Ухвала

від 22.07.2020 по справі 911/1838/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1838/20

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши заяву прокуратури Київської області №05/09/1-1174вих-20 від 13.07.2020 року (вх. №134/20 від 20.07.2020 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони проводити будівельні роботи

у справі за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області, Київська область, м. Буча

до 1) Бучанської міської ради, Київська область, м. Буча

2) Комунального підприємства Бучабудзамовник Бучанської міської ради, Київська область, м. Буча

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд , Київ

про визнання недійсним рішень та договору суперфіцію земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1838/20 за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Територіальної громади міста Буча Київської області до 1) Бучанської міської ради, 2) Комунального підприємства Бучабудзамовник Бучанської міської ради, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд про визнання недійсним рішень та договору суперфіцію земельної ділянки.

Ухвалою суду від 26.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1838/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.07.2020 року.

До суду від прокуратури Київської області надійшла заява №05/09/1-1174вих-20 від 13.07.2020 року (вх. №134/20 від 20.07.2020 року) про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що рішення Бучанської міської ради, які є предметом позову, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021 передана за Договором суперфіцію від 05.03.2020 року відповідачу 3 - ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд для будівництва та обслуговування будівель торгівлі прийнято всупереч норм цивільного та земельного законодавства. Оскільки, замовником будівництва - ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд отримано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - торгівельного центру на спірній земельній ділянці, на думку прокурора, існує реальна загроза її забудови. Прокурор вважає, що існує обґрунтоване припущення, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:097:0021, яка знаходиться в комунальній власності, може бути забудована, а після закінчення будівництва ТОВ Будівельна компанія Дістріктбуд отримає у власність збудовані об`єкти на спірній земельній ділянці, внаслідок чого відбудеться протиправне вибуття земель із комунальної власності всупереч діючому законодавству.

Зазначене, на думку прокурора, у разі задоволення позову, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки, неможливо буде поновити порушене право територіальної громади у спірних правовідносинах.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.

В поданій заяві про забезпечення позову прокурором не наведено доводів на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення щодо ймовірності виникнення обставин, які можуть призвести до невиконання у подальшому судового рішення.

Прокурором не надано суду будь-яких документальних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Припущення прокурора, що відповідачі можуть здійснити відчуження спірної земельної ділянки є безпідставними та такими, що жодним чином не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, прокурором не наведено доказів, що відповідач фактично вчиняє дії щодо забудови спірної земельної ділянки. Натомість прокурором лише вислове припущення можливого, в майбутньому, відчуження земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності.

Судом встановлено, що прокурором не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Прокурором не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування про очевидну небезпеку заподіяння шкоди територіальній громаді міста Буча Київської області, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин, на підтвердження викладеного в заяві.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, прокурором не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 74, 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити прокуратурі Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) у задоволенні заяви №05/09/1-1174вих-20 від 13.07.2020 року (вх. №134/20 від 20.07.2020 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,5713 га з кадастровим номером: 3210800000:01:097:0021, яка розташована в Київській області, м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н.Яремчука та С.Крушельницької та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Дістріктбуд (04116, м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 2, офіс 395, код ЄДРПОУ 43112519) чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5713 га з кадастровим номером: 3210800000:01:097:0021, яка розташована в Київській області, м. Буча, в межах вулиць Тарасівська, Н.Яремчука та С.Крушельницької.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту складення повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць