Постанова

від 09.10.2020 по справі 704/435/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 704/435/19

провадження № 61-10681св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Лоташівська сільська рада Тальнівського району Черкаської області,

особа, яка подавала апеляційні скарги, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанови Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., Василенко Л. І., від 24 червня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме: земельний пай, житловий будинок, присадибні ділянки.

Позивач посилався на те, що за життя батька, який був попереднім власником домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , не було у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на будинок з господарськими спорудами, а тому його неможливо включити до переліку спадкового майна та отримати свідоцтво про право на спадщину. Згідно довідки № 18 від 16 січня 2019 року, виданої виконкомом Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, у відповідності до погосподарського обліку сільської ради за ОСОБА_3 рахується житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Зазначав, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 1, 0120 га, серія ЧР № 143574, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Лоташівської сільської ради № 8/11 від 18 листопада 2003 року, був втрачений, а тому нотаріус не може видати йому як спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку та додаток.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , земельної ділянки та додатку, загальною площею 1,0120 га, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області, у складі судді Фролова О. Л., від 24 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння

АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

в м. Черкаси.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивачем доведено наявність підстав для визнання за ним права власності на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 , після смерті його батька.

Додатковим рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області

від 04 липня 2019 року визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, площею 1,0120 га,

з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЧР № 43574, виданого на підставі рішення Лоташівської сільської ради № 8/11 від 18 листопада 2003 року.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач також просив визнати за ним право власності на земельну ділянку з додатком, площею 1, 0120 га, в порядку спадкування після смерті батька, однак в резолютивній частині рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року стосовно зазначеної позовної вимоги рішення не ухвалено, хоча з приводу цієї позовної вимоги сторони подавали докази і надавали пояснення.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на домоволодіння

АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Додаткове рішення Тальнівського районного суду Черкаської області

від 04 липня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

до Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання права власності на земельну ділянку, загальною площею 1,0120 га, що розташована по АДРЕСА_1 , відмовлено.

Постанови апеляційного суду мотивовані тим, що ухвалюючи рішення та додаткове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вирішив питання про визнання права власності в порядку спадкування за законом, порушивши права інших спадкоємців, які не були залучені до розгляду справи, не встановив кола всіх спадкоємців, що потягло за собою не залучення до участі у справі спадкоємця ОСОБА_2 , як особи, яка заявила про свої спадкові права та права інших спадкоємців.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу,

в якій просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду

від 24 червня 2020 року і залишити в силі додаткове рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2019 року.

У серпні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року і залишити в силі рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 травня 2019 року.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень апеляційного суду заявник зазначив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вказавши у касаційних скаргах, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів чи інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що на момент звернення до суду із цим позовом йому не було відомо про існування заповіту відносно спірного спадкового майна, складеного на користь ОСОБА_2 . Окрім того, відповідач - Лоташівська сільська рада не заперечувала проти задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження того, що він звертався до нотаріальної із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_2 не надав жодних підтверджуючих документів про наявність у нього права на спадкове майно. Фактично у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не було з`ясовано та встановлено обставини, які б перешкоджали ОСОБА_2 прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанови Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 року.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну

У поданому відзиві на касаційні скарги ОСОБА_2 посилається на те, що при вирішенні судом першої інстанції справи, за результатом розгляду якої було винесено рішення та додаткове рішення, які ним оскаржені до апеляційного суду, було безумовно порушено його права на спадкове майно після смерті його діда (батька позивача), оскільки його не було залучено до участі у розгляді справи. ОСОБА_2 вважає, що оскаржені постанови суду апеляційної інстанції ухвалені із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг не спростовують правильних по суті судових рішень апеляційного суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим повторно 15 січня 2019 року серія - НОМЕР_1 виконавчим комітетом Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 грудня 2006 року за № 4578, спадкоємцем всього майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 Свідоцтво видане на земельну ділянку, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області розміром 24 700 кв. м, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 050783, виданого Лоташівською сільською радою Тальнівського району 21 листопада 2001 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 221.

Відповідно до довідки директора комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації від 14 січня 2019 року № 16 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2013 року в Тальнівському відділку Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації не оформлено та не зареєстровано.

Згідно довідки Лоташівської сільської ради Тальнівського району від 16 січня 2019 року № 18 за ОСОБА_3 рахується житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

У відповідності до копії державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР 143574 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 1, 0120 га.

У газеті Колос від 24 січня 2019 року за № 4 опубліковано оголошення щодо втрати державного акту серії ЧР 143574 на право власності на земельну ділянку площею 1,0120 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 березня 2019 року за № 419/02-31 державним нотаріусом Тальнівської державної нотаріальної контори Черкаської області Горану М. П. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, присадибні земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 з тих підстав, що ОСОБА_1 не було пред`явлено оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на житловий будинок, присадибні земельні ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті його батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів та постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із неможливістю оформити свої спадкові права на будинок та земельну ділянку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що крім позивача ОСОБА_1 , спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 , яка згідно довідки Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 09 січня 2019 року проживала та була зареєстрована з чоловіком ОСОБА_3 на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка згідно заповіту від 22 червня 2006 року, посвідченого секретарем Лоташівської сільської ради, все своє майно і будівлі, заповіла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , була відкрита спадщина на все її спадкове майно.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 на підставі заповіту успадкував земельну ділянку, розташовану на території Лоташівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області розміром 25 000 кв. м, кадастровий номер № 712408 620000-01-537, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 050782, виданого Лоташівською сільською радою Тальнівського району 21 листопада 2001 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 222, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2009 року ОСОБА_2 на підставі заповіту успадкував майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Лоташеве Тальнівського району Черкаської області, що належав померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Україна серії НОМЕР_2 , виданого Лоташівською сільською радою 25 липня 2005 року.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У частині першій статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У частині першій статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Ухвалюючи постанови про скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд із урахуванням зазначених норм матеріального і процесуального права, правильно встановивши обставини справи, надавши належну оцінку заявленим позовним вимогам, складу учасників справи, обґрунтовано виходив із того, що ухвалюючи рішення та додаткове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції фактично вирішив питання про право власності ОСОБА_2 на спадкове майно, який до участі у справі у якості відповідача залучений не був.

Встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, як дружина померлого ОСОБА_3 , мала права на частку у спірному будинку, окрім того, проживаючи однією сім`єю зі спадкодавцем на день смерті ОСОБА_3 , також мала право на частку у спадковому майні як спадкоємець першої черги.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач всупереч положенням статей 51, 175 ЦПК України, не зазначив усіх відповідачів, прав та інтересів яких може стосуватись ухвалене судове рішення, що призвело до того, що суд першої інстанції вирішив спір з неналежним складом учасників.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованої відмови апеляційним судом у задоволенні клопотання позивача про витребування постанови державного нотаріуса Тальнівської державної нотаріальної контори Черкаської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії, на яку посилався ОСОБА_2 під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, не впливають на правильність висновків апеляційного суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанови Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович