Постанова

від 06.10.2020 по справі 756/2415/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Київ

Справа № 22-11170 Головуючий у 1-й інстанції: Яценко Н. О.

Унікальний № 756/2415/19 Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А. А.

суддів Гаращенка Д. Р.

Борисової О. В.

за участю секретаря Осінчук Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Опалюка Сергія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 , адвокатського бюро Герасько і партнери , адвокатського об`єднання Максимальний захист на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , адвокатського бюро Герасько і партнери , адвокатського об`єднання Максимальний захист про визнання договорів та додаткової угоди недійсними,-

у с т а н о в и л а:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 пред`явив в суд позов, з урахуванням наступних змін підстав позову та доповнення позовних вимог, до ОСОБА_1 , адвокатського бюро Герасько і партнери , адвокатського об`єднання Максимальний захист про визнання договорів та додаткової угоди недійсними, в якому просив визнати недійсними договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Герасько і партнери та додаткову угоду № 1 до вказаного Договору з моменту їх укладення. (а.с.2-3).

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову та об`єднаної позовної заяви, позивач обґрунтовував тим, що громадянка ОСОБА_1 станом на час укладання договору про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08 грудня 2016 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору уклала шлюб, змінила прізвище та паспорт громадянина України. Станом на момент підписання договору паспорт громадянина України з прізвищем ОСОБА_1 був недійсним. Оспорюванні угоди від 08 грудня 2016 року не містять жодних реквізитів замовника, ані паспортних даних, на основі яких укладались угоди, містять описки по батькові замовника та відмінність підписів. Крім того, посилався на п. 4.1 договору, яким передбачено необхідність укладання додаткової угоди про гонорар, яка повинна була бути підписана протягом одного року з моменту укладання договору. Наголошував на тому, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вказував про відсутність у Адвокатського об`єднання Максимальний захист правоздатності на укладання договору про надання правової допомоги після 24 жовтня 2018 року, оскільки станом на момент укладання договору про надання правової допомоги № 1502/19 від 15 лютого 2019 року був лише один учасник-адвокат, а тому Адвокатське об`єднання Максимальний захист не відповідає вимогам ст. 14 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Вважав, що є заінтересованою особою щодо вказаного договору, оскільки представники за цим договором приймають участь у судовому процесі про стягнення з нього коштів у інших справах. Крім того звертає увагу, що громадянка ОСОБА_1 постійно проживає у Великому Герцогстві, що на думку позивача ставить під сумнів укладання даного договору.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Адвокатського бюро Герасько і партнери , Адвокатського об`єднання Максимальний захист про визнання договорів та додаткової угоди недійсними задоволено.

Суд: 1) визнав недійсним договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Герасько і партнери з моменту його укладення; 2) визнав недійсною додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 0812/16 від 08 грудня 2016 року, укладену між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Герасько і партнери від 08 грудня 2016 року з моменту її укладення; 3) визнав недійсним Договір про надання правової допомоги (civilmam) № 1502/19 від 15 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням Максимальний захист .

Судові витрати ОСОБА_2 по сплаті судового збору віднесені за рахунок відповідачів - по 512 грн 26 коп. з кожного.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Опалюк С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , адвокатського бюро Герасько і партнери та адвокатського об`єднання Максимальний захист , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (т. 2, а. с. 81-100).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувані договори не порушують права ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки у 2015-2020 роках за участю його та ОСОБА_1 розглядались судові справи № 755/15414/15-ц, № 756/603/16-ц, № 756/2415/19, у яких інтереси ОСОБА_1 представляли адвокати адвокатського бюро Герасько і партнери та адвокатського об`єднання Максимальний захист , витрати за послуги яких будуть стягнуті з ОСОБА_2 , а тому він має власний інтерес вимагати визнання недійними оскаржуваних договорів.

Доводи скарги про зміну предмету та підстав позову також не відповідають дійсності, оскільки його заява про зміну підстав позову була прийнята районним судом з дотриманням вимог, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року.

Безпідставним є довід про неврахування районним судом вимог немайнового характеру та недосягнення з ОСОБА_2 судового збору, оскільки оскарження додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги не потребує доплати у зв`язку із тим, що додаткова угода є невід`ємною частиною цього договору. Об`єднання позовів до адвокатського бюро Герасько і партнери та адвокатського об`єднання Максимальний захист є правомірним. Доводи апеляційної скарги про позбавлення ОСОБА_1 права на правову допомогу і захист також не відповідають дійсності, оскільки дії позивача направлені на захист його прав та законних інтересів від протиправної участі представників ОСОБА_1 у справах, де вона особисто участі не приймає.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника відповідачів Опалюка С. В. , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; ОСОБА_2 , який заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини.

04 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено шлюб, внаслідок чого змінено прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

08 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Герасько і партнери укладено договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16, предметом якого є надання юридичних послуг (послуг адвоката) в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Також 08 грудня 2016 року додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2016 року № 0812/16 сторони домовились визначити ціну договору (розмір винагороди виконавця) за одну годину роботи.

15 лютого 2019 року вищевказаний договір між ОСОБА_1 та АБ Герасько і партнери було розірвано шляхом підписання додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2016 року № 0812/16. Даною додатковою угодою № 2 сторони домовились змінити замовника в Договорі від 08 грудня 2016 року № 0812/16 - ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Крім того, 15 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням Максимальний захист було укладено Договір про надання правової допомоги (civil mam) № 1502/19, предметом якого є надання юридичних послуг (послуг адвоката) в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 районний суд виходив з такого.

08 грудня 2016 року громадянка ОСОБА_1 не могла укласти Договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016 та Додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, оскільки громадянина України з таким прізвищем та паспортом не існувало з 28 листопада 2016 року.

Одночасно районний суд відхилив твердження відповідачів, що при підготовленні та підписанні Договору та Додаткової угоди до нього така особа була встановлена на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який був виданий на ім`я ОСОБА_1 16.03.2016 та дійсний до 16.03.2026 року, оскільки інформація з приводу паспорта не була відображена ні у Договорі, ні у Додатковій угоді до нього, натомість наведені вище обставини підтверджують внесення недостовірних персоніфікованих даних клієнта до оскаржуваних угод.

Тому Договір про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08.12.2016 та Додаткова угода № 1 до вказаного Договору укладені між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Герасько і партнери суперечать законодавству України, що відповідно до ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Із договору про надання правової допомоги № 1502/19 слідує, що він укладений саме 15 лютого 2019 року, а місцем укладення у ньому зазначено місто Київ. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оспорюваний договір про надання правової допомоги № 1502/19 ОСОБА_1 15 лютого 2019 року в м. Києві не підписувала, оскільки державний кордон України не перетинала та перебувала за межами території України, у зв`язку з чим, на підставі положень статей 203, 215 ЦК України укладений відповідачами правочин підлягає визнанню недійсним.

У розумінні ст. 215 ЦК України ОСОБА_2 може вважатися заінтересованою особою, яка має право оспорювати договори про надання правової допомоги. Хоча позивач не був стороною цих договорів, однак за цими договорами здійснюється представництво інтересів відповідача у даній справі - ОСОБА_1 , у інших справах щодо стягнення з нього (позивача) коштів, де сторонами є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , матеріали даної справи містять клопотання про забезпечення судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу.

Тому, на думку районного суду, позивач має власний інтерес вимагати визнання недійсними договорів про надання правової допомоги з метою забезпечення можливості здійснювати належний захист власних прав та інтересів.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги представника відповідачів апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що указані висновки районного суду не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Судом порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 215 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України у справах № 6-27цс14, №6-119цс14 та №6-110 цс14.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Положеннями ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з роз`ясненнями абзацу п`ятого п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину .

Отже, виходячи з положень цивільного законодавства, заінтересованою особою, яка наділена правом оспорювати правочин, що укладений без її участі між іншими особами, є та особа права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину .

У даному випадку, звертаючись до суду з позовом про визнання договорів та додаткової угоди недійсними, ОСОБА_2 вказував, він є заінтересованою особою щодо договорів про надання правової допомоги (цивільний) № 0812/16 від 08 грудня 2016 року, додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 0812/16 від 08 грудня 2016 року та договору про надання правової допомоги (civil mam) № 1502/19 від 15 лютого 2019 року та вказував, що зазначеними договорами порушено його права, оскільки представники за оспорюваними договорами беруть участь у справі про стягнення з нього коштів та інших справах, беруть участь у засіданнях та подають процесуальні документи.

Перевіривши вказані доводи позивача у контексті обставин справи, висновків районного суду у цій частині та доводів апеляційної скарги відповідачів, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту оспорюваних правочинів - договорів про надання правової допомоги, додаткової угоди, убачається, що вони за своїм змістом є договорами про надання послуг, за якими виконавці зобов`язались надавати замовнику юридичні послуги (т.1, а. с. 5-6; 37-38; 162-163).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Зі змісту оспорюваних правочинів убачається, що вони не містять жодних положень щодо особи ОСОБА_2 та/або щодо належного йому майна (речей, майнових прав тощо).

Той факт, що у процесі виконання правочинів його учасники - виконавці послуг, вчиняли процесуальні дії щодо ОСОБА_2 , не може бути прийнятий судом у якості підстав вважати, що під час вчинення оспорюваних правочинів були порушені права та/або охоронювані законом інтереси позивача. Адже події, які відбулися в порядку виконання правочину, у даній справі не мають правового значення для визначення кола осіб, прав та законних інтересів яких стосувалися оспорювані договори про надання послуг під час їх вчинення (укладення).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо прийняття районним судом заяви позивача про зміну предмета та підстав позову, недоплаченого, на думку скаржника, судового збору, безпідставне задоволення клопотання про об`єднання справ у одне провадження, правового значення не мають, а тому не потребують оцінки апеляційним судом.

За правилами ч. 1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку щодо наявності правових підстав для скасування рішення районного суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При ухваленні нового рішення про відмову у задоволенні позову відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , адвокатського бюро Герасько і партнери та адвокатського об`єднання Максимальний захист підлягає стягненню - по 2 305 грн 20 коп. з кожного, на відшкодування судових витрат позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (т. 2, а. с. 77-79).

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката Опалюка Сергія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 , адвокатського бюро Герасько і партнери , адвокатського об`єднання Максимальний захист задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: Велике Герцогство Люксембург , поштова адреса: АДРЕСА_2 ) 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. на відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь адвокатського бюро Герасько і партнери (код ЄДРПОУ 38778170, місцезнаходження: 04108, м. Київ, просп. Правди, 10а, кв. 133) 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. на відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь адвокатського об`єднання Максимальний захист (код ЄДРПОУ 41270607; місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 5, оф.304) 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. на відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України та/або у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 13 жовтня 2020 року.

Головуючий А. А. Пікуль

Судді Д. Р. Гаращенко

О. В. Борисова