Постанова

від 25.06.2020 по справі 466/10562/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10562/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/811/560/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря -Жукровської Х.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2018 року, постановлене в складі головуючого судді Свірідової В.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу Житловий квартал села Раковець , з участю третіх осіб без самостійних вимог: Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської міської ради, головного управління регіональної статистики у Львівській області, Галицького об`єднання ДПІ ГУ ДФС у Львівській області,правонаступником якого є Головне управління ДФС у Львівській області, про визнання недійсним рішення установчих зборів, скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб записів,-

в с т а н о в и л а:

20.12.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася у Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу Житловий квартал села Раковець , з участю третіх осіб без самостійних вимог - Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської міської ради, Головного управління регіональної статистики у Львівській області, Галицького об`єднання ДПІ ГУ ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Львівській області, про визнання недійсним рішення установчих зборіввід 26 вересня 2016 року, скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб записів, який в подальшому уточнила та просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним рішення від 26 вересня 2016 року установчих зборів обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець (до проведення державної реєстрації), оформлене громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 протоколом № 01/2016 від 26 вересня 2016 року, згідно якого громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 вирішено створити обслуговуючий кооператив з найменуванням Житлового кварталу села Раковець ; скасувати та вилучити із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи, щодо обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець (81164, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, код за ЄДРПОУ 40866461): від 30.09.2016 року за номером 1404 102 0000 003556 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи; від 03.10.2016 року про взяття кооперативу на облік Головним управлінням регіональної статистики у Львівській області; від 30.09.2016 року про взяття кооперативу на облік Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (Пустомитівське відділення) за номером 132516190197 - як платника податків, за номером 10000000733144 - як платника єдиного внеску та стягнути в рівних частинах судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26 вересня 2016 року за підписами громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2 складено рішення установчих зборів обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець (до проведення державної реєстрації), оформлене протоколом №01/2016 від 26.09.2016 року (надалі - рішення №01/2016), згідно якого громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 вирішено створити обслуговуючий кооператив з найменуванням Житлового кварталу села Раковець (надалі - кооператив).

Отже, рішення №01/2016, в контексті приписів частин 1, 2 та 4 ст. 202 ЦК України, частин 1 - 4 ст. 7 Закону №1087-ІV, відноситься до багатосторонніх правочинів, оскільки є дією перерахованих вище осіб-засновників кооперативу, спрямованою на створення ними кооперативу і набуття у зв`язку з цим цивільних прав та обов`язків членів новоствореного кооперативу.

На думку позивача, рішення №01/2016 підлягає визнанню судом недійсним з огляду на наступні обставини. Так, із змісту вказаного рішення та реєстру від 26.09.2016 року присутніх на установчих зборах кооперативу вбачається, що нібито, згадане рішення було прийнято за участю позивача та при беззаперечному її голосуванні за його прийняття. Однак, рішення №01/2016 в порушення вимог частини 1 статті 203 ЦК України суперечить абзацу третьому частини 1 статті 2, абзацу другому статті 4, частині 1 статті 7 Закону №1087-ІV, через те, що таке рішення прийняте з порушенням принципу добровільності створення кооперативу, оскільки позивач ОСОБА_3 не запрошувалась на збори засновників кооперативу, такі збори 26 вересня 2016 року у селі Раковець Пустомитівський району Львівської області фактично не проводились, позивач не була присутньою на установчих зборах при вирішенні питання створення кооперативу та не підписувала жодних документів, пов`язаних із створенням кооперативу.

Зазначає, що рішення №01/2016 в порушення вимог частини 1 статті 203 ЦК України суперечить і частині 6 статті 7 Закону №1087-ІV, оскільки при створенні кооперативу не складався список членів та асоційованих членів кооперативу із затвердженням відповідного списку загальними зборами.

Крім того, позивач вказує, що в порушення вимог частини 2 статті 203 ЦК особа, поставлено від імені ОСОБА_3 підпис на документах, які містяться в реєстраційній справі кооперативу, зокрема реєстрі від 26.09.2016 року присутніх на установчих зборах кооперативу, особою, яка не мала всього обсягу цивільної дієздатності на вчинення такої дії від імені ОСОБА_3 .

В порушення вимог частини 3 статті 203 ЦК волевиявлення на прийняття рішення №01/2016, пов`язаного із створенням кооперативу, в ОСОБА_3 не було і не має, оскільки вона не вчиняла для цього жодних дій.

Таким чином, оскільки в момент вчинення рішення №01/2016, його сторонами не були додержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою статті 203 ЦК України, то способом захисту цивільних прав та інтересів позивача згідно пункту другого частини 2 статті 16, частини 1 статті 215 ЦПК України, ОСОБА_3 обрано вимогу про визнання недійсним цього рішення.

На підставі рішення №01/2016 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), третіми особами щодо новоствореного кооперативу було вчинено наступні дії:

- Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області 30.09.2016 у ЄДРі вчинено запис за номером - НОМЕР_1 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи;

- Головним управлінням регіональної статистики 03.10.2016 взято кооператив на облік;

- Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (Пустомитівське відділення) 30.09.2016 взято кооператив на облік за номером 132516190197 - як платника податків, за номером 10000000733144 - як платника єдиного внеску.

Таким чином, оскільки при визнанні судом недійсним оспорюваного позивачем рішення №01/2016, це рішення буде недійсним з моменту його вчинення, тобто з 26 вересня 2016 року, і не створюватиме жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, то для реального відновлення становища, яке існувало до порушення, необхідно скасувати та вилучити у ЄДР:

- запис від 30.09.2016 за номером 1404 НОМЕР_2 0000 003556 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи;

- запис від 03.10.2016 про взяття кооперативу на облік Головним управлінням регіональної статистики у Львівській області;

- записи від 30.09.2016 про взяття кооперативу на облік Галицькою об`є¬днаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (Пустомитівське відділення) за номером 132516190197 - як платника податків, за номером 10000000733144 - як платника єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, для захисту своїх прав позивач ОСОБА_3 просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним Рішення від 26 вересня 2016 року установчих зборів обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець (до проведення державної реєстрації), оформлене громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 протоколом №01/2016 від 26 вересня 2016 року, згідно якого громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 вирішено створити обслуговуючий кооператив з найменуванням Житлового кварталу села Раковець .

Скасовано та вилучено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи, щодо обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець (81164, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, код за ЄДРПОУ 40866461): від 30.09.2016 за номером 1404 102 0000 003556 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи; від 03.10.2016 про взяття кооперативу на облік Головним управлінням регіональної статистики у Львівській області; від 30.09.2016 про взяття кооперативу на облік Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (Пустомитівське відділення) за номером 132516190197 - як платника податків, за номером НОМЕР_3 - як платника єдиного внеску.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_4 , (ІПН - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), Обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець , (ЄДРПУО 40866461, Львівська обл. Пустомитівський рн. с. Раковець) на користь ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН - НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп. (одна тисяча сто дві грн.40 коп.) та витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч) гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ОСОБА_2 оскаржила таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції повністю нівелював її права та свободи, упереджено поставився до вирішення спору по суті, ухвалив рішення не у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, що вказує на необхідність відновлення порушених прав апелянта шляхом скасування рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог покликається на те, що суд надав перевагу одним доказам над іншими, зокрема взявши за основу висновок експерта №3743 від 14.09.2018 року, як основний доказ відображення небажання позивача у вступ в обслуговуючий кооператив, не опитавши всіх присутніх членів Установчих Зборів 26.09.2016 року про те, чи дійсно позивач була на таких зборах, чи вона усно заявляла та/чи довіряла проставити від її імені підпис, та чи була наявна довіреність на проставлення від її імені підпису, проте не долучено до матеріалів реєстраційної справи.

Зазначає ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є неналежними відповідачами у справі, оскільки не встановлено яким чином вони відповідають за даним позовом та які несуть обов`язки за винесеним рішенням. Вважає, що вони повинні були бути вказані як треті особи, оскільки рішення про створення кооперативу приймалось всіма членами кооперативу. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежним відповідачів та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. З огляду на наведене суд першої інстанції допустив порушення процесуального закону, чим поклав неправомірний обов`язок сплати судових витрат та витрат на правову допомогу на ОСОБА_2 .

Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено обставин надання позивачу адвокатом правової допомоги саме за даною справою, оскільки договір про надання правової допомоги від 16.12.2016 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням Дмитренко та партнери від 18.09.2017р №17.09. -18.01., а також не доведено обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному договорі розмірі, в матеріалах справи відсутні банківські платіжні доручення про дійсно проведену оплату. При вирішенні питання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме, Закон України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2018 року повністю та винести постанову, якою в позові ОСОБА_3 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Дмитренко В.П. зазначив про безпідставність апеляційної скарги. Зокрема вказав, що відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є належними відповідачами, оскільки позивач звертаючись до суду просила визнати недійсним рішення від 26.09.2016 року, оформлене протоколом №01/2016 від 26.09.2016 року за підписами саме ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Останні в суді першої інстанції не спростували обставини, що оспорюване рішення є оформленим не за їх підписами. Використання ОСОБА_2 завідомо підроблених документів - Статуту кооперативу від 26.09.2016 року і реєстру від 26.09.2016 року присутніх на установчих зборах Кооперативу, ОСОБА_3 поза її волею стала членом Кооперативу, що спонукало її звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, щодо добровільності на вступ у Кооператив, відтак саме ОСОБА_2 є належним відповідачем, оскільки саме її дії призвели до негативних для ОСОБА_3 наслідків. Безпідставним є посилання апелянта на необхідність доведення обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правничої допомоги в визначених у Договорі від 16.01.2016 та Договорі від 18.09.2017 розмірах.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судове рішення від 26.09.2016 р. без змін.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакціяЦПК України, відповідно до п.9 ст.1Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 4 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом установлено, що 26 вересня 2016 року за підписами громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2 складено рішення установчих зборів обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець , оформлене протоколом №01/2016 від 26.09.2016 року, згідно якого громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 вирішено створити обслуговуючий кооператив з найменуванням Житлового кварталу села Раковець .

На підставі рішення № 01/2016, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань третіми особами щодо новоствореного Кооперативу було вчинено наступні дії:

- Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області 30.09.2016 року у ЄДР вчинено запис за номером - НОМЕР_7 003556 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи;

- Головним управлінням регіональної статистики 03.10.2016 року взято кооператив на облік;

- Галицькою об`єднаною державною податковою iнспекцiєю Головного управлiння ДФС у Львiвськiй областi (Пустомитiвське вiддiлення) 30.09.2016 року взято кооператив на облік за номером 132516190197 - як платника податків, за номером 10000000733144 - як платника єдиного внеску.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (частина перша статті 80 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

За змістом статей 85 і 86 ЦК України, статей 6 і 19-1 Закону України Про кооперацію Обслуговуючий кооператив Житловий квартал села Раковець належить до непідприємницьких товариств.

28 березня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10 жовтня 2013 року №642-VII.

Згідно з підпунктом 1пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близький за змістом припис передбачає пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час прийняття судами судових рішень).

Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема, з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц).

При визначенні юрисдикції (предметної та суб`єктної) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України Про кооперацію .

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (стаття 2 Закону України Про кооперацію ).

Таким чином, житлово-будівельний кооператив незалежно від напряму його діяльності є юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Побідний за змістом висновок у відповідних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження 12-92гс19).

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанцій не звернув уваги на те, що спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем прав члена Обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець на участь в управлінні ним, тобто корпоративних прав, зокрема, пов`язаних із його створенням. Відповідно, спір виник з корпоративних правовідносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Частиною четвертою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини четвертої статті 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Оскільки суд першої інстанції не встановив природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосував норми процесуального права, судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивача, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.Повний текст даного судового рішення складено 26 червня 2020 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 4, 377, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2018 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Обслуговуючого кооперативу Житловий квартал села Раковець , з участю третіх осіб без самостійних вимог: Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської міської ради, головного управління регіональної статистики у Львівській області, Галицького об`єднання ДПІ ГУ ДФС у Львівській області,правонаступником якого є Головне управління ДФС у Львівській області, про визнання недійсним рішення від 26.09.2016 р. установчих зборів, скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб записів - закрити.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини 4 статті 377 ЦПК України позивач має право звернутись із заявою про передачу справи до Господарського суду Львівської області, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 червня 2020 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.