Постанова

від 24.06.2020 по справі 569/9441/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 569/9441/16-ц

провадження № 61-40702св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк , правонаступником якого є ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від

30 січня 2018 року у складі судді Панас О. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк , Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним іноваційним банком УкрСиббанк , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк , Банк), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11279568000, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 218 290,00 доларів США, термін дії договору до

22 грудня 2022 року зі сплатою 12,25 % річних. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 , було укладено договір іпотеки № 74521, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:027:0136 загальною площею

0,1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння загальною площею 72,2 кв. м, житловою площею 35,6 кв. м, Б-1 - сарай (дерево), б - вбиральня (дерево), №1..3 - огорожа (металева сітка), який розташований за тією ж адресою, що й земельна ділянка. Банк вказував, що свої зобов`язання за кредитним договором він виконав належним чином та надав вказані кошти позичальникові, однак останній належним чином своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконував.

19 липня 2016 року Банком на адресу відповідача була направлена вимога в порядку статті 35 Закону України Про іпотеку про необхідність усунення порушень за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11279568000 та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також вказував, що станом на 18 липня 2016 року заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року

№ 11279568000 становить 389 963,17 доларів США та 2 081 640,67 грн заборгованість зі сплати пені. Також зазначав про те, що 27 грудня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11279557000, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 174 635,00 доларів США, термін дії договору до 22 грудня 2022 року зі сплатою 12,40 % річних. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11279557000, між Банком та ОСОБА_2 , було укладено договір іпотеки № 74519, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:027:0135 загальною площею 0,0871 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння загальною площею 77,7 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, в - вбиральня (дерево), №1 - огорожа (металева сітка), який розташований за тією ж адресою, що й земельна ділянка. Банк вказував, що свої зобов`язання за кредитним договором він виконав належним чином та надав вказані кошти позичальникові, однак останній належним чином своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконував. 19 липня 2016 року Банком на адресу відповідача була направлена вимога в порядку статті 35 Закону України Про іпотеку про необхідність усунення порушень за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11279557000 та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також вказував, що станом на 18 липня 2016 року заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11279557000 становить 313 177,40 доларів США та 1 674 774,68 грн заборгованість зі сплати пені. Вказували про те, що відповідач свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами належним чином не виконує, заборгованість за кредитним договором не погашає, тому на підставі частини шостої статті 38 Закону України Про іпотеку має право в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернути стягнення на предмети договорів іпотеки.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням змінених і уточнених позовних вимог позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1871 га, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:027:0156, та належать ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 14 лютого 2008 року, серія ЯЕ № 235382 та багатоквартирний житловий будинок, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1871 га, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:027:0156 з метою погашення заборгованості на користь ПАТ УкрСиббанк , що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 27 грудня 2008 року № 11279568000 по кредиту та процентам у розмірі 389 963,17 доларів США та по пені у розмірі 2 081 640,67 грн. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку та встановити початкову ціну на рівні 90 % від вартості предмета іпотеки, що буде визначена шляхом її оцінки судовим експертом в рамках вказаного судового провадження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Банк з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише 28 липня 2016 року, тобто з пропуском позовної давності, а жодних поважних причин для його поновлення не вказав. Разом з тим, наявні підстави для відмови у задоволенні позову за необґрунтованістю позовних вимог. Зокрема зазначено, що Банком не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 389 963,17 доларів США, в рахунок якої він хоче звернути стягнення на предмети іпотеки. Також вказано, що відсутні норми права (на момент укладення договорів іпотеки та на момент створення та реєстрації земельної ділянки 5610100000:01:027:0156, яка відбулася 14 лютого 2008 року), які б стверджували, що у разі об`єднання земельних ділянок, в результаті якого утворюється нова земельна ділянка, яка має нові ідентифікатори та площу іпотека зберігається і розповсюджується на новоутворену земельну ділянку. Також вказано, що Банком не вчинялися дії з метою внесення змін до іпотечного договору для зміни предмета іпотеки, а також він не звертався до суду з позовом про скасування об`єднання земельних ділянок та приведення їх до попереднього стану. Крім того, Банк не заявляв позовних вимог про визнання земельної ділянки площею 0,1871 га іпотечним майном та внесення змін до умов іпотечних договорів. Збудований багатоквартирний житловий будинок на спірній земельній ділянці також не є предметом іпотеки за спірними іпотечними договорами, оскільки він є новоствореним об`єктом нерухомого майна, має іншу, відмінну від предметів іпотеки площу, цільове призначення та інші техніко-будівельні характеристики.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2018 року, оформленою журналом судового засідання від 23 травня 2018 року, було залучено до участі у розгляді справи правонаступника ПАТ УкрСиббанк - ОСОБА_1 (а. с. 325).

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАБ УкрСиббанк залишено без задоволення, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що предмет іпотеки земельна ділянка загальною площею 0,1871 га є предметом іпотеки за іпотечними договорами від 27 грудня 2007 року № 4703 та

№ 4705, оскільки відсутні норми права (на момент укладення договорів іпотеки та на момент створення і реєстрації цієї земельної ділянки, яка відбулася 14 лютого

2008 року), які б стверджували, що у разі об`єднання земельних ділянок, в результаті якого утворюються нова земельна ділянка, яка має нові ідентифікатори та площу іпотека зберігається і розповсюджується на новоутворену земельну ділянки. Також зазначив, що збудований багатоквартирний житловий будинок на новоствореній земельній ділянці теж не може бути предметом іпотеки за спірними іпотечними договорами, оскільки він є окремим новоствореним об`єктом нерухомого майна, має іншу, відмінну від предметів іпотеки - площу, цільове призначенням, інші техніко-будівельні характеристики, інших власників (співвласників), до яких вимог Банк не заявляв та які до участі в справі не залучались.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій належним чином не було встановлено обставин, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказує, що суди обох інстанцій в порушення норм статті

17 Закону України Про іпотеку не з`ясували чи призвело об`єднання земельних ділянок, які були предметами іпотеки по двом різним іпотечним договорам, в одну земельну ділянку до припинення іпотеки на новостворену земельну ділянку. Наголошує на тому, що суди обох інстанцій залишили поза увагою той факт, що відповідачем були порушені умови договорів іпотеки та Закону України Про іпотеку , оскільки він об`єднуючи дві земельні ділянки в одну земельну ділянки не повідомив про це іпотекодержателя та не вніс протягом п`яти робочих днів зміни в договори іпотеки. Вказує про те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права 14 червня 2018 постановив ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди. На думку скаржника, вказана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 207 ЦПК України, оскільки судом не було чітко зазначено, які саме умови мирової угоди суперечили законодавству України, чиї права та інтереси порушують вказані умови угоди та чому вони є невиконуваними. Також вказував про те, що суддя Боймиструк С. В. у судовому засіданні, яке відбулося 14 червня 2018 року у суді апеляційної інстанції, поводив себе упереджено та необ`єктивно, звинувачував сторін у справі у нечесності та підступності. Зазначав, що колегією суддів апеляційного суду було порушено вимоги закріплені в статті 6 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказував, що судом апеляційної інстанції незаконно та протиправно було відмовлено йому у задоволенні його заяв про залишення позову без розгляду та про залишення позову без розгляду в частині звернення стягнення на багатоповерховий будинок, оскільки це його право як сторони у справі і він його може реалізувати лише в суді першої інстанції. Заявник вважає, що заяву про залишення позову без розгляду, він, як правонаступник позивача може подати в суді апеляційної інстанції, оскільки норми ЦПК України не містять в собі з цього приводу жодних заборон. Також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції взагалі не надав ніякої оцінки тому факту, що відповідач частково визнав позовні вимоги та просив колегію суддів апеляційного суду в судовому засідання 14 червня 2018 року про задоволення позову в частині звернення стягнення на земельну ділянку, а в частині звернення стягнення на багатоповерховий будинок просив відмовити у задоволенні позову.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказано, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено їм в укладенні мирової угоди, оскільки зі змісту ухвали не можливо зрозуміти, чим керувалися судді при постановленні вказаної ухвали. На його думку умови викладені в мировій угоді є законними, виконуваними та такими, що не порушують права, інтереси інших осіб, які не брали участі у справі. Також вказує про те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не було враховано думки його представника про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання земельної ділянки предметом іпотеки та звернення на неї стягнення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Рівненського міського суду Рівненської області.

У жовтні 2018 року справу № 569/9441/16-ц передано до Верховного Суду.

14 квітня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1076/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 грудня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та

ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту

№ 11279568000, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 218 290,00 доларів США, термін дії договору до 22 грудня 2022 року зі сплатою 12,25 % річних (а. с. 14-16).

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11279568000, між Банком та ОСОБА_2 , було укладено договір іпотеки № 74521, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:027:0136 загальною площею

0,1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та домоволодіння загальною площею 72,2 кв. м, житловою площею 35,6 кв. м, Б-1 - сарай (дерево), б - вбиральня (дерево), №1..3 - огорожа (металева сітка), який розташований за тією ж адресою, що й земельна ділянка (а. с. 17-19).

27 грудня 2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11279557000, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 174 635,00 доларів США, термін дії договору до 22 грудня 2022 року зі сплатою 12,40 % річних (а. с. 20-22).

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11279557000, між Банком та ОСОБА_2 , було укладено договір іпотеки № 74519, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:027:0135 загальною площею 0,0871 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння загальною площею 77,7 кв. м, житловою площею 39,9 кв. м, в - вбиральня (дерево), №1 - огорожа (металева сітка), який розташований за тією ж адресою, що й земельна ділянка (а. с. 23-25).

Оскільки умови кредитних договорів виконувалися позичальником неналежним чином, в позичальника виникла заборгованість за кредитними договорами.

21 лютого 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області ухвалено заочне рішення у справі № 2-1592/11, яким було задоволено позов Банку до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість по договору про надання споживчого кредиту від

27 грудня 2007 року № 11279568000 та по договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року № 11279557000 в розмірі 394 743,97 доларів США, неустойку в розмірі 1 000,00 грн та пеню в розмірі 3 662,20 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі (а. с. 44).

Зазначеним рішенням від 21 лютого 2011 року встановлено, що у Банка наявне право про повне дострокове погашення боргу за кредитними договорами, оскільки 23 липня 2009 року за №132-3/461-11-297 та № 132-3/461-11-298 Банком було направлено на адресу ОСОБА_2 вимогу про стягнення поточної заборгованості. Відповідно до кредитних договорів: в будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 40 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику (Розділ 6 спірних кредитних договорів). У банку виникло право про повне дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами 02 вересня 2009 року.

19 липня 2016 року на адресу ОСОБА_2 була надіслана Банком вимога в порядку статті 35 Закону України Про іпотеку щодо звернення стягнення на домоволодіння та земельну ділянку загальною площею 0,1 гектара за адресою

АДРЕСА_1 , та на домоволодіння та земельну ділянку загальною площею 0,0871 гектара за адресою АДРЕСА_2 .

В ході судового розгляду справи позивач змінив предмет позовних вимог, просив звернути стягнення в тому числі на земельну ділянку загальною площею 0,1871 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:027:0156 та багатоквартирний житловий будинок, що розташований на цій же земельній ділянці (а. с. 107, 119-120).

Разом з тим, у наданих позивачем іпотечних договорах зазначено про земельні ділянки кадастровий №5610100000:01:027:0135 площею 0,0871 га розташовану за адресою АДРЕСА_2 та кадастровий №5610100000:01:027:0136 площею0,1 га розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Отже, має інші ідентифікуючі характеристики, зокрема площу, кадастровий номер та адресу місцезнаходження.

Також судами встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:027:0156, площею 0,1871 була зареєстровано 14 лютого 2008 року Управлінням Держгеокадастру у м. Рівне, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5603177062017 (а. с. 109).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вона має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законною і обґрунтованою з огляду на таке.

У частині першій статті 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті

546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України Про іпотеку в силу іпотеки іпотекодержатель у разі порушення боржником основного зобов`язання має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову, не звернув належної уваги на доводи апеляційної скарги та зміст договору іпотеки на підставі яких, позивач хотів звернути стягнення на спірне нерухоме майно.

Зокрема слід зазначити, що у пунктах 1.5. договорів іпотеки від 27 грудня 2007 року

№ 74521, № 74519 вказано, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладення договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки, - і не потребують внесення змін до договору (а. с 17, 23).

Тобто, суд апеляційної інстанції погоджуючись із висновком суду першої інстанції про те, що спірні земельна ділянка та багатоповерховий будинок не можуть бути предметом вказаних договорів іпотеки та залишаючи рішення суду першої інстанції з цих підстав без змін, не звернув належної уваги на умови договір іпотеки від

27 грудня 2007 року № 74521, № 74519, а саме положення пунктів 1.5. цих договорів та дійшов передчасного висновку стосовно того, що доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи здійснив заміну сторони у справі, а саме позивача ПАТ УкрСиббанк замінив на його правонаступника ОСОБА_1 з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції ухвалою, оформленою журналом судового засідання від 23 травня 2018 року, залучив до участі у розгляді справи правонаступника ПАТ УкрСиббанк - ОСОБА_1 (а. с. 325).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про заміну позивача правонаступником не звернув належної уваги на надані

ОСОБА_1 докази щодо переходу до нього права вимоги за іпотечними договорами від 27 грудня 2007 року № 74521, № 74519.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи 04 травня 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ПАТ УкрСиббанк (позивача) про залучення до участі у справі їх правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія УкрФінстандарт (далі - ТОВ ФК УкрФінстандарт ).

Банком на підтвердження відступлення права вимоги до суду апеляційної інстанції було надано договір факторингу від 26 квітня 2018 року № 2018/04-1 з додатками, копію акта прийому-передачі документації від 26 квітня 2018 року, копію акта прийому-передачі прав вимоги від 26 квітня 2018 року та копію договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 26 квітня 2018 року з додатком.

Також, ПАТ УкрСиббанк до свого клопотання про заміну позивача його правонаступником за іпотечними договорами від 27 грудня 2007 року № 74519 та

№ 74521 було надано нотаріально посвідчений договір відступлення прав вимоги від 26 квітня 2018 року, укладений між Банком та ТОВ ФК УкрФінстандарт , згідно якого Банк відступив товариству право вимоги за вказаними іпотечними договорами (а. с. 311-313).

Однак, 22 травня 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшло нове клопотання ОСОБА_1 про заміну ТОВ ФК УкрФінстандарт правонаступником у справі, а саме ОСОБА_1 , на підтвердження факту переходу до нього права вимоги ним було надано лише договір відступлення прав вимоги від 26 квітня 2018 року, укладений між ним та ТОВ ФК УкрФінстандарт , згідно якого товариство передало, а він прийняв право вимоги за договорами про надання споживчого кредиту від

27 грудня 2007 року № 11279568000 та № 11279557000, укладеними між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 в межах боргу на загальну суму

794 601,22 доларів США (а. с. 320-321).

У пункті 2.1 вказаного договору вказано, що права вимоги за договором, вказаним в пункті 1.1 цього договору, вважаються переданими з моменту сплати цесіонарієм цеденту суми визначеної в пункті 2.2 цього договору та передачу документів зазначених в пункті 2.3 даного договору.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи клопотання ОСОБА_1 не перевірив чи було виконано останнім вимоги пункту 2.1 договору відступлення прав вимоги від

26 квітня 2018 року, укладеного між ним та ТОВ ФК УкрФінстандарт , а саме чи було ним сплачено визначену цим договором суму, оскільки в матеріалах відсутнє платіжне доручення, яке б підтверджувало факт сплати визначених договором відступлення прав вимоги коштів у розмірі 794 601,22 доларів США.

Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_1 на підтвердження факту переходу до нього від ТОВ ФК УкрФінстандарт права вимоги за іпотечними договорами від 27 грудня 2007 року № 74519 та № 74521 не було надано жодних доказів, оскільки зі змісту договору відступлення прав вимоги від

26 квітня 2018 року, доданого до клопотання не вбачається, що товариство відступило своє право вимоги за іпотечними договорами ОСОБА_1 .

Також слід зазначити, що в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі прав вимоги від 26 квітня 2018 року, підписаний ТОВ ФК УкрФінстандарт та

ОСОБА_1 , згідно пункту 2 якого вбачається, що цедент передає (відступає) права вимоги цесіонарію, а цісіонарій приймає права вимоги в обсязі та на умовах, визначеними договором, зокрема за договорами забезпечення, зазначеними в додатку № 1 (а. с. 322).

Разом з тим жодних додатків до заяви ОСОБА_1 надано не було, тому з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити за якими саме договорами забезпечення до ОСОБА_1 перейшло право вимоги.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного вбачається, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не встановив та не перевірив обставин щодо переходу права вимоги за іпотечними договорами від 27 грудня

2007 року № 74519 та № 74521 від ТОВ ФК УкрФінстандарт до ОСОБА_1 , які мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлення чи спростування обставин щодо переходу прав вимоги від ТОВ ФК УкрФінстандарт до ОСОБА_1 за іпотечними договорами від 27 грудня

2007 року № 74519 та № 74521 мають значення для правильного вирішення справи, зокрема для з`ясування, чи були порушені права ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, що є підставою для її скасування.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлюватиабо вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки порушення норм процесуального права були допущені судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України вказано, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, щодо встановлення обставин справи, які мають суттєве значення, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню у повному обсязі із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати правову оцінку змісту договорам іпотеки, клопотанню ОСОБА_1 про заміну позивача у справі його правонаступником та встановити чи дійсно відбулося відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 27 грудня 2007 року № 74519 та № 74521, врахувати вище викладене та з урахуванням встановлених обставин справи ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, коли судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення було ухвалено з порушенням норм процесуального права, ухвалене ним рішення суду не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик