Ухвала

від 21.07.2020 по справі 704/435/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 липня 2020 року

місто Київ

справа № 704/435/19

провадження № 61-10407ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області

про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 на будинковолодіння, земельну ділянку з додатковою площею розміром 1, 0120 га, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Додатковим рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2019 року визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на земельну ділянку з додатковою площею 1, 0120 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_2 .

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2020 року додаткове рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку з додатковою площею 1, 0120 га, що розташовані у АДРЕСА_1 , відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року постанову Черкаського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року додаткове рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку та додаток, загальною площею 1, 0120 га, що розташовані у АДРЕСА_1 , відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 15 липня 2020 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити без змін рішення суду першої інстанції від 24 травня 2019 року.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої

статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права , тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, не прийняти до розгляду та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний