Рішення

від 17.07.2020 по справі 712/16740/19

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/16740/19

Провадження № 2/712/890/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Ліпатової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , яке є правонаступником ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", ТОВ ЛІГА-2020 , треті особи: Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , яке є правонаступником ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", треті особи: Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В лютому 2020 року звернувся до суду із позовною заявою, змінивши предмет позову та залучив до розгляду справи ТОВ ЛІГА-2020 до якої заявлено вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки до початку розгляду справи по суті позивачу стало відомо про перехід права власності на нерухоме майно від ОСОБА_2 до ТОВ ЛІГА-2020 .

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 10.03.2020 року та від 15.05.2020 року клопотання позивача та представника позивача ОСОБА_4 задоволено, позов у первісній редакції залишено без розгляду, прийнято до розгляду змінену позовну заяву.

Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (далі - ВАТ Райффайзен Банк Аваль ) та ОСОБА_1 укладено генеральну кредитну угоду №010/02- 18/1026-07, згідно з пунктами 1.1 та 1.2. якої банк зобов`язався надавати ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди.

Відповідно до 1.2 цього договору ОСОБА_5 було надано кредит з кінцевим терміном погашення - 20 січня 2022 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за основною угодою, 31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Крім того, 31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку належало ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2 006 року.

У зв`язку з невиконанням свого зобов`язання за кредитним договором за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 04 грудня 2015 року становила 287042,51 грн за тілом кредиту та 205640,54 грн за процентами.

28 грудня 2016 року позивачі отримали повідомлення про те, що всі права вимоги за генеральною кредитною угодою були відступлені 28 грудня 2016 року Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Фінансовий партнер (далі - ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер ).

Право вимоги за вказаною угодою та за договором іпотеки того ж дня було відступлено ТОВ Фінстрим , а також за договором відступлення права вимоги відступлено ТОВ Фінстрим Благодійному фонду Розвиток Черкащини . В подальшому право власності на предмет іпотеки - квартиру перейшов до ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 11.05.2017 року. Актом приймання - передачі нерухомого майна від 16.01.2020 року, квартира передана у власність ТОВ ЛІГА-2020 .

Позивач вказує, що по суті договір відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , яке є правонаступником ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер , та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінстрим" є договором факторингу, а згідно з Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою. ТОВ Фінстрим не може бути фактором при укладанні спірного договору про відступлення права вимоги, який фактично є договором факторингу, оскільки станом на 28.12.2016 року ТОВ Фінстрим не мало ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, в т.ч. факторингу, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №10259/16-9 від 24.06.2020 року. Посилається на те, що постановою Верховного Суду від 09.10.2019 року в справі 712/10515/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , Благодійного фонду Розвиток Черкащини , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінстрим про визнання договорів недійсними. Верховний Суд скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, передав справу на новий розгляд для надання правової оцінки умовам спірного договору. А саме: п.п.1.1, 2.1., 3.1, 8.2 з урахування додатку 1 до нього та встановлення номінальної вартості права вимоги та перевірки чи розмір грошової вимоги, яка була відступлена за договором, дорівнював ціні її відступлення. Такі вказівки Верховного Суду підтверджують доводи позивача про те, що наявність різниці між відступленою сумою та сплаченою винагородою в договорі є ознакою факторингу. У зв`язку з викладеним, позивач та його представник просили визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , яке є правонаступником ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер , та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінстрим" 28.12.2016 року та витребувати майно з чужого незаконного володіння ТОВ ЛІГА-2020 в порядку ч.1 ст. 387 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Заруба С.О. підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ ЛІГА-2020 та третіх осіб: Благодійний Фонд Розвиток Черкащини , ОСОБА_2 - адвокат Щербатюк Б.А. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з мотивів, вказаних у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що спірний договір є саме договором відступлення права вимоги. Ознаки, які притаманні договору факторингу у даному випадку відсутні, оскільки в даному випадку відсутнє фінансування як фінансова послуга, яка вимагає отримання спеціального дозволу. В даному випадку суб`єктами договору є Первісний та Новий кредитор. Метою оспорюваного правочину є задоволення вимог Нового кредитора за рахунок зобов`язань Боржника . Первісний кредитор отримує від Нового кредитора не винагороду за надану останньому послугу, а виключно обумовлену сторонами у договорі про відступлення права вимоги плату. Безпосередньо з умов договору про відступлення права вимоги від 28.12.2016 року слідує, що укладаючи його сторони керувалися ст.512-519, ч.3 ст.656 ЦК України, а не 1077, 1099 ЦК України. Вважає відсутніми правові підстави для витребування на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 , так як це інший спосіб захисту права порівняно з визнанням правочину недійсним, під час розгляду якого встановленню підлягають зовсім інші обставини визначені в ст.387, 388 ЦК України.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Вимоги викладені в позовній заяві підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлялись про розгляд справи. Правом надання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим" в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлялись про розгляд справи. Правом надання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02- 18/1026-07, згідно з якою ВАТ Райффайзен Банк Аваль зобов`язалося надавати ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, при цьому загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати 40000 доларів США або еквівалента у гривнях чи євро.

31 липня 2007 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно з яким остання як поручитель взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком за зобов`язаннями, що виникають з умов генеральної кредитної угоди.

31 липня 2007 року також між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки визначено квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку належало ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 06 лютого 2006 року.

26 січня 2012 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 в рамках генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір № 010/02-18/1026 /04-12, згідно з пунктом 1.1. якої позичальнику надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 290851,47 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - 20 січня 2022 року.

У зв`язку з невиконанням свого зобов`язання за кредитним договором за ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 04 грудня 2015 року становила 287042,51 грн за тілом кредиту та 205640,54 грн за процентами.

28 грудня 2016 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер укладено договір відступлення права вимоги.

Після цього, 28 грудня 2016 року ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер та ТОВ Фінстрим уклали договір від 28 грудня 2016 року про відступлення права вимоги, згідно з яким право вимоги за генеральною кредитною угодою № 010/02-18/1026-07 від 31 липня 2007 року, додатком до генеральної кредитної угоди № 010/02-18/1026-07 від 31 липня 2007 року, кредитним договором № 010/02-18/1026/04-12 від 26 січня 2012 року, перейшло від ПАТ Комерційний Фінансовий партнер до ТОВ Фінстрим .

Крім того, 28.12.2016 року за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, первісний іпотекодержатель- ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер передає, а новий іпотекодержатель - ТОВ Фінстрим приймає всі права вимоги за договором іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладеним між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який посвідчений 31.07.2007р. ПНЧМНО ОСОБА_6 .

В подальшому, 28 грудня 2016 року також між ТОВ Фінстрим та БФ Розвиток Черкащини було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з пунктом 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому вимоги за кредитним договором та договором забезпечення.

28 грудня 2016 року, ТОВ Фінстрим уклало з БФ Розвиток Черкащини договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого БФ Розвиток Черкащини набув право вимоги за генеральною кредитною угодою від 31 липня 2007 року, додатком № 4 до генеральної кредитної угоди від 31 липня 2007 року та набув статусу іпотекодержателя за договором іпотеки.

Отримавши право вимоги за вказаними договорами, БФ Розвиток Черкащини 21 лютого 2017 року реалізував своє право на позасудове задоволення вимог іпотекодержателя на підставі застереження, що містилося у розділі 5 договору іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. 11 травня 2017 року БФ Розвиток Черкащини продав належну йому квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16 січня 2020 ОСОБА_2 за актом приймання - передачі нерухомого майна передала належну їй квартиру АДРЕСА_1 у власність ТОВ ЛІГА-2020 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2020р.

Позивач вказує на наявність підстав для визнання недійсним договору від 28 грудня 2016 року, який укладений між ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер (Первісний кредитор) та ТОВ Фінстрим (Новий кредитор) про відступлення права вимоги, вказуючи, що даний договір є факторингом, для укладання якої у сторін відсутній відповідний дозвіл (ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до вимог ст.1,7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Аналізуючи доводи позивача з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно п.1.1. Договору відступлення права вимоги від 28.12.2016 року права вимоги - право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника на Дату відступлення права вимоги за Кредитним договором щодо погашення заборгованості по кредиту, за процентами за користування кредитом, комісіями, неустойкою та іншими платежами, визначених Кредитним договором. Розрахунок заборгованості Боржника за Кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги міститься в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.2.1 спірного Договору відступлення права вимоги від 28.12.2016 року, в порядку та на умовах, визначених договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права вимоги за Кредитним договором та Договором забезпечення, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі, Договорі забезпечення та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість права вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.3.1,3.2 договору загальна вартість прав вимоги за договором становить 274 899, 00 гривень. Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану в пункті 3.1 договору в день підписання цього договору шляхом переказу коштів.

Відповідно до п.3.3. Первісний кредитор не повертає Новому кредитору , вказану у п.3.1. цього договору за будь-яких обставин, в тому числі у випадку виникнення обставин, передбачених п.4.1.8, 2.3 цього договору, крім випадку, коли буде встановлено, що Кредитний договір було визнано недійсним до або у дату укладення цього договору.

Пунктом 8.2 встановлено, що додаткові угоди, додатки до Договору, а також Акт приймання-передачі документації є невід`ємними частинами договору.

Так, Додатком 1 до Договору відступлення права вимоги від 28.12.2016 року, укладеного між ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер та ТОВ Фінстрим є розрахунок заборгованості.

Відповідно до даного Розрахунку ОСОБА_1 (боржник) станом на 28.12.2016 року - дату відступлення права вимоги має заборгованість перед Первісним кредитором (ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер ), яка становить 790 726, 93 грн. та складається з :

заборгованість за кредитом 262042, 51 грн., заборгованість за процентами -271 436, 22 грн., заборгованість за пенею - 257 248, 20 грн. Таким чином, сума відступлених грошових вимог до Боржника складає 790 726, 93 грн.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України вказано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у Цивільному кодексі України , як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України , статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України ), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України ) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України ). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України ).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України ). (пункти 50-62 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16).

За таких обставин при встановленні ознак факторингу в договорі, який був укладений між ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер (Первісний кредитор) та ТОВ Фінстрим (Новий кредитор) доведенню підлягають такі обставини: 1) метою укладення такого договору було надання фінансування (передача певної суми грошових коштів), від ТОВ Фінстрим до ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер (що є фінансовою послугою); 2)клієнт сплатив за таку фінансову послугу. При цьому плата за фінансування може бути як в твердій сумі так і в різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю; 3) замість повернення банком (клієнтом) отриманого фінансування ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер відступає свої права вимоги до третьої особи - боржника ОСОБА_1 за кредитними зобов`язаннями.

Аналізуючи умови спірного правочину, зокрема п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, Додаток 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 28.12.2016 року, суд приходить до висновку, що перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю Фінстрим на користь Первісного кредитора суми в розмірі 274 899, 00 грн. відповідно п.3.1. договору має ознаки фінансування, за яке ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер сплатило винагороду у вигляді різниці між отриманою сумою фінансування -274 899 грн. та реальною сумою заборгованості, яка була відступлена за кредитним договором на користь ТОВ Фінстрим за спірним договором- 790 726, 93 грн., тобто 515 827, 93 грн. (сума різниці). При цьому учасниками такої фінансової операції є ТОВ Фінстрим (фактор), ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер (клієнт) та боржник за кредитним договором, права за яким відступлено - ОСОБА_1 .

Тобто, при вирішенні спору, суд дослідивши умови спірного договору, дійшов висновку, що розмір грошової вимоги, яка була відступлена за спірним договором - 790 726, 93 грн. значно перевищувала ціну її відступлення - 274 899 грн. За спірним договором ТОВ Фінстрим як Новий кредитор фактично набув право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною такої вимоги, встановленої спірним договором в розмірі 515 827, 93 грн.

Отже, зі змісту Договору, укладеного між ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер та ТОВ Фінстрим від 28.12.2016 року вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які мають ознаки факторингу та регулюються нормами 1077 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України Про банки і банківську діяльність , Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

У статті 49 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно з частинами першою статті 1, частинами першою та другою статті 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, станом на 28.12.2016 року ТОВ Фінстрим (фактор) не мало ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, в т.ч. факторингу, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №10259/16-9 від 24.06.2020 року.

ТОВ Фінстрим не скористалося правом надання відзиву та не спростувало в судовому засіданні зазначених обставин.

Відповідно до ст.4 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу .

Згідно з чч.1, 2 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч.1 ст.227 ЦК ).

Виходячи з того, що зміст оспорюваного правочину суперечить вимогам цивільного законодавства, Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про банки і банківську діяльність суд приходить до висновку, що договір про відступлення прав вимоги від 28.12.2016 року є недійсним з моменту його укладення з підстав ст.203,215 ЦК України.

Водночас, не підлягає задоволенню вимога про витребування майна з огляду на наступне.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У звязку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути предявлена тільки стороні недійсного правочину.

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом із тим відповідно до положень статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Як вбачається зі змісту спірного правочину, позивач ОСОБА_1 не є стороною Договору відступлення права вимоги від 28.12.2016 року.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

В даному випадку останнім набувачем майна на день винесення судового рішення є ТОВ ЛІГА- 2020 .

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

У разі встановлення що відповідач є добросовісним набувачем суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постанові судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України в справі №6-140цс від 17.12.2014р. Така сама правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України № 6-53цс12.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідним покласти судові витрати на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 4, 15, 16 , 203 , 215, 216 , 227, 387, 388, 512, 514, 526, 530, 610, 1077, 1079 ЦК України, ст.13, 19, 77-78, 80-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , яке є правонаступником ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", ТОВ ЛІГА-2020 , треті особи: Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 28.12.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , яке є правонаступником ПАТ Комерційний банк Фінансовий партнер та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінстрим".

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 225 гривень (двісті двадцять п`ять гривень) з кожного.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР , ЄДРПОУ 38322199, 01133 м.Київ, вул.Євгена Коновальця, б.32г, оф.262.

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", ЄДРПОУ 40176983, 03150, м.Київ, вул.Антоновича, 51, оф.612.

Відповідач 3 : ТОВ ЛІГА-2020 ЄДРПОУ 43450848, 18000, м. Черкаси, вул. Лазарєва, б.4, кв. 42.

Третя особа: Благодійний фонд "Розвиток Черкащини" ЄДРПОУ 38843477, 18002, м.Черкаси, вул.Небесної Сотні, 105, оф.612.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17.07.2020 р.

Головуючий: Т.Є. Троян