Постанова

від 01.07.2020 по справі 580/3400/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3400/19 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова

Суддя-доповідач: Л.В. Губська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря Кондраток А.В.,

представників позивача Гордієнка Л.М., Трушкова В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Академія медтехнологій на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Академія медтехнологій до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Академія медтехнологій звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 19 листопада 2018 року № 0013781410 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 445, 00 грн, як прийняте безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з ТОВ Голден плюс здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених цих операцій, які призвели до змін в майновому стані учасників господарських відносин, чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства.

Також, в підтвердження протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, позивач наводить ту обставину, що перевірка проводилась за участі особи, яка не має права представляти інтереси товариства у взаємовідносинах із третіми особами. Так, головний бухгалтер Білова Я.В. на час проведення перевірки перебувала на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності, отже така особа попри її участь у проведенні перевірки та надання документів контролюючому органу не може бути представником товариства.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2017 в справі 757/30497/17-к засновника контрагента позивача ТОВ Голден Плюс ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, отже первинні документи від імені цього товариства у взаємовідносинах із позивачем підписані особою без мети реального настання наслідків, що вказує на ґрунтовність висновків контролюючого органу та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно визначено характер господарських відносин позивача з його контрагентом. Так, позивач не замовляв у контрагента комп`ютерну програму, а замовив послугу з програмування апарату АлКонт 01 CY-U, в кількості 120 шт. Судом не досліджувались первинні документи, якими сторони засвідчили фактичне надання послуг, що підтверджують рух активів, відтак суд дійшов хибного висновку про документальне оформлення правовідносин позивача з ТОВ Голден Плюс без мети реального настання наслідків.

Також апелянт заперечує проти використання як доказу вироку Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2017 в справі 757/30497/17-к, оскільки ним особу притягнуто до відповідальності за ст. 205 КК України, яку виключено на підставі Закону № 101-IX від 18.09.2019. Крім цього, судом першої інстанції взагалі не надано оцінки висновку дорадчого органу Кабінету міністрів України Ради Бізнес-омбудсмена.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали, наполягали на її задоволенні.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного перегляду, до суду не прибув, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 19.09.2018 по 25.09.2018 фахівцями відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП Академія медтехнологій з податку на додану вартість за квітень 2016 року та податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинах з ТОВ Голден Плюс , результати якої оформлені актом від 27.09.2018 року №375/23-00-14-1007/35057087.

Проведеною перевіркою виявлені наступні порушення:

- п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, ст. 9 Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, п. 6, п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 20520 грн. за 2016 рік.;

- п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп. 1.2 п.1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), в результаті чого зменшено від`ємне значення (р. 21 Декларації), що зараховується до складу податкового кредиту в р. 16.1 Декларації наступного звітного (податкового) періоду на суму 4 044,00 грн. за квітень 2016 року та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 18 756,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Голден Плюс , оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання послуг програмування та супроводу програмного забезпечення через відсутність трудового ресурсу, статутного капіталу та основних засобів, а також враховуючи, що первинні документи від цього підприємства підписані особою, яка заперечує свою причетність до її господарської діяльності.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Головним управлінням ДФС у Черкаській області 19.11.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013781410, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 445, 00 грн, у тому числі 18 756, 00 грн за податковим зобов`язанням та 4 689, 00 за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів перед судом правомірність свого рішення, в той же час, надані позивачем пояснення не доводять наявності підстав для його скасування, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

За встановленими обставинами справи, позивачем було оскаржено до суду дії ГУ ДФС у Черкаській області по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ НВП Академія медтехнологій з 19.09.2018 по 25.09.2018 та складання акту перевірки № 375/2-00-14-0007/35057087 від 27.09.2018 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ НВП Академія медтехнологій з податку на додану вартість за квітень 2016 та податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинах з ТОВ Голден Плюс , а також податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018 № 0013801410 та № 0013791410.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року в справі № 580/747/19 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.11.2018 № 0013801410 та № 0013791410. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаської області та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та відмовлено у задоволенні позову повністю.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що в межах справи № 580/747/19 судом досліджувалась правомірність проведення перевірки, за наслідками якої прийнято спірне в даній справі податкове повідомлення рішення, отже, ці обставини є встановленими і не підлягають доказуванню.

Так, предметом перевірки були показники податкової звітності ТОВ НВП Академія медтехнологій по взаємовідносинах з ТОВ Голден Плюс .

Для оформлення господарських відносин видано рахунок-фактуру від 29.04.2016 № СФ-0000025 на суму 136 800, 00 грн за надання послуг з програмування та супроводу програмного забезпечення для апарату АлКонт 01 CY-U в кількості 120 шт. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.04.2016 № ОУ-0000009 з програмування та супроводу програмного забезпечення для апарату АлКонт 01 CY-U в кількості 120 шт на суму 136 800, 00 грн.

Зазначені документи з боку контрагента позивача підписано директором ОСОБА_2 .

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Поряд із цим, судом першої інстанції взято до уваги вирок Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2017 в справі № 757/30497/17-к, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

За приписами ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 у справі № 825/2042/14 та від 14.03.2019 у справі № 808/2159/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Судом враховується правовий висновок, сформований Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 у справі № 820/11856/13-а, від 22.09.2015 у справі № 826/16369/13-а, який вказує, що правові наслідки у вигляді виникнення права у покупця на формування відповідних сум виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом необхідними первинними документами не підтверджується.

Апелянт посилається на те, що Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес від 18.09.2019 № 101-IX з Кримінального кодексу України виключено статтю 205, тобто, діяння, на які поширювалась дія цієї статті декриміналізовані.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин вказана норма діяла, при цьому, закон має зворотну дію лише щодо притягнення до відповідальності особи, яка таке діяння скоїла.

Щодо посилань апелянта на висновок Ради бізнес-омбудсмена, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Положення про Раду бізнес-омбудсмена, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26 листопада 2014 року № 691, Рада бізнес-омбудсмена є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України.

В пункті 4 даного Положення наведено основні завдання Ради, серед яких, зокрема, є надання органам державної влади та органам місцевого самоврядування рекомендацій щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері підприємницької діяльності з метою її вдосконалення та поліпшення умов провадження підприємницької діяльності, запобігання корупційним діянням та/або іншим порушенням законних інтересів суб`єктів підприємництва.

Аналізуючи вказані норми можна прийти до висновку, що рішення Ради є рекомендаційними та вказують лише на можливий напрямок вирішення тих чи інших питань у спірних правовідносинах.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Академія медтехнологій - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 03 липня 2020 року.

Головуючий-суддя Л.В. Губська

Судді О.В. Епель

О.М. Оксененко