Постанова

від 25.06.2020 по справі 905/2312/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. Справа № 905/2312/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Пронози А.П.,

за участі представників:

позивача - не з`явився;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача - ОСОБА_1 (вх. № 1253Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 24 березня 2020 року по справі № 905/2312/19 (повний текст складено 30.03.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній ВІРАМАКС", м. Одеса,

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Комфорт", м. Краматорськ, Донецької області;

2) ОСОБА_1 , м. Кам`янка Черкаської області;

про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 313881,26 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року ТОВ "Міжнародна група компаній ВІРАМАКС" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "ТСК-Комфорт" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 313881,26 грн заборгованості за договором оренди обладнання від 05.12.2017 № ВК/А/250/157, з яких: 225823,00 грн заборгованості по орендній платі; 36737,50 грн 24% річних за користування чужими грошовими коштами та 51320,76 грн пені.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.03.2020 у справі № 905/2312/19 (суддя Курило Г.Є.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 225823,00 грн, 24% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36737,50 грн та пеню в розмірі 51320,76 грн. Стягнуто з 1-го відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2354,11 грн. Стягнуто з 2-го відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2354,11 грн.

Повний текст зазначеного рішення складено 30.03.2020.

2-й відповідач - ОСОБА_1 17.04.2020, тобто в межах визначеного чинним законодавством строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 08.10.2018 позивач в порядку пункту 7.2 договору оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 направив на адресу відповідача письмову вимогу №232/12 від 06.12.2018, в якій повідомив про дострокове розірвання даного договору з 13.12.2018, у зв`язку з чим просив повернути орендоване майно до 20.12.2018 та погасити наявну заборгованість. Зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2019 у справі №911/241/19 задоволені позовні вимоги ТОВ "Міжнародна група компаній ВІРАМАКС" до ТОВ ТСК-Комфорт", стягнуто заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 року та зобов*язано повернути орендоване обладнання позивачу у зв`язку із достроковим розірванням договору оренди. Таким чином, як вважає відповідач, на момент звернення позивача до Господарського суду Донецької області - договір оренди обладнання № ВК/А/250/157 від 05.12.2017 - розірвано в односторонньому на підставі пункту 7.2 даного договору, тобто такий договір припинив свою дію з 13.12.2018 року.

При цьому, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5.1 договору поруки від 05.12.2017 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, крім випадків визначних ст. 559 Цивільного кодексу України (п.5.1.договору), отже порука, як вид забезпечення зобов`язання за договором , припинилася разом з припиненням дії основного договору оренди обладнання № ВК/А/250/157 від 05.12.2017 з 13.12.2018 і правовідносини за цим договором поруки не є такими, що продовжуються на момент набрання сили (введення в дію) новою редакцією ст. 599 ЦК України з 04.02.2019 року (відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування № 2478-VIII від 03.07.2018). Отже, за висновком другого відповідача, суд першої інстанції безпідставно стягнув заборгованість за основним договором в солідарному порядку.

Також зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки орендна плата не може бути стягнута за період, коли договір оренди припинив свою дію і орендоване обладнання є вже повернутим орендодавцеві . При цьому, якщо позивач вважає, що порушені строки повернення, то для цього існують інші норми матеріального права та інші підстави для звернення з позовними вимогами до колишнього орендаря.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 905/2312/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою 2-го відповідача, встановлено строк для надання відзивів на апеляційну скаргу, заяв та клопотань по апеляційній скарзі, призначено розгляд апеляційної скарги на 28.05.2020 об 11:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 905/2312/19 у зв`язку з відсутністю відзиву ТОВ "ТСК-Комфорт" (1-го відповідача) та неявкою його представника в судове засідання оголошено перерву до 09.06.2020 о 12:30 год., повторно запропоновано 1-м відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 905/2312/19 у зв`язку з відсутністю учасників справи в судовому засіданні відкладено розгляд апеляційної скарги на 23.06.2020 об 11:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у справі № 905/2312/19 у в судовому засіданні оголошено перерву 25.06.2020 о 10:00 год.

Представник другого відповідача в судових засіданнях 28.05.2020 та 23.06.2020 підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№5015 від 25.05.2020) не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що позовні вимоги у даній справі є вимогами зобов`язального, а не віндикаційного характеру, розгляд яких потребує застосування судом відповідних норм законодавства, відтак спір у даній справі є майновим спором між сторонами зобов`язальних правовідносин і має вирішуватись за правилами зобов`язального права (зокрема, орендних відносин), а не за правилами, спрямованими на захист права власності. За таких підстав, вимоги статті 599 Цивільного кодексу України розповсюджуються на поручителя, тобто другого відповідача.

Також звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2019 у справі №911/241/19 встановлено преюдиційні факти укладення договору оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 року, передачі в оренду ТОВ "ТСК-Комфорт" згідно зі специфікацією до договору від 05.12.2017 будівельної люльки ZLP-630 у кількості 7 шт., наявності заборгованості з орендної плати за період з листопада 2018 по січень 2019 (включно) в розмірі 97795,35 грн. Враховуючи, що відповідачем орендне обладнання повернуто в червні 2019 року, а заборгованість за договором оренди сплачена лише за період з листопада 2018 року по січень 2019 року, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів заборгованість по орендній платі у сумі 225823,00грн, нарахованій на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Тобто позивачем заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати за період з лютого 2019 року по червень 2019 року, при цьому строк сплати даної заборгованості настав і в забезпечення виконання першим відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 року між позивачем та другим відповідачем укладено договір поруки від 05.12.2017.

Разом з цим, за твердженням позивача, умова договору поруки від 05.12.2017 про дію поруки до припинення забезпеченого нею зобов`язання позичальника за основним договором, тобто до настання події, не встановлює строк припинення поруки у розумінні ст. 251 Цивільного кодексу України, тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України про припинення поруки (в редакції 07.03.2018, оскільки зобов`язання виникли після 04.02.2019).

Представники сторін в судове засідання 25.06.2020 не з`явилися, про дату та час його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується штампом на зворотному боці ухвали апеляційного господарського суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

25.06.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява за вх.№ 6165 від ОСОБА_1 про розгляд скарги без участі його представника.

Також у даній заяві другий відповідач наполягає на вимогах апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, звертає увагу на обрання позивачем неправильного способу захисту свого права.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 25.06.2019 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу другого відповідача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін відповідно до частини 1 статті 202 та статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи другого відповідача та позивача, заслухавши усні пояснення представника другого відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до рішення Господарського суду Київської області по справі №911/241/19 від 07.05.2019, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, ТОВ "Міжнародна група компаній Вірамакс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК - Комфорт" про повернення орендованого обладнання та стягнення заборгованості за договором оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 у розмірі 57052,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків по сплаті орендної плати за договором оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 року та поверненню орендованого обладнання позивачу у зв`язку із достроковим розірванням Договору оренди.

Рішенням Господарського суду Київської області по справі №911/241/19 від 07.05.2019 встановлено, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній Вірамакс" (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК-Комфорт" (за договором - орендар) 05.12.2017 укладено Договір оренди обладнання №ВК/А/250/157 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) обладнання, кількість, характеристики, ідентифікуючи ознаки і оціночна вартість якого вказуються у додатках (специфікаціях) до цього Договору та Актах прийому-передачі обладнання в оренду.

Відповідно до п. 2.1. Договору, передача обладнання в оренду здійснюється на підставі акта прийому-передачі обладнання в оренду, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 4.1. Договору, нарахування орендної плати починається з наступного дня, зазначеного в Акті прийому-передачі обладнання і закінчується днем оформлення Акту прийому-передачі (повернення) обладнання з оренди.

Орендар здійснює 100% попередню оплату за користування обладнанням, переданим йому в оренду за умовами цього договору. Нарахування орендної плати починається з наступного дня від дати, зазначеної в Акті прийому-передачі обладнання в оренду та закінчується днем оформлення Акту прийому-передачі (повернення) обладнання з оренди (пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору).

Підпунктом 4.1.2. п. 4.1. Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на п/р орендодавця не пізніше дати (числа місяця) отримання обладнання в оренду. Тобто, якщо орендар отримав обладнання в оренду 10 числа певного місяця, наступний платіж має бути ним внесений до 10 числа наступного місяця.

У підпункті 4.2.1. п. 4.2 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за одиницю орендованого обладнання становить 6500,00грн на місяць, у тому числі ПДВ 1083,33 грн.

Відповідно до п. 7.1. Договору, по закінченню, або достроковому припиненні терміну дії цього Договору орендар передає (повертає) орендодавцю обладнання за Актом прийому-передачі обладнання.

У пункті 8.1. Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань - до моменту їх повного виконання.

Позивач в позовній заяві зазначає, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та передав в оренду відповідачу згідно Специфікації від 05.12.2017 (Додаток №1 до Договору) будівельні люльки ZLP-630 у кількості 7 шт. загальною вартістю 1251138,14грн з ПДВ., що також підтверджується, актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2 до Договору), актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2/1 до Договору), актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2/2 до Договору), актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2/3 до Договору), актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2/4 до Договору), актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2/5 до Договору), актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2/6 до Договору), актом прийому-передачі будівельної люльки ZLP-630 у повній комплектації від 05.12.2017 (Додаток №2/7 до Договору), які підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

03.01.2018 між ТОВ "Міжнародна група компаній Вірамакс" та ТОВ "ТСК Комфорт" укладено Додаткову угоду до Договору відповідно до умов п.1. якої сторони дійшли згоди, що оплата орендних платежів з січня по березень 2018 року здійснюється в такому порядку: у січні 2018 року орендна плата за користування предметом оренди орендодавцем не нараховується та орендарем не сплачується; у лютому 2018 року плата за користування предметом оренди орендодавцем нараховується в повному обсязі та сплачується орендарем у повному обсязі; у березні 2018 року плата за 15 днів користування предметом оренди нараховується орендодавцем та сплачується орендарем у повному обсязі. Згідно п. 2 Додаткової угоди до Договору, сторони домовились, що орендодавець 02.02.2018 зобов`язаний демонтувати щити управління з дистанційним пультом, зафіксувати будівельні люльки на фасаді або на землі або на даху будівлі, з метою уникнення пошкоджень фасаду будівлі, відключити від щита управління та ізолювати електричні кабелі, двигун з редуктором. Орендар зобов`язаний протягом 3-х робочих днів з моменту виставленого орендодавцем рахунку, оплатити орендодавцю витрати, пов`язані з відключенням орендованого майна у розмірі 500,00грн за кожну будівельну люльку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав орендарю послуги з оренди будівельного обладнання за Договором, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000176 за грудень 2017року на суму 45500,00грн, №ОУ-0000185 за лютий 2018 року на суму 45500,00грн, №ОУ-0000389 за березень 2018 року на суму 22750,00грн, №ОУ-0000484 за квітень на суму 45500,00грн, №ОУ-0000704 за травень 2018 року на суму 45500,00грн, №ОУ-0000874 за червень 2018 року на суму 45500,00грн, №ОУ-0001152 за липень 2018 року на суму 45500,00грн, №ОУ-0001277 за серпень 2018 року на суму 45500,00грн, №ОУ-0001603 за вересень 2018 року на суму 45500,00грн, які підписано представниками сторін та скріплено їх печатками, №ОУ-0001756 за жовтень 2018 року на суму 45500,00грн, №ОУ-0002032 за листопад 2018 року на суму 45500,00грн, №ОУ-0002194 за грудень 2018 року на суму 45500,00грн, №0000095 за січень 2019 року на суму 45500,00грн.

Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0002194 за грудень 2018 року на суму 45500,00грн та №0000095 за січень 2019 року на суму 45500,00грн за підписом позивача надсилались на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.01.2019 та від 12.02.2019, фіскальним чеком від 15.01.2019 та від 12.02.2019, однак не були підписані та не повернуті позивачу.

Орендна плати за користування наданого згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) обладнання сплачена відповідачем частково, зазначає суму заборгованості 97795,35 грн.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №109/07 від 09.07.2018 та Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2019, який відповідачем не підписано та не повернуто позивачу. До матеріалів справи додано виписки по рахункам за 04.01.2018, 27.02.2018, 30.03.2018, 14.05.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 10.09.2018, 28.09.2018, 08.10.2018, 30.10.2018, 31.10.2018, 08.01.2019, 30.01.2019, які підтверджують часткову сплату відповідачем заборгованості.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що дострокове розірвання Договору можливе лише з ініціативи орендодавця тільки в наступних випадках, зокрема, в разі нездійснення орендарем 1-го і більше чергових платежів, у строки і розмірах, що випливають з умов цього Договору. У цьому випадку Договір вважається розірваним через 7 календарних днів від дня направлення орендарю письмового повідомлення орендодавця за вказаною в Договорі адресою про припинення дії цього Договору.

Позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу №232/12 від 06.12.2018 (докази надіслання наявні в матеріалах справи) в якій повідомив про дострокове розірвання Договору оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 з 13.12.2018, у зв`язку з чим просив повернути орендоване майно до 20.12.2018 та погасити наявну заборгованість. Однак, відповідачем вимога позивача залишена без відповіді та реагування, орендоване обладнання не повернуто, а заборгованість не погашена. У зв`язку із тим, що відповідач після розірвання Договору продовжує користуватись орендованим майном, позивачем нараховано відповідачу оренду плату за таке користування за відповідні місяці.

Посилання відповідача на те, що ним не отримано вимогу №232/12 від 06.12.2018 про дострокове розірвання Договору, повернення майна та погашення заборгованості, а також те, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем такої вимоги, не приймаються судом до уваги, оскільки, зазначена вимога направлена на адресу відповідача згідно офіційних відомостей з ЄДРПОУ, що підтверджується копіями опису від 19.12.2018, списком згрупованих поштових відправлень від 21.12.2018 року та фіскального чеку від 21.12.2018. Крім того, п. 7.2. Договору містить обов`язок орендодавця лише надіслання письмового повідомлення орендарю про дострокове розірвання договору та не містить обов`язку отримувати підтвердження про вручення орендарю такого повідомлення.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 Договору, у разі дострокового розірвання Договору орендар зобов`язаний виконати умови п. 3.3 та п. 4.2 цього Договору, здійснити остаточне погашення заборгованості (при наявності) по орендній платі та інших зобов`язаннях, що випливають із умов договору. При цьому, згідно пп. 5.2.8. п. 5.2. Договору, орендар зобов`язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення терміну дії Договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) орендодавця у випадках, передбаченим цим Договором, належно упакованим, у справному стані з урахуванням природного зносу, очищеним від будівельних сумішей і фарби.

У зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати, позивач, використовуючи своє право, надане п.7.2. Договору та ст.782 Цивільного кодексу України, надіслав відповідачу вимогу №232/12 від 06.12.2018 про дострокове розірвання Договору оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017. Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, Договір оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 вважається достроково розірваним з 13.12.2018.

Враховуючи той факт, що відповідачем зобов`язання за Договором в частині сплати орендної плати не виконано, доказів повернення відповідачем позивачу будівельного обладнання суду не надано, а тому, вимоги позивача про витребування у відповідача будівельного обладнання підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2019 по справі №911/241/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Комфорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній Вірамакс" 97795,35 грн заборгованості з орендної плати, 3842,00 грн витрат по сплаті судового збору та 10200,00 грн витрат на правничу допомогу. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК-Комфорт" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній Вірамакс" будівельне обладнання, а саме, будівельні люльки ZLP-630 у кількості 7 штук., загальною вартістю 1251138,14 грн.

Таким чином, рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2019 по справі №911/241/19 стягнуто заборгованість з відповідача за період з листопада 2018 року по січень 2019 року (включно).

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2019 по справі №911/241/19 встановлено такі преюдиційні факти :

- факт укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група компаній Вірамакс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК-Комфорт" договору оренди обладнання №ВА/А/250/157 від 05.12.2017 (далі договір оренди);

- факт передачі в оренду відповідачу згідно Специфікації від 05.12.2017 (Додаток №1 до Договору) будівельні люльки ZLP-630 у кількості 7 шт.;

- факт припинення з 13.12.2018 дії договору оренди у зв`язку із його розірванням орендодавцем в односторонньому порядку на підставі пункту 7.2 цього договору та через несплату орендарем орендної плати;

- наявності заборгованості з орендної плати за період з листопада 2018 року по січень 2019 року (включно) за договором оренди обладнання №ВА/А/250/157 від 05.12.2017 в розмірі 97795,35 грн.

Орендар сплатив 07.10.2019 заборгованість за договором оренди обладнання №ВА/А/250/157 від 05.12.2017 в розмірі 97795,35 грн за рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2019 по справі №911/241/19.

Відповідно до п. 3.7.2. при виявленні дефектного (поламаного) обладнання, стан якого не дозволяє використовувати його за прямим призначенням, або відсутнього обладнання, орендодавцем в день повернення обладнання, або упродовж 3-х робочих днів, виготовляється Акт прийому дефектного товару. В Акті прийому дефектного товару описуються недоліки устаткування і міститься фотографія таких недоліків.

Акт прийому дефектного товару призначений для виявлення і підсумовування вартості пошкодженого і відсутнього обладнання та його елементів, що підлягають оплаті Орендарем, виходячи з вартостей цього обладнання, зазначеним в Актах прийому-передачі обладнання при отриманні обладнання в оренду. Акт прийому дефектного товару підлягає підписанню обома сторонами цього договору. Не допускається безпідставне ухилення від підписання Акту прийому дефектного товару.

Відповідно до 3.7.3. Договору якщо представник Орендаря ухиляється від підписання Акту прийому дефектного товару, відмовляється від внесення коментарів по суті виявлених недоліків і відсутніх елементів, Орендодавець протягом 3-х робочих днів з моменту оформлення направляє такий Акт прийому дефектного товару з супровідним листом і Рахунком на оплату за місцезнаходженням орендаря.

У випадках відмови від отримання кореспонденції від орендодавця (повернення кореспонденції), не підписання Акту прийому дефектного товару протягом 3-х робочих днів з моменту отримання такого акту або ненаправлення орендарем протягом 3-х робочих днів з моменту отримання такого Акту аргументованих заперечень по суті виявлених дефектів і недостач (недоліків), вважається, що орендар згоден як з обсягом виявлених дефектів, так і з сумою, що підлягає сплаті орендодавцю за пошкоджене або відсутнє обладнання (його частини). Така згода орендаря дозволяє орендодавцю стягнути належні суми в судовому порядку.

В матеріалах справи наявні акт прийому дефектного товару № ВМ-00813 (розпочатий 24.07.2019, закінчений 07.08.2019), акт прийому дефектного товару № ВМ-00832 (розпочатий 30.07.2019, закінчений 07.08.2019), що підписані тільки з боку позивача. Також в матеріалах справи наявні докази направлення актів прийому дефектного товару першому відповідачу.

Крім того, позивач надіслав на адресу відповідача претензію №312/10 від 17.10.2019, в якій просив погасити наявну заборгованість з орендної плати, проте, відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою.

Також, 05.12.2017 між ТОВ "МГК ВІРАМАКС" (Кредитор), ТОВ "ТСК-КОМФОРТ" (Боржник) та громадянином ОСОБА_1 , поручителем, укладено договір поруки. Пункту 1.1 даного договору визначено: Між Кредитором та Боржником 5 грудня 2017 року було укладено договір оренди будівельного обладнання ВК/А/250/157 (далі основний договір), згідно з яким зобов`язання боржника мають забезпечуватися порукою.

Відповідно до п.1.2. договору поруки на виконання умов основного договору, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Боржника (у повному обсязі), що випливають з Основного договору, а також нести відповідальність перед кредитором за допущені боржником порушення (прострочення).

Відповідно до пунктів 1.3-1.4. договору поруки у разі порушення боржником свого зобов`язання за основним договором, боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель цим свідчить, що ознайомлений з усіма штрафними санкціями, які можуть бути до нього застосовані в разі неналежного виконання боржником умов основного договору.

Згідно з п.2.1. договору поруки ціна основного договору складається з множення вартості орендної ставки, вказаної у п.4.2.1. Основного договору на часовий інтервал оренди (місяць, день та ін.).

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що у разі невиконанням умов основного договору або виконання основного договору, але з порушенням порядку і строків оплати, передбачених основним договором, кредитор має право за власним вибором звернутися з вимогами про належне виконання зобов`язання, як безпосередньо до боржника так і до поручителя.

Відповідно до пункту 5.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, крім випадків визначних ст. 559 Цивільного кодексу України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що він виконав свої зобов`язання за договором оренди, передавши за актом приймання-передачі від 05.12.2017 першому відповідачу в оренду обладнання в належній комплектації та справному стані, а також стані, що дозволяє використовувати таке обладнання за призначенням. Орендоване обладнання знаходилося у користуванні орендаря та було повернуто орендодавцеві в липні-серпні місяці 2019 року, проте відповідач в порушення вимог пунктів 4.1, 4.2, 5.2.2 договору оренди порушив зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за період з лютого по червень 2019 включно у сумі 225823,00 грн. Дана заборгованість нарахована позивачем на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000254 від 28.02.2019 на суму 45500,00грн, № ОУ-0000493 від 31.03.2019 на суму 45500,00грн, № ОУ-0000675 від 30.04.2019 на суму 45500,00грн, № ОУ-0000861 від 31.05.2019 на суму 45500,00грн, № ОУ-0001157 від 31.07.2019 на суму 43823,00грн

Також позивач зазначив, що в забезпечення виконання першим відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди обладнання № ВК/А/250/157 від 05.12.2017 року між позивачем та другим відповідачем укладено договір поруки від 05.12.2017

З посиланням на дані обставини позивачем заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення з першого та другого відповідачів 313881,26 грн заборгованості за договором оренди, з яких: 225823,00 грн заборгованості по орендній платі; 36737,50 грн 24% річних за користування чужими грошовими коштами та 51320,76 грн пені.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що:

- строк виконання орендарем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором оренди на загальну суму 225823,00грн за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000254 від 28.02.2019 на суму 45500,00грн, №ОУ-0000493 від 31.03.2019 на суму 45500,00грн, №ОУ-0000675 від 30.04.2019 на суму 45500,00грн, №ОУ-0000861 від 31.05.2019 на суму 45500,00грн, №ОУ-0001157 від 31.07.2019 на суму 43823,00 грн. є таким, що настав, однак доказів виконання своїх зобов`язань першим відповідачем не надано;

- 05.12.2017 між ТОВ "МГК ВІРАМАКС", кредитором, ТОВ "ТСК-КОМФОРТ", боржником, та громадянином ОСОБА_1 , поручителем, укладено договір поруки, відповідно до пункту 1.2 якого на виконання умов основного договору, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржника (у повному обсязі), що випливають з основного договору, а також нести відповідальність перед кредитором за допущені боржником порушення (прострочення);

- відповідно до пункту 3 частини 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII (далі-Закон 2478-VIII), який набрав чинності 04.11.2018 та введений в дію 04.02.2019, внесено зміни, зокрема, до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, відповідно до яких порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. Згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2478-VIII, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону;

- умова пункту 5.1 договору поруки про його дію до моменту припинення дії основного договору не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України. Тому, у цьому випадку має застосовуватися припис ч. 4 ст. 559 цього Кодексу про припинення поруки (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №913/320/18). Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, зобов`язання з оплати яких виникли після 04.02.2019, то порука на теперішній час з урахуванням частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції від 03.07.2018, не є припиненою. Таким чином, позов в частині про стягнення солідарно заборгованості по орендній платі в розмірі 225823,00 грн. є законним та обґрунтованим;

- оскільки перший відповідач допустив порушення строків сплати орендних платежів, йому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п.6.3 договору нараховано та заявлено до стягнення 24% річних в розмірі 36737,50грн за період 06.02.2019 по 06.12.2019. Здійснивши перерахунок 24% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок є вірним та позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню;

- позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 51320,76грн за період з 06.02.2019 по 06.12.2019. Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним та нарахована пеня підлягає стягненню.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 5.2.2 договору оренди передбачено, що орендар зобов*язаний своєчасно сплачувати орендну плату, штрафні санкції, відшкодувати збитки та інші компенсації орендодавцю відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору оренди нарахування орендної плати починається з наступного дня, зазначеного в Акті прийому-передачі обладнання і закінчується днем оформлення Акту прийому-передачі (повернення) обладнання з оренди.

Орендар здійснює 100% попередню оплату за користування обладнанням, переданим йому в оренду за умовами цього договору. Нарахування орендної плати починається з наступного дня від дати, зазначеної в Акті прийому-передачі обладнання в оренду та закінчується днем оформлення Акту прийому-передачі (повернення) обладнання з оренди (п.п. 4.1.1. п. 4.1. Договору).

Підпунктом 4.1.2. п. 4.1. Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на п/р орендодавця не пізніше дати (числа місяця) отримання обладнання в оренду. Тобто, якщо орендар отримав обладнання в оренду 10 числа певного місяця, наступний платіж має бути ним внесений до 10 числа наступного місяця.

У підпункті 4.2.1. п. 4.2 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за одиницю орендованого обладнання становить 6500,00грн на місяць, у тому числі ПДВ 1083,33 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання, тому відсутність коштів у державного підприємства не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку своєчасного виконання зобов`язання.

Як вже зазначалося вище, Господарським судом Київської області при вирішенні справи по справі №911/241/19 у рішенні від 07.05.2019 встановлено, що у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати, позивач, використовуючи своє право, надане п.7.2. Договору та ст.782 Цивільного кодексу України, надіслав відповідачу вимогу №232/12 від 06.12.2018 про дострокове розірвання Договору оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017. Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, договір оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 вважається достроково розірваним з 13.12.2018.

Таким чином в рамках справи №911/241/19 встановлений преюдиційний для справи №905/2312/19 факт припинення з 13.12.2018 дії договору оренди у зв`язку із його розірванням орендодавцем в односторонньому порядку на підставі пункту 7.2 цього договору та через несплату орендарем орендної плати.

ТОВ "ТСК-КОМФОРТ" на виконання рішення Господарським судом Київської області від 07.05.2019 у справі №911/241/19 було сплачено решту заборгованісті з орендної плати за весь період дії договору оренди (по грудень 2018 року включно).

Рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2019 у справі № 911/241/19 набрало чинності та виконане.

При цьому, частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Таким чином, 13.12.2018 договір оренди обладнання №ВК/А/250/157 від 05.12.2017 є таким, що припинився у зв`язку із його розірванням.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з першого та другого відповідачів заборгованість з орендної плати за період з лютого по червень 2019 включно.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення суму орендної плати за період, коли договір оренди вже перестав юридично існувати через його припинення шляхом розірвання.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст. 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Крім того, згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту.

Разом з цим, законодавством не передбачено стягнення заборгованості з орендної плати за період, коли договір оренди перестав існувати у зв`язку із його припиненням шляхом розірвання, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 225823,00 грн. є неналежним способом захисту, так як стягнення грошових сум за період фактичного користування майном після припинення договору оренди передбачає інші способи захисту цивільного права.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 даної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що перший відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, тоді як доводи апеляційної скарги стосуються, в основному, позовних вимог до першого відповідача.

Разом з цим, колегією суддів при розгляді апеляційної скарги встановлено порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при розгляді справи в цілому, а тому при розгляді справи суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги першого відповідача і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі щодо обох відповідачів.

Як вже зазначалося, 05.12.2017 між ТОВ "МГК ВІРАМАКС", кредитором, ТОВ "ТСК-КОМФОРТ", боржником, та громадянином ОСОБА_1 , поручителем, укладено договір поруки (далі договір поруки), предмет якого відповідно до пункту 1.1 даного договору має такий зміст: Між кредитором та боржником 5 грудня 2017 року було укладено договір оренди будівельного обладнання ВК/А/250/157 (далі основний договір), згідно з яким зобов`язання боржника мають забезпечуватися порукою.

Відповідно до п.1.2. договору поруки на виконання умов основного договору, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Боржника (у повному обсязі), що випливають з Основного договору, а також нести відповідальність перед кредитором за допущені боржником порушення (прострочення).

Відповідно до пункту 5.1 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, крім випадків визначних ст. 559 Цивільного кодексу України.

03.07.2018 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII (далі-Закон 2478-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII (далі-Закон 2478-VIII), який набрав чинності 04.11.2018 та введений в дію 04.02.2019, внесено зміни, зокрема, до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, відповідно до яких порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Частиною 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2478-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" № 2478-VIII було опубліковано 03.11.2018, тобто він набрав чинності 04.11.2018 та був введений у дію з 04.02.2019.

При цьому, Конституційний Суд України у своєму рішенні №21-рп/2010 від 06.10.2010 дійшов висновку про те, що введення закону в дію не з моменту набрання ним чинності, а з моменту окремо визначеного в ньому строку, з якого він застосовується, передбачено в розділі XV Перехідні положення Конституції України. Звідси цим судовим органом зроблено висновок, що розмежування в оспорюваних законах моменту введення їх в дію і набрання ними чинності не суперечить положенням статей 57, частини 5 статті 94 Конституції України і не може тлумачитися як порушення встановленої Конституцією України процедури набрання цими законами чинності. Таке розмежування передбачає, що обов`язковим для суб`єктів - адресатів закон стає саме з дати введення в дію, а набуття чинності законом постає як певна нова за сутністю стадія законотворчого процесу.

Таким чином, внесені Законом України № 2478-VIII зміни до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України стали обов`язковими для суб`єктів господарювання з моменту введення даного закону в дію, тобто з 04.02.2019.

Також слід зазначити, що згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2478-VIII, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Разом з цим, на момент введення в дію даного закону - 04.02.2019 правовідносини сторін (правовідносини оренди за основним договором), забезпечені порукою, вже не існували, як і сама порука, так як вони припинилися 13.12.2018, про що вже зазначалося.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Даною нормою встановлено першу спеціальну підставу припинення поруки - припинення забезпеченого порукою основного зобов`язання. Це положення базується на додатковому (акцесорному) характері поруки як виду забезпечення виконання зобов`язання, Тому припинення основного зобов`язання має наслідком припинення поруки як зобов`язання додаткового, оскільки в цьому випадку відпадає сама мета існування поруки - більш нічого забезпечувати. При цьому, не має значення, за якою підставою припинилося основне зобов`язання : шляхом виконання, новацією, наданням відступного, розірванням договору тощо.

Отже припинення основного зобов`язання є спеціальною окремою підставою припинення поруки яка має застосовуватися незалежно від наявності інших передбачених цією статтею підстав припинення поруки.

Встановлена ж частиною 4 статті Цивільного кодексу України підстава припинення поруки (після закінчення строку поруки або якщо такий строк не встановлений, то у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя) також носить спеціальний характер і може бути застосована, якщо відсутня перша спеціальна підстава для припинення поруки - припинення забезпеченого порукою основного зобов`язання, оскільки у разі відсутності основного зобов`язання через його дострокове припинення факт встановлення чи не встановлення сторонами у договорі строк поруки вже не має правового значення, оскільки в такому разі порука припиняється в безумовному порядку, оскільки вже нічого забезпечувати. .

Разом з цим, місцевий господарський суд застосував частину 4 статті 559 Цивільного кодексу без врахування обставини припинення договору оренди, яка потребує безумовного застосування положень частини 1 цієї статті про припинення поруки у зв`язку із припиненням основного зобов`язання, забезпеченого порукою.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку як щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення 225823,00 грн. заборгованості за договором оренди обладнання від 05.12.2017 № ВК/А/250/157, так і щодо необхідності здійснення такого стягнення в солідарному порядку з першого та другого відповідачів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.3 договору, у разі прострочення виконання орендарем зобов`язання зі сплати, на останнього покладається відповідальність у вигляді сплати на користь орендодавця 24% річних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 6.2 договору, у разі невиконання орендарем умов щодо оплати за цим договором орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що обчислюється за весь період дії такого порушення зобов`язання.

Позивач, посилаючись на те, що перший відповідач допустив порушення строків сплати орендних платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пунктів 6.2, 6.3 договору нарахував та заявив до стягнення з відповідачів 24% річних в розмірі 36737,50 грн за період 06.02.2019 по 06.12.2019 та пеню в розмірі 51320,76 грн за період з 06.02.2019 по 06.12.2019.

Проте, оскільки відсутні підстави для задоволення основної позовної вимоги про стягнення з відповідачів 225823,00 грн. заборгованості за договором оренди обладнання від 05.12.2017 № ВК/А/250/157, то також відсутні і підстави для задоволення похідних від неї вимог про стягнення з відповідачів 24% річних в розмірі 36737,50 грн та пені в розмірі 51320,76 грн.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, порушив та неправильно застосував норми матеріального, неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 24 березня 2020 року у справі № 905/2312/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою "Міжнародна група компаній ВІРАМАКС" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Бугаївська, будинок 21, офіс 606; код ЄДРПОУ 41538244) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 7062,33 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.06.2020

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна