Постанова

від 23.07.2020 по справі 2-1386/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1386/11 Номер провадження 22-ц/814/1682/20Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.

Суддів: Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2020 року, ухвалену у складі головуючого судді Кривич Ж.О., дата виготовлення повного тексту ухвали 18 березня 2020 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст заявлених вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вище зазначеною заявою.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2011 року по справі № 2-1386/11, за позовом ПАТ Райффайзен банк Аваль до неї про стягнення заборгованості було видано виконавчий лист, який на її думку не підлягає виконанню.

Зазначала, що стягувачем було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, оскільки у листі № 2-1386/11, який виданий 16.02.2012 року зазначено строк його пред`явлення до виконання в один рік. Однак згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 46121947 від 21.01.2015 року заява про примусове виконання була подана стягувачем лише 20.01.2015 року, тобто з пропущенням строку.

Наголошуючи на викладеному заявниця просила визнати виконавчий лист №2-1386/11, що виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 16.02.2012 року таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа 2-1386/11 таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем не було пропущено строк звернення, виконавчий лист пред`являвся до виконання в установлений строк, що підтверджується відмітками у ньому та в відомостях з реєстру виконавчих проваджень.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Довженко С.С. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою винесеною без повного дослідження всіх обставин справи, просив її скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовільнити заяву ОСОБА_1 та визнати виконавчий лист № 2-1386/11, який виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 16.02.2012 року, таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Наголошував, що виконавчий лист № 2-1386/11, не підлягає виконанню, оскільки строк для його пред`явлення становить 1 рік.

Окрім того згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 46121947 від 21.01.2015 року, заява про примусове виконання була подана стягувачем 20.01.2015 року, тобто з пропуском строку для подання виконавчого листа.

Посилався на ч.1 та ч.2 ст. 22 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа)згідно з якою виконавчий лист виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Сторони у справі та зацікавлені особи будучи належним чином повідомленими відповідно до ч.ч. 1,5,9 ст. 130 ЦПК України в судове засідання апеляційного суду не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2011 року було задоволено частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку 22 784дол. США 04 центи заборгованості за кредитним договором № 014/0048/73/98093/ від 17.01.2008 року та стягнуто з кожного з відповідачів судові витрати: судовий збір по 850 грн та витрати з інформаційно-технічного розгляду справи в сумі по 60 грн.

На виконання вказаного рішення Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, 16.02.2012 року видано виконавчий лист № 2-1386/11 з терміном пред`явлення до виконання 1 рік.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно пункту п`ятого частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявниця зазначала пропущення строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання відповідно до ст. 22 ЗУ Про виконавче провадження .

З матеріалів справи вбачається, що вперше виконавчий лист було пред`явлено до виконання 18.06.2012 року (виконавче провадження № 33130639) (а.с. 23).

12.04.2014 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа.

Вдруге виконавчий документ було пред`явлено 20.05.2015 року та постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 21.05.2015 було відкрито виконавче провадження № 46121947.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЗУ Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягувачем було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, не можуть бути взяті до уваги колегією судів, оскільки з матеріалів справи чітко вбачається, що Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області 16.02.2012 року було видано виконавчий лист № 2-1386/11 та вперше пред`явлено його до виконання 18.06.2012 року, тобто посилання скаржника на те, що стягувачем було пропущено строк пред`явлення виконавчого листа в 1 рік та виконавче провадження вперше було відкрите лише 20.01.2015 року не відповідають дійсності.

Повторне звернення із даним виконавчим листом відбулося також у належний строк оскільки постановою про повернення виконавчого листа від 12.06.2014 року визначено, що стягувач має право пред`явити даний документ до 12.06.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року.

Головуючий суддя: О.О. Панченко

Судді: Г.Л. Карпушин

Т. В. Одринська