Постанова

від 07.07.2020 по справі 912/1445/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020 року м.Дніпро Справа № 912/1445/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 (повний текст ухвали складено 12.02.2020, суддя Коваленко Н.М.) постановлену за результатом розгляду позовної заяви №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В., вул. Тараса Карпи, 76, м. Кропивницький, 25011

до відповідача 1 . Фермерського господарства "Агроекохолод" (далі - ФГ "Агроекохолод"), вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27342, код ЄДР 37964349

до відповідача 2 . Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Кіровоградській області, вул. Дворцова, 28, м. Кропивницький, 25022, код ЄДР 35652514

про визнання недійсним договору, визнання недійсним акта, скасування реєстрації, визнання недійсним і скасування рішення, зобов`язання повернути майно

у справі № 912/1445/17 про банкрутство Приватного підприємства "Галант-Україна" (далі - ПП "Галант-Україна"), вул. Тімірязєва, 76, м. Кропивницький, 25006

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До господарського суду Кіровоградської області 24.04.2019 надійшла позовна заява №б/н від 23.04.2019 ПП "Галант-Україна", в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кноблох І.В. з вимогами:

- визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року, укладений між фермерським господарством "Агроекохолод" та приватним підприємством "Галант-Україна";

- визнати недійсним акт від 23.04.2015 року, укладений між приватним підприємством "Галант-Україна" та фермерським господарством "Агроекохолод" на виконання умов договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 про приймання - передання об`єкту нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області;

- скасувати реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області від 05.10.2012 та Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області від 07.03.2014 року шляхом видачі відповідного наказу та виключити записи про їх реєстрацію з єдиного реєстру;

- визнати недійсним і скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області Смалиус В.В. про державну реєстрацію прав і обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26999330 від 11.12.2015 року відповідно до якого проведена державна реєстрація права приватної власності з розміром частки 1 об`єкту нерухомого майна 802795835205 незавершеного будівництва овочесховища з відсотком готовності 85% за адресою Кіровоградська область, Олександрівський район, село Підлісне, вул. Квіткова, будинок 1 з видачею Свідоцтва про право власності фермерському господарству "Агроекохолод";

- зобов`язати відповідача - фермерське господарство "Агроекохолод" повернути банкруту незавершене будівництво овочесховища (площа забудови 7086,7 кв.м.), розташованого за адресою вул. Квіткова, 1 в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, а саме: прохідної, площа забудови 11,6 кв.м.; вагової, площа забудови 13,7 кв.м.; вагів, площа забудови 81 кв.м.; конденсаторів, площа забудови 21,6 кв.м.; чилера, площа забудови 8,9 кв.м.; трансформаторної, площа забудови 10,1 кв.м.; убиральні, площа забудови 3,2 кв.м.; пожежного резервуару; майданчика для відвантаження, площа забудови 526,4 кв.м.; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м.; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м.; ганка, площа забудови 1,7 кв.м.; ганка, площа забудови 1,7 кв.м.; вимощення, площа забудови 460 кв.м.; вимощення, площа забудови 13880 кв.м.; бетонного майданчика, площа забудови 1989 кв.м.; огорожі, довжиною 400 п.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.; воріт, площа забудови 5 кв.м.;

- зобов`язати ФГ "Агроекохолод" надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року та акту приймання-передачі від 23.04.2015 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, зазначав, що в діях сторін під час укладення спірного договору генерального підряду та спірного акту приймання передавання має місце порушення ч. 1-2, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 227, ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України, такі дії вчинені з порушенням господарської компетенції (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі №912/1445/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвала мотивована тим, що:

- спірний правочин укладено сторонами майже за 5 років від порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Галант Україна", а тому не може бути визнаний недійсним з підстав, зазначених у ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- відсутня пряма законодавча заборона для юридичних осіб вчиняти правочини через поєднання їх представників, а позивачем не доведено належними доказами відсутність відносин між ПП "Галант - України" та гр. ОСОБА_1 ;

- обставини підроблення довіреності ґрунтуються на припущеннях позивача;

- висновок спеціаліста не є висновком експерта, а тому не може бути належним та допустимим доказом;

- наявність зареєстрованого права власності відповідача-1 на об`єкт незавершеного будівництва спростовує твердження позивача про те, що укладаючи оспорюваний договір, мала місце зловмисна домовленість і сторони заздалегідь знали , що він не буде виконаний;

- між сторонами договору не було вчинено правочину по передачі майна поза межами договору, а були вчинені дії в межах договору, внаслідок чого відповідач -1 набув право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, що спростовує твердження позивача, що акт приймання-передачі від 23.04.2015 року складений сторонами в порушення умов договору;

- не спростовано факту зареєстрованого права власності у відповідача -1 на нерухомий об`єкт незавершеного будівництва;

- не знайшла свого підтвердження правова позиція позивача стосовно того, що укладений договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 може бути кваліфікований як правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків з метою приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення рухомого майна з власності відповідача-1 щоб уникнути виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь кредиторів;

- за умови недоведеності та необґрунтованості вчинення відповідачем-1 дій на шкоду іншим особам, зокрема, позивачу, не може бути піддано обмеженню право власника розпоряджатися своєю власністю через твердження, які ґрунтуються лише на припущеннях;

- вимоги до відповідача-2 є безпідставними, оскільки ґрунтуються на нормах законодавства, яке не має відношення до обставин справи;

- оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог до відповідачів, безпідставними є вимоги про скасування реєстраційних дій, так як вони є похідними щодо інших вимог.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стокко" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі №912/1445/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- в матеріалах справи відсутні докази того, що оспорювані договір та акт були складені в 2012 та в 2015 роках відповідно, а оригінали договору генерального підряду, акту приймання - передачі, довіреність і трудовий контракт не були досліджені судом першої інстанції, тоді як матеріалами справи про банкрутство підтверджується копії оспорюваних договору та акту підроблені;

- судом безпідставно віднесено висновки та пояснення спеціаліста до експертних висновків і на цій підставі відмовлено в їх дослідженні;

- судом залишено поза увагою доводи ліквідатора та наді ним докази, не надано їм оцінку, а оскаржувана ухвала не містить мотиви їх відхилення;

- судом першої інстанції порушені основні засади господарського судочинства, а саме принцип верховенства права, рівності сторін перед законом, змагальність сторін, під час судового розгляду надано переваги відповідачу-1. Суд прийняв доводи та докази відповідача -1, які містяться у залишеному без розгляду відзиві і використав їх, обгрунтовуючи відмову у позові, проте безпідставно не прийняв доводи ліквідатора, викладені в пояснення від 07.02.2020 року;

- судом першої інстанції не застосовані норми права, які забороняють передання арештованого майна банкрута іншому підприємстві;

- висновок суду першої інстанції про те, що в грудні 2011 року ФГ "Агроекохолод" уклало з генеральним проектувальником ПП "Аю=Даг" договір на розробку та виготовлення проекту будівництва комбінованого сховища, а вказана організація розробила цей проект є, надуманим, не підтверджується жодними доказами та ґрунтується на показах відповідача, наведених у відзиві, начебто залишеного судом без розгляду, під час позову ТОВ "Стокко";

- висновки щодо причин затримання затвердження проекту та "тривалим оформленням права оренди земельних ділянок" зроблені виключно на показах відповідача - 2, наведених у відзиві, начебто залишеного судом без розгляду і не підтверджені жодним доказом;

- цитуючи покази відповідача в залишеному без розгляду відзиві, суд першої інстанції обґрунтовує факт подання до ДАБІ Декларації про початок будівництва лише 05.10.202 року, хоча будівництво на об`єкті розпочато в лютому 2012 року (скаржник доводив, що в листопаді 2011 року) "технічними причинами", які судом не наведені;

- висновок суду про те, що оспорюваний акт приймання-передачі вчинений в межах виконання договору генерального підряду, спростовується як змістом оспорюваного договору, так і самим актом.

- суд залишив поза увагою та не дав відповідної оцінки також іншим доводам про те, що сторони, укладаючи спірний договір, не мали наміру його виконувати.

- копії оспорюваних договору та акту є підробленими, фіктивними, були складені та підписані під час розгляду даної справи про банкрутство з метою унеможливити повернення незаконно переданого майна від банкрута відповідачеві, а їх підроблення завдало шкоди правам та інтересам ТОВ "Стокко".

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Арбіртажний керуючий - ліквідатор ПП "Галант Україна" Бершадський С.М. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовільнити апеляційну скаргу, скасувавши ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач -1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить залишити в силі оскаржувану ухвалу.

Інші учасники справи не скористались правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі №912/1445/17 та призначено до розгляду у судове засідання на 31.03.2020.

25.03.2020 року від Арбітражного керуючого Бершадського С.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі № 912/1445/17.

Вказаною ухвалою повідомлено, що через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, учасники справи про дату та час судового засідання будуть повідомленні додатково.

31.03.2020 року від Фермерського господарства Агроекохолод надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 02.06.2020 року.

Ухвалою від 28.05.2020 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Кноблох І.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

02.06.2020 року судове засідання в режимі відеоконференції з використання системи не відбулось у зв`язку з технічними неполадками, про що складено відповідний акт. На підставі вищевикладеного, розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.07.2020 року.

07.07.2020 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судове засідання з`явився арбітражний керуючий Кноблох І.В. та представник ФГ Агроекохолод , інші учасники справи не з`явились в судове засідання, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи надали пояснення та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі №912/1445/17 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

04.01.2012, між ФГ "Агроекохолод" в особі директора Лисенко О.Ю., як Замовник та ПП "Галант Україна", в особі ОСОБА_1, як Генпідрядник, укладений договір генерального підряду №1/12.

Відповідно до предмету вказаного договору Генпідрядник зобов`язався у відповідності з вимогами проектно-кошторисної і нормативної документації виконати власними силами і силами залученими субпідрядників, роботи по будівництву і вводу у експлуатацію об`єкту: "Комбіноване сховище плодово-овочевої продукції на 10 тисяч тон", розташоване у с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області.

Пунктом 1.4 Договору генерального підряду сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язується виконати усі роботи, погоджені сторонами у цьому договорі, із своїх матеріалів, виробів, конструкцій і матеріалів, конструкцій Замовника. Обладнання постачається Замовником.

Ціни на матеріали, вироби, конструкції, обладнання, яке придбаває Генпідрядник для виконання робіт, заздалегідь, не менш ніж за 10 днів до дати придбання письмово погоджує з Замовником. У порядку погодження цін Замовник може визначити постачальника, у якого Генпідрядник вправі закупити відповідне майно для виконання робіт.

За змістом пункту 1.6 вказаного договору, документом, підтверджуючим виконання Генпідрядником робіт по Договору (за виключенням робіт, які виконуються на протязі гарантійного терміну), є Декларація про готовність об`єкту до експлуатації.

Пунктом 2.1 Договору Сторони визначили дату початку робіт - лютий 2012 року.

Загальна вартість всього комплексу робіт, які виконує Генпідрядник по цьому Договору, є приблизною і складає 15 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ. (п.3.1 Договору).

Розділом 4 Договору, Сторони передбачили зобов`язання Генпідрядника, і п.4.2 погодили, що Генпідрядник погоджує з Замовником у письмовій формі залучення субпідрядних організацій для виконання робіт по цьому договору.

Пунктом 8.6 Договору Сторони погодили, що всі права на результати робіт, результати інтелектуальної діяльності, створені в процесі виконання робіт, у тому числі виключні права на них (інтелектуальна власність) після приймання робіт стають виключною власністю Замовника.

Здача-приймання виконаних будівельно-монтажних і інших робіт проводиться сторонами щомісяця і оформлюється підписанням акту - приймання виконаних робіт і довідкою про вартість виконаних робіт. (п. 11.1 Договору)

Після закінчення виконання етапу робіт, передбаченого календарним графіком виконання робіт, Генпідрядник надає Замовнику підписаний зі свого боку акт приймання виконаного етапу робіт в двох екземплярах.

За змістом п.12.1 Договору, приймання завершеного будівництва об`єкту здійснюється робочою комісією, сформованою Замовником, яка регламентується нормами діючого законодавства.

Приймання об`єкту до реєстрації Декларації про готовність закінченого будівництва об`єкту до експлуатації забезпечує Замовник.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилався на те, що:

- оспорюваний договір генерального підряду від 04.01.2012, а також акт приймання-передачі від 23.04.2015, які укладені та підписані від імені банкрута заступником директора ОСОБА_1, вчинені з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності і внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_3 , який на той час був одночасно засновником і керівником пов`язаних між собою ПП "Галант-Україна" та ФГ "Агроекохолод", а також є підробленими;

- укладаючи договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012 мала місце зловмисна домовленість і сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний, а їх дії не були спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків;

- акт приймання-передачі від 23.04.2015 об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, складений в порушення умов спірного договору генерального підряду та з численними порушеннями чинного в Україні законодавства, а також в період, коли на майно банкрута було накладено арешт та заборону вчиняти відносно нього будь-які дії;

- реєстрація Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області та Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, відбулась незаконно.

6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу, визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 ГПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Приписами ч. 1 ст. 20 Закону, на які в позові посилається позивач, встановлено - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

При цьому, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 Закону.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011 та від 30.01.2019 у справі №910/6179/17.)

В даному випадку спірний правочин укладений сторонами у 2012 році, тобто майже за 5 років до порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Галант-Україна", тобто не в так званий "підозрілий період", а значно раніше.

Укладення такого правочину є проявом вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству під час здійснення підприємницької діяльності.

Тому, такий правочин не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав зазначених у ст. 20 Закону.

Позивач не надав до суду доказів доведення ПП "Галант-Україна" до стійкої фінансової неспроможності внаслідок укладення такої угоди, зокрема, доказів фінансового стану боржника та відомостей стосовно відсутності у нього грошових коштів у 2011-2014 рр.

При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким чином правочин, укладений 04.01.2012, порушує права та охоронювані законом інтереси ПП "Галант-Україна", з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між позивачем та відповідачем 1. виникли 04.11.2011 та 27.02.2012.

Крім цього, судом враховано, в грудні 2011 року, ФГ "Агроекохолод" уклав з генеральним проектувальником ПП "Аю-Даг-А" договір на розробку та виготовлення проекту - будівництво комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10тис. тон в с Підлісному Олександрівського району Кіровоградської області.

Вказана проектна організація у 2012 році розробила вказаний проект.

Затвердження вказаного проекту відбулося лише 24.09.2012, у зв`язку з отриманням лише 12.04.2012 технічних умов приєднання електроустановок юридичних осіб (крім населення) до електричних мереж за №279/79, виданих ПАТ "Кіровоградобленерго", та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок, які розташовані під об`єктом будівництва, а саме укладання між ФГ "Агроекохолод" та орендодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , договорів оренди земельних ділянок, (копії договорів від 03.09.2012, знаходяться в матеріалах проектної документації).

На дату укладання договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, ОСОБА_3 , обіймав посади керівника виконавчих органів в обох юридичних особах.

За ч. 1-5 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписантами договору може бути представник сторони договору.

Правовий режим представництва у цивільно-правових відносинах визначається главою 17 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 статті 237 ЦК України визначено підстави виникнення представництва: договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.

Стаття 238 ЦК України визначає перелік правочинів, що їх може вчиняти представник. Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Але у ч. 3 ст. 238 ЦК України міститься заборона на вчинення правочинів представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

02.01.2012 між ПП "Галант Україна" в собі ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_1 укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого вказана особа приймалася на посаду заступника директора ПП "Галант Україна".

Відповідно до прав та обов`язків, які визначені у вказаному договорі, а також запобігання порушень вимог ст. 238 ЦК України, ОСОБА_1 , підписав зі сторони ПП "Галант Україна" договір Генерального підряду №1/12.

Щодо підписання акту приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2015, то відповідно до змісту вказаного акту, ОСОБА_1, підписував вказаний акт від імені ПП "Галант Україна" на підставі довіреності.

Згідно з частиною 2 ст. 207 ЦК України, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, статутом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас серед підстав виникнення представництва стаття 237 ЦК України визначає представництво, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка згідно з установчими документами юридичної особи чи за законом виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У законі відсутня пряма законодавча заборона для юридичних осіб вчиняти правочин через поєднання їх представницьких органів в одній особі.

Позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність відносин між ПП "Галант Україна" та гр. ОСОБА_1 за трудовим контрактом №1 від 02.01.2012 та наявність дефекту довіреності №б/н від 03.01.2012.

Невідображення певних відомостей в документах бухгалтерського обліку позивача може бути ознакою порушення ведення такого обліку, а не беззаперечним доказом відсутності правовідносин між ПП "Галант Україна" та гр. ОСОБА_1 .

Обставина підроблення довіреності №б/н від 03.01.2012 та акту від 23.04.2015 з підстав, вказаних позивачем, а також відсутність гр. ОСОБА_1 з квітня 2014 року на території України, ґрунтується виключно на припущеннях та висновках позивача і не підтверджена належними доказами.

При цьому висновок №1 від 10.01.2020 спеціаліста науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП "Агенція 007" Мухи Олега Григоровича за яким:

1. Підписи від імені ОСОБА_1, розташовані в:

- акті, від 23.04.2015, приймання - передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, в графі Від Генпідрядника ОСОБА_1";

- договорі Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, укладеному між ФГ "АГРОЕКОХОЛОД" та приватним підприємством "Галант-Україна", щодо будівництва "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон", в графі " ОСОБА_1 ", виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (особами), з наслідуванням підпису ОСОБА_1

1.1. Підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в трудовому контракті №1 від 02.01.2012 року, укладеному між приватним підприємством "Галант - Україна" та ОСОБА_1 , в графах: "(Працівник)", " ОСОБА_1 ", "(Працівник)", виконані не ОСОБА_1 , а іншою, однією й тією ж, особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 не може бути визнаний належним та допустимим доказом з огляду на таке.

У висновку №1 від 10.01.2020 спеціаліста не зазначено, що експерт (спеціаліст) попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім цього, спеціаліст Муха О.Г. в засіданні суду - 28.01.2020 зазначив, що ним не досліджувалися оригінали вищевказаних документів і він не може ствердити чи спростувати обставину можливості застосування монтажу копій таких документів, тощо.

Відповідно до ст. 77 ГПК України - докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (правова позиція зазначена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.12.2019 у справі №522/1029/19)

Згідно з ч. 1 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Так, експерт є самостійним учасником судового процесу, який має певну кваліфікацію та володіє спеціальними знаннями, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Разом з тим, ще одним учасником судового процесу є спеціаліст. Відповідно до ч. 1 ст.71 ГПК України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Окрім цього, висновок спеціаліста взагалі не є процесуальним джерелом доказів у господарському процесі (п. 2 ч. 2 ст.73 ГПК України), а отже не може слугувати засобом для їх встановлення.

У ч. 2 ст. 71 ГПК України чітко зазначено, що допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Отже, спеціаліст покликаний виконувати суто технічні функції (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо), а також надавати консультації з питань, що належать до сфери його обізнаності. При цьому висновок спеціаліста не є самостійним засобом доказування у господарському процесі та не може враховуватися судом при ухваленні рішення (на відміну від висновку експерта, який суд зобов`язаний дослідити в ході розгляду справи, надавши йому відповідну правову оцінку).

З врахуванням того, що спеціаліст Муха О.В., не є експертом в розумінні ст.10 Закону України "Про судову експертизу", в якій, зокрема, зазначено, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань і ч. 3 вказаної статті наголошує, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. (прізвище Муха О.В. , відсутнє в реєстрі атестованих судових експертів http://rase.miniust.gov.ua/).

Висновок спеціаліста не є висновком експерта, в розумінні ст. 73 ГПК України, а отже зазначений висновок є неналежним та недопустимим доказом.

Спеціаліст Муха О.В., провів почеркознавче дослідження документів та зробив відповідний висновок за результатами дослідження копій документів, що суперечить п.3.5. "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), в якому зазначено, що проведення експертиз (досліджень), які наведено у Інструкції, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.

Ураховуючи те, що висновок спеціаліста не є належним та допустимим доказом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем обставини підроблення підписів гр. ОСОБА_1 на акті від 23.04.2015 приймання - передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, в графі "Від Генпідрядника ОСОБА_1"; договорі Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, укладеному між ФГ "АГРОЕКОХОЛОД" та приватним підприємством "Галант - Україна", щодо будівництва "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон", в графі " ОСОБА_1 "; в трудовому контракті №1 від 02.01.2012 року, укладеному між приватним підприємством "Галант - Україна" та ОСОБА_1 , в графах: "(Працівник)", " ОСОБА_1 ", "(Працівник)".

Стосовно "злочинної домовленості" ОСОБА_3 з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Твердження позивача, що укладаючи договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012 мала місце зловмисна домовленість і сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний, а їх дії не були спрямовані на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, спростовується наявністю зареєстрованого права власності відповідача-1 на об`єкт незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області.

Факт відсутності документальних доказів розрахунку за договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012, невизначеність джерел та порядку фінансування робіт (будівництва об`єкта) не вказує на обставину його невиконання, зокрема, позивачем.

Як вбачається зі змісту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 по справі за №П/811/578/16, апеляційним судом було встановлено, що у грудні 2015 відбулася передача з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс відповідача ФГ "Агроекохолод" майна, а саме: незавершеного будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області.

В процесі судового розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 21.05.2015 в межах іншого виконавчого провадження ВП № 46264909 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП "Галант- Україна" із забороною його відчуження.

18.05.2017 Олександрівський районний суд Кіровоградської області розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні С.О. про примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод" з метою опису та арешту майна, що належить ПП "Галант-Україна". Розглянувши зазначене подання державного виконавця, Олександрівський районний суд Кіровоградської області виніс ухвалу, якою надав дозвіл головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні C.O. на примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод", що знаходиться за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області, де перебуває майно, яке належить боржнику ПП "Галант-Україна" - комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон, а також плодоовочева продукція, яка зберігається в овочесховищі.

Зазначена ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2017 ФГ "Агроекохолод" не оскаржувалась.

Слід зазначити, що посилання позивача на вищенаведені судові рішення є безпідставним, оскільки вони не містять підстав для звільнення позивача від доказування обставин справи через інший склад сторін, ніж у справі, що розглядається (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Таким чином, висновок позивача про очевидну незаконність передачі в 2015 року з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс ФГ "Агроекохолод" майна: незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області під час дії арешту та заборони на відчуження майна ПП "Галант-Україна" із забороною його відчуження не є таким, що встановлений та неоспорений у цій справі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

При цьому, відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216, 875, 876, 877, 882 ЦК України, ст. 20 Закону.

Але у справі між сторонами - ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна" не було вчинено правочину по передачі майна поза межами договору Генерального підряду, а були вчинені дії в межах договору Генерального підряду від 04.01.2012, що в подальшому обумовило виникнення права власності у відповідача-1 на спірне майно.

11.12.2015 відповідач-1 у справі набув право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у приватну власність.

Вказана обставина спростовує твердження позивача, що акт приймання-передачі від 23.04.2015 складений сторонами не на виконання, а в порушення умов Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, оскільки складення такого акту не передбачено оспорюваним договором.

Право приватної власності як непорушне, законне, таке, що набувається на підставах, встановлених законом або договором, що і було здійснено відповідачем-1.

Стосовно ж посилання у позові на договір підряду між позивачем і кредитором, акт інвентаризації, знаходження спірного майна на балансі позивача як незавершених капітальних інвестицій - всі ці обставини не можуть спростувати факт права власності на нерухомий об`єкт незавершеного будівництва відповідача 1., оскільки належним доказом наявності такого факту є саме зареєстроване право власності у відповідача -1 на спірний об`єкт.

Вищевказані обставини встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 року у даній справі, яка набрала законної сили.

В даний час право власності відповідача-1 на об`єкт незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області - є неспростована ним.

Положення ст. 202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 1-6 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Позивачем не надано суду документальних доказів відсутності у нього дозволу на виконання будівельних робіт чи відповідної ліцензії, оскільки довідка №01-22-06/5645-18 від 05.12.2018 Управління Держпраці у Кіровоградській області містить відомості лише про те, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не видавалися.

Спірний договір укладено 04.01.2012, тобто до того, як державним виконавцем 18.12.2013 в рамках виконавчого провадження накладено арешт на майно позивача.

Отже, правильним є висновок місцевого господарського суду, про те, що не знайшла свого підтвердження правова позиція позивача стосовно того, що укладений договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 може бути кваліфікований як правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків з метою приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення рухомого майна з власності позивача щоб уникнути виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з позивача на користь кредиторів.

За умови недоведеності та необґрунтованості вчинення відповідачем-1 дій на шкоду іншим особам, зокрема, позивачу, не може бути піддано обмеженню право власника розпоряджатися своєю власністю через твердження, які ґрунтуються лише на припущеннях.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Водночас частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбаченим договором купівлі-продажу, у визначені строки. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними")

Щодо незаконності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області та Декларації про початок виконання будівельних робіт "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон" в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, то такий висновок не відповідає нормі ст. 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки остання містить виключний перелік підстав, коли об`єкт вважається самочинним будівництвом, що в послідуючому є підставою для скасування зареєстрованої декларації.

Будівництво вказаного об`єкта розпочате на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в єдиному реєстрі 05.10.2012 за №08312182127.

Пунктом 10 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 466 (в редакції чинній на момент реєстрації декларації) передбачалось, що Інспекція протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.

Подана декларація містила всі необхідні дані, які вимагались затвердженою формою тому, підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом не було, а звідси і підстав для її скасування.

У 2014 році в зареєстровану декларацію внесені зміни шляхом реєстрації в єдиному реєстрі декларації про початок виконання будівельних робіт 07.03.2014 за №КД 083140660420, а попередня декларація, у зв`язку з цим, втратила чинність тому, вимоги щодо її скасування, які викладені в позові є безпідставними.

В обох деклараціях замовником зазначено ФГ "Агроекохолод" (ЄДРПОУ 37964349). Також зазначено, що проектна документація розроблена ПП "Аю-Даг-А", відповідальними особами: головним архітектором проекту - Мамедовою Н.А., головним інженером проекту - Бурцевою М.Ю. на підставі наказу ПП "Аю-Даг-А" №21/2011 від 10.09.2011.

В серпні 2013 року відповідачем - 2 проведена планова перевірка на об`єкті, за результатами якої достовірність зазначених даних була підтверджена. В тексті вищевказаного наказу та на титульних аркушах розділів робочого проекту зазначений замовник - ФГ "Агроекохолод". Також, в матеріалах перевірки наявна фотокопія наказу ФГ "Агроекохолод" від 24.09.2012 №2 про затвердження проектної документації. Крім того, наявні фотокопії договорів оренди земельних ділянок, укладених між фізичними особами та ФГ "Агроекохолод", містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих ФГ "Агроекохолод".

Крім того, позивач, з посиланням на абз. 6 п. 6 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ 11.07.2017 №653, вважав, що зазначені вище декларації підлягають скасуванню, оскільки чинне законодавство (діюче на момент їх реєстрації) не передбачало подання "повторної" декларації.

Вказаний позивачем нормативний акт не містить ні п. 6, ні абзацу 6 в ньому. Зазначеною постановою не затверджено жодного Порядку, а лише внесені зміни в діючий Порядок виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 №466.

П. 29 Порядку №461, яким обґрунтовував свою позицію позивач, взагалі відсутній в цьому нормативному акті, який діяв на момент реєстрації 05.10.2012 декларації. Вказаний Порядок затверджений постановою КМУ від 13.04.2011 №461, регулював і регулює правовідносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому не має жодного відношення до обставин справи.

Що стосується Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", на який посилався позивач, обґрунтовуючи своє переконання про можливість анулювання декларацій, є безпідставним.

Виходячи з положень цього Закону, під дозвільним документом розуміється документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Разом з цим, в розумінні Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" декларація про початок виконання будівельних робіт не являється дозвільним документом, оскільки не входить до переліку, який наведено в додатку до цього Закону.

Крім наведених припущень, позивач вважав, що Управління безпідставно відмовило йому в задоволенні вимоги, у проведені перевірки достовірності даних наведених в зареєстрованій 07.03.2014 декларації за №КД 083140660420 та скасуванні її реєстрації, яка була викладена в заяві №02-07/321 від 13.03.2019.

Цей довід не ґрунтується на нормах законодавства у сфері містобудівної діяльності, оскільки п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 передбачено, що однією з підстав для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Виходячи з цієї норми, ініціювати проведення вказаної перевірки може лише орган державного архітектурно-будівельного контролю, а не ліквідатор за своєю заявою як в даному випадку, і така перевірка може бути проведена протягом 3-х місяців з дня подання документа на реєстрацію. Зважаючи на обставини справи та дату реєстрації декларації (07.03.2014) підстав для проведення такої перевірки в Управління не було.

З огляду на зазначене вбачається обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача до відповідача 2 є безпідставними, ґрунтуються на нормах законодавства, яке не має жодного відношення до дійсних обставин справи та заявлених позовних вимог, а тому задоволенню не підлягають.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Основні доводи, викладені в апеляційній скарзі, вже раніше були розглянуті в межах справи за заявою кредитора ТОВ "Стокко" (№912/1445/17), і їм дана оцінка судами всіх інстанцій, в тому числі Верховним Судом (постанова 28.08.19).

Неспростованим залишився і довід суду про те, що боржника визнано банкрутом 02.10.17 р., а угоди оспорюються періоду 2012 і 2015 року. Доводи ліквідатора в цій частині, що документи були надані тільки у 2018 році, не виправдовують і не продовжують зволікання.

Всі інші доводи: - щодо невірної дати договору; акту приймання - передачі; передання майна під час арешту; дати подання Декларації про початок будівництва, стосуються виконання оспорюваного договору, не можуть бути підставами недійсності договору.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Права скаржника не порушені.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі №912/1445/17 винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі №912/1445/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2020 у справі №912/1445/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 13.07.2020 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

А.Є. Чередко