Рішення

від 15.06.2020 по справі 15/109-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2020 р. Cправа № 15/109-10

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Матущак О.В.,

арбітражного керуючого Бойка О.В.

представника позивача - Котюк Т.А.

представника третьої особи (ТОВ "Фонд Ріелті Інвест") - Крамаренко Д.О.

представника третьої особи (ТОВ "Фонд Ріелті Інвест") - Мойсеєв А.М.

представника третьої особи (Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) - Гріненко Н.В .

представник позивача - Поліщук В.А. (в режимі відеоконференції)

присутній (Центрально - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) - Попик О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (код ЄДРПОУ 39137820, вул. Привокзальна, 17, с. Звиняче, Горохівський район, Волинська область, 45725)

до: Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459140, вул. Радянська, 53, с. Бджільна, Теплицький район, Вінницька область, 23840)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ной Хаг" (код ЄДРПОУ 34635440, пр-т Маяковського, 38/10, кв. 286, м. Київ, 02222)

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест" (код ЄДРПОУ 39155038, пр-т Гагаріна, 14, оф.32, м. Київ, 02094)

третя особа , яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

про стягнення 1 561 437,06 грн

в межах справи № 15/109-10

за заявою: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, м. Вінниця

до: Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод", с. Бджільна Теплицького району Вінницької області

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Вінницької області здійснюється провадження з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 561 437, 06 грн в межах справи № 15/109-10.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року не виконав в повному обсязі договірних зобов"язань щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" продукції.

Внаслідок чого за твердженням позивача у відповідача перед ТОВ "Агро Фонд" виникла заборгованість у розмірі 1 561 437-06 грн.

Враховуючи те, що Державне підприємство "Бджільнянський спиртовий завод" в добровільному порядку не розрахувалося з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" за отриману продукцію, позивач з метою захисту своїх порушених прав звернувся з вказаним позовом до суду для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою від 01.07.2019 року за правилами загального позовного провадження відкрито провадження з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 561 437, 06 грн в межах справи № 15/109-10. Вказаною ухвалою підготовче засідання з розгляду зазначеної позовної заяви призначено на 23.07.2019 року.

Ухвалою від 23.07.2019 року підготовче засідання відкладено на 12.09.2019 р.

12.09.2019 року від представника позивача до суду надійшла заява від 11.09.2019 р. щодо судових витрат.

12.09.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест" до суду надійшло клопотання від 11.09.2019 року про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 12.09.2019 року було продовжено строк підготовчого провадження з розгляду позовної заяви до 30.09.2019 року. Вказаною ухвалою було також залучено до участі в справі ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

20.09.2019 року від відповідача - ДП "Бджільнянський спиртовий завод" до суду надійшов відзив № 186 від 19.09.2019 р. на позовну заяву ТОВ "Агро Фонд".

У зазначеному відзиві відповідач зазначає, що ДП "Бджільнянський спиртовий завод" немає змоги розрахуватися із ТОВ "Агро Фонд" по заборгованості в сумі 1 391 488, 00 грн. в повному обсязі, проте після отримання дозволу від ДП "Укрспирт" на відновлення роботи заводу відповідач зобов"язується розрахуватися по договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року в повному обсязі.

30.09.2019 року від представника ТОВ "Агро Фонд" до суду надійшли письмові пояснення та заява щодо судових витрат.

Ухвалою від 30.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження з розгляду позовної заяви до 18.10.2019 року та відкладено підготовче засідання на 18.10.2019 р.

01.10.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ной Хаг" надійшла заява про залучення до справи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

16.10.2019 року від ТОВ "Агро Фонд" до суду надійшли відповідь від 11.10.2019 р. на відзив та відповідь від 11.10.2019 р. на пояснення третьої особи - ТОВ "Фонд Ріелті Інвест".

18.10.2019 року від представника ТОВ "Агро Фонд" до суду надійшла заява від 18.10.2019 р., в якій останній просить суд судові витрати по справі покласти на відповідача та стягнути з останнього 23421, 57 грн - витрат зі сплати судового збору, 78071, 85 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 4000,00 грн - транспортних витрат, пов"язаних із прибуттям до суду. На підтвердження понесених судових витрат надав суду копії рахунку на оплату від 09.10.2019 р, копію банківської виписки, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

18.10.2019 року із клопотанням від 18.10.2019 р. представник позивача надав суду відповідь на пояснення третьої особи та відповідь на відзив.

18.10.2019 року до суду надійшла заява третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" від 18.10.2019 року про визнання правочину недійсним.

Заявник просить суд допустити його до участі у справі з розгляду позовної заяви ТОВ "Агро Фонд" до ДП "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 561 437, 06 грн в межах справи № 15/109-10, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: визнати недійсним правочин між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод" № 15/02/19/1 від 15.02.2019 р.; розпочати розгляд справи спочатку.

Вказана заява мотивована тим, що укладаючи договір поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 р. та Специфікацію № 1 ДП "Бджільнянський спиртовий завод" взяло на себе обов"язок по оплаті поставленого товару у розмірі 2 400 000,00 грн, що перевищує 1 % балансової вартості активів боржника. Враховуючи, що ДП "Бджільнянський спиртовий завод" перебувало у стані банкрутства на стадії процедури розпорядження майном, то керівник підприємства мав право укладати договір поставки виключно за погодженням з розпорядником майна, а докази надання такого дозволу матеріали справи не містять.

Ухвалою суду від 18.10.2019 року задоволено заяву № б/н від 27.09.2019 року ТОВ "Ной Хаг" про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі № 15/109-10; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ной Хаг", як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі № 15/109-10; задоволено заяву ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" № б/н від 18.10.2019 року про допущення до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 15/109-10 в частинах 1 та 3; допущено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест" до участі у справі №15/109-10 із зміною правового статусу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору; розпочато розгляд позовної заяви ТОВ "Агро Фонд" до ДП "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 561 437,06 грн у межах справи №15/109-10 спочатку; підготовче засідання відкладено на 06.11.2019 р.

22.10.2019 р. від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення від 22.10.2019 р. на ухвалу щодо відкриття провадження у справі відповідно до ст.49 ГПК України.

06.11.2019 р. від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення від 06.11.2019 р., в яких просить суд відмовити в задоволенні заяви третьої особи про визнання недійсним правочину між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод" № 15/02/19/1 від 15.02.2019 р.

Ухвалою від 06.11.2019 року підготовче засідання відкладено на 21.11.2019 р.

Ухвалою від 21.11.2019 р. підготовче засідання відкладено на 12.12.2019 р.

02.12.2019 року від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до суду надійшло клопотання № 2431-05/589 від 29.11.2019 року про залучення до участі в справі на стороні відповідача третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

12.12.2019 року залучено до участі в справі Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; продовжено строк підготовчого провадження у справі до 14.01.2020 року; підготовче засідання було відкладено на 14.01.2020 року.

03.01.2020 року від третьої особи - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до суду надійшли письмові пояснення № 2431-05/687 від 24.12.2019 року на позовну заяву ТОВ "Агро Фонд" про стягнення 1 561 437, 06 грн.

10.01.2020 року від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до суду надійшла зустрічна позовні заява № 2431-05/04 від 02.01.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд", до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ной Хаг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест", арбітражний керуючий Бойко О.В. про визнання недійсним договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" та Державним підприємством "Бджільнянський спиртовий завод". Також у вказаній зустрічній позовній заяві Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України просить залучити його до участі в справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 561 437, 06 грн в межах справи № 15/109-10.

Зустрічна позовна заява мотивована, зокрема, тим, що укладаючи договір поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 р. сторони знехтували нормами ч. 2 ст. 266 ГК України, не вказали ані в предметі договору, ані в Специфікації асортимент товару, який має поставлятись, а отже сторонами не погоджено предмет договору, що є істотною умовою договору. Також мотивована відсутністю згоди розпорядника майна на укладання керівником ДП "Бджільнянський спиртовий завод" договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 р. та тим, що введений мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника забороняє нарахування неустойки та застосування інших фінансових санкцій.

Ухвалою від 14.01.2020 року залишено зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України без руху, продовжено строк підготовчого провадження до 04.02.2020 року та відкладено підготовче засідання на 04.02.2020 року.

28.01.2020 року від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до суду надійшло клопотання № 2431-05/41 від 17.01.2020 року про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/04 від 02.01.2020 року до ТОВ "Агро Фонд", до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про визнання недійсним договору поставки №15/02/19/1 від 15.02.2019 року; залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до участі в справі з розгялу позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 561 437, 06 грн в межах справи № 15/109-10 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору із зміною правового статусу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; розпочато спочатку розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 561 437, 06 грн в межах справи № 15/109-10; позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 19.02.2020 р.; залучено ТОВ "Ной Хаг", ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" до участі в справі з розгляду самостійних позовних вимог третьої особи - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Ухвалою від 05.02.2020 року призначено підготовче засідання на 19.02.2020 року.

Ухвалою суду від 19.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву про стягнення 1561 437,06 грн для судового розгляду по суті на 12.03.2020 року.

Ухвалою від 23.03.2020 року призначено судове засідання у справі на 30.04.2020 року.

Ухвалою суду від 30.04.2020 року продовжено строк розгляду справи по суті та призначено судове засідання у справі на 15.05.2020 року.

15.05.2020 року від представника ТОВ "Агро Фонд" до суду надійшли письмові пояснення від 15.05.2020 року, в яких просить суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 15.05.2020 року продовжено строк розгляду справи по суті та призначено судове засідання на 04.06.2020 року.

Ухвалою від 04.06.2020 року оголошено в судовому засіданні перерву до 15.06.2020 року.

10.06.2020 року до суду від представника позивача надійшов супровідний лист від 04.06.2020 року.

12.06.20.2020 року на електронну адресу суду від директора ТОВ "НОЙ ХАГ" до суду надійшли письмові пояснення № 1206 від 12.06.2020 року, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

15.06.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення сторонам по справі документів.

На визначену судом дату - 15.06.2020 року в судове засідання з"явилися арбітражний керуючий Бойко О.В., представники позивача, третіх осіб - ТОВ "Фонд Ріелті Інвест", Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ной Хаг в судове засідання не з"явився, хоча, як вбачається із розписки від 04.06.2020 року, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

15.02.2019 року між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджілянський спиртовий завод" було укладено договір поставки № 15/02/19/1.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов"язався передати у власність покупця, а покупець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов"язався оплатити й прийняти зернові культури (кукурудза, кукурудза подрібнена, пшениця, і т.п.) відповідно до ДСТУ 3768-2010 - Національний стандарт України (п.1.1. договору).

Товар має бути поставлений не менше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку його придатності (п.1.2. договору).

Вартість однієї тони товару на кожну конкретну партію товару вказана в накладних та /або в специфікаціях (додаток до даного договору), які є невід"ємними частинами цього договору (п.2.1. договору).

Загальна кількість товару визначається згідно видаткових накладних (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом десяти банківських днів після поставки товару покупцю та надання відповідних рахунків, накладних.

Передача товару, вказаного в п.1.1. даного договору, здійснюється на складі покупця (п.3.1. договору).

Відповідно до п.5.4. договору, при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товарів покупцем постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов"язань.

15.02.2019 року між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджілянський спиртовий завод" було підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 15/02/19/1.

Відповідно до п.1 даної специфікації продавець зобов"язався передати у власність покупця, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити на умовах договору поставки 500 тон кукурудзи, за ціною 4800, 00 грн з ПДВ, на загальну суму - 2 400 000,00 грн з ПДВ.

Покупець зобов"язався здійснити оплату загальної вартості продукції зазначеної у специфікаціях до цього договору протягом 10 банківських днів з дня її отримання (п.2 специфікації).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв 331, 56 тон кукурудзи, на загальну суму 1 591 488 грн, що підтверджується видатковими накладними № 336 від 19.02.2019 р, № 342 від 20.02.2019 р, № 353 від 21.02.2019 р, № 361 від 22.02.2019 р, № 357 від 23.02.2019 р, № 406 від 25.02.2019 р, № 413 від 26.02.2019 р, довіреністю № 1027 від 15.02.2019 р, товарно - транспортними накладними (т.14 а.с.25-34).

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату виставлені позивачем відповідачу (т.14 а.с.35-41).

Відповідач на виконання взятих на себе зобов"язань сплатив позивачу лише 200 000, 00 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку.

Сторонами було підписано акт взаємних розрахунків, згідно якого борг відповідача перед позивачем складав 1 391 488,00 грн.

Матеріали справи також містять докази звернення позивача до відповідача із вимогою та претензією про погашення заборгованості в сумі 1 391 488,00 грн, які залишенні відповідачем без реагування.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем складає 1 391 488, 00 грн, що і стало причиною звернення останнього із позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони маю право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Разом з тим, суд, дослідивши укладені сторонами договір та специфікацію, прийшов до наступних висновків.

Ухвалою суду від 29.10.2010 року про порушення провадження у справі 15/109-10 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Також заборонено службовим особам боржника та уповноваженим ними особам укладати угоди, якими передбачається відчуження (продаж, передача в оренду, довірче управління чи інше) активів боржника (рухомого та нерухомого майна).

Ухвалою від 24.05.2012 року в справі № 15/109-10 розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бойка О.В.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 р) розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір поставки № 15/02/19/1 було укладено між сторонами 15.02.2019 року. Специфікацію № 1 до вказаного договору було підписано між сторонами також 15.02.2019 року.

Відповідно до ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 р) в редакції чинній на момент укладення договору поставки № 15/02/19/1 та підписання специфікації № 1 до нього, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника .

Балансова вартість активів боржника, станом на 31.12.2019 р, становила 1 759 000,00 грн., тоді, як згідно договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року, специфікації № 1 ДП "Бджілянський спиртовий завод" взяло на себе зобов"язання щодо оплати товару на суму 2 400 000,00 грн, що перевищує 1% балансової вартості активів підприємства.

Матеріали справи не містять доказів укладення договору поставки та підписання специфікації № 1 за погодженням з розпорядником майна.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину .

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, договір поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року, специфікація № 1 від 15.02.2019 року необхідно визнати недійсними.

Згідно ст. 1212 ГПУ України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене, наявність факту передачі позивачем товару відповідачу, часткову оплату останнім, виникнення боргу та те, що договір, специфікацію № 1 визнано недійсними, борг в сумі 1 391 488,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Окрім боргу в сумі 1 391 488,00 грн. позивач заявив до стягнення 114 214,55 грн - пені, 9 387, 50 грн. - 3% річних та 46 347, 01 грн - індексації за період прострочення з 06.03.2019 року по 31.05.2019 року.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 114 214,55 грн - пені за період прострочення з 06.03.2019 року по 31.05.2019 року, перевіривши правильність її нарахування, суд дійшов висновку про задоволення в цій частині вимог позивача. Так, як згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 р) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Проте, із ч. 5 ст. 41 Кодексу вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Отже, оскільки ТОВ "Агро Фонд" звернувся із вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство і є поточним кредитором, вимога про стягнення 114 214,55 грн - пені за період прострочення з 06.03.2019 року по 31.05.2019 року підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 9 387, 50 грн. - 3% річних та 46 347, 01 грн - індексації за період прострочення з 06.03.2019 року по 31.05.2019 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині. Оскільки ухвалою суду від 29.10.2010 року про порушення провадження у справі 15/109-10 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тоді як згідно ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЛ від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ "Агро Фонд" до ДП "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення 1 391 488, 00 грн. боргу, 114214,55 грн. пені; про задоволення заяви третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" від 18.10.2019 року про визнання недійсним правочину між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод" № 15/02/19/1 від 15.02.2019 р.; про задоволення зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2431-05/04 від 02.01.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд", до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" про визнання недійсним договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року укладеного між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод".

Також, суд, розглянувши заяву ТОВ "Агро Фонд" від 18.10.2019 року про стягнення з відповідача 23 421, 57 грн - витрат зі слати судового збору, 78 071, 85 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 4000, 00 грн - транспортних витрат, пов"язаних із прибуттям до суду, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати пов"язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 28.05.2019 року між адвокатським бюро "Поліщук та партнери" (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов"язання надати правову допомогу та представляти інтереси клієнта в господарській справі за позовом ТОВ "Агро Фонд" до ДП "Бджілянський спиртовий завод", в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору за консультування, підготовку всіх процесуальних документів та представлення інтересів товариства в суді, клієнт зобов"язався сплатити адвокатському бюро 78 071, 85 грн без ПДВ у наступному порядку: 55350, 00 грн без ПДВ протягом 10 днів з моменту підписання даного договору, решту 22721, 85 грн без ПДВ - протягом одного дня з моменту прийняття рішення судом, яким закінчується розгляд справи.

Транспортні витрати сплачуються окремо та становлять 1000,00 грн за поїздку на одне судове засідання, які сплачуються протягом одного дня після закінчення кожного судового засідання (п.3.2. договору).

На підставі рахунків на оплату від 28.05.2019 року, від 09.10.2019 року клієнтом оплачено Бюро 82 071, 85 грн - витрат на правову допомогу та транспортні витрати, що підтверджується банківськими виписками по рахунку за 07.06.20189 року, за 17.10.2019 року.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Також в матеріалах справи містяться ордер серія КС № 445369 від 04.06.2020 року, ордер серії КС № 445422 від 23.07.2019 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витяги з Єдиного державного реєстру адвокатів України на Поліщука В.А та Котюк Т.А. , детальний опис робіт (наданих послуг) від 04.06.2020 року.

Таким чином понесені позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" витрати на професійну правничу допомогу та транспортних витрат є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК, стягненню з відповідача - ДП "Бджілянський спиртовий завод", підлягають витрати на професійну допомогу частково в сумі 75284,68 грн та транспортні витрати частково в сумі 3857, 20 грн. Решту судових витрат - 2787, 17 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 142, 80 грн. - транспортних витрат необхідно покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд".

Також, враховуючи викладене, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК, витрати по сплаті судового збору у вказаній справі за позовом ТОВ "Агро Фонд" до ДП "Бджільнянський спиртовий завод" судом покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 22585, 41 грн. на відповідача та 836, 16 грн. - на позивача.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Судові витрати третьої особи - ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" в сумі 1921, 00 грн, на підставі ч.1 ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню останній за рахунок відповідача - ДП "Бджільнянський спиртовий завод". Окрім того, надмірно сплачений судовий збір ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" в сумі 1921,00 грн. підлягає поверненню останньому із державного бюджету.

Судові витрати третьої особи - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в сумі 2102, 00 грн, на підставі ч.1 ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню останній за рахунок відповідачів, а саме: 1051, 00 грн. підлягає стягненню з ТОВ "Агро Фонд" та 1051, 00 грн - з ДП "Бджільнянський спиртовий завод".

Керуючись ст. 2, 7, 9, 41 Кодексу України з процедур банкрутства; ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства; ст.ст. 1, 2, 3, 11, 12, 13, 18, 20, 42, 46, 49, 73, 74, 76-78, 86, 91, 123, 124, 126, 129, 169, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 326 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (код 05459140, вул. Радянська, 53, с. Бджільна, Теплицький район, Вінницька область, 23840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (код 39137820, вул. Привокзальна, 17, с. Звиняче, Горохівський район, Волинська область, 45725) 1 391 488, 00 грн - боргу, 114 214, 55 грн - пені, 22585, 41 грн. - судового збору, 75 284, 68 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 3857, 20 грн. - транспортних витрат.

Видати наказ.

2. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 9387, 50 грн. - 3% річних, 46347, 01 грн. - інфляційних.

3. Заяву ТОВ "Агро Фонд" від 18.10.2019 року про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Відмовити в стягненні з відповідача судових витрат на суму 836, 16 грн - судового збору, 2787, 17 грн - витрат на професійну правову допомогу, 142,80 грн - транспортних витрат.

Витрати на суму 836, 16 грн - судового збору, 2787, 17 грн - витрат на професійну правову допомогу, 142,80 грн - транспортних витрат покласти на позивача.

4. Задовольнити заяву ТОВ "Фонд Ріелті Інвест".

Визнати недійсним правочин між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод" № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест" (код 39155038, пр-т Гагаріна, 14, оф.32, м. Київ, 02094) із державного бюджету надмірно сплачені кошти в сумі 1921, 00 грн. (сплачені згідно квитанції від 17.10.2019 року, яка знаходиться в матеріалах справи № 15/109-10).

Примірник рішення з підписом судді та гербовою печаткою суду є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест" надмірно сплачених коштів в сумі 1921, 00 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (код 05459140, вул. Радянська, 53, с. Бджільна, Теплицький район, Вінницька область, 23840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест" (код 39155038, пр-т Гагаріна, 14, оф.32, м. Київ, 02094) 1921,00 грн - витрат на судовий збір.

Видати наказ.

5. Задовольнити зустрічну позову заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Визнати недійсним договір поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 року, укладений між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (код 39137820, вул. Привокзальна, 17, с. Звиняче, Горохівський район, Волинська область, 45725) на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (код 37508596, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) 1051, 00 грн - витрат на судовий збір.

Видати наказ.

Стягнути з Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (код 05459140, вул. Радянська, 53, с. Бджільна, Теплицький район, Вінницька область, 23840) на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (код 37508596, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) 1051, 00 грн - витрат на судовий збір.

Видати наказ.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію рішення суду надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 червня 2020 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - арбітражний керуючий Бойко О.В. (вул. М. Оводова, 38, к. 304, м. Вінниця, 21050)

3 - ТОВ "Агро Фонд" (вул. Привокзальна, 17, с. Звиняче, Горохівський район, Волинська область, 45725)

4 - ДП "Бджільнянський спиртовий завод" (вул. Радянська, 53, с. Бджільна, Теплицький район, Вінницька область, 23840)

5 - ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" (пр-т Гагаріна, 14, оф.32, м. Київ, 02094)

6 - ТОВ "Ной Хаг" (пр-т Маяковського, 38/10, кв.286, м. Київ, 02222)

7- Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)