Постанова

від 20.07.2020 по справі 570/3023/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 570/3023/16-ц

провадження № 61-20974св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Григоренка М. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,1319 га, кадастровий номер 5624685900:02:005:1284, на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є його сусідом і він самовільно збудував кам`яну огорожу, яка займає частину його земельної ділянки, без погодження цього будівництва.

Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням демонтувати цю огорожу, оскільки її наявність порушує його права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянко.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 0,1319 га, кадастровий номер 5624685900:02:005:1284, на АДРЕСА_1 , по межі від Б до В, позначеної в державному акті на право власності на землю та технічній документації (сусідство із земельною ділянкою ОСОБА_2 ), шляхом знесення самочинно побудованої на цій ділянці кам`яної огорожі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2017 року у складі судді Красовського О. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, який встановлений законом для захисту його прав і про застосування якого заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову відповідно до вимог частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , задоволено, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2017 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,1319 га, кадастровий номер 5624685900:02:005:1284, на АДРЕСА_1 , по межі від Б до В, позначеної в державному акті на право власності на землю та технічній документації (сусідство із земельною ділянкою ОСОБА_2 ), шляхом знесення самочинно побудованої на цій ділянці кам`яної огорожі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що позивачем доведено порушення відповідачем меж його земельної ділянки, що підтверджується висновком експерта ОСОБА_4 № 170404/1 судової земельної-технічної експертизи.

Висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства України, оскільки позивач дізнався про порушення свого права у 2016 році, коли звернувся до Приватного підприємства Рівненська земельна компанія (далі - ПП Рівненська земельна компанія ) за виготовленням плану земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що перебуває у його власності. Крім того, цей вид порушення права власності є триваючим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_2 у долученні до справи експертного земельно-технічного висновку від 19 січня 2018 року № Д-01/18, яким додатково підтверджується факт перебування його земельної ділянки в межах, встановлених у технічній документації на землю та у державному акті на право приватної власності на землю, що вказує на відсутності порушення ним права позивача.

Також апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що ОСОБА_1 не було пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суд апеляційної інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року, витребувано із Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 570/3023/16-ц і зупинено дію постанови Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновку не спростовують.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1319 га на АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ № 011102. Ця земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер 5624685900:02:005:1284, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 29 лютого 2016 року.

Зазначена земельна ділянка межує із землями ОСОБА_2 , що підтверджується кадастровим планом та описом меж земельної ділянки.

Рішенням Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 05 грудня 2011 року № 440 затверджений протокол земельної комісії від 01 грудня 2011 року стосовно обстеження земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого паркан був збудований понад 10 років тому. Проміри земельної ділянки ОСОБА_2 відповідають його державному акту на право на землю.

Згідно з висновком експерта ОСОБА_4 № 170404/1 судової земельно-технічної експертизи на земельній ділянці, кадастровий номер 5624685900:02:005:1284, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , по межі від Б до В, позначеної в державному акті на право власності на землю та технічній документації (сусідство з земельною ділянкою ОСОБА_2 ), перебуває кам`яна огорожа.

Відповідно до журналу судового засідання суду першої інстанції від 09 листопада 2016 року ОСОБА_2 в судовому засіданні 09 листопада 2016 року усно заявив клопотання про застосування строку позовної давності (а. с. 153-158).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно зі частиною другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК

України) землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції належним чином дослідив та дав оцінку поданим сторонами доказам, врахував всі обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 самовільно збудував кам`яну огорожу на частині земельної ділянки ОСОБА_1 , чим порушив межі земельної ділянки останнього.

Частиною другою статті 90 ЗК України визначено, що порушенні права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Посилання в касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав є безпідставні з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

За змістом статті 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом (пункт 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову. До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Тобто позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов) може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання порушення.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року зупинено дію постанови Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то дія постанови Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року підлягає поновленню.

Враховуючи, що касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець