Постанова

від 22.12.2020 по справі 921/205/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа №921/205/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Плотніцького Б.Д.

Мирутенка О.Л.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Центр б/н від 09.07.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 (повний текст рішення складено 22.06.2020, м. Тернопіль, суддя Гирила І.М.)

у справі № 921/205/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Автодистриб`юшн Карго Партс , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Центр , м.Тернопіль

про стягнення заборгованості в загальній сумі 36 390,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Автодистриб`юшн Карго Партс звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ТзОВ Капітал Центр про стягнення заборгованості в сумі 36 390,26 грн., а саме 33 065,78 грн. заборгованість за поставлений товар, 2 217,90 грн.- пеня та 1 106,58 грн. - 12% річних.

Позов обґрунтований неналежним виконання відповідачем умов договору поставки за №10892-21/2017 від 07.03.2017.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 позов ТзОВ Автодистриб`юшн Карго Партс задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ Капітал Центр на користь ТзОВ Автодистриб`юшн Карго Партс 27 565,78 грн. - заборгованості за поставлений товар, 2 215,72 грн. - пені, 1 072,62 грн. -12% річних, 2 042,15грн. в повернення сплаченого позивачем судового збору та 2 500,00 грн. витрат за надання правової (правничої) допомоги адвоката. Провадження у справі в частині стягнення 4 500 грн. заборгованості закрито за відсутністю предмету спору. В решті позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором поставки за №10892-21/2017 від 07.03.2017 щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Не погоджуючись з даним рішення суду, ТзОВ Капітал Центр подало апеляційну скаргу б/н від 09.07.2020, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що судом першої інстанції при задоволенні позову не було враховано оплати проведеної 12.06.2020 на суму 1000,00 грн, згідно платіжного доручення № 2735 від 12.06.2020, яка долучена до апеляційної скарги. Відтак, сума боргу була встановлена судом не вірна.

Апелянт стверджує, що суми котрі було ухвалено судом першої інстанції до стягнення у якості пені - 2125,72 грн. та 12% річних у розмірі -1072,65 грн. розраховані невірно, оскільки за основу розрахунку взято суму, що не відповідає дійсності. Крім того, апелянт зазначає, що невірно вказано періоди нарахування.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 2500,00 грн. витрат за надання правової (правничої) допомоги адвоката, оскільки, на його думку, зазначені витрати не можуть перевищувати 500,00 грн.

Водночас, апелянт зазначає, що судом першої інстанції стягнуто судовий збір не пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Апелянтом до апеляційної скарги долучено платіжне доручення № 2735 від 12.06.2020, яке не є належним чином засвідчене.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 3 ст. 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянтом не зазначено причин неможливості подання платіжного доручення № 2735 від 12.06.2020 до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що платіжне доручення № 2735 від 12.06.2020 додано до матеріалів апеляційної скарги, як додаток, суд апеляційної інстанції долучив зазначений доказ до справи, однак, не приймає його в якості доказів по справі на підставі вимог ст.269 ГПК України.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх № 01-04/6480/20 від 06.11.2020, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2017 між ТзОВ Автодистриб`юшн Карго Партс (постачальник) та ТзОВ Капітал Центр (покупець) був укладений договір поставки №10892-21/2017 (надалі - договір). Згідно умов договору постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шино монтажні послуги. Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його (п. 1.1 договору).

Згідно п. п. 1.2-1.3 договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару. Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід`ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар (п. 2.1 договору).

П. п. 2.3-2.4 договору сторони погодили, що товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно. Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата згідно даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок - фактуру.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору постачальник зобов`язаний забезпечити покупця сертифікатами відповідності, виданими органами Держстандарту України - на товари, що підлягають обов`язковій сертифікації. покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. п. 2, 3 даного договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. п. 8.2, 8.4 договору).

Слід зазначити, що сторонами до матеріалів справи не надані докази на підтвердження вчинення ними дій, які б свідчили про їх намір змінити умови вказаного вище правочину або припинити його дію.

З матеріалів справи, зокрема, з видаткової накладної №SI0002072848 від 06.12.2019, та платіжного доручення за №2545 від 17.02.2020 вбачається, що поставка товару та розрахунки згідно договору за №10892-21/2017 здійснювались протягом 2019-2020 років.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (комплекс прокладок з різних матеріалів VICT_REINZ - 1 шт., вкладиші GLYCO - 1 шт., півкільце GLYCO - 1 шт., поршень KS - 6 шт., вкладиші шатунні GLYCO - 1 шт., прокладка піддону двигуна арамідна - 1 шт.) на загальну суму 34 065,78 грн.

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем зазначеного вище товару на загальну суму 34 065 грн 78 коп. підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №SI0002072848 від 06.12.2019, яка підписана повноважними представниками сторін без заперечень. При цьому, із змісту наведеного документу вбачається, що сторонами встановлений строк оплатидо 06.12.2019 .

На оплату товару позивачем виставлено відповідачу рахунок №S0004495652 від 06.12.2019 на суму 34 065,78 грн.

Однак, як стверджує позивач, в порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару на суму 34 065,78 грн. у зазначений вище строк (до 06.12.2019) не виконав.

21.01.2020 ТзОВ Автодистриб`юшн Карго Партс звернулось до ТзОВ Капітал Центр з претензією за вих. №1358 від 21.01.2020 про оплату заборгованості. Зокрема, позивач повідомив відповідача, що станом на 21.01.2020 заборгованість останнього за поставлений товар становить 34 065,78 грн, наполягав на закритті боргу у строк до 04.02.2020 та зазначив, що у випадку невиконання зазначеної вимоги товариство буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дана вимога отримана ТзОВ Капітал Центр 27.01.2020, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0203400237709.

17.02.2020 відповідачем перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 1 000 грн. що підтверджується платіжним дорученням за №2545 від 17.02.2020. При цьому в графі призначення платежу визначено: оплата за запчастини згідно рахунку №S0004495652 від 06.12.2019, договору №10892-21/2017 від 07.03.2017.

13.03.2020 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом-вимогою за №13/20 про оплату поставлених товарів. Зазначив, що станом на дату написання листа-вимоги заборгованість ТзОВ Капітал Центр за договором поставки №10892-21/2017 від 07.03.2017 становить 33 065,78 грн та вимагав негайно погасити останню.

Однак, відповідачем зазначений лист-вимога залишений без відповіді та задоволення, що і слугувало підставою даного позову.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки , згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов`язань (ст. ст. 11, 629 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що окрім зазначеної вище та врахованої позивачем при зверненні до суду часткової оплати (17.02.2020 на суму 1 000 грн.) ТзОВ Капітал Центр перераховано на рахунок ТзОВ Автодистриб`юшн Карго Партс грошові кошти в загальній сумі 5 500,00 грн. на підставі договору (13.03.2020 згідно платіжного доручення №2575 на суму 1 000 грн.; 20.03.2020 згідно платіжного доручення №2598 на суму 1 500 грн.; 22.04.2020 згідно платіжного доручення №2654 на суму 1 000 грн.; 04.05.2020 згідно платіжного доручення №2675 на суму 1 000 грн. та 02.06.2020 згідно платіжного доручення № 2719 на суму 1 000 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення 27 565,78 грн.заборгованості

Враховуючи те, що позовну заяву у даній справі надіслано на адресу суду 19.03.2020, відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в частині стягнення заборгованості 1000,00 грн., оскільки позивач сплатив зазначену суму - 13.03.2020.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення заборгованості в загальній сумі 4 500 грн (сплати: 20.03.2020 на суму 1 500 грн, 22.04.2020 - 1 000 грн, 04.05.2020 - 1 000 грн та 02.06.2020 - 1 000 грн) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на відсутність предмету спору.

Посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, оскільки судом першої інстанції при задоволенні позову не було враховано оплати проведеної 12.06.2020 на суму 1000,00 грн, згідно платіжного доручення № 2735 від 12.06.2020, колегією суддів оцінюються критично. Адже, суду першої інстанції не було відомо про існування платіжного доручення № 2735 від 12.06.2020, так, як сторонами не було долучено до справи зазначеного доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

П. 5.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Окрім того, ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

П. 5.3 договору сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12% річних від простроченої суми.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції просив стягнути з відповідача 2 217,90 грн. за період з 09.12.2019 по 16.03.2020 та 12% річних в сумі 1 106,58 грн. за період з 06.12.2019 по 16.03.2020.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок розрахунку позовних вимог та встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пені в сумі 2 215,72 грн. та 12% річних в сумі 1 072,65 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення 2,18 грн. пені та 33,93 грн 12% річних, відмовлено, як необґрунтовані.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (ч. 2 ст. 130 ГПК України).

Ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені вище приписи чинного процесуального законодавства, беручи до уваги встановлений судом факт безпідставного звернення позивача до суду з позовом в частині стягнення 1 000 грн. заборгованості; розмір задоволених позовних вимог; здійснені відповідачем оплати після звернення позивача з даним позовом до суду, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача - несвоєчасного виконання ним свого обов`язку по проведенню своєчасної оплати за отриманий товар, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що судовий збір в розмірі 2 042,15 грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

Щодо відшкодування ТОВ Автодистриб`юшн Карго Партс 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд відзначає наступне .

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: договору про надання правової допомоги за №16/03/2020 від 16.03.2020 та додаткової угоди до нього від 16.03.2020; платіжних доручень за №368 від 16.03.2020 на суму 3 622,50 грн, №369 від 16.03.2020 на суму 810 грн та №370 від 16.03.2020 на суму 67,50 грн, свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії МК №001709. Зазначені вище докази подані в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2020 між адвокатом Спиридонов О.В. та ТзОВ Автодистриб`юшн Карго Партс укладено договір про надання правової допомоги за №16/03/2020. Згідно умов договору адвокат взяв на себе зобов`язання по наданню необхідної правової допомоги Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Тернопільської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до ГПК України відносно контрагента ТзОВ Капітал Центр по стягненню з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, а Клієнт зобов`язався виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги ( п. 1.1 договору №16/03/2020).

П. 4.1 договору №16/03/2020 сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену п. 1.2 договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному в додатковій угоді до цього Договору.

Так, додатковою угодою від 16.03.2020 до вказаного правочину сторони домовились, що розмір винагороди за надання послуг за основним договором становить:

- 4 500 грн. - за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Тернопільської області позовної заяви (п. 1.1 додаткової угоди);

- 500 грн. (за 1 годину витраченого часу адвоката) - за представництво інтересів Клієнта та ведення справи у Господарському суду Тернопільської області в процесуальному статусі позивача (п. 1.2 Додаткової угоди).

Долучені до матеріалів справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень за №№368, 369, 370 від 16.03.2020 підтверджують факт перерахування позивачем на рахунок адвоката Спиридонова О.В. грошових коштів в загальній сумі 4 500 грн за юридичні послуги згідно з договором №16/03/2020 від 16.03.2020.

Відповідач (апелянт) вважає, що заявлена вартість виконаної адвокатом роботи у справі є неспівмірною із законодавчими нормами, що регулюють дані правовідносини.

Ч. 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Центр б/н від 09.07.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2020 у справі № 921/205/20 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Мирутенко О.Л.