Постанова

від 01.07.2020 по справі 756/7833/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 756/7833/19

провадження № 61-23099св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у складі судді Васалатія К. А. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Веста (далі - ТОВ ФК Веста ), яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста (далі - ТОВ ФК Інвестохіллс Веста ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, посилаючись на те, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 17 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року, у справі № 134/2484/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь (далі - ПАТ Банк Київська Русь ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Подільські цукроварні , Приватного підприємства Кряж , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Київська Русь заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2013 року № 21/2013-Ю в розмірі 207 095 850,09 грн та судові витрати. 11 червня 2015 року Крижопільським районним судом Вінницької області було видано виконавчий лист № 134/2484/14-ц про примусове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк Київська Русь . З метою уникнення примусового виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 відчужила належне їй нерухоме майно, а саме:

- за договором дарування від 13 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4313, гаражний бокс в підземному гаражі, блок В, загальною площею 20,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за договором дарування від 13 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4310, квартиру загальною площею 166,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- за договором дарування від 12 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим Крижопільською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 738, земельну ділянку площею 0,5372 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0207, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада;

- за договором дарування від 06 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4107, земельну ділянку площею 0,0750 га, кадастровий номер 0510100000:02:024:0034, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- за договором дарування від 06 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4104, житловий будинок садибного типу загальною площею 272,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ;

- за договором купівлі-продажу від 06 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4101, квартиру загальною площею 136,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- за договором дарування від 12 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим Крижопільською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 734, земельну ділянку площею 0,0325 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0319, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада;

- за договором дарування від 12 червня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим Крижопільською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 736, земельну ділянку площею 0,0156 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0321, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада.

В подальшому за договором купівлі-продажу від 02 жовтня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Пальорою Г.Ю. за реєстровим № 1384, ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_3 гаражний бокс в підземному гаражі, блок В, загальною площею 20,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , а за договором купівлі-продажу від 02 жовтня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Пальорою Г.Ю. за реєстровим № 1381, -квартиру загальною площею 166,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 . ТОВ ФК Веста є переможцем відкритих електронних торгів, проведених 12 березня 2019 року відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 грудня 2018 року № 3247 щодо реалізації права вимоги за лотом F29GL38771, до якого включені, зокрема права вимоги боргу за кредитним договором від 18 липня 2013 року № 21/2013-Ю. За результатами торгів 03 травня 2019 року між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ ФК Веста було укладено договір № UA-EA-2019-01-21-000010-b/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ ФК Веста набуло право грошової вимоги за кредитним договором від 18 липня 2013 року № 21/2013-Ю та договором поруки від 18 липня 2013 року № 21/2013-Ю-П-2, укладеним між ПАТ Банк Київська Русь та ОСОБА_1 на забезпечення виконання вказаного кредитного договору. Враховуючи викладене, ТОВ ФК Веста просило визнати вищевказані договори щодо відчуження нерухомого майна недійсними.

Разом з позовною заявою ТОВ ФК Веста , яке змінило назву на ТОВ ФК Інвестохіллс Веста , подало заяву про забезпечення позову: шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме гаражний бокс в підземному гаражі, блок В, загальною площею 20,7 кв. м по АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 166,6 кв. м; шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку площею 0,5372 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0207, що знаходиться в межах Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області; земельну ділянку площею 0,0750 га, кадастровий номер 0510100000:02:024:0034, що знаходиться по АДРЕСА_3 ; житловий будинок садибного типу загальною площею 272,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0325 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0319, що знаходиться в межах Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області; земельну ділянку площею 0.0156 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0321, що знаходиться в межах Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області; шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , - квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 136,2 кв. м. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення, оскільки вказане майно може бути відчужене на користь інших осіб.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: гаражний бокс в підземному гаражі, блок В, загальною площею 20,7 кв. м, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 166,6 кв. м. Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:007:0207, площа 0,5372 га, адреса об`єкта: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада; земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:02:024:0034, площа 0,0750 га, адреса об`єкта: АДРЕСА_3 ; житловий будинок садибного типу, загальною площею 272,2 кв. м, адреса об`єкта: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:007:0319, площа 0,0325 га, адреса об`єкта: Вінницька область, Вінницький район, сільська рада Бохоницька; земельна ділянку, кадастровий номер 0520680500:01:007:0321, площа 0,0156 га, адреса об`єкта: Вінницька область, Вінницький район, сільська рада Бохоницька. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , а саме квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 136,2 кв. м.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в цій справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Майно, на яке було накладено арешт судом першої інстанції, є предметом спору, а тому забезпечення позову у вказаний спосіб є співмірним із заявленими вимогами. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, оскільки право власності на нерухоме майно, яке є предметом спору, зареєстроване за відповідачами, які можуть відчужити його без відома та дозволу інших осіб, що призведе до утруднення виконання можливого рішення суду та подальшого ефективного захисту прав позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Позивач не надав доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна. Тобто ТОВ ФК Інвестохіллс Веста не довело належним чином, що наведені у заяві про забезпечення позову обставини можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в цій справі. В оскаржуваній ухвалі місцевий суд послався лише на норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і не навів жодного обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд також не зазначив мотивів відхилення всіх доводів її апеляційної скарги, що свідчить про порушення судами вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші відповідачі не оскаржили в касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне їм майно.

У січні 2020 року ТОВ ФК Інвестохіллс Веста подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва.

14 січня 2020 року справа № 756/7833/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що в позовній заяві ТОВ ФК Веста , яке змінило назву на ТОВ ФК Інвестохіллс Веста , просило визнати недійсними:

- договір дарування від 13 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження гаражного боксу в підземному гаражі, блок В, загальною площею 20,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4313;

- договір дарування від 13 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження квартири загальною площею 166,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4310;

- договір дарування від 12 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження земельної ділянки площею 0,5372 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0207, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 738;

- договір дарування від 06 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження земельної ділянки площею 0,0750 га, кадастровий номер 0510100000:02:024:0034, за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4107;

- договір дарування від 06 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження житлового будинку садибного типу загальною площею 272,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4104;

- договір купівлі-продажу від 06 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо відчуження квартири загальною площею 136,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4101;

- договір дарування від 12 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження земельної ділянки площею 0,0325 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0319, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 734;

- договір дарування від 12 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відчуження земельної ділянки площею 0,0156 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0321, за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада, посвідчений Крижопільською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 736;

- договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження гаражного боксу в підземному гаражі, блок В, загальною площею 20,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пальорою Г.Ю. за реєстровим № 1384;

- договір купівлі-продажу від 02 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відчуження квартири загальною площею 166,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пальорою Г.Ю. за реєстровим № 1381.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ ФК Веста , яке змінило назву на ТОВ ФК Інвестохіллс Веста , посилалося на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 можуть відчужити вищевказане майно на користь інших осіб. Тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 4, 10 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін .

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в цій справі. Оскільки між сторонами існує спір щодо визнання недійсними правочинів, на підставі яких ОСОБА_1 відчужила вищевказане майно, а ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули право власності на нього, тобто предметом спору є правомірність відчуження спірного майна, тому вжиття вказаного заходу забезпечення позову є співмірним і відповідає заявленим позовним вимогам, а також може забезпечити в майбутньому можливість безперешкодного виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, не заслуговують на увагу, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Крім того, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи, встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що місцевий суд послався лише на норми ЦПК України і не навів обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а суд апеляційної інстанції не зазначив мотивів відхилення всіх доводів її апеляційної скарги, не спростовують тих обставин, що застосовані заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто є співмірними та безпосередньо пов`язані з предметом спору, а також необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховним Судом взято до уваги, що ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна, на яке накладено арешт в порядку забезпечення позову, і не зазначила, в чому полягає порушення саме її прав у зв`язку із вчиненням такої процесуальної дії, авласники ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не оскаржили в касаційному порядку ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року і заперечень щодо вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне їм майно в суді касаційної інстанції не навели. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов