Ухвала

від 10.07.2020 по справі 910/12149/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12149/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Дитяча клінічна лікарня № 3 Солом`янського району міста Києва" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Київська міська рада,

про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (повний текст складено 27.02.2020) у справі № 910/12149/19, подана скаржником 09.06.2020 через відповідний апеляційний суд.

Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Подана касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

За змістом положень частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати:

- постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

У разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно навести обґрунтування підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обгрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на правові позиції та висновки, викладені у постановах Верховного Суду, щодо застосування норм права, однак оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на випадок, зазначений у пунктах 1-4 частини другій статті 287 ГПК України, на підставі якого подається касаційна скарга у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/12149/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений , Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Подане разом з касаційною скаргою клопотання Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича про зупинення виконання судових рішень буде розглянуто судом після усунення скаржником недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сехніашвілі Коби Тенгізовича на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/12149/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Сехніашвілі Кобі Тенгізовичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька