Постанова

від 24.06.2020 по справі 704/435/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 704/435/19 Провадження № 22-ц/821/881/20 Категорія: 307020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Лоташівська сільська рада, Тальнівського району Черкаської області

скаржник: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року (ухваленого в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Фролова О.Л.)у справі за позовом ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

23 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області із позовом до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме : земельний пай, житловий будинок, присадибні ділянки.

Позивач посилається на те, що за життя батька, який був попереднім власником домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 , не було у встановленому законом порядку зареєстровано будинок з господарськими спорудами в Тальнівському відділі ЧООБТІ, тому відсутні правовстановлюючі документи на право власності, а тому його неможливо включити до переліку спадкового майна та отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно даних довідки № 18 від 16 січня 2019 року, виданої виконкомом Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області вказано, що згідно погосподарського обліку сільської ради за ОСОБА_3 рахується житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується даними погосподарської книги № 06 на 2016-2020 роки, особовий рахунок № 0232-5. Позивач ОСОБА_1 вказує, що раніше не було оформлено право власності на батька, так як така процедура не була передбачена.

Крім того, Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та додаток, загальною площею 1,0120 га., серія ЧР № 143574, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Лоташівської сільської ради № 8/11 від 18 листопада 2003 року був втрачений, а тому нотаріус не може видати позивачу як спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку та додаток.

У зв`язку з наведеним та з метою захисту своїх майнових прав, зазначає ОСОБА_1 , він змушений був звертатися із даним позовом до суду і просив постановити судове рішення, яким визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , земельної ділянки та додатку, загальною площею 1,0120 га, що розташовані у АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року позов - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог, прийшовши до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 08 липня 2019 року, ОСОБА_2 , який не приймав участі у розгляді справи, вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, яке порушує його права на спадкове майно, просив суд скасувати рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року та винести постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову про визнання права власності на спадкове майно, а також визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_4 (дружини ОСОБА_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,1760 га. та 0,8360 га., які розташовані в АДРЕСА_1 , що призначені для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7124086200-02-001-0036, 7124086200-02-001-0037, згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЧР № 143574 від 30 січня 2004 року. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 , зокрема, мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є його рідним дядьком, який просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно свого батька ОСОБА_3 , що складається з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та приватизованої земельної ділянки площею 1,0120 га., що розташована в АДРЕСА_1 . Проте, скаржник ОСОБА_2 стверджує, що спадкове майно після смерті ОСОБА_3 фактично успадкувала дружина спадкодавця - ОСОБА_4 , яка постійно проживала зі своїм чоловіком до дня його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 . Після смерті бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина, яку ОСОБА_2 отримав згідно заповіту, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку розміром 25000 квадратних метрів, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Скаржник вказує, що житловий будинок із приватизованою земельною ділянкою, розташовані в АДРЕСА_1 ,він планував оформити в майбутньому, оскільки він на даний час користується майном померлої ОСОБА_4 , в тому числі і спірним будинковолодінням із земельною ділянкою.

ОСОБА_2 також в апеляційній скарзі зазначає, що має право на спадкове майно ОСОБА_4 , на яке претендує ОСОБА_1 , оскільки після смерті свого батька ОСОБА_3 протягом 6-ти місяців не звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а спадкову справу відкрито не було, що не перевірив суд, тому безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Судом не було встановлено коло спадкоємців за законом та не перевірено чи відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , тому рішення суду не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції, не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року - скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовлено.

Стягнуто судові витрати за сплату судового збору із позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1152,60 грн.

Не погоджуючись з постановою Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду 03 жовтня 2019 року - задоволено частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду 03 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

08 квітня 2020 року справа надійшла до Черкаського апеляційного суду.

За наслідками автоматизованого розподілу справ для розгляду справи визначено головуючого суддю Карпенко О.В. та суддів Василенко Л.І., Новікова О.М.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 27 травня 2020 року на 10:00 год.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть, виданого повторно 15 січня 2019 року серія НОМЕР_1 НОМЕР_2 виконавчим комітетом Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області (том1 а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 грудня 2006 року за № 4578, спадкоємцем всього майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_1 ; свідоцтво видане на земельну ділянку, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області розміром 24700 квадратних метри, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на змелю НОМЕР_3 , виданого Лоташівською сільською радою Тальнівського району 21 листопада 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 221 (том 1 а.с. 7).

Відповідно до відомостей довідки директора КП ЧООБТІ від 14 січня 2019 року за 16, на житловий будинок в АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2013 року в Тальнівському відділку Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації право власності не оформлено та не зареєстровано (том 1 а.с. 28).

Згідно довідки Лоташівської сільської ради Тальнівського району від 16 січня 2019 за № 18, за ОСОБА_3 рахується житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 34).

Як вбачається з копії Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР 143574, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки яка розташована АДРЕСА_1 і яка призначена для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0120 га. (том 1 а.с. 35).

Проте, відповідно до копії газети Колос від 24 січня 2019 року за №4, опубліковано оголошення щодо втрачення Державного акту серії ЧР 143574, на право власності на земельну ділянку площею 1,0120 га, розташовану в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 на ОСОБА_3 (том 1 а.с. 36).

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом Тальнівської державної нотаріальної контори Черкаської області від 29 березня 2019 року за № 419/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, присадибні земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 з тих підстав, що ОСОБА_1 не було пред`явлено оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на житловий будинок, присадибні земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 37 ).

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно,яке залишилося після смерті його батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів та постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із неможливістю оформити свої спадкові права на будинок та земельні ділянки.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Статтями 1261-1264 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Частиною другою статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 1268 та ст. 1269 ЦК України, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину за умови, що такий постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або у визначений законом строк подав до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а отже є спадкоємцем за законом в порядку першої черги. Єдиною перешкодою в отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину на домоволодінняв АДРЕСА_1 є постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на зазначене майно.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і можливості визнання за ним права власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси.

Однак судова колегія погодитись з такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на те, що судом при вирішенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно не було встановлено коло осіб, які повинні були бути залучені до розгляду даної справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 грудня 2006 року, спадкоємцем всього майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_1 , при цьому позивачеві було видане свідоцтво про право на спадщину за законом лише на земельну ділянку, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області розміром 24700 квадратних метри.

При вирішенні позову суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що крім позивача ОСОБА_1 , спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 , яка згідно даних довідки Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 09 січня 2019 року проживала та була зареєстрована з чоловіком ОСОБА_3 на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . (том 1 а.с. 110), яка згідно заповіту від 22 червня 2006 року, посвідченого секретарем Лоташівської сільської ради, все своє майно і будівлі, заповідала ОСОБА_2 ( том 1а. с. 104).

Після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 була відкрита спадщина на все її спадкове майно.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 на підставі заповіту успадкував земельну ділянку, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області розміром 25000 квадратних метрів, кадастровий номер № 712408 620000-01-537, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на змелю НОМЕР_4 , виданого Лоташівською сільською радою Тальнівського району 21 листопада 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 222, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 107).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 на підставі заповіту успадкував майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Лоташеве Тальнівського району Черкаської області, що належав померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Україна серії НОМЕР_5 , виданого Лоташівською сільською радою 25 липня 2005 року (том 1 а.с. 108).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також, як дружина померлого ОСОБА_3 мала права на частину у спірному будинку, а крім того, проживаючи однією сім`єю на день смерті ОСОБА_3 , також мала право на частку у спадковому майні як спадкоємиця першої черги, тому нез`ясування та незалучення судом першої інстанції до розгляду вказаної справи всіх осіб, в тому числі ОСОБА_2 , який також претендує на спадкове майно, яке залишилося після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом, призвело до порушення прав особи, яка подала апеляційну скаргу.

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України, законами України Про нотаріат , Про міжнародне приватне право , іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати:

- місце відкриття спадщини;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Судом першої інстанції всупереч вимогам національного законодавства не було з`ясовано коло спадкоємців, а тому не визначено вірний суб`єктний склад даної цивільної справи.

Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Системний аналіз статей 51, 175 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Аналізуючи наведені норми права, слід дійти висновку, що суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень, позбавлений можливості самостійно визначити суб`єктний склад учасників справи, проте, встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.

Позивач ОСОБА_1 , не врахувавши положення ст.ст. 51, 175 ЦПК України, не зазначив всіх відповідачів, права, свободи та інтереси яких можуть бути порушені ухваленим судовим рішенням.

Таким чином, слід дійти висновку, що питання про склад осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції належним чином не вирішувалось, так як оскаржуваним рішенням суд вирішив питання визнання права власності в порядку спадкування за законом, порушивши права інших спадкоємців, які не були залучені до розгляду справи, не встановивши кола всіх спадкоємців, що потягло за собою не залучення спадкоємця ОСОБА_2 , як особи, яка заявила про свої спадкові права та права інших спадкоємців, що є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вказаних підстав.

Колегія суддів апеляційного суду приходить висновку, що позивач невірно визначив коло відповідачів у справі, а суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, розглянувши позовні вимоги позивача з порушенням норм процесуального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц міститься правовий висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, для встановлення кола спадкоємців слід перевіряти матеріали спадкової справи та встановити, хто звертався із заявою про прийняття спадщини, чи вказані інші спадкоємці, чи всіма спадкоємцями спадщина прийнята.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно у вигляді домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чимподана ОСОБА_2 апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно .

Також, відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат у разі зміни рішення або ухвалення нового судового рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 звільнений від сплати судового збору на підставі вимог п.10. ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , у відповідності до ч.6 ст. 141 ЦПК України, понесені ОСОБА_2 судові витрати при подачі апеляційної скарги за сплату судового збору в розмірі 1152,60 грн., підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси - відмовити.

Судові витрати за сплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1152,60 грн. компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко

/повний текст постанови виготовлено 26 червня 2020 року/