Ухвала

від 09.07.2020 по справі 923/669/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

09 липня 2020 року м.Херсон Справа № 923/669/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівля і дистрибуція про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція", 46027, м.Тернопіль, вул..Лучаківського, буд.3-А, кв.22, код ЄДРПОУ 40220670

до: Фізичної особи-підприемця Лунів Василя Михайловича, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

про стягнення заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.

встановив:

09.07.2020 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" до Фізичної особи-підприємця Лунів Василя Михайловича з вимогами про стягнення 100000,00 грн. основного боргу за договором поставки №б/н від 25.06.2018р., у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині поставки товару, а також неповерненням оплати за товар на вимогу позивача.

Ухвалою від 09.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" до Фізичної особи-підприємця Лунів Василя Михайловича про стягнення заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. - залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Одночасно з поданням позову, 09.07.2020 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" (зареєстровано за вх. № 1405/20) про забезпечення позову, якою заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та яка належить відповідачу на правах власності в межах суми заявлених позовних вимог 100 000, 00 грн. та сплачених судових зборів в сумі 3333,36 грн.

Заявник посилається на наявність боргу в розмірі 100 000.00 грн., про який відповідач був проінформований претензією (реєстраційний помер № 69 від 29.10.2018 року), яку особисто отримав через ПАТ УКРПОШТА 03.11.2018. З того часу і до дня подачі позову до суду від відповідача не надходило ніяких ні заперечень, ні пояснень, ні товару, ні грошових коштів. На момент виникнення заборгованості відповідач перебував у статусі - фізична особа-підприємець. Розмір боргу - це розмір авансового платежу за товар, який він мав зобов`язання передати позивачу. В той же час, відповідач з 17.04.2019 припинив свою державну реєстрацію (діяльність). Тобто, через процедуру припинення намагається уникнути відповідальності. За таких обставин позивач вважає, що відповідач привласнив кошти та безпідставно їх використав на власний розсуд, ігноруючи права власника цих коштів.

Також заявник вказує у заяві, що громадянин Лунів В.М. є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і оскільки він не надав позивачу товар та не повернув грошові кошти, у позивача є підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання в майбутньому судового рішення, та передумови того, що невжиття заходів забезпечення може значно ускладнити виконання судової ухвали. Такий захід зможе забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову по цій справі та не перешкоджатиме відповідачу користуватися майном за призначенням.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020, справу розподілено судді Пінтеліній Т.Г.

Згідно з ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Верховний Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

З огляду на положення ст.ст.13,74,80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Дослідивши та надавши оцінку заяві про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем до заяви про забезпечення позову не подано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, тобто доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на вчинення будь-яких навмисних дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі, у разі задоволення позовних вимог позивачем до суду не надано.

Доводи позивача ґрунтуються на власних припущеннях та не підтверджені документально жодним доказом.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (п.7-8 ст.140 ГПК України).

Керуючись ст. ст.136,137,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівля і дистрибуція" (зареєстровано за вх. № 1405/20) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та яка належить відповідачу на правах власності в межах суми заявлених позовних вимог 100 000, 00 грн. та сплачених судових зборів в сумі 3333,36 грн. - відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.Г. Пінтеліна