Рішення

від 17.07.2020 по справі 756/2415/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17.07.2020 Справа № 756/2415/19

Унікальний № 756/2415/19

Провадження № 2/756/945/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді- Яценко Н.О.,

за участі секретаря Дрончак Д.А.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Адвокатського бюро Герасько і партнери , Адвокатського об`єднання Максимальний захист про визнання договорів та додаткової угоди недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , Адвокатського бюро Герасько і партнери про визнання припиненим Договору про надання правової допомоги № 0812/16 від 08.12.2016, укладений між ОСОБА_4 та Адвокатським бюро Герасько і партнери з 08.12.2017.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11.03.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження.

10 квітня 2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсними Договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016, укладений між ОСОБА_5 та Адвокатським бюро Герасько і партнери та Додаткову угоду № 1 до вказаного Договору з моменту їх укладення.

Крім того, 18 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , Адвокатського об`єднання Максимальний захист про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги (civil mam) №1502/19 від 15.02.2019, укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням Максимальний захист .

Ухвалою суду від 06.08.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , адвокатського об`єднання Максимальний захист про визнання недійсним договору (цивільна справа № 756/8102/19) та позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , адвокатського об`єднання Герасько і партнери про визнання недійсним договору та визнання недійсною додаткової угоди (цивільна справа № 756/2415/19) об`єднано в одне провадження та присвоєно номер справи № 756/2415/19.

Свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та об`єднаної позовної заяви, позивач обґрунтовує тим, що громадянка ОСОБА_5 станом на час укладання Договору про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016 та Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору уклала шлюб, змінила прізвище та паспорт громадянина України. Станом на момент підписання Договору паспорт громадянина України з прізвищем ОСОБА_6 був недійсним. Оспорюванні угоди від 08.12.2016 не містять жодних реквізитів замовника, ані паспортних даних, на основі яких укладались угоди, містять описки по батькові замовника та відмінність підписів. Крім того, посилається на п.4.1 Договору, яким передбачено необхідність укладання Додаткової угоди про гонорар, яка повинна були підписана протягом одного року з моменту укладання Договору. Наголошує на тому, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вказує про відсутність у Адвокатського об`єднання Максимальний захист правоздатності на укладання Договору про надання правової допомоги після 24.10.2018, оскільки станом на момент укладання Договору про надання правової допомоги №1502/19 від 15.02.2019 був лише один учасник-адвокат, а тому Адвокатське об`єднання Максимальний захист не відповідає вимогам ст.14 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Вважає, що є заінтересованою особою щодо вказаного Договору, оскільки представники за цим Договором приймають участь про стягнення з нього коштів у інших справах. Крім того звертає увагу, що громадянка ОСОБА_3 постійно проживає у ОСОБА_7 , що на думку позивача ставить під сумнів укладання даного Договору.

Позивач ОСОБА_1 в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у первісній, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, та об`єднаній позовній позові.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, долучених до матеріалів справи (а.с. 28-34, 48-53, 96-104,202-208 Том 1) , просив відмовити у задоволенні позову.

Зазначив про необґрунтованість тверджень позивача щодо не встановлення особи ОСОБА_3 під час підписання спірного Договору про надання правової допомоги від 08.12.2016, оскільки така особа була встановлена на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який був виданий на ім`я ОСОБА_5 16.03.2016 та дійсний до 16.03.2026 року. Вказав, що 08.12.2016 року разом із Договором від 08.12.2016 року № 0812/16 відповідачем 1 та відповідачем 2 було складено та підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги, якою сторони погодили ціну Договору, відповідно, було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, з огляду на що Договір № 0812/16 від 08.12.2016 був укладений.

Стверджує про відсутність порушених прав та інтересів позивача спірним договором, оскільки він не є стороною Договору, жодних доказів того що спірний договір порушує його права ним надано не було, а твердження про те, що він є заінтересованою особою щодо вказаного договору, не відповідають дійсності. Позовна заява ОСОБА_1 спрямована на здійснення перешкод Адвокатського бюро Герасько і партнери у наданні правової допомоги ОСОБА_3 та порушення права останньої на професійну допомогу, а звернення до суду з таким позовом обумовлено не бажанням ОСОБА_1 бути притягнутим до цивільно-правової відповідальності.

Також вважає що предмет спору за позовом ОСОБА_1 відсутній, оскільки спірний Договір між ОСОБА_3 та АБ Герасько і партнери було розірвано за згодою сторін. Між АБ Герасько і партнери та ОСОБА_3 15 лютого 2019 року було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2016 № 0812/16, відповідно до якої сторони домовились змінити замовника з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та вважати замовника ОСОБА_4 , а також розірвати Договір про надання правової допомоги від 08.12.2016 року № 0812/16 з 15 лютого 2019 року.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним Договору про надання правової допомоги №1502/19 від 15.02.2019 представник відповідачів вказав, що в момент створення Адвокатського об`єднання Максимальний захист та його державної реєстрації було дотримано усіх норм діючого на той час законодавства. Втрата одним з учасників адвокатського об`єднання права на зайняття адвокатською діяльністю не свідчить про відсутність правоздатності на укладання договору про надання правової допомоги, оскільки згідно вимог діючого законодавства юридична особа може бути позбавлена правоздатності лише на підставі відповідного рішення суду або у разі її припинення. Зазначив, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань про те, яким саме чином умови укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням Максимальний захист Договору про правову допомогу суперечать діючому законодавству, Конституції України або іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави або суспільства. Адвокатське об`єднання Максимальний захист створене у відповідності до вимог Закону, не припинило свою діяльність, його правоздатність не обмежена судом, а отже спірний Договір є таким, що укладено на законних підставах.

Від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення по справі, долучені до матеріалів справи (а.с. 230-232, том 1), в яких остання пояснила, що під час укладання Договору від 08.12.2016 року № 0812/16 та Додаткової угоди до нього надала для огляду паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який був виданий на ім`я ОСОБА_5 , оскільки після укладення шлюбу та зміни прізвища на ОСОБА_9 не встигла забрати з ДМС паспорт громадянина України із новим прізвищем, на підставі чого до Договору було вписано дошлюбне прізвище. Укладання договору відповідало внутрішній волі, оскільки виникла потреба у правовій допомозі адвоката. Вказала, що підпис на спірному Договорі належить їй, мала такій підпис до укладання шлюбу та у зв`язку з укладанням шлюбу вирішила змінити і підпис, однак зауважує, що зазначене не може вважатися підставою для визнання договору недійсним.

15 лютого 2019 року вищевказаний Договір між ОСОБА_3 та АБ Герасько і партнери було розірвано шляхом підписання Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2016 № 0812/16, відповідно до якої сторони також погодили змінити прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_9 . Дані зміни були внесені у зв`язку із приведенням у відповідність змісту Договору фактичним даним задля уникнення необґрунтованих посилань ОСОБА_1 на наведені обставини.

Вказала, що зазначена Додаткова угода № 2 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2016 № 0812/16 була підписана нею особисто під час перебування за кордоном та направлена на адресу АБ Герасько і партнери засобами поштового зв`язку. Окрім того зазначила, що 15.02.2019 нею був підписаний Договір про надання правової допомоги №1502/19 від 15.02.2019 та Додаткова угода до нього з Адвокатським об`єднанням Максимальний захист , підписи належать їй та відповідають внутрішньому волевиявленню. Зазначений Договір також підписаний під час перебування за кордоном та направлений на адресу АО Максимальний захист засобами поштового зв`язку.

Звернула увагу, що ОСОБА_1 шляхом звернення до суду у визначений спосіб намагається затягнути розгляд справи у якій він виступає відповідачем, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості на її користь.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2016 року між ОСОБА_5 та Адвокатським бюро Герасько і партнери укладено Договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 предметом якого є надання юридичних послуг (послуг адвоката) в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Також 08 грудня 2016 року Додатковою угодою № 1 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2016 № 0812/16 сторони домовились визначити ціну Договору (розмір винагороди виконавця) за одну годину роботи.

15 лютого 2019 року вищевказаний Договір між ОСОБА_3 та АБ Герасько і партнери було розірвано шляхом підписання Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2016 № 0812/16. Даною Додатковою угодою № 2 сторони домовились змінити замовника в Договорі від 08.12.2016 № 0812/16 - ОСОБА_5 на ОСОБА_8 .

Крім того 15.02.2019 між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням Максимальний захист було укладено Договір про надання правової допомоги (civil mam) №1502/19 предметом якого є надання юридичних послуг (послуг адвоката) в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

У відповідності до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як роз`яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 (далі-Постанова), судам необхідно враховувати, що згідно із ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У пункті 8 зазначеної Постанови вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Звертаючись до суду з позовом про визнання спірного Договору про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016, та Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору недійсними позивач, зокрема, посилається на те, що станом на час їх укладання відповідач уклала шлюб, змінила прізвище та паспорт громадянина України, а паспорт громадянина України з прізвищем ОСОБА_6 був недійсним.

Судом встановлено, що 04 листопада 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 укладено шлюб, в наслідок чого змінено прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб наявного в матеріалах справи.

Згідно статті 1 Положення про паспорт громадянина затвердженого Постановою Верховної Ради Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 26 червня 1992 року встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Стаття 16 вказаного Положення визначає, що обмін паспорта провадиться, зокрема, у разі зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові.

Отже, у зв`язку із укладенням шлюбу та зміною прізвища, 28.11.2016 р. на ім`я ОСОБА_3 було видано новий паспорт громадянина України (а.с.40-41).

Зазначена обставина на переконання суду дає підстави вважати, що 08 грудня 2016 року громадянка ОСОБА_5 не могла укласти Договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016 та Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, оскільки громадянина України з таким прізвищем та паспортом не існувало з 28 листопада 2016 року.

Суд відхиляє твердження відповідачів, що при підготовленні та підписанні Договору та Додаткової угоди до нього така особа була встановлена на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який був виданий на ім`я ОСОБА_5 16.03.2016 та дійсний до 16.03.2026 року, оскільки інформація з приводу паспорта не була відображена ні у Договорі, ні у Додатковій угоді до нього, натомість наведені вище обставини підтверджують внесення недостовірних персоніфікованих даних клієнта до оскаржуваних угод.

При цьому суд враховує, що вказані обставини також підтверджуються тим, що в подальшому, шляхом підписання 15 лютого 2019 року Додаткової угоди № 2 до Договору про надання правової допомоги від 08.12.2016 № 0812/16, сторони погодили внести відповідні зміни щодо особових даних клієнта, а саме змінили прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_9 .

Враховуючи викладене, дослідженими матеріалами справи підтверджується, що Договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016 та Додаткова угода № 1 до вказаного Договору укладені між ОСОБА_5 та Адвокатським бюро Герасько і партнери суперечить законодавству України, що відповідно до ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Щодо тверджень відповідачів про відсутність в даній справі предмету спору, з огляду на те, що 15 лютого 2019 року спірний Договір між ОСОБА_3 та АБ Герасько і партнери було розірвано за згодою сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 7 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У абз. 4 п. 7 цієї ж постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК України).

Здійснюючи розгляд даної справи, суд вважає, що цивільне законодавство не містить нормативного припису щодо заборони визнання недійсними правочинів, які було розірвано за угодою сторін, оскільки розірвання договору не може бути перешкодою для визнання такого договору недійсним за наявності для цього визначених законом підстав.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність Договору про надання правової допомоги, розірвання в подальшому такого договору не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, не позбавляє права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Поряд з цим, предметом спору у даній справі є також Договір про надання правової допомоги №1502/19 від 15.02.2019, укладений між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням Максимальний захист , в обґрунтування недійсності якого позивач вказує на відсутність у Адвокатського об`єднання Максимальний захист правоздатності на час його укладання, з огляду на наявність в адвокатському об`єднані лише одного учасника-адвоката.

Відповідно до ч.2, 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Однак, позивачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які в розумінні наведених норм закону, свідчили б про відсутність у Адвокатського об`єднання Максимальний захист , станом на час укладання Договору про надання правової допомоги №1502/19 від 15.02.2019 цивільної правоздатності, зокрема, відповідного рішення суду або інформації щодо внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.

Поряд з цим, суд зазначає, що будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом. Правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до частини 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 вказаної статті Кодексу).

Згідно інформації Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 30.10.2019 наданої на виконання ухвали Оболонського районного суду від 02 липня 2019 року, гр. ОСОБА_3 виїхала за кордон 08.07.2018.

Судом встановлено та підтверджено відповідачем ОСОБА_3 в своїх поясненнях, що на дату укладання Договору про надання правової допомоги №1502/19 від 15.02.2019 остання на території України не перебувала, а знаходилася за межами держави.

Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст.8 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідачі стверджують про направлення оспорюваного Договору ОСОБА_3 за місцем її проживання, що стало наслідком підписання нею вказаного Договору, однак суд вважає такі доводи необґрунтованими оскільки в силу вимог процесуального закону, вони не підтверджуюся жодними належними та допустимими доказами.

Натомість, із наданого Договору про надання правової допомоги №1502/19 слідує, що він укладений саме 15 лютого 2019 року, а місцем укладення у ньому зазначено місто Київ.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір про надання правової допомоги №1502/19 ОСОБА_3 15 лютого 2019 року в м.Києві не підписувала, оскільки державний кордон України не перетинала та перебувала за межами території України, у зв`язку з чим, на підставі положень статей 203, 215 ЦК України укладений відповідачами правочин підлягає визнанню недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В той же час, суд зазначає, що розумінні статті 215 ЦК України ОСОБА_1 може вважатися заінтересованою особою, яка має право оспорювати Договори про надання правової допомоги. Позивач не був стороною цих Договорів, однак за цими Договорами здійснюється представництво інтересів відповідача у даній справі - ОСОБА_3 у інших справах щодо стягнення з нього коштів, де сторонами є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , матеріали даної справи містять клопотання про забезпечення судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу. Тому позивач має власний інтерес вимагати визнання недійсним Договори про надання правової допомоги з метою забезпечення можливості здійснювати належний захист власних прав та інтересів.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання Договорів про надання правової допомоги та додаткової угоди недійсними, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, адже є доведеними існування обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину, а відтак і наявні підстави для задоволення позову.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір по 512, 26 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 83, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), Адвокатського бюро ГЕРАСЬКО І ПАРТНЕРИ (код ЄДРПОУ - 38778170, адреса місцезнаходження: м.Київ, проспект Правди, 10-А, кв.133), Адвокатського об`єднання Максимальний захист (код ЄДРПОУ - 41270607, адреса місцезнаходження: м.Київ, проспект Правди, 10-А, кв.133) про визнання договорів та додаткової угоди недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним Договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016, укладений між ОСОБА_5 та Адвокатським бюро Герасько і партнери з моменту його укладення.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 0812/16 від 08.12.2016, укладену між ОСОБА_5 та Адвокатським бюро Герасько і партнери від 08.12.2016 з моменту її укладення.

Визнати недійсним Договір про надання правової допомоги (civilmam) №1502/19 від 15.02.2019, укладений між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням Максимальний захист .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 512,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з Адвокатського бюро ГЕРАСЬКО І ПАРТНЕРИ (код ЄДРПОУ - 38778170, адреса місцезнаходження: м.Київ, проспект Правди, 10-А, кв.133) судовий збір в розмірі 512,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з Адвокатського об`єднання Максимальний захист (код ЄДРПОУ - 41270607, адреса місцезнаходження: м.Київ, проспект Правди, 10-А, кв.133) судовий збір в розмірі 512,26 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.07.2020 р.

Суддя