Постанова

від 07.07.2020 по справі 490/10500/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.07.20

22-ц/812/1117/20

Суддя суду першої інстанції Черенкова Н.П.

Провадження № 22-ц/812/1117/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Миколаїв Справа № 490/10500/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2020 року, постановлену суддею Черенковою Н.П., в приміщенні цього ж суду, про передачу цивільної справи на розгляд іншого суду за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з останнього на його користь 9 432 000 грн. основного боргу за договором позики від 20 квітня 2016 року, а також 857 140 грн. 27 коп. - 3% річних, посилаючись на те, що 20 квітня 2016 року між сторонами було укладено договір позики грошових коштів (між фізичними особами), за умовами якого він передав позичальнику грошові кошти в сумі 400 000 доларів США строком на 12 місяців, а саме до 20 квітня 2017 року включно.

У зв`язку з невиконанням у встановлений договором строк відповідачем своїх зобов`язань за договором, керуючись п. 1.7 вказаного договору позики, за умовами якого виконання зобов`язання має бути здійснено готівкою у межах міста Миколаєва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем та, оскільки позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , він звернувся з даним позовом до Центрального районного суду м. Миколаєва в порядку ч. 8 ст. 28 ЦПК України, отже місце виконання договору територіально відноситься до Центрального району м. Миколаєва.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2020 року матеріали вищевказаної позовної заяви за правилами загальної підсудності, визначеними ст. 27 ЦПК України, передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що договір позики не відноситься до тих договорів, виконувати які можна тільки в певному місці, оскільки повернення коштів може бути здійснено позичальником в будь-який спосіб та в будь-якому місці, а тому на позов ОСОБА_1 не поширюються правила підсудності, визначені ч. 8 ст. 28 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що, відповідно до п. 1.7 договору позики грошових коштів від 20 квітня 2016 року, виконання зобов`язання за договором має бути здійснено готівкою у межах міста Миколаєва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем.

Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а тому місце виконання договору територіально відноситься до Центрального району м. Миколаєва.

Отже, при подачі позову позивач скористався своїм правом на пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики за правилами альтернативної підсудності у порядку, визначеному ч. 8 ст. 28 ЦПК України.

Відповідач правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі змісту заявлених вимог та наданих на їх підтвердження документів встановлено, що 20 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в простій письмовій формі було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в сумі 400 000 доларів США строком на 12 місяців, а саме до 20 квітня 2017 року включно.

Пунктом 1.7 цього договору визначено, що виконання зобов`язання за договором має бути здійснено готівкою у межах міста Миколаєва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем.

Місцем проживання позикодавця ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Центрального району м. Миколаєва.

Договір позики - це один з видів зобов`язань, спрямованих на передачу майна.

Враховуючи, що договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обов`язки сторін. Сукупність вищезгаданих, погоджених сторонами умов і становить зміст договору.

Законодавче визначення договору позики є: "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості" ч. 1 ст.1046 ЦК України.

В договорі позики можуть передбачатися місце і час повернення позики, особа, якій необхідно повернути позику. На договір позики розповсюджуються положення ЦК України про місце виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 532 ЦК України, згідно з якою, якщо місце виконання грошового зобов`язання не встановлене в договорі, виконання проводиться за місцем проживання кредитора (позикодавця), а якщо позикодавцем виступає юридична особа, - то за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор (позикодавець) на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника (позичальника), зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора (позикодавця) з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Отже умовами договору позики сторони узгодили, що виконання зобов`язання за договором має бути у межах міста Миколаєва за місцем проживання позикодавця або за іншою адресою, вказаною позикодавцем.

Місце проживання позикодавця ОСОБА_1 знаходиться в межах міста Миколаєва на території Центрального району цього міста, а тому висновок місцевого суду про те, що виконання цього договору може бути здійснено в будь-якому місті є помилковим та таким, що не відповідає нормам цивільного права та умовам договору позики, на які посилався позивач при зверненні до суду з позовом.

З огляду на це колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає передачі за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва виходячи з наступного.

При зверненні до суду ОСОБА_1 в заяві обґрунтовував своє звернення саме до Центрального районного суду м. Миколаєва альтернативною підсудністю, передбаченою ч. 8 ст. 28 ЦПК України.

Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У ст. 28 ЦПК України визначені правила альтернативної підсудності за вибором позивача. За правилами частини 8 цієї статті позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Суд першої інстанції передаючи справу до іншого суду не звернув уваги на те, що спірні правовідносини виникли з договору позики, в якому зазначено місце виконання цього договору, а тому відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позовна заява за вибором позивача може бути також подана до суду за місцем виконання цього договору АДРЕСА_1 , що за територіальною підсудністю відноситься до юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про передачу позовної заяви до іншого суду у зв`язку з належністю справи до територіальної юрисдикції іншого суду є помилковими.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з подачею апеляційної скарги підлягає вирішенню при розгляді справи по суті.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 07 липня 2020 року.