Ухвала

від 16.07.2020 по справі 543/322/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/322/20 Номер провадження 11-сс/814/490/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Полтаві клопотання слідчого СВ Оржицького відділу поліції Лубенського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020170280000091 від 07 квітня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України

за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах володільця майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 травня 2020 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 травня 2020 року задоволено клопотання слідчого СВ Оржицького ВП Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Оржицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні №12020170280000091 від 07 квітня 2020 року щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, про арешт майна. Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: пістолет ГПМ НОМЕР_1 , гладкоствольну мисливську рушницю ІЖ-58 № НОМЕР_2 , рушницю мисливську гладкоствольну Форт-500 M1 НОМЕР_3 , рушницю нарізну Форт - 202 НОМЕР_4 , належні на праві власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони розпоряджатися та використовувати вказане майно з метою позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказом злочину, підлягають спеціальній конфіскації, а також з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тощо, до скасування арешту майна у встановленому законом порядку. Контроль за виконанням ухвали та відповідальність за збереження арештованого майна покладено на слідчого СВ Оржицького ВП Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_12 .

Рішення слідчого судді мотивовано, тим що клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки є достатні підстави вважати, що вони можуть бути використані, як доказ у кримінальному провадженні № 12020170280000091 від 07 квітня 2020 року, відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а також незастосування арешту майна може призвести до їх втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, захисником адвокатом ОСОБА_7 в інтересах володільця майна ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, відповідно до якої просить ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 травня 2020 року про накладення арешту на майно скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та зобов`язати слідчого СВ Оржицького ВП Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 повернути вказане майно.

З рішенням районного суду не погоджується, так як останнє прийняте з порушенням норм кримінально процесуального законодавства є незаконним та необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що вилучене майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а слідчим не надано достатніх доказів, які підтверджували б необхідність накладення арешту на всю зброю ОСОБА_8 .

Відзначив, що ОСОБА_8 корінний житель смт. Оржиця Полтавської області. На протязі 2008 року 2015 року офіційно придбав належну йому зброю. Протизаконно ніколи її не застосовував.

В судовому засідання апелянт разом із своїм адвокатом підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що кримінальне провадження № 12020170280000091 закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК та відзначив, що не заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, позицію власника майна та його захисника, прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину, дослідивши матеріали додані до клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст. 170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як встановлено ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК Українивизначено поняття речових доказів, зокрема, як регламентовано ч. 1: Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України, ч. 2, регламентовано: При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ( якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою ( якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404КПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні СВ Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170280000091 від 07 квітня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.

В ході проведення досудового розслідування, було встановлено, що 07 квітня 2020 року до ч/ч Оржицького ВП надійшло повідомлення, від ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 07 квітня 2020 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_8 здійснив 2 постріли із зброї в його сторону.

21.04.2020 в період часу з 14 години 21 хвилини до 15 години 53 хвилин проведено обшук житла та іншого володіння особи, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 в якому зареєстрований ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якого вилучено 4 одиниці зброї, а саме: пістолет ГПМ НОМЕР_1 , гладкоствольну мисливську рушницю ІЖ-58 № НОМЕР_2 , рушницю мисливську гладкоствольну Форт-500 М1 НОМЕР_3 , рушницю нарізну Форт-202 НОМЕР_4 .

21 квітня 2020 вищевказана зброя була визнана речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

З огляду на вказані обставини, та відповідно до журналу судового засідання від 25 травня 2020 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, які додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на вищевказане нерухомемайно з огляду на те, що це майновідповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який подав клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, хоча у клопотанні слідчого і міститься посилання на те, що пістолет ГПМ НОМЕР_1 , гладкоствольна мисливська рушниця ІЖ 58 № 0779, рушниця мисливська гладкоствольна Форт -500 М1 НОМЕР_3 , рушниця нарізна Форт 202 НОМЕР_4 , визнані у встановленому порядку речовими доказами у кримінальному провадженні, однак, як вважає колегія суддів, таке визнання належного ОСОБА_8 майна у кримінальному провадженні носить сугубо формальний характер, оскільки слідча у постанові про визнання цього майна речовими доказами у кримінальному провадженні належним чином не обґрунтувала можливість використання всього зазначеного майна, яке зареєстроване у відповідності до чинного законодавства, як доказу вчинення злочину, передбаченогоч. 1 ст. 129 КК України, за якою здійснюється досудове розслідування.

Крім того, в самому клопотанні слідчого та в постанові органу досудового розслідування від 21 квітня 2020 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься належного обґрунтування, якому чи яким саме із критеріїв ч. 1ст. 98 КПК Українивідповідає пістолет ГПМ НОМЕР_1 ,гладкоствольна мисливськарушниця ІЖ-58№ НОМЕР_2 ,рушниця мисливськагладкоствольна Форт-500М1 НОМЕР_3 ,рушниця нарізнаФорт-202 НОМЕР_4 ,належні направі власності ОСОБА_8 та яким чином вся вказана зброя є предметом злочину. Зокрема, в даних процесуальних документах міститься лише необґрунтоване твердження, що це все майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні, а будь-яких мотивів такому ствердженню не приведено.

Звертає колегія суддів увагу і на той факт, що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відсутні будь-які дані, які б свідчили, що ОСОБА_8 , як володільцю вказаної зброї, вручалася підозра у вчиненні зазначеного злочину.

Крім цього прокурор у судовому засіданні не зміг назвати мету, з якою подавалося клопотання про накладення арешту на всю вилучену зброю.

З огляду на викладене доводи апелянта, є слушними та знайшли своє підтвердження при дослідженні клопотання слідчого СВ Оржицького відділу поліції Лубенського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 та ухвали слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 травня 2020 року.

Також колегія суддів встановила, що слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власників.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною і підлягає скасуванню. Підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Оскільки законодавець визначив перелік дій, які зобов`язані вчинити працівники правоохоронних органів, в разі відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, колегія суддів не вважає за необхідне покладати на слідчого обов`язки, які той зобов`язаний виконати у відповідності до вимог ч.3 ст.173 КПК України.

Керуючись ст. ст.405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргузахисника адвоката ОСОБА_7 в інтересахволодільця майна ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області 25 травня 2020 року скасувати.

Ухвалити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання клопотання слідчого СВ Оржицького відділу поліції Лубенського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020170280000091 від 07 квітня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_14

ОСОБА_4