Рішення

від 14.07.2020 по справі 904/1167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

14.07.2020Справа № 904/1167/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 904/1167/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАНА", (код 37621425, пр.-т Богдана Хмельницького, 122А, м. Дніпро 49033 / адвокат Гурський В.С. АДРЕСА_1 )

до 1 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (код 20782312, вул. Січових Стрільців,40, м. Київ, 04053)

2 Центрального регіонального управління приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", (код 40680915, вул. Ливарна, 15 м. Дніпро, 49000)

про стягнення 176202,70 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія КАНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровського області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - відповідач 1) та Центрального регіонального управління приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - відповідач 2), в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 175266,70 грн - сума невиплаченого страхового відшкодування, 936,00 грн - 3 % річні та судові витрати по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровського області № 904/1167/20 від 04.03.2020 матеріали позовної заяви направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.06.2020 через канцелярію відповідачем 1 подано відзив в якому він проти позову заперечував, посилаючись на ненастання страхового випадку у зв`язку з наданням позивачем послуг з перевезення, а не експедирування.

07.07.2020 в засіданні з викликом заслухано усні пояснення сторін.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019 між позивачем (страхувальником) та відповідачем 1 (страховиком) укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора, за умовами якого:

- страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов`язується страхові платежі у розмірі та у строки зазначені в договорі (п. 3.1 договору);

- предметом договору є майнові інтереси страхувальника і пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням послуг по перевезенню вантажів (п. 3.2 договору);

- страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики: відповідальність за вантаж прийнятий до перевезення - настання відповідальності страхувальника за втрату, нестачу, ушкодження або псування вантажу під час доставки ( п. 4.1.1 договору). Відповідальність перед третіми особами - настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку вантажем власності третіх осіб під час перевезення (п. 4.1.4 договору);

- ліміт відповідальності за майно складає 1 000 000,00 грн;

- строк дії договору з 00:00 01.03.2019 р. по 24:00 29.02.20 р.

В розділі 1 додатку 5 до договору вказані страхові рики : відповідальність експедитора та відповідальність автомобільного перевізника.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

11.08.2019 р. на підставі договору № 16022017 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України від 16.02.2017 та Заявки № 000003574 на перевезення вантажів до договору № 16022017 від 11.08.2019 позивачем було надано ТОВ "КОРСА" (33005110) послуги з перевезення вантажу (побутова техніка), про що надано ТТН №10819-1157541-192 від 11.08.2019 та Накладною №110819-1157541-192 від 09.08.2019.

ТОВ "КОРСА" здійснювало організацію перевезення автомобілем позивача "Рено преміум" д.н. НОМЕР_1 вантажу, належного ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН", на підставі Заявки/транспортного завдання № 2120552 від 11.08.2019.

У період часу з 11.08.2019 р. до 02:10 год. 12.08.2019 р., невстановлена особа, з автомобіля "Рено преміум" д.н. НОМЕР_1 , який рухався з м. Київ до м. Дніпро, таємно скоїла крадіжку товару ТОВ "САВ-ДІСТРІБЬЮШН", відсутність якого було виявлено 02:10 год. 12.08.2019 р. біля буд. 30 по вул. Кринична, у м. Дніпро, спричинивши перевізнику ТОВ "Компанія Кана" матеріальну шкоду у розмірі 175267,70 грн.

Відомості про вказану подію внесено до ЄРДР за №1201904066001547 за ч. 1 ст.185 КК України про що надано довідку Індустріального ВП Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області 45.2/СВ222к від 01.11.19.

Позивач отримав від ТОВ "КОРСА" претензію про сплату збитків внаслідок пошкодження та нестачі товару (вантажу) під час перевезення згідно умов договору № 160220017 від 16.02.2017 р. №1800-юр на суму 175 266,70 грн. До вказаної претензії було додано протокол взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог від 09.09.2019, складений між ТОВ "КОРСА" та ТОВ "САВ-ДІСТРІБЬЮШН", з реєстром претензій №09/09-19 (№ТЕ-18) від 09.09.2019 р.

Крім того, ТОВ "КОРСА" повідомило, що задовольнило три претензії-вимоги за №№ 180701, 180702, 180703 від 13.08.19 ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН", як безпосереднього вантажоодержувача (власника) вантажу, що перевозився позивачем за ТТН №10819-1157541-192 від 11.08.2019 р. та Накладною №110819-1157541-192 від 09.08.2019 у загальному розмірі, що складає 175 266,70 грн. на підставі Протоколу взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог від 09.09.2019.

03.10.2019 р. між позивачем та ТОВ "КОРСА" було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог якою було здійснено залік грошових вимог в сумі 175 266,70 грн. за претензією ТОВ "КОРСА" від 23.08.19 р. № 1800-юр.

Таким чином, позивачем 03.10.19 здійснено відшкодування шкоди ТОВ "КОРСА" за вищевказаною подією від 11.08.19.

Позивач 12.08.2019 звернувся до відповідача 1. із заявою про настання збитку, надавши всі необхідні для відшкодування документи.

Відповідачем 1 розглянуто вказану заяву листом від 17.12.2019 №9528- 31 та відмовлено у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та зазначив, що по заявленому випадку позивач безпосередньо здійснював перевезення вантажу, а не надавав послуги експедитора щодо організації перевезення, у зв`язку з чим у нього відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З викладеного вбачається, що на відміну від договору транспортного експедирування, договір перевезення включає до обов`язків перевізника лише доставлення довіреного вантажу до пункту призначення та його видача особі.

В той час як договір транспортного експедирування покладає на експедитора більш розширені обов`язки.

Умовами Договору № 16022017 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України від 16.02.2017 р., укладеного між позивачем та ТОВ "КОРСА" на позивача покладено права та додаткові обов`язки позивача, які виходять за межі Договору перевезення, зокрема: п. 1.3. - визначення маршруту руху позивача замовником; п. 1.6. право перевізника залучати до виконання перевезення інших перевізників; п. 2.1.2. забезпечення позивачем вірного оформлення товаросупровідних документів; п. 2.2.2. визначення позивачем типу та кількості автомобілів, необхідних для перевезення вантажу; п. 2.2.5. забезпечення позивачем розміщення та кріплення вантажу на платформі; п. 2.2.6. інформування позивачем замовника про всі випадки затримки транспортних засобів; п. 2.2.7 повідомлення позивачем замовника про всі недоліки отриманої інформації; п. 2.2.10. забезпечення позивачем присутності водія під час завантаження, огляд зовнішнього стану вантажу, виявлення пошкоджень під час пакування, складання відповідних актів, внесення зауважень до ТТН.

Крім того, В розділі 1 додатку 5 до договору добровільного страхування відповідальності експедитора вказані страхові рики : відповідальність експедитора та відповідальність автомобільного перевізника.

Водночас, договір добровільного страхування відповідальності експедитора не містить застережень щодо виконання експедитором функцій перевізника.

Таким чином, позивачем фактично було надано за вказаним договором послуги з експедирування, що свідчить про змішану форму укладеного договору перевезення.

З урахуванням положень ст. 929 Цивільного кодексу України, Положення глави 65 цивільного кодексу України "транспортне експедирування" поширюються також на правовідносини за Договором перевезення, оскільки позивачем фактично виконувались обов`язки експедитора.

Викладене свідчить про незаконність дій відповідача по відмові у виплаті страхового відшкодування.

Тому, посилання відповідача 1 на ненастання страхового випадку у зв`язку з наданням позивачем послуг з перевезення, а не експедирування суперечать вимогам чинного законодавства та вище встановленим обставинам справи.

За змістом статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів , контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Враховуючи п.п. 2.1. 3.2., 4.1. Договору страхування та ст. 1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" слідує, що дія Договору страхування розповсюджується на випадку в яких експедитор як надає послуги з перевезення так і послуги з експедирування, що прямо зазначено в розділі 1 Договору страхування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України експедитор може самостійно виконати перевезення. В той час як ч. 1 ст.932 ЦК України, визначає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Спірний договір страхування не містить положень про те, що перевізником має бути третя особа, тому посилання відповідача 1. на вказані обставини необгрутовані.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, з якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення зівільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються піляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 1 статті 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених :аконом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових зондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності до ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (ст. 980 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частино 1 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, що середбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої визникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його тр авонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або тіовноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат : виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, зазначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, то визначається страховиком.

Враховуючи вищезазначене, вважаємо, що відповідачем не правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, поданими позивачем доказами підтверджують обставини, що є предметом доказування у даній справі, у свою чергу, відповідач не спростував доводів позивача.

У свою чергу, відповідач не виплатив страхове відшкодування; доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, сума невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 175 266,70 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Крім страхового відшкодування позивач заявив до стягнення 3 % річних - 936,00 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАНА", (код 37621425) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (код 20782312) та Центрального регіонального управління приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", (код 40680915, вул. Ливарна, 15 м. Дніпро, 49000) про стягнення 176202,70 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (код 20782312, вул. Січових Стрільців,40, м. Київ, 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАНА", (код 37621425, пр.-т Богдана Хмельницького, 122А, м. Дніпро 49033) 175 266,70 грн страхового відшкодування, 936,00 грн три проценти річних та 2643,03 судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.07.2020.

Суддя І.Д. Курдельчук