Постанова

від 24.06.2020 по справі 211/3311/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/33/20 Справа № 211/3311/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Рибаєв О.А. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря - Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Юстас-ТК

на заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юстас-ТК про стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юстас-ТК , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 12 000 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 035 грн 71 коп, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що у період з 2 березня 2009 року по 4 квітня 2014 року працював сторожем у ТОВ Юстас?ТК і згідно з наказом керівника ТОВ Юстас-ТК від 4 квітня 2014 року № 4-к його звільнено із займаної ним посади за власним бажанням. Повного розрахунку при звільненні не проведено, що завдало йому моральної шкоди, у зв`язку із чим позивач просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Юстас-ТК на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 12 000 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 13 030 грн 50 коп., 1 000 грн - у відшкодування моральної шкоди та 500 грн витрат на правову допомогу .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив змінити заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,моральної шкоди, та вважає, що стягненню підлягає тільки заборгованість по заробітній платі в сумі 4 360,10 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що саме зазначена сума заборгованості підтверджена довідкою підприємства. Крім того, суд не врахував того, що розрахунок при звільненні не здійснено у зв`яку з відсутністю позивача на робочому місці в день його звільнення, та дійшов помилкового висновку про стягнення на його користь компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2015 року заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2015 змінено. Зменшено розмір заборгованості із заробітної плати, що підлягає стягненню з ТОВ Юстас-ТК на користь ОСОБА_1 , з 12 000 грн до 4 360 грн 10 коп., розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - з 13 035 грн 71 коп. до 1 000 грн та розмір моральної шкоди - з 1 000 грн до 500 грн.

В інші частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 05 липня 2017 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № ЮС-0000002 від 02 березня 2009 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду сторожа ТОВ Юстас-ТК та на підставі наказу №4-к від 04 квітня 2014 року звільнений з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (т.1 а.с. 5).

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В період з 02 березня 2009 року по 04 квітня 2014 року сторони перебували в трудових відносинах, в яких, відповідно до положень ст. 21 КЗпП України, працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець (власник підприємства) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. ч.1,2 ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, при розгляді справ щодо виплати працівникові заробітної плати предметом спору є наявність заборгованості по заробітній платі, розмір цієї заборгованості, наявність спору щодо цього розміру, причини та тривалість невиплати належних працівникові сум.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог посилався на копії податкових розрахунків за формою 1-ДФ ТОВ Юстас-ТК , згідно яких штатному працівнику ТОВ Юстас-ТК - платнику податку з індивідуальним ідентифікаційним номером № НОМЕР_1 , яким є позивач ОСОБА_1 , нараховувалися доходи, в тому числі за період з 01 квітня 2010 року по 04.04.2014 року - на загальну суму 49 970 грн 54 коп. (т.1 а.с. 42 - 138, 150).

Однак в зазначених вище податкових розрахунках за формою 1-ДФ ТОВ Юстас-ТК зазначено не тільки про нарахування доходів штатному працівнику ТОВ Юстас-ТК - платнику податку з індивідуальним ідентифікаційним номером № НОМЕР_1 , яким є позивач ОСОБА_1 , але й про виплату нарахованих сум у тому обсязі, в якому вони нараховані (т.1 а.с. 42 - 138).

При цьому, при уточненні позовних вимог 11 лютого 2015 року ОСОБА_1 зазначив, що його розрахунки сум, які він просить стягнути з відповідача, є приблизними і він має намір їх уточнити, оскільки відповідачем відмовлено у видачі йому довідок про заборгованість по заробітній платі та про середній заробіток, які він просив витребувати у відповідача (т.1 а.с. 159).

Разом з тим, згідно довідки, наданої відповідачем, заборгованість відповідача по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2014 року складає 4 360 грн 10 коп. (т.1 а.с.245)

Оскільки позивачем ставився під сумнів достовірність його підпису у платіжних документах щодо отримання ним помісячно заробітної плати, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу для перевірки. Однак матеріали справи двічі поверталися до суду без проведення експертизи через несплату позивачем вартості експертизи.

Згідно ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Тобто, позивачем відомостей щодо розміру заборгованості, наданих підприємством, спростовано не було, а доказів в обґрунтування розміру заборгованості по заробітній платі, що зазначена в позовній заяві - не надано.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною суму заборгованості по заробітній платі, яка підтверджена відповідачем, а саме 4 360 грн 10 коп., тому ця сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Враховуючи, що відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок у строки, передбачені ст.116 КЗпП України та не виплатив позивачу зазначену суму при звільненні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_1 не отримав вчасно остаточний розрахунок з власної вини, оскільки не працював в останній день перед звільненням та не відповідав на телефонні дзвінки, підлягають відхиленню, оскільки роботодавець не був позбавлений можливості внести суму розрахунку на депозитний рахунок підприємства у банку для безперешкодного отримання позивачем, що також було підтверджено представником відповідача.

Перевіряючи законність рішення в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів враховує роз`яснення, надані в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , зважаючи на характер і обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, тривалість немайнових втрат та можливість їх відновлення, інші обставини справи, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є 500 грн.

Підсумовуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості по заробітній платі, визначивши до стягнення 4 360,10 грн та розміру моральної шкоди, зменшивши таку суму до 500 грн, в іншій оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юстас-ТК - задовольнити частково.

Заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2015 року - змінити в частині розміру заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю Юстас-ТК на користь ОСОБА_1 , зменшивши розмір заборгованості - з 12 000 (дванадцяти тисяч) гривень до 4 360 (чотирьох тисяч триста шестидесяти) гривень 10 копійок, розмір моральної шкоди - з 1 000 (однієї тисячи) гривень до 500 (п`ятисот) гривень.

В іншій оскаржуваній частині заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова