Рішення

від 21.07.2020 по справі 908/288/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/16/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2020 Справа № 908/288/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі судового засідання Колєсніковій Н.О., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджес-Соларпарк Приморськ» (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92А)

до відповідача : Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж

учасники справи:

від позивача: Молчанов В.В., довіреність № 01/02 від 10.02.2020

від відповідача: Капуста А.В., довіреність № 243-1 від 20.01.2020

10.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджес-Соларпарк Приморськ» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020 наведену вище позовну заяву визначено до розгляду судді Колодій Н.А.

Позовна заява була прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 12.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 26.02.2020. Ухвалами суду підготовче засідання відкладалось до 13.04.2020, 28.04.2020, 25.05.2020. В підготовчому засіданні оголошувались перерви до 31.03.2020, 02.06.2020, 14.07.2020. В судовому засіданні 14.07.2020 підготовче провадження закрито та розпочато розгляд справи по суті; в судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2020.

В судовому засіданні 21.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 631, 651 ЦК України, ст.ст. 180, 188 ГК України, Правилами користування електричною енергією затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, умовами договору № П50/1-13 про приєднання до електричних мереж. Звертаючись до суду позивач вказує на те, що внаслідок недосягнення згоди щодо продовження строку дії укладеного між сторонами договору на приєднання до електричних мереж та продовження строків введення в експлуатацію власного об`єкту позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги. 24.03.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити задоволенні позовних вимог вказуючи на те, що Закон України Про електроенергетику втратив чинність 01.07.2019 у зв`язку із набранням чинності Закону України Про ринок електричної енергії . Також, у зв`язку із набранням чинності Кодексу систем розподілу втратили чинність Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, що діяли на момент укладення Договору. Таким чином відповідач вважає, що продовження строку дії договорів, укладених на виконання вимог вказаного закону та правил є порушенням законодавства.

Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив вих. № 278-юр від 20.03.2020 (долучені до матеріалів справи).

22.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. Позивач заперечив проти викладених в відзиві обставин, вказуючи на те, що договір про приєднання до електричних мереж є обов`язковим для укладення за Законом згідно ч. 3 ст.188 ГК України і укладений між сторонами договір виступає передумовою для укладання договору постачання електричної енергії. Законом України Про ринок електричної енергії на який посилається відповідач, зокрема статтею 4, визначено, що договір про приєднання послуг з розподілу становить самостійний вид договору, відмінний від договору про приєднання до електричних мереж. Відповідь долучено до матеріалів справи.

У запереченнях на відповідь на відзив (надані суду 02.06.2020) відповідач заперечує факт отримання від позивача листа № 60 від 12.09.2019 щодо пролонгації дії договору. Також вказує, що з урахуванням додаткової угоди від 15.08.2019 строк дії договору встановлено до 31.12.2019 і з цієї дати зобов`язання між сторонами припинились,

01.07.2020 від позивача надійшли додаткові заперечення, в яких позивач відзначив, що станом на вересень 2019 з ПАТ Запоріжжяобленерго було узгоджено пакет документів на будівництво об`єкта та приєднання до мереж, укладено договір № 552/01 від 27.08.2019 на купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом та розпочаті роботи з розробки земельних ділянок, на яких буде встановлене обладнання об`єкта. За доводами позивача, специфіка об`єкту передбачає узгодження значної кількості супутньої документації та залучення значних коштів на розробку та запуск даного об`єкту, строки по яким неможливо чітко визначити. При цьому, ані закон України Про ринок електричної енергії , ані Кодекс систем розподілу, ані правила роздрібного ринку електричної енергії не містять заборон щодо продовження строку дії договорів на приєднання до електричних мереж після початку діяльності з розподілу електричної енергії.

20.07.2020 судом отримано від позивача додаткові обґрунтування позовних вимог та клопотання про поновлення процесуального строку на подання додаткових пояснень.

Суд клопотання позивача про поновлення процесуального строку відхиляє, оскільки норми ч. 8 ст. 80 ГПК України стосуються подання доказів, а в даному випадку жодних нових доказів або обґрунтувань позивачем не надається.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Запорізької області передано спір про внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж.

Обґрунтовуючи свої позовні вимог позивач вказує, що ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ (Замовник) та ПАТ Запоріжжяобленерго (Виконавець) 22.05.2013 укладено Договір № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж (надалі - Договір).

Виходячи з положень Договору до електричних мереж Виконавця, згідно з технічними умовами від 08.05.2013 № сз2457/002-13-СЕС (ТУ), приєднується комплект сонячних елементів Приморської сонячної електростанції Замовника (Об`єкт), який розташовано за адресою вул. Зарічна 45, м. Приморськ, Запорізької області.

Згідно з п. 3.2.4 Договору, замовник (позивач) зобов`язаний на дату 2013 (з урахуванням додаткових угод) ввести в експлуатацію згідно чинного законодавства власний об`єкт та електричні мережі від точки приєднання до Об`єкту.

Пунктом 7. 1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов`язань, але не довше ніж 3 календарні роки з моменту підписання цього договору.

Додатковими угодами від 12.01.2016 та від 19.09.2017 строк дії договору пролонговувся. Додатковою угодою від 15.08.2018 дію договору продовжено до 31.12.2019. Цією додатковою угодою також змінено прогнозований ввід в експлуатацію об`єкта та електричних мереж від точки приєднання до об`єкта з 31.12.2018 на 31.12.2019.

Позивач посилається на той факт, що станом на вересень 2019 ним було узгоджено з ПАТ Запоріжжяобленерго пакет документів на будівництво об`єкта та приєднання до мереж, укладено договір на купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом та розпочаті роботи з розробки земельних ділянок, на яких буде встановлене обладнання об`єкта. Разом з тим, специфіка будівництва СЕС передбачає необхідність узгодження значної кількості супутньої документації, тому ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ не встигло до 31.12.2019 закінчити всі роботи по будівництву об`єкта та приєднанню його до мереж виконавця.

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Частиною 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строк дії господарського договору - це час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до п.п. 7.3. договору строк дії договору може бути продовжено за вмотивованим зверненням однієї зі сторін у передбаченому законодавством поряду.

Враховуючи об`єктивну неможливість завершити будівництво у встановлений договором строк, підприємство позивача звернулось до відповідача з листом № 60 від 12.09.2019 щодо пролонгації дії договору № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж (вх. відповідача № 22708/006-37 від 16.09.2019) до 31.12.2021.

Звернення позивача залишено відповідачем без розгляду та відповіді.

Враховуючи неможливість вирішення спору в добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України Про судоустрій та статус судій (надалі по тексту - Закон № 2453-УІ) Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону .

Предметом спору є внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж укладеного між ТОВ Менеджес-Соларпарк Приморськ (позивач) та ПАТ Запоріжжяобленерго (відповідач).

Згідно з п. 1 ст. 21 Закону України Про ринок електричної енергії , оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі та кодексу систем розподілу.

Відповідно до п.п, 2.16. п.2 Правил користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28, що діяли на час укладення Договору, термін дії договору про приєднання визначається нормативами часу на проектування і будівництво (реконструкцію) об`єкта з урахуванням часу на виконання приймально-здавальних робіт і отримання акта-допуску на підключення електроустановок замовника до електричної мережі. У разі неможливості підключення електроустановок у визначений термін замовник до закінчення терміну дії договору з електропередавальною організацією має продовжити термін дії зазначеного договору.

Згідно з п.п.1.2.3., 1.2.5. п.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (Правила) оператор системи не має права відмовити в розподілі (передачі) електричної енергії електропостачальникам та споживачам до межі балансової належності їх електроустановок, у приєднанні до його мереж інших операторів системи, у тому числі оператора малої системи розподілу, або інших замовників послуги приєднання до електричних мереж за умови дотримання ними вимог законодавства України, зокрема законодавства у сфері енергетики. Оператор системи забезпечує на своїй території діяльності недискримінаційний доступ до електричних мереж електропостачальнику, який має намір здійснювати діяльність з постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи.

Таким чином, договір про приєднання до електричних мереж є обов`язковим для укладення за законом, згідно ч. 3 ст. 188 ГК України, і є передумовою для укладення договору постачання електричної енергії.

В свою чергу , строк надання послуги з приєднання визначається з урахуванням строків виконання відповідних заходів згідно з проектною документацію. Технічні умови та технічне завдання на проектування є чинними до завершення будівництва , реконструкції та/або технічного переоснащення електроустановок зовнішнього інженерного забезпечення та об`єкта замовника.

Заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог стосуються того, що на даний час припинив свої дію Закон України Про енергетику та Привила приєднання електроустановок до електричних мереж, якими керувались сторони при укладенні Договору. Також відповідач вказав на неможливість внесення змін до договору, строк дії якого закінчився, а також на те, що з моменту укладення договору позивачем не здійснювалися дії щодо введення об`єкта в експлуатацію.

Суд доводи відповідача визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше суд зауважує, що Закон України Про електроенергетику втратив чинність з 01.07.2019, тобто вже після продовження строку дії Договору укладенням Додаткової угоди від 15.08.2018.

Також, Законом України Про ринок електричної енергії (із набранням чинності якого втратив чинність Закон України Про електроенергетику ) визначено, що договір про надання послуг з розподілу становить самостійний (окремий) вид договору, відмінний від договору про приєднання до електричних мереж. Предметом договору про надання послуг з розподілу не охоплюється питання приєднання до електричних мереж.

Слід також враховувати, що вимога, що передбачена п. 3 Кодексу систем розподілу, за якою до початку діяльності з розподілу електричної енергії операторами систем розподілу діють договори, укладені на виконання вимог Закону України Про електроенергетику - стосується виключно договорів про користування електричною енергією та договорів про постачання електричної енергії. Вказана норма не може трактуватися як така, що імперативно припиняє дію будь-яких договорів, укладених на виконання Закону України Про електроенергетику .

При цьому, ані Закон України Про ринок електричної енергії , ані Кодекс систем розподілу, ані Правила роздрібного ринку електричної енергії не містять заборон щодо продовження строку дії договорів на приєднання до електромереж після початку діяльності з розподілу електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується відповідачем, станом на вересень 2019 ТОВ Менеджес-СоларпаркПриморськ узгоджено з ПАТ Запоріжжяобленерго пакет документів на будівництво Об`єкта та приєднання до мереж, укладено договір № 552/01 від 27.08.2019 на купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом та розпочаті роботи з розробки земельних ділянок, на яких буде встановлене обладнання об`єкта. Копія договору № 552/01 від 27.08.2019 долучена до матеріалів справи.

На виконання ч. 4 ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії", розділ (глава) 7 вказаного договору передбачає зобов`язання позивача щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єкта електроенергетики або черги будівництва електричної станції (пускового комплексу) протягом двох років з дня укладення договору - для об`єкта, що виробляє електричну енергію з енергії сонячного випромінювання.

Судом враховано, що специфіка будівництва СЕС передбачає необхідність узгодження значної кількості супутньої документації, тому позивачем нереалізовані всі заходи по веденню об`єкт в експлуатацію з об`єктивних причин, про що відповідач був повідомлений належним чином листом № 60 від 12.09.2019 (щодо пролонгації дії договору № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж).

Укладений сторонами спору договір про приєднання до електричних мереж стосується впровадження альтернативної енергії.

Згідно ст. 3 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", до основних засад державної політики у сфері альтернативних джерел енергії віднесено, серед іншого:

- нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, з метою економного витрачання традиційних паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залежності України від їх імпорту шляхом реструктуризації виробництва і раціонального споживання енергії за рахунок збільшення частки енергії, виробленої з альтернативних джерел;

- залучення вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримка підприємництва у сфері альтернативних джерел енергії.

Відповідно до ст. 9-1 цього ж закону, стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачене цією статтею, поширюється в тому числі на суб`єктів господарювання, які мають намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малі гідроелектростанції) на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) та відповідно до частини четвертої статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" уклали договори купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом до 31 грудня 2019 року і ввели такі об`єкти в експлуатацію протягом двох років з дати укладення зазначених договорів - для об`єктів, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, та протягом трьох років з дати укладення зазначених договорів - для об`єктів, що виробляють електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги, що позивач послідовно вчиняє всі необхідні дії, спрямовані на реалізацію умов укладеного договору приєднання, реалізуючи положення чинного законодавства, і керуючись умовами п. 7.1. укладеного сторонами договору приєднання цілком правомірно скористався наданим йому законом правом та звернувся до відповідача з пропозицією щодо продовження дії договору. Суд визнає дане звернення вмотивованим.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В направленому відповідачу листі № 60 від 12.09.2019 щодо пролонгації дії договору №П50/81-13 про приєднання до електричних мереж позивачем було наведено об`єктивні причини та підстави продовження строку дії договору, проте, всупереч ч. 2-5 ст.188 ГК України, відповідачем відповіді на звернення не надано, як і не наведено підстав для вмотивованої відмови.

Заперечуючи проти позову, відповідача вказує на те, що позивач не звертався до нього з пропозицією внести зміни до п. 3.2.4 договору, що і стало однією із причин не надання згоди на продовження строку дії договору.

Проаналізувавши зміст попередніх пропозиції та укладених додаткових угод до договору, суд встановвив наступне:

- Листом № 9 від 14.12.2015, позивач звертався до ПАТ Запоріжжяобленерго , з посиланням на об`єктивні обставини неможливості ввести в експлуатацію власний об`єкт та електричні мережі від точки приєднання до об`єкту та просив: ґрунтуючись на п. 7.3 договору, позитивно розглянути наше звернення, щодо продовження його строку дії терміном на 2 роки ;

- Листом № 23 від 12.09.2017, враховуючи викладені у вказаному листі обставини позивач просив відповідача: ґрунтуючись на п. 7.3 договору № П50/81-13 від 22.05.2013, позитивно розглянути наше звернення, щодо продовження його строку дії до кінця 2018 ;

- Відповідно до змісту листа № 43 від 07.08.2018, позивач звернувся до відповідача з аналогічним звернення: позитивно розглянути звернення щодо внесення змін в п. 7.1 договору та подовження його строку дії до 21.12.2019 ;

- Листом № 60 від 12.09.2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо пролонгації дії договору до 31.12.2021, згідно відмітки канцелярії ПАТ Запоріжжяобленерго зазначений лист отриманий відповідачем 16.09.2019 (вх. №22708/006-37 від 16.09.2019).

Таким чином, суд дійшов висновку, що на всі пропозиції позивача ПАТ Запоріжжяобленерго були надані позивні відповіді та підписані додаткові угоди від 12.01.2016, від 19.09.2017, від 15.08.2018. Тому, наразі заперечення відповідача щодо відсутності підстав для продовження строку дії договору та неотримання від позивача пропозиції щодо продовження прогнозованого строку введення в експлуатацію об`єкту до 31.12.2021 є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача та вважає, що дата введення Об`єкту в експлуатацію (п. 3.2.4 договору) кореспондується з датою закінчення строку дії договору та є взаємопов`язаними (п. 7.1. договору).

При цьому суд звертає увагу, що положеннями ст. 188 ГК України не визначено строк, в межах якого позивач має право передати спір щодо внесення змін до договору на вирішення суду. Двадцятиденний термін на який посилається відповідач, стосується надання відповіді на отриману пропозицію, а не звернення до суду.

Заперечення відповідача, щодо відсутності виняткових обставин, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору, суд також визнав безпідставними.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках , коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Виходячи з викладених обставин, суд вважає, що внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж ніяким чином не порушує прав відповідача. Разом з тим, відмова в пролонгації даного договору порушує права позивача, оскільки внаслідок відмови відповідача в продовженні строків дії даного договору завдає шкоди позивачу і він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні даного договору .

Враховуючи інтереси обох сторін, специфіку будівництва СЕС, вирішення всіх питань, пов`язаних з предметом даного договору, об`єктивну неможливість своєчасного введення даного об`єкту в експлуатацію з урахування положення в країні та фінансових затрат позивача на будівництво даного об`єкту, суд вважає за доцільне продовжити внести зміни до договору щодо строку введення Об`єкту в експлуатацію та продовжити строк дії даного договору.

Стаття 653 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки зміни договору. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1). У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3).

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ. 1950), яка згідно з частиною першою ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строкунезалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішать спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Оскільки неможливо було передбачити всі обставини при укладенні Договору від 22.05.2013 № П50/81-13, зокрема, який час буде потрібний для узгодження відповідної документації, та враховуючи непередбачувані процеси в економіці країни, а також зважаючи на те, що позивачем на реалізацію Договору від 22.05.2013 № П50/81-13 вже витрачено значні кошти, наявні об`єктивні підстави для продовження строку дії договору у судовому поряду з метою реалізації планів позивача щодо введення об`єкта в експлуатацію .

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи викладене, з огляду на приписи ч. 5 ст. 188 ГК України, суд, скориставшись наданим йому законом правом, визнав необхідним захистити права позивача та внести зміни до договору від 22.05.2013 №П50/81-13 про приєднання до електричних мереж, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Менеджес-Соларпарк Приморськ та публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго з 31.12.2019, шляхом:

- викладення підпункту 3.2.4. договору в наступній редакції - На дату 31.12.2021 (прогнозовано) ввести в експлуатацію згідно чинного законодавства власний Об`єкт та електричні мережі від точки приєднання до Об`єкта ;

- у пункті 7.1. договору слова діє до 31.12.2019 замінити на слова діє до 31.12.2021 .

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог та довів суду, що непродовження терміну дії спірного договору може призвести до критичних наслідків для позивача.

Відповідач, на думку суду, доводи позивача не спростував та не довів, яким саме чином продовження строку дії договору може порушити його права або інтереси.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджес-Соларпарк Приморськ» (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92А, ідентифікаційний код 37514044) до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд.14, ідентифікаційний код 00130926) про внесення змін до договору від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж задовольнити в повному обсязі.

2. Внести зміни в договір від 22.05.2013 № П50/81-13 про приєднання до електричних мереж укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Менеджес-Соларпарк Приморськ (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 92А, ідентифікаційний код 37514044) та Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) шляхом:

1) викладення підпункту 3.2.4. договору в наступній редакції - На дату 31.12.2021р. (прогнозовано) ввести в експлуатацію згідно чинного законодавства власний Об`єкт та електричні мережі від точки приєднання до Об`єкта ;

2) у пункті 7.1. договору слова діє до 31.12.2019 замінити на слова діє до 31.12.2021 .

3. Договір вважати зміненим з 31.12.2019.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 22» липня 2020.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій