Постанова

від 24.06.2020 по справі 910/1997/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа№ 910/1997/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін

від позивача не з`явився

від відповідача Світлицький А.В.

третіх осіб не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 (повний текст складено 21.03.2019)

у справі №910/1997/18 (суддя Спичак О.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр"

2. Приватного акціонерного товариства "Експерт-капітал"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"

2. Публічне акціонерне товариство "Норд"

про визнання недійсними генерального договору щодо взаємовідносин в

процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договору купівлі-продажу цінних паперів № 13/БВ від 04.08.2016, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" про визнання недійсним генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 року, договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать Положенню про порядок іноземного інвестування, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280, щодо можливості здійснення іноземного інвестування в грошовій формі в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів. Наведене, на думку позивача, вказує на те, що генеральний договір та договір купівлі-продажу цінних паперів є недійсними в частині умов (пунктів), що визначають ціну та загальну вартість цінних паперів в російських рублях, оскільки такі умови суперечать актам цивільного законодавства. Одночасно, з огляду на те, що ціна договору є його істотною умовою, за твердженнями позивача, визнанню недійсними підлягають оспорювані правочини в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що визначення ціни договору в російському рублі не суперечить вимогам законодавства України, а враховуючи погодження саме такого визначення вартості товару обома контрагентами також відповідає і принципу свободи договору. Одночасно, суд погодився із запереченнями відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно ототожнюються поняття ціни договору та порядку розрахунків за правочином. При цьому, місцевим господарським судом враховано, що умови п.2.1 договору №БВ/13 від 04.08.2016 опосередковують не ціну договору, як його істотну умову, а погоджений на підставі вільного волевиявлення покупця та продавця порядок проведення оплати за придбаний пакет цінних паперів. Крім того, фактично умови п.2.2 договору №БВ/13 від 04.08.2016, з урахуванням правового статусу представника продавця, направлені на забезпечення права останнього на отримання грошових коштів в якості оплати за договором після продажу валюти на міжбанківському ринку. Отже, позивачем отримуються грошові кошти, в якості оплати за оспорюваним договором купівлі-продажу, вже за наслідками конвертації валюти, що фактично не призводить до порушення п.1.3 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну. Також, позивачем не було доведено обставин порушення його прав та законних інтересів, внаслідок укладення оспорюваного правочину, яке б потребувало захисту у обраний ОСОБА_1 спосіб.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 у справі №910/1997/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що пунктом 3.1. генерального договору від 04.08.2016 та пунктами 1.1, 2.1 договору купівлі - продажу цінних паперів від 04.08.2016 визначається еквівалент вартості акцій в російських рублях та не взяв до уваги, що положеннями вищезазначених договорів визначено ціну їх купівлі - продажу, тобто грошову суму в російських рублях, яка підлягає сплаті за відповідними договорами та яка є іноземною інвестицією, в розумінні Господарського кодексу України, Закону України Про режим іноземного інвестування , а тому не застосував спеціальне законодавство про інвестиційну діяльність іноземних інвесторів на території України, а саме положення ст. ст. 391, 393 Господарського кодексу України, п. 1.3 Положення про порядок іноземного інвестування та статті 2 Закону України Про режим іноземного інвестування . Крім того, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було застосовано положення пунктів 1.3 та 2.1 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, вирішуючи питання про відповідність порядку розрахунку, передбаченого п. 2.2 договору купівлі - продажу цінних паперів від 04.08.2016, чинному на момент такого договору законодавству. Крім того, скаржник посилався на те, що умови про ціну купівлі - продажу акцій, що визначають валюту, в якій здійснюватиметься іноземна інвестиція, та умови про порядок здійснення розрахунків, що визначають порядок здійснення іноземної інвестиції, є істотними для генерального договору від 04.08.2016 та договору купівлі - продажу акцій від 04.08.2016, а також вони є визначальними для здійснення іноземної інвестиції на території України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 у справі №910/1997/18 залишено без задоволення. Змінено мотивувальну частину рішення, виклавши її в редакції постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 у справі №910/1997/18 залишено без змін.

Змінюючи мотивувальну частину рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 не є укладеними, в розумінні приписів ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 2, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, оскільки сторони в належній формі та згідно з встановленим законом порядком не досягли згоди щодо істотної умови таких договорів, а саме предмета та валюти інвестування. Крім того, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що сторони вчиняли юридично значимі дії на виконання вказаних договорів.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про неукладеність оспорюваних договорів, припустився неправильного застосування статей 236, 267, 269 Господарського процесуального кодексу України, не надавши належної оцінки доводам та вимогам як апеляційної скарги позивача, такі і обставинам, на які відповідач посилався в обґрунтування своїх заперечень у відзиві на апеляційну скаргу, не перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема його висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсними генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 по справі №910/1997/18 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 19.02.2020.

18 лютого 2020 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, від представника Публічного акціонерного товариства "Норд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19 лютого 2020 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника апелянта надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 розгляд справи відкладено до 18.03.2020.

18 березня 2020 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 розгляд справи відкладено до 01.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 апеляційний господарський суд, беручи до уваги, постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", а також зважаючи на обмежувані заходи та заборону міжміського пасажирського сполучення з 18.03.2020 року, призначив розгляд справи на 29.04.2020.

24 квітня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" надійшло клопотання про заперечення проти пояснень представника Позивача та приймання в якості доказів та\або залучення до справи..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 апеляційний господарський суд, відклав розгляд справи до 27.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020, беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), та з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, суд призначив розгляд справи на 17.06.2020 .

В судовому засідання 17.06.2020 оголошено перерву до 24.06.2020.

В судовому засіданні 24.06.2020 представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляцій скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення. Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача та третіх осіб.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

04 серпня 2016 року між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" (покупець) укладено генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів, предметом якого, відповідно до п.2.1 є: взаємодія сторін в процесі та протягом терміну продажу (перехід права власності і повна оплата) майна; визначення найбільш законодавчо коректних і господарськи раціональних, практично можливих способів і термінів продажу (перехід права власності і повна оплата) майна; визначення способів дотримання прав, інтересів, обов`язків продавця і покупця для комплексного і повного виконання операцій з продажу (перехід права власності і повна оплата) майна.

Під майном, згідно з п.2.3 генерального договору від 04.08.2016, розуміються акції з наступними характеристиками:

- емітент: Публічне акціонерне товариство "Норд" (код ЄДРПОУ 13533086; юридична / фактична / поштова адреса: Україна, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Шкільна, 117; статутний капітал 627000 грн;

- акції: акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд"; номінальна вартість однієї акції - 0,01 грн.; загальна кількість акцій, випущених емітентом - 62700000 шт.; всі випущені акції мають однаковий статус, забезпечують однаковий обсяг прав акціонера; привілейовані акції емітентом не випускались; інші емісійні цінні папери емітентом не випускались;

- акції, які належать на праві власності продавцеві: кількість - 20117376 шт. на суму за номіналом - 501173,76 грн (79,93% статутного капіталу);

- зазначені акції випущені емітентом і враховуються, відповідно до законодавства України, в Національному депозитарії України (обсяг емісії і належність депонентам певних депозитарних установ) і депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" (код ЄДРПОУ 24823338; юридична / фактична / поштова адреса: України, м.Київ, вул.Саксаганського, 107/47 "Б", ліцензія НКЦБІФР на право здійснення депозитарної діяльності депозитарної установи АЕ 294646 від 16.12.2014р.);

- акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд", які продавець продає покупцеві - 50117376 шт. на суму за номіналом 501173,76 грн. (79,93% від статутного капіталу).

У розділі 3 генерального договору від 04.08.2016р. контрагентами погоджено порядок купівлі-продажу майна.

Згідно з п.8.1 генерального договору від 04.08.2016, термін дії генерального договору становить десять років з моменту початку його дії (з особливостями, зазначеними нижче); початок дії цього договору - з моменту підписання сторонами. Цей генеральний договір автоматично продовжується на строк до закінчення будь-якого його додатка або доповнення, або окремого договору, який укладено на виконання або з урахуванням цього генерального договору. Цей генеральний договір автоматично припиняється, якщо сторони достроково виконали всі його умови і всі умови будь-якого його додатку або доповнення, або окремого договору, який укладено на виконання цього генерального договору.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що всі взаємовідносини по цьому договору повинні відповідати / не суперечити законодавству України та Росії. У разі наявності неоднозначності в регулюванні певних відносин одночасно і законодавству України і Росії, то беруться до уваги норми: які є звичайними при регулюванні міжнародних операцій з купівлі-продажу цінних паперів, що становлять мажоритарний пакет промислової компанії, з аналогічними визначальними параметрами; визначені в законодавстві України або випливають з нього.

У разі недосягнення згоди шляхом переговорів, кожна зі сторін може звернутись до суду (господарського суду) за місцем знаходження продавця (п.9.5 генерального договору).

04 серпня 2016 року, на виконання умов генерального договору, між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" (покупець) укладено договір №БВ/13 купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу цінних паперів продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити ціну купівлі-продажу наступного пакету цінних паперів:

- найменування емітента цінного папері - Публічне акціонерне товариство "Норд", код ЄДРПОУ 13533086;

- різновид/ найменування цінних паперів - акція проста;

- вид випуску цінного папера - іменна;

- форма цінного паперу - бездокументарна;

- ідентифікаційний номер цінного папера: UA4000106777;

- номінальна вартість 1-го цінного паперу - 0,01 грн.;

- кількість цінних паперів, що продається: 50117376 шт.;

- вартість пакету цінних паперів за номіналом - 501173,76 грн.;

- вартість продажу 1 акції - 0,03 рублів Російської Федерації (три копійки);

- загальна вартість пакету цінних паперів по ціні продажу - 1503521,28 рублів Російської Федерації.

Еквівалент ціни продажу і загальної вартості в гривнях визначається відповідно до чинного законодавства шляхом перерахунку за курсом Національного банку України на дату договору.

Згідно з п.2.1 договору №БВ/13 від 04.08.2016, проведення розрахунків за цим договором на виконання договору доручення (укладений продавцем та представником продавця 04.08.2016р. в Україні м. Київ), здійснюється без дотримання принципу "поставка цінних паперів проти оплати". Покупець зобов`язаний сплатити продавцю суму 1503521,28 рублів Російської Федерації (один мільйон п`ятсот три тисячі п`ятсот двадцять один рубль РФ двадцять сім копійок) в безготівковій формі в строк до 01 жовтня 2026 р., загальна кількість траншів 38 траншів), згідно з графіком платежів, що вказаний в доповненні №1 до цього договору. Валюта розрахунків - рублі Російської Федерації (RUB). Транші з 1 по 37 включно складають по сорок тисяч рублів Російської Федерації; транш 38 складає двадцять три тисячі п`ятсот двадцять один рубль Російської Федерації двадцять сім копійок.

Відповідно до умов п.2.2 договору №БВ/13 від 04.08.2016р. всі грошові розрахунки за цінні папери, вказані в цьому договорі, здійснюються за участю представника продавця, а саме покупець зобов`язаний у строки, визначені в доповнені №1 до цього договору перерахувати грошові кошти за придбані цінні папери на поточний рахунок представника продавця. Представник продавця, у строк одного банківського дня з моменту отримання цих грошових коштів, у межах фактичного траншу, відповідно до доповнення №1 до цього договору, перераховує їх на поточний рахунок продавця за винятком податків та витрат представника продавця з продажу валюти на міжбанківському ринку.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами умов договору, що підтверджується підписанням акту виконаних зобов`язань.

Згідно з п.9.7 вказаного правочину до відносин між сторонами, не врегульованих даним договором, генеральним договором, договором застави цінних паперів, договором щодо звернення стягнення на предмет застави, застосовуються норми Цивільного кодексу України, принципи справедливості, добросовісності, розумності.

Пунктом 9.8 договору №БВ/13 від 04.08.2016 встановлено, що всі спори між сторонами, що виникли у зв`язку з виконанням даного договору, вирішуються шляхом переговорів. В разі недосягнення сторонами згоди, спір вирішується в судовому порядку. Сторони погоджуються з тим, що всі судові спори будуть розглядатись за місцем знаходження продавця.

Додатком №1 до договору №БВ/13 від 04.08.2016 сторонами погоджено графік платежів покупця за куплені у продавця акції Публічного акціонерного товариства "Норд".

Відповідно до ст.5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права, згідно з частиною першою цієї статті, має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

Так, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що враховуючи п.9.2 генерального договору та п.9.7 договору №БВ/13 від 04.08.2016р, до правовідносин, які виникли з вищезазначених правочинів, підлягає застосуванню законодавство України.

При цьому, беручи до уваги, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 по даній справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а отже, спірні правочини є укладеними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 підлягають визнанню недійсними оскільки суперечать Положенню про порядок іноземного інвестування, яке затверджено Постановою №280 від 10.08.2005 Правління Національного банку України, щодо можливості здійснення іноземного інвестування в грошовій формі в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів. Вказане, на думку заявника, вказує на те, що генеральний договір та договір купівлі-продажу цінних паперів є недійсними в частині умов (пунктів), що визначають ціну та загальну вартість цінних паперів в рублях Російскьої Федерації, оскільки такі умови суперечать актам цивільного законодавства. Одночасно, з огляду на те, що ціна договору є його істотною умовою, за твердженнями позивача, визнанню недійсними підлягають оспорювані правочини в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, виходячи з приписів Цивільного кодексу України та Закону України "Про режим іноземного інвестування", дійшов висновку, що визначення ціни договору в російському рублі не суперечить вимогам законодавства України, а враховуючи погодження саме такого визначення вартості товару обома контрагентами, відповідає і принципу свободи договору. Також, суд погодився з запереченнями відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно ототожнюються поняття ціни договору та порядку розрахунків за правочином.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/13 від 04.08.2016 р. та генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016р. виникли правовідносини щодо купівлі-продажу цінних паперів між громадянином України ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ Діорит-Техніс (Покупець).

Предмет договору - пакет цінних паперів (акцій простих іменних бездокументарих) у кількості 50 117 376 шт. (п`ятдесят мільйонів сто сімнадцять тисяч триста сімдесят шість штук) за ціною продажу акції 0,03 рублів Російської Федерації (три копійки). Загальна вартість пакету акцій, що продається/придбавається - 1503521.76 рублів Російської Федерації (як це передбачено пунктом 1.1. договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/13 від 04.08.2016).

Як вбачається з матеріалів справи, при продажу пакету цінних паперів (акцій) громадянин ОСОБА_1 виступав як фізична особа, яка укладала цивільно-правовий договір. Таким чином, до таких договорів повинні застосовуватись відповідні положення цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну.

Згідно з п.1.1. Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/13 від 04 серпня 2016 р. предметом цього договору є пакет цінних паперів ПАТ Норд - акція проста, бездокументарна, иА4000106777.

Відповідно до норм цивільного законодавства обмежень у купівлі-продажу такого роду майна (пакету цінних паперів) немає.

Колегія суддів, дослідивши умови, що стосується ціни договору, встановила наступне.

Так, загальна вартість 1-го цінного паперу - 0,01 грн. Вартість цінних паперів, що продаються - 501173,76 (п`ятсот одна тисяча сто сімдесят три гривні сімдесят шість копійок). Вартість продажу 1 акції - 0,03 рублів РФ (три копійки). Загальна вартість пакету цінних паперів по ціні продажу - 1503521,28 рублів (один мільйон п`ятсот три тисячі п`ятсот двадцять один рубль РФ двадцять вісім копійок).

Фактично ціною договору є та сума, яку покупець зобов`язаний сплатити продавцю за переданий товар. Тобто, ціна договору вказана в рублях РФ (іноземній валюті). Зазначене також підтверджується п. 2.1. договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016, яким встановлено, що Валюта розрахунків - рублі РФ (RUB) .

Відповідно до статті 192 ЦК України Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня .

Закон України Про платіжні системи та переказ коштів від 05 квітня 2001 р. визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до ч 3.3. статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів гривня як грошова одиниця України (гривня) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків.

Частиною 1 статті 3 Декрету Кабінету МіністрівУкраїни Про систему валютного регулювання і валютного контролю , який був чинним на момент укладення вищенаведеного договору між ОСОБА_1 та ТОВ Діоріт-Техніс зазначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов`язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Крім того, на момент укладання зазначеного договору було чинним Положення НБУ про порядок валютного регулювання та валютного контролю в особливий період, затверджене Постановою НБУ № 60 від 18.02.2004 року. П. 1.6. зазначеного Положення передбачено, що в особливий період припиняється здійснення будь-яких валютних операцій з країною агресором або її союзниками, визначеними органами державної влади відповідно до наданих їм повноважень.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц встановлено, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 Про часткову мобілізацію . Так, в момент укладення договору між ОСОБА_1 та ТОВ Діоріт-Техніс законодавство України не містило положень, які б скасовували дію особливого періоду в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність від 18.09.1991 № 1560-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти.

При цьому, відповідно до норм частини 1 статті 4 зазначеного Закону, об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі цінні папери (крім векселів).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Таким чином, сутність інвестиційної діяльності полягає у тому числі й у придбанні акцій, емітованих господарським товариством, на підставі відповідного договору купівлі-продажу.

В той же час, особливості провадження інвестиційної діяльності на території України тими суб`єктами інвестиційної діяльності, які розташовані за межами території України, а також цих суб`єктів та суб`єктів, які розташовані на території України, згідно зі статтею 6 Закону України Про інвестиційну діяльність , визначаються спеціальним законодавством України.

Так, механізм іноземного інвестування на території України, врегульовано статтями 390-400 Господарського кодексу України та нормами Закону України Про режим іноземного інвестування від 19.03.1996 № 93/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об`єкти інвестиційної діяльності, відповідно до законодавства України, з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту (пункт 2 статті 1 Закону України Про режим іноземного інвестування ).

Питання щодо віднесення особи до категорії іноземного інвестора вирішується відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 вказаного Закону України, яким встановлено, що іноземні інвестори - це юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України, які провадять інвестиційну діяльність на території України.

Аналогічне положення наведено й у статті 390 Господарського кодексу України.

Положення статті 4 Закону України Про режим іноземного інвестування передбачають форми здійснення іноземного інвестування: іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об`єкти, інвестування в які не заборонено законами України, в тому числі у вигляді придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об`єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також у вигляді придбання частки діючих підприємств.

Аналогічне положення викладено і у статті 392 Господарського кодексу України.

Види іноземних інвестицій визначені статтею 2 Закону України Про режим іноземного інвестування , до яких серед іншого належить іноземна валюта, що визначається конвертованою Національним банком України.

Аналогічне положення зазначено в статті 391 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс", що створене за законодавством Російської Федерації (347800, Російська Федерація, Ростовська область, Кам`янськ-Шахтинський район, вул.Ворошилова, буд.152, державний реєстраційний номер №1046147000437).

Таким чином, придбання ТОВ Діоріт-Техніс акцій, емітентом яких є ПАТ Норд , юридична особа, яка створена за законодавством України, на підставі відповідного договору купівлі-продажу є однією із форм здійснення іноземних інвестицій, а тому така діяльність повинна відповідати вимогам Господарського кодексу України, Закону України Про інвестиційну діяльність та Закону України Про режим іноземного інвестування - спеціального законодавства у сфер іноземного інвестування.

Статтею 400 Господарського кодексу України визначено механізм правового регулювання відносин, пов`язаних з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до частини першої статті 391 Господарського кодексу України іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України.

Будь-яка іноземна інвестиція в Україну проходить процедуру оцінювання. Так, згідно зі статтею 393 Господарського кодексу України оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Національним банком України.

Частини 1 та 2 статті 9 Закону України Про інвестиційну діяльність регламентують, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Засади здійснення іноземних інвестицій в Україну у грошовій формі визначені Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280 (в редакції, чинній на час виникнення спірнихправовідносин).

Згідно з пунктом 1.3 Положення про порядок іноземного інвестування іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі дозволяється здійснювати в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок іноземного інвестування розрахунки за об`єкти інвестування здійснюються виключно в безготівковій формі через рахунки, відкриті в уповноважених банках.

Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, російський рубль (RUB) віднесено до групи конвертованих валют, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями (2 група).

Відповідно до пункту 1.6 Положення про порядок іноземного інвестування уповноваженому банку забороняється зараховувати іноземну валюту 2 або 3 групи Класифікатора, що перерахована з-за кордону з метою здійснення іноземним інвестором інвестиційної діяльності на території України, на інвестиційний рахунок іноземного інвестора або на поточний рахунок резидента. У цих випадках, кошти повертаються на рахунок банку, з якого вони надійшли.

Враховуючи вищевикладене, правовідносини, які склались між ОСОБА_1 та ТОВ Діоріт-Техніс стосовно купівлі-продажу акцій ПАТ НОРД , є правовідносинами, пов`язаними з іноземним інвестуванням в Україну та регулюються спеціальним законодавством про інвестиційну діяльність іноземних інвесторів на території України.

В той же час, встановлення ціни договору в іноземній валюті не відповідало законодавству України, що діяло на момент укладення договору.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною (п.2.11 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що встановлення ціни договору в іноземній валюті не відповідало законодавству України, колегія суддів дійшла висновку, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов правочину, а відтак порушено умови дійсності правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 є недійсними, оскільки встановлення ціни договору в іноземній валюті не відповідало законодавству України.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 у справі №910/1997/18.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277 ст.ст. 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 у справі №910/1997/18.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 у справі №910/1997/18. Постановити нове.

3.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

4.Визнати недійсним Генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Діоріт-Техніс .

5.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ/13 від 04.08.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Діоріт-Техніс .

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діоріт-Техніс (347800, Російська Федерація, Ростовська область, м. Каменськ-Шахтинський, вул. Ворошилова, 152, ідентифікаційний код 1046147000437) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діоріт-Техніс (347800, Російська Федерація, Ростовська область, м. Каменськ-Шахтинський, вул. Ворошилова, 152, ідентифікаційний код 1046147000437) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Справу №910/1997/18 передати до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2020.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов