової (правничої допомоги) адвоката, з яких, за умовами укладеного між адвокатом та Клієнтом правочину: 4 500 грн - за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Тернопільської області позовної заяви та 500 грн (1 год. роботи) - за представництво Клієнта та ведення справи у Господарському суді Тернопільської області.

При визначенні розумного розміру витрат на професійну правничу допомогу, окрім поданого договору про надання правничої допомоги, визначеного у додатковій угоді опису робіт, які визначають розмір винагороди за надання послуг, платіжних доручень, які підтверджують оплату позивачем коштів в загальній сумі 4 500 грн, судом взято до уваги, що:

- адвокат не брав участі в жодному із судових засідань під час розгляду даної справи Господарським судом Тернопільської області;

- даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи;

- спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають;

- розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним;

- нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося.

Окрім того, підготовлена адвокатом позовна заява не містить посилань на жодне судове рішення. Наведене, в свою чергу, на думку суду, свідчить про те, що обумовлені в Додатковій угоді послуги по вивченню та аналізу судової практики Верховного Суду Клієнту (позивачу у справі) адвокатом не надавались.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12-14, 46, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Центр", вул. С. Будного, буд. 32А, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код 37016173 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, ідентифікаційний код 37141112, 27 565 грн 78 коп. - заборгованості за поставлений товар, 2 215 грн 72 коп. - пені, 1 072 грн 65 коп. -12% річних, 2 042 грн 15 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору та 2 500 грн витрат за надання правової (правничої) допомоги адвоката.

3. Провадження у справі в частині стягнення 4 500 грн заборгованості закрити за відсутністю предмету спору.

4 . В решті позову - відмовити.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.06.2020

Суддя І.М. Гирила